Та голова верховної Ради В. Івашко. Але згодом він подав у відставку і покинувши

Україну відбув до Москви, тим самим показав свою підпорядкованість і послушність

Імперському центру. Використавши момент Народна Рада примусила решту депутатів

Проголосувати за Декларацію про державний суверенітет України 16 липня 1990 року. В ній

Наголошувалося, що на території України діють лище її Конституція і закони, громадяни

Республіки проходять військову службу тільки на її території. Генерального прокурора приз-

Начала тільки Верховна Рада, все національне багатство належить народу республіки і т. ін. 2

Серпня був прийнятий закон “Про економічну самостійність Української РСР”, внаслідок якого

Республіка переходила на повну господарську самостійність. Незважаючи на те, що новим

Головою Верховної Ради України був обраний партійний функціонер Л. М. Кравчук, ставало

Все очевиднішим, що Україна твердо і безповоротно стала на шлях державної незалежності.

Свій наступ українські національно-демократичні сили закріпили восени 1990 року

Організацією масових маніфестацій, на яких звучали вимоги відставки уряду В. Масола,

Призначення виборів на багатопартійній основі, проведення націоналізації майна КПРС та

ВЛКСМ, відмови від підписання нового союзного договору, що готувався в Москві,

Повернення в Україну всіх її громадян, які проходили військову службу за межами

- 239 -

республіки. Ці вимоги підтримали студенти масовою голодівкою в центрі Києва, яка тривала з

По 17 жовтня. Верховна Рада змушена була задовольнити деякі вимоги голодуючих. 25 жовтня

На своєму Другому зборі НРУ остаточно намітив проведення стратегічної мети — боротися за

Незалежну Українську державу.

“Парад суверенітетів” республік Союзу РСР сприяв налагодженню горизонтальних

Зв'язків, які мали забезпечити поступовий відхід республік від “опіки” центру. В таких умовах

Московське партійне керівництво спрямовує всі зусилля на збереження СРСР. З початком 1991

Року реакція організовує широкий наступ. Пролилася кров в Прибалтиці, Закавказзі, Молдові.

В Україні Москва інспірує сеператистські рухи. Поширюються чутки про створення

Донецько-Криворізької республіки, Новоросії, Русинського краю. Після проведення

Референдуму в Криму Верховна Рада України затверджує створення Кримської автономії. На

Заході республіки провокуються міжконфесійні конфлікти, організовуються спецслужбами

Низка терористичних актів. Для збереження єдиної держави 17 березня 1991 року проводиться

Всесоюзний референдум, який на думку його організаторів мав показати справжні прагнення

Народу. Але це опитування нічого не дало. По країні прокотилася хвиля страйків, на яких

Висувалися економічні і політичні вимоги.

Весь цей наступ реакції логічно завершився державним переворотом в Москві 19—21

Серпня 1991 р. Президент СРСР М. Горбачов був ізольований на Україні на своїй дачі у

Криму. В той же час у Москві було оголошено про перехід влади в країні до так званого

Державного Комітету з Надзвичайного Стану (ГКЧП). В Україні ГКЧП підтримали компартійні

Структури всіх рівнів. Голова Верховної Ради Л. Кравчук виступив по телебаченню з

Очікувальною позицією. Тільки діячі Народної Ради та депутати обласних Рад Галичини рішуче

Засудили державний переворот, як антиконституційний. Широкі верстви народів CPGP не

Підтримали путчистів, а демократичні сили Москви взяли владу в свої руки і заарештували

Заколотників. Путч тривав всього три дні. Це була остання спроба реакційних комуністичних

Сил утримати владу. Його недовготривалість показала, що Компартія повністю втратила довір'я

Народних мас, а прогнивша імперія розвалилася.

Серпня 1991 року Надзвичайна сесія Верховної Ради проголосила повну незалежність

України. Була заборонена Компартія.України, її майно передано на баланс Рад усіх рівнів. Над