Основні напрями державного регулювання акціонерного капіталу

Одним із найважливіших елементів зовнішньої сфери корпора­тивного управління є державне регулювання корпоративного секто­ру. В цілому державне регулювання як один з напрямів корпора­тивного управління виходить за рамки безпосередньо управління державними підприємствами та господарськими товариствами кор­поративного типу. Створюючи цілісну організаційно-правову базу функціонування економіки, держава так чи інакше регулює різнобічні аспекти діяльності корпоративних підприємств. Однак такий підхід є досить широким, тому ми зупинимось на напрямах діяльності дер­жавних органів, що стосуються безпосередньо регулювання діяль­ності корпоративних господарських товариств.

Корпоративні господарські товариства регулюються насамперед законами України "Про господарські товариства" і "Про цінні па­пери та фондову біржу". Ці закони прийняті у 1991 р. і з численни­ми поправками діють і досі, хоч проект окремого Закону про акціо­нерні товариства розроблений давно, але не прийнятий. Оскільки акціо­нерні товариства є підприємствами - юридичними особами, то підля­гають такій самій нормативній базі, що й інші підприємства. Так, законодавчо визначені приписи щодо контролю господарських то­вариств, зокрема щодо ведення обліку та звітності.

Перевірки фінансової діяльності товариства, як і інших підпри­ємств, здійснюються державними податковими інспекціями, іншими державними органами у межах їх компетенції, ревізійними органами товариства та аудиторськими організаціями. Причому нормативно визначено, що перевірки не повинні порушувати нормального режиму роботи товариства, хоча на практиці таку норму витримати непросто.

Важливим напрямом корпоративного управління з боку дер­жави є державне регулювання ринку цінних паперів. Таке управлін­ня є в усіх країнах, воно має свої специфічні риси і навіть суттєві відмінності, проте в цілому передбачає реалізацію єдиної держав­ної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та їх по­хідних, створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства, отримання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод з цінними паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів, забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів, гарантування прав власності на цінні папе­ри, захист прав учасників фондового ринку, дотримання учасника­ми ринку цінних паперів вимог актів законодавства, запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів, контролю за прозорістю й відкритістю ринку цінних паперів.

Важливими формами державного регулювання ринку цінних паперів та корпоративного сектору є розробка норм і конт­роль за дотриманням антимонопольного законодавства на ринку цінних паперів, контроль за системами ціноутворення, встановлення правил і стандартів здійснення операцій і контроль за їх дотриман­ням та інші елементи зовнішнього корпоративного управління.

До функцій державного регулювання можна віднести такі: ство­рення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контроль за досто­вірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійсню­ють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюю­чим органам, видавання спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснен­ня професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю, заборона та припинення на певний термін професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсут­ності спеціального дозволу (ліцензії) на цю діяльність і притягнен­ня до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чин­ним законодавством.

Як правило, за недотримання вимог законодавства встановлено адміністративну і навіть кримінальну відповідальність. Наприклад, в Україні на юридичних осіб можуть накладатись такі штрафи:

— за випуск в обіг та розміщення незареєстрованих цінних па­перів — у розмірі до 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або в розмірі до 150 відсотків прибутку (надходжень), одер­жаних в результаті цих дій;

— за діяльність на ринку цінних паперів без спеціального доз­волу (ліцензії), отримання якого передбачено чинним законодав­ством, — у розмірі до 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

— за ненадання, несвоєчасне надання або надання свідомо недо­стовірної інформації — у розмірі до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

— ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпо­ряджень, рішень про усунення порушень щодо цінних паперів — у розмірі до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Такі штрафи накладаються Державною комісією з цінних па­перів та фондового ринку, але стягуються лише в судовому порядку.