Страшною ціною загибелі мільйонів людей і понівеченою землею Україна дістала право

бути представленою в Організації Об`єднаних Націй (ООН) Рішення про це було прийняте 8

Лютого 1945 р. на Ялтинській конференції, 30 квітня 1945 р. делегація УРСР була запрошена в

Сан-Франциско, де її репрезентував народний комісар закордонних справ України

Д.З.Мануїльський. Він став головою Першого комітету (з питань політики і безпеки) першої

- 217 -

Сесії Генеральної Асамблеї ООН, яка відкрилася в Лондоні в січні 1946 р. При формуванні

Складу основних органів ООН серед 17 країн УРСР була обрана членом Економічної і

Соціальної Ради ООН терміном на один рік.

Українська республіка вступила до численних спеціалізованих органів і агентств ООН:

Статистичної комісії, Комісії з питань прав людини, Комітету в справах біженців і

Переміщених осіб та ін. У березні 1947 р. УРСР стала членом Економічної комісії ООН для

Європи. У грудні 1945 р. Україна приєдналася до ЮНРРА (Адміністрації допомоги і відбудови

Об`єднаних Націй) – міжнародної організації для подання допомоги країнам, що потерпіли під

Час Другої світової війни. Згодом у Києві відкрилася місія ЮНРРА на правах дипломатичного

Представництва. До середини 1947 р. Україна одержала від ЮНРРА промислових та

Продуктових товарів на 188,2 млн. доларів.

Водночас Україна була міцно прив’язана до політичної діяльності СРСР на міжнародній

Арені. Поряд із спільною боротьбою проти розпалювання військової агресії, припинення

Виробництва і випробування атомної та інших видів зброї, УРСР не могла виступати у

Самостійних зовнішньополітичних акціях, що принижувало її суверенітет і міжнародне

Значення. Так, у травні 1947 р. Україні було заборонено встановити прямі дипломатичні

Зв’язки з Великобританією. Це свідчило про те, що членство УРСР в ООН, як і в інших

Міжнародних організаціях, залишалося формальним, українські дипломати змушені були

Виступити як представники великодержавної політики СРСР.

Уряд СРСР велике значення приділяв відбудові народного господарства України, як

Однієї із найбільш економічно важливих складових частин тоталітарної держави. Верховна

Рада СРСР виділила для відбудови України 20,7 відсотків загальносоюзних капіталовкладень

за роки четвертої п`ятирічки (1946–1950 рр.). План відбудови народного господарства

Передбачав передусім відродження важкої промисловості: металургії, паливно-енергетичного

Комплексу, залізничного транспорту.

Серед першочергових завдань уряд поставив перед українським населенням завдання

відновити роботу металургійних заводів Донбасу та Придніпров`я, відбудувати Дніпровську

Гідроелектростанцію, використовуючи нову технологію, вугільну промисловість Донбасу,

Спорудити газопровід Дашава – Київ. У машинобудуванні передбачалося відбудувати заводи

Вугільного й енергетичного обладнання, паровозо- й вагонобудування,

Електромашинобудування та сільськогосподарського машинобудування, заводи хімічної

промисловості, спорудити велику кількість цукрових та молочних заводів, м`ясокомбінатів,

Повністю відновити залізниці та вокзали, річковий та морський транспорт, відбудувати й

Спорудити підприємства будівельних матеріалів.

А виконувати це було нелегко. Не вистачало техніки, досвідчених кадрів, нової

Технології, зрештою найнеобхіднішого для життя. Незважаючи на це, вже у 1947 р. стали до

Ладу турбіни Дніпровської ГЕС, були відбудовані теплові електростанції, такі як Зуєвська,

Штерівська, Курахівська в Донбасі. В 1948 р. відновили свою діяльність Новокраматорський

Комбінат, Харківський турбогенераторний, тракторний заводи. Почали випускати продукцію

Такі нові заводи, як Київський мотоциклетний, Харківський підшипниковий, Львівський і

Вінницький інструментальні заводи та ін.

Цікавим є те, що у 1952 р. в Україні було створено МЕСМ – малу електронну лічильну