Структурні елементи корпоративного управління

Довгостроковим загальним завданням системи корпоративного управління є забезпечення стабільної ефективної роботи корпорації.

Для вітчизняної практики корпоративного управління, що початок формуватися лише з появою недержавного сектора, представленого в основному господарчими товариствами, важливим є визначення форм і методів керування господарчими товариствами. Крім того, державні корпоративні права перебувають у статутних фондах господарських, переважно акціонерних, суспільств.

Оскільки корпоративна форма бізнесу заснована на діяльності акціонерних товариств, а управління ними має свою специфіку в порівнянні, наприклад, із приватними або державними підприємствами, те важливим є формування зовнішнього середовища, регуляторного впливу на корпорації й внутрішньому механізмі узгодження інтересів суб'єктів корпоративних відносин.

Можна виділити зовнішні й внутрішні структурні елементи корпоративного управління.

Зовнішні елементи. Насамперед корпоративне управління забезпечується на рівні державних органів, які створюють норми й правила корпоративного контролю, відповідальність суб'єктів корпоративного бізнесу. Тому державні органи загальної й спеціальної компетенції є важливим зовнішнім елементом системи корпоративного управління.

Другим важливим зовнішнім елементом корпоративного регулювання є механізми ринкового контролю. Очевидно, що керування, його дієвість визначається досягненням певного соціально-економічного статусу акціонерного товариства. Для власників важливим наслідком корпоративного керування є одержання частини прибутку, підвищення курсової ціни акцій корпорації. Тому в системі корпоративного керування значну роль грають ринки продукції, а також фінансові ринки.

Ринки продукції є чіткими індикаторами правильності корпоративної стратегії й тактики фірми приводять до ліквідації неефективно діючих структур.

Фінансові ринки, у свою чергу, є показниками за рахунок котирування корпоративних цінних паперів стану корпорації. Наявність фінансових ринків дає можливість власникам корпоративних прав позбутися від них у випадку неефективного корпоративного керування. Зрозуміло, що такий захист є крайньої, і вона використається, як правило, у тому випадку, коли власник піддав ризику інші методи впливу на корпоративний менеджмент.

Третім важливим елементом зовнішнього корпоративного керування можна вважати громадські організації, засоби масової інформації, які впливають на корпоративну стратегію й тактику. Існує досить розвинена система захисту акціонерів, що крім державних органів представлена громадськими організаціями, які здійснюють певний нагляд за розвитком корпоративного сектора, впливають на прийняття рішень, особливо через засоби масової інформації. Корпоративна стратегія й культура знаходять своє відображення на сторінках печатки й телебачення, дають досить часто орієнтири власникам корпоративних прав для здійснення ними відповідних дій - розставатися із цими цінними паперами, збирати органи керування або якось впливати на їхню роботу, проводити інші заходи, спрямовані на забезпечення своїх корпоративних прав.

Внутрішні елементи системи корпоративного управління залежать насамперед від наявності ефективних норм і процедур взаємин власників й їхніх впливів на менеджмент підприємства. Такі норми й процедури (проведення загальних зборів і прийняття ними рішень, визначення органів нагляду за діяльністю менеджерів у періоди між зборами, визначення компетенції складання угод з різними вартісними величинами й ін.) є необхідними й надзвичайно важливими елементами корпоративного управління.

Вони формуються частково: із зовнішнього середовища - обов'язковими законодавчо розробленими приписаннями й нормами, із внутрішньої - створеними внутрікорпоративними документами, які мають правову силу на рівні господарчого товариства й не суперечать законодавчо певним нормам.