Державний сектор. У результаті восени 1992 р. місячна інфляція перейшла рубіж 50 відсотків,

Тобто стала гіперінфляцією.

Підміна реформ адміністративними методами, характерна для цього часу, мала

наслідком гіпертрофоване зростання "тіньової економіки" на фоні дальшого обмеження

Виробничої та комерційної діяльності. Нормальна економічна активність в Україні неможлива

Через систему надмірних державних регуляцій і податків. Близько половини (від 40 до 60

відсотків) виробництва і послуг перебувало у нелегальному ("тіньовому") секторі — що

Вважалося найвищим показником серед усіх європейських країн.

Позитивним підсумком першого періоду розбудови державності України (1991—1994

Рр.) було створення нових органів управління. Проте, негативною стороною цього процесу

Було те, що стара компартійна номенклатура зуміла втримати всю повноту влади у своїх

Руках. З метою переконати прихильників реформ у змінах, які нібито наступили у зв'язку із

крахом комуністичної системи, "випустити пару з котла", влада не заперечувала проти зняття

- 241 -

Ряду пам'ятників Володимиру Леніну у містах Західної України, у склад уряду та деяких

обласних адміністрацій (Львівська, Івано-Франківська, Волинська, Тернопільська) було

Допущено окремих представників місцевої некомуністичної інтелігенції, які, переважно,

Обійняли другорядні посади пов'язані з керівництвом наукою, культурою та освітою.

Відбувся розкол у демократичному таборі. Лінія Вячеслава Чорновола, який добровільно

Відмовився від посади голови Львівської обласної ради, полягала у формуванні опозиції

Леоніду Кравчуку. Керівники Руху (Іван Драч), Української республіканської партії (Левко

Лук'яненко), Демократичної партії (Володимир Яворівський) вважали за необхідне

відмовитися від опозиційності і підтримати "партократів", що погодилися будувати незалежну

Україну.

У рішучу опозицію до урядової політики стали крайньо ліві та крайньо праві сили.

Більшість лівих партій утворилися на залишках старої КПУ. Вже у жовтні 1991 р. частина

Забороненої компартії утворила Соціалістичну партію України (голова СПУ — Олександр

Мороз). У квітні 1992 р. СПУ, Селянська партія та декілька інших прокомуністичних

об'єднань утворили коаліцію "Трудова Україна". Проте, самовільно відновлена 19 червня 1993

Р. на з'їзді у Донецьку та офіційно зареєстрована 5 жовтня 1993 р. КПУ на чолі з колишнім

Секретарем ЦК ЛКСМУ Петром Симоненком фактично розколола лівий фланг. Проповідуючи,

Окрім традиційних і туманних обіцянок захисту інтересів трудящих, також відновлення

"перерваних" зв'язків з Росією, тіснішу інтеграцію країни у склад СНД, а в перспективі —

Відновлення СРСР вона в короткому часі стала наймасовішою партією України.

З різних причин такою ж непослідовною, як внутрішня політика, була зовнішня політика

України. Її основи, що були визначені ще Декларацією про державний суверенітет (16 липня

Р.), передбачали в майбутньому нейтральний та без'ядерний статус. Протягом першого

Року існування українську державність визнали понад 130 країн світу.

Від часів монгольського завоювання Україна в черговий раз опинилася перед

категоричним вибором: йти на Захід, чи йти на Схід. Можливості постановки цього питання

Сприяло суттєве політичне та економічне ослаблення Росії. Компенсувати останній це повинні

Були б тісніші зв'язки із ворожими Заходу осколками давньої монгольської імперії: КНР та

Ісламськими країнами.

На переговорах у грудні 1991 р. у Мінську було вирішено питання про розпад СРСР та

Створення Співдружності незалежних держав (СНД). Ця організація задумувалася, як

Наддержавна із домінуванням Росії, що мала замінити СРСР. Проте, з самого початку

Існування Союзу Україна визначилася, що уникатиме участі у наддержавних структурах