Організацію, мала постійний зв’язок з аналогічними групами по всьому срср з метою

“інтернаціоналізувати” захист громадянських і національних прав.

Своїм першочерговим завданням члени Гельсінської групи висували здійснення в Україні

Громадянських свобод, визначених у Загальній декларації прав людини 1948 р. і в кінцевому

Акті Наради про безпеку і співробітництво в Європі у Гельсінкі (серпень 1975 р.). Остаточною

Метою УГГ була деколонізація України шляхом вільних виробів під наглядом ООН.

В цілому друга половина 1970-х років стає переломною в поглядах дисидентів на форми і

Методи боротьби за майбутнє української нації. Наприкінці 1977 р. самвидав поширює в

Республіці “Позиції українських політичних в’язнів” за підписами О.Тихого та В.Романюка.

Тут вже йшла мова про незалежність України та її місце в колі великих демократичних країн

Світу. Також у документі було подано короткий аналіз історичного розвитку України, в якому

Приділено увагу проголошенню незалежності УНР 22 січня 1918 р., і на завершення

Визначалися конкретні форми та методи боротьби проти більшовицького окупаційного

Режиму.

Влітку 1979 р. побачив світ ще один важливий документ, написаний від імені організацій

Українського визвольного руху – Звернення 18 українських політв’язнів мордовських таборів.

Його підписали вже відомі діячі дисидентського руху Л.Лук’яненко, М.Руденко, О.Тихий,

І.Гель, О.Бердник, Ю__________.Шухевич та інші. Це звернення адресувалося ООН з проханням

зареєструвати Україну як російську колонію та розглянути українське питання на одній з нарад

Організації Об’єднаних Націй, уповноважуючи президента Світового Конгресу Вільних

Українців (СКВУ) здійснити все можливе для виходу України з Радянського Союзу.

Обидва вищенаведені документи свідчили про еволюцію національної думки в Україні,

Коли на перше місце висувалася рішуча, організована боротьба за вихід зі складу СРСР і

Створення незалежної, демократичної, Української держави.

У відповідь влада посилює переслідування та репресії проти українських патріотів.

Протягом 1980–1982 рр. було заарештовано й ув’язнено майже всіх членів Української

- 235 -

Гельсінкської групи. Продовжувались арешти українських правозахисників і в наступні роки. У

Таборах для політичних в’язнів створювалися нестерпні умови існування з метою зломити їх

Стійкість і моральний дух. Саме в 1984 – 1985 рр. трагічно обірвалося життя в ув’язненні

Визначних політичних діячів – Олекси Тихого, Віталія Марченка, Юрія Литвина, Василя Стуса.

Таким чином, духовне та політичне становище в Україні ставало все більш складним.

Тоталітарний режим відновлював свої позиції, втрачені в роки хрущовської “відлиги”. За своїм

Розмахом, широтою репресій щодо діячів національного руху політика В.Щербицького

Нагадувала суворі сталінські часи. Поряд з цим, рух опору наявний в системі зростав. Саме з

Другої половини 50-х – на початку 80-х років в Україні розвинулася українська визвольна ідея,

Сформувався міцний національний ґрунт, який став основою для українського державного

Відродження на рубежі 80-х – 90-х рр.

Тема 16.

НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ

НА РУБЕЖІ 80—90-Х РОКІВ.

ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

На середину 80-х років XX століття стає очевидним крах більшовицької тоталітарної

Системи. Всі сфери життя радянського суспільства охопила загальна криза. Економіка

СРСР не забезпечувала потреб країни, неухильно падав рівень життя населення,

Соціалістична форма господарювання себе повністю дискредитувала.

Радянський Союз потерпів фіаско і на міжнародній арені. Афганська авантюра

Оголила експансіоністські зазіхання Москви, все більше країн-сателітів СРСР відходить

З-під його опіки. Ставало все очевиднішим, що колись могутня імперія відставала від

Передових світових держав. Вся перспективна концепція розвитку соціалістичного