Політичних партій і політичних блоків. З них 4-відсотковий бар'єр пройшли 5 центристських

Партій і блоків і лише три лівих (з них 24,7 відсотків завоювала Компартія України).

- 245 -

Розподіл парламенту на приблизно однакові частини: ліву та праву викликав кризу, яка

Перешкоджала його нормальній роботі. Проте ліві сили за сприяння пропрезидентських сил

Поступово втрачали позиції.

Особливо посилилася внутрішньополітична діяльність підконтрольних Леоніду Кучмі

Сил перед президентськими виборами, Наслідком її був розкол ряду партій, насамперед НРУ.

Трагічна загибель 26 березня 1999 р., напередодні президентських виборів, багаторічного

Керівника Народного Руху України В’ячеслава Чорновола остаточно закріпила розкол партії.

Партійний "вінігрет" — розкол основних опозиційних партій, запрограмований в

Адміністрації Президента, створив останній зручні умови для маніпуляції меншими

Політичними організаціями.

На виборах 1999 р. СДПУ(о) підтримало Президента, внаслідок чого Євген Марчук, як

Його основний конкурент з середовища старої партноменклатури, змушений був спертися на

Окремі партії з правого табору. Принциповий противник Леоніда Кучми і лідер Лівого центру

— соціаліст Олександр Мороз втратив підтримку Селянської партії Олександра Ткаченка. В

Дугому турі номінальним суперником Леоніда Кучми виступив лідер КПУ Петро Симоненко.

На виборах Президента 31 жовтня 1999 р. переміг Леонід Кучма (36,49 відсотків у першому

Турі, 56,25 відсотків у другому). Діючий Президент переміг у 14 областях України.

Найпереконливішою була його перемога у західних областях.

Результати виборів засвідчили про серйозний розкол в українському суспільстві,

Викликаний прорахунками у реформаторській діяльності Леоніда Кучми і підтримуваних ним

Політичних сил. Ця обставина змусила його рішучіше поставитися до вирішення існуючих

Проблем.

Подарунком за надану підтримку реформаторським силам західного регіону стала зміна

Уряду. У грудні 1999 р. його очолив Віктор Ющенко, що позитивно проявив себе на посаді

Голови Нацбанку (1997 р. визнаний найкращим головою Центробанку у світі). Першим віце-

прем'єром уряду стала колишня заступниця Петра Лазаренка по партії "Громада" Юля

Тимошенко. Цю посаду вона здобула в нагороду за "здачу" партійного шефа Президенту

України.

Як наслідок реформ Віктора Ющенка відбулося реальне зростання заробітної плати в

Україні. Виявилося, що Україна може жити без зовнішніх позик. Борги по зарплаті, що не

Платилися з 1995 р., були погашені коштом зменшення прибутків олігархів (легального

криміналітету). Проте, Віктор Ющенко виявився "білою вороною" серед керівництва країною:

Він не належав ні до партноменклатури, ні до криміналітету. Як наслідок на владному Олімпі

Віктор Ющенко опинився в ізоляції.

Щоправда у січні 2000 р. парламент сформував правоцентристську більшість — 237

Чоловік, яка спершу підтримала уряд. Проте, політика уряду, який не допомагав олігархам

Грабувати державу, призвела згодом до його різкої критики у Верховній Раді. Олігархи —

невизнаний на "цивілізованому" Заході пострадянський криміналітет, маючи спільну природу

Із російськими бізнесовими колами, відверто орієнтувалися на Росію. В той же час інтереси

клану "чесних", "системних" українських бізнесменів, в цілому прийнятних для Заходу,

Представляв Віктор Ющенко. Результатом їх протистояння була відставка уряду Віктора

Ющенка у травні 2001 р.

З метою зміцнення своєї влади Л. Кучма вів послідовний наступ на позиції Верховної

Ради. Значним кроком у цьому напрямі мало бути проведення у життя рішень

"Всеукраїнського референдуму за народною ініціативою", проведеного 16 квітня 2000 р. Вони

Передбачали зміцнення позицій Президента відносно Верховної Ради. Проте, це суперечило

- 246 -