Тема 6. Роль депозитарної системи в корпоративному регулюванні

6.1. Суть депозитарної системи

6.2. Види депозитарної діяльності та її суб'єкти

6.3. Особливості переходу власності на корпоративні права

 

Суть депозитарної системи

Світовий досвід показує, що існують дві основні форми функціо­нування цінних паперів — документарна і бездокументарна. В Ук­раїні цінні папери також можуть випускатися в документарній та бездокументарній формах.

На сьогодні немає жорстких нормативних приписів і обов'язко­вих вимог до вибору форми випуску цінних паперів тими чи інши­ми акціонерними товариствами. їм надано право вибору, тому фор­ма випуску цінних паперів визначається рішенням кожного конк­ретного емітента про випуск цінних паперів. Цей випуск затвер­джується Державною комісією з цінних паперів та фондового рин­ку при його реєстрації. Тому тільки реєстрація випуску цінних паперів є підставою для їх взяття на обслуговування Національною депозитарною системою як іменних цінних паперів у документарній формі, цінних паперів на пред'явника у документарній формі або цінних паперів у бездокументарній формі, іменна ідентифікація власників яких здійснюється на основі облікового реєстру рахунків власників у зберігача.

Якщо випуск цінних паперів здійснюється у документарній формі, то емітент повинен виготовити сертифікати, які випускають­ся з урахуванням вимог, визначених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. При цьому сертифікати мають бути з визначеною атрибутикою і з певними ступенями захисту. Сертифі­кати, як правило, зберігаються на руках інвесторів, якщо вони того бажають. Значна кількість акціонерних товариств, особливо тих, які здійснили випуск акцій до 1997 р. (до прийняття Закону "Про націо­нальну депозитарну систему та особливості електронного обігу цін­них паперів в Україні"), випустили акції в так званій "безпаперовій" формі. Тобто сертифікати таких акцій не були зроблені у вигляді реальних документів, і акціонери не отримали на руки такі сертифі­кати. На сьогодні підтвердженням власності на акції є в одному випадку виписки з реєстрів, які ведуть незалежні реєстратори, а в іншому — папери, видані правліннями акціонерних товариств та посвідчені їх печаткою.

Сьогодні між прихильниками системи незалежних реєстраторів (як пропагандистами документарної форми випуску) та прибічни­ками депозитаріїв і зберігачів (прихильників бездокументарної форми випуску) продовжуються дискусії в плані переваг і недоліків тієї чи іншої форми. Логіка доказів і з того і з іншого боку є, вона обґрунтована щодо збільшення мобільності купівлі-продажу акцій при запровадженні бездокументарної форми, проте документарна форма є більш звичною і прийнятною для населення, тому цілком правильно було б мати всі форми, щоб вони самі знаходили своїх прибічників і вільно розвивались.

Глобальний сертифікат, оформлений після державної реєстрації та визнання випуску таким, що відбувся, зберігається в депозитарії протягом усього періоду існування цінних паперів у бездокументарній формі.

Вимоги до оформлення і ведення обліку глобальних сертифікатів та їх реквізити встановлюються Державною комісією з цінних па­перів та фондового ринку.

Депозитарна діяльність визначається як надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента по випуще­них ним цінних паперах.

Верхній рівень депозитарної системи являє собою Національний депозитарій України і депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів та здійснюють кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

Нижній рівень — це зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних паперів. У цілому в депозитарній системі діє кілька суб'єктів корпоративного управлін­ня. До них належать прямі йопосередковані учасники. Прямими учасниками вважаються депозитарії, зберігачі та реєстратори влас­ників цінних паперів. Опосередкованими — емітенти, організатори торгівлі цінними паперами, торгівці цінними паперами, банки.

Депозитарії та зберігачі можуть вести реєстри власників іменних цінних паперів тільки у разі отримання відповідного дозволу. Проте слід мати на увазі, що ведення реєстрів власників іменних цінних паперів є виключною діяльністю суб'єктів підприємницької діяль­ності і не може поєднуватися з іншими видами діяльності, крім де­позитарної. Тому створення таких фірм має бути спрямоване лише на таку діяльність. Проведення якихось інших господарських опе­рацій тягне за собою можливість позбавлення дозволу на проведен­ня депозитарної діяльності. Крім того, є й інші обмеження. Наприк­лад, працівникам прямих учасників Національної депозитарної си­стеми та державних органів, які здійснюють контроль за діяльністю Національної депозитарної системи, забороняється здійснювати про­фесійну діяльність на ринку цінних паперів, бути засновниками або учасниками юридичних осіб, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, виконувати будь-яку оплачувану роботу для цих осіб, крім викладацької. Працівникам прямих учасників Національної депозитарної системи та державних органів, які здійснюють контроль за діяльністю Національної депозитарної сис­теми, забороняється використовувати інформацію щодо цінних па­перів, до якої вони мають доступ, для укладання угод щодо цінних паперів у власних інтересах. Існують також інші законодавчі при­писи щодо обмеження діяльності у сфері депозитарної діяльності.

Дозвіл на здійснення депозитарної діяльності комерційним бан­кам надається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України.

У системі корпоративного управління депозитарна система здійснює ряд напрямів діяльності, серед яких:

— стандартизація обліку цінних паперів згідно з міжнародними стандартами;

— уніфікація документообігу щодо операцій з цінними папе­рами і нумерація цінних паперів, випущених в Україні, згідно з міжнародними стандартами;

— відповідальне зберігання всіх видів цінних паперів як у доку­ментарній, так і в бездокументарній формах;

— реальна поставка чи переміщення з рахунку в цінних паперах з одночасною оплатою грошових коштів відповідно до розпоряджень клієнтів;

— акумулювання доходів (дивідендів, процентних виплат та вип­лат з погашення тощо) щодо цінних паперів, взятих на обслугову­вання системою, та їх розподіл за рахунками;

— регламентація та обслуговування механізмів позики та заста­ви для цінних паперів, що беруться на обслуговування системою;

— надання послуг щодо виконання обов'язків номінального утримувача іменних цінних паперів, що беруться на обслуговуван­ня системою;

— встановлення відносин і налагодження постійної взаємодії з депозитарними установами інших країн, укладання як двосторонніх. так і багатосторонніх угод про пряме членство або кореспондентські відносини для обслуговування міжнародних операцій з цінними паперами учасників Національної депозитарної системи, контроль за їх кореспондентськими відносинами з депозитарними установа­ми інших країн;

— розробка, впровадження, обслуговування і підтримка комп'ю­теризованих систем обслуговування рахунків у цінних паперах і здійснення грошових виплат, пов'язаних з банківськими та/або з іншими системами грошового клірингу на щоденній чи іншій регу­лярній основі.