Німеччини, де склали зброю перед американською окупаційною владою. Влітку 1948 Р. До

Чехословаччини рейдували рештки повстанських відділів з Холмщини, Підляшшя. Про рейди і

Появу відділів УПА в Німеччині та Австрії писали у світовій пресі.

Таким чином, спротив на Закерзонні набув характеру збройної боротьби українського

Народу, яка тривала три роки. “Не підлягає сумніву, – стверджує львівський дослідник Ярослав

Дашкевич, – що основною метою акції “Вісла” було знищення частини української етнічної

Території, виправлення несприятливої для поляків етнодемографічної ситуації на східних

Кордонах, насильницька денаціоналізація розпорошеного українського населення разом з цілим

Комплексом супровідних заходів, що в сукупності становлять зміст поняття “етноцид».

Час вимагав суттєвих змін і у 1947 р. в УПА вони відбулися. Коли надії на швидкий

Вибух війни між Заходом і СРСР не виправдалися, було вирішено зберегти сили шляхом

Розформування відділів УПА на малі підвідділи, тобто чоти. Р.Шухевич, який за свою

Провідницьку роль у визвольному русі на пропозицію С.Бандери був підвищений до ступеня

Генерал-хорунжого (лютий 1946 р.), організував переформування УПА. 30 травня 1947 р. він

Видав для УПА й ОУН інструкцію, в якій повністю зрівняв членів ОУН і УПА в підпільній

Мережі. Цю інструкцію можна трактувати, як продовження процесу ідеологічної злуки ОУН і

УПА в одну формацію. Відтоді ОУН і УПА називалися “Збройним підпіллям”.

Завдання ОУН-УПА були визначені в постановах 1-ї Конференції закордонних частин

ОУН(ЗЧ) у вересні 1947р. Таким чином: “На попередньому етапі, під час війни, найсильнішу

Потугу мали революційно-мілітарні дії. На теперішньому етапі доцільність вимагає посилення

Суспільно-політичної і пропагандистської роботи”.

Вже в 1948 р. виразно важливішим став ідеолого-пропагандистський відтінок визвольної

Боротьби. Розгорнули свою діяльність талановиті публіцисти-пропагандисти, зокрема: Петро

Полтава, У. Кужіль, Осип Дяків-Горновий, Ярослав Старух-Ярлаж, Р.Мох, Осип Орленко та

Інші. Тільки в 1948 р. в підпільних друкарнях було надруковано 70 назв брошур, листівок,

Художніх видань. Ця діяльність продовжувалася і пізніше.

Однак на початку 50-х років дії ОУН-УПА послаблюються. Особливо це стало помітно

Після загибелі у бою командира УПА генерала Р.Шухевича – “Тараса Чупринки” 5 березня

Р. До 1952 р. ОУН-УПА як масова організована сила перестала існувати. Надії

Керівництва ОУН-УПА на радянсько-американський конфлікт, який дозволив би відродити

Державність України, не справдилися. Не допомогли в цій ситуації і встановлені контакти з

Спецслужбами Англії та США.

Слід зупинитись і на діяльності ОУН на еміграції. Серед української еміграції в

Післявоєнний період діяли фракції ОУН. Їх число збільшилося до трьох. У повоєнні роки

Виникла нова група, що відділилася від закордонних частин ОУН (Бандери). Ця група “ОУН за

Кордоном”, очолювана Л.Ребетом, вийшла за межі ідеології інтегрального націоналізму.

Фракція А.Мельника теж зберегла назву ОУН і підкреслювала свою вірність ідейним

традиціям довоєнного націоналізму. Вона об`єднувала __________переважно поміркований елемент і

Виявляла консервативні тенденції. Традиційна ідеологія націоналізму найкраще збереглася в

Закордонних частинах ОУН.

Складовою частиною національно-визвольних змагань українського народу впродовж 50-

х років були страйки та повстання політв`язнів, організовані й керовані у великій мірі членами

- 225 -

ОУН і УПА. Одним з перших таких повстань, стало повстання у Магадані в 1953 р. на чолі з

Членом ОУН М.Симчич. У керівництві жіночим повстанням у Кінгірі в 1954 р. брали участь Н.

Михайлевич, Л.Берщадська, а чоловічим – член ОУН А.Задорожний. В повстанні у Воркуті в

Р. брали участь українці, а керував ними А. Грицак та інші. В 1956 р. вибухнуло

повстання в`язнів у Тайшеті, в організації якого брали участь член ОУН В.Солодкий.