Андрій Доллуд, Петро Дяченко, сотник Галюк-Малиновський та інші.

Боровець і Кульчинська переходили кордон у районі Влодави. Пощастило Боровцю, а

Кульчинська загинула в перестрілці з прикордонниками. З прибуттям у визначений район

Боровець намагається пожвавити військовий вишкіл наявних сил. Але не вистачало

Відповідних кадрів. Тому він намагався заручитися допомогою з боку уряду УНР, але перейти

Через кордон “Влодавським шляхом” вкрай необхідним спеціалістам було просто неможливо.

Відсотків їх так і не змогло пробитися. Довелося вирішувати проблему самотужки день і ніч

“гризучи граніт” воєнної науки. І як показав час, ця праця не пропала марно. Революційні

Ідеали УНР знайшли сприятливий ґрунт у поліських багнах і лісах. “На голих скелях і в

Трясовині, – зазначає Т.Бульба-Боровець, – ці ідеали виросли в державний чин у формі

Української Повстанської Армії”. Командно-провідний склад УПА склали колишні вояки УНР,

А вояків – поліська округа та Волинь. З врахуванням того, що запроектовані Волинська Січ і

Полтавська Січ не проявили своєї активності, крім Поліської Січі, то й уся повстанська армія

Спочатку називалася “Поліська Січ”.

Враховуючи плани Німеччини щодо Радянського Союзу, Провід ОУН поставив собі

завдання: “... скоординувати всі українські сили еміграції в одному диспозиційному центрі, –

Пише М.Лебедь, – щоб не дати німцям можливостей поставити який-небудь український

Чинник чи групу проти себе, паралізувавши таким способом всякі підступні заміри

Гітлерівської Німеччини”. Здійснення у цьому напрямку заходи закінчилися в короткому часі

Майже повним успіхом. Напередодні німецько-радянської війни українські еміграційні

чинники, за винятком організації полковника Андрія Мельника – ОУН (М), об`єдналися в так

Званий Український Національний Комітет (УНК).

Підводячи підсумок цього питання, варто відзначити: по-перше, що український народ

Вступив одним із перших у Другу світову війну; по-друге, попри весь драматизм військово-

- 207 -

Дипломатичних колізій 39–40-х рр., не можна абстрагуватись від того, що саме в цей час були

об`єднані майже всі українські землі у складі єдиної території; по-третє, продовжилася

Боротьба значної частини українства за свою державність і незалежність.

Напад фашистської Німеччини на СРСР та окупація України. Акт відновлення

Української держави. 22 червня 1941 р., незважаючи на договір між СРСР і Німеччиною про

Ненапад, фашистська Німеччина та її сателіти розпочали війну проти СРСР. Початок війни з

Перших же днів виявив слабкість політичного і військового керівництва СРСР, брак підтримки

Населення на українських землях, де значна його частина бажала поразки більшовицької

Системи і розвалу СРСР.

Відступаючи з території України, західних областей Білорусії, Прибалтики сталінський

Режим залишив в історії цих народів ще одну сторінку нечуваного вандалізму. Про

Більшовицькі злочини на українських землях при відступі Червоної Армії повідомляли ще в

Р. газети США, Англії, пізніше українські газети в еміграції у 60-х роках (“Гомін

України”, “Шлях перемоги” та інші), українські історики діаспори. Дослідники даної проблеми

При висвітленні цих звірств більшовицького режиму базували свої докази на розповідях

очевидців, учасників-в`язнів, а також документах і матеріалах.

Панораму трагічних подій доповнили в наші дні розкопки масових поховань у Львові,

Дрогобичі, Бібрці, Стрию, Жовкві, соляних шахт поблизу Добромиля, у Тернополі, Чорткові та

Інших місцевостях.

Червня 1941 р. удосвіта німці захопили Львів. Разом з ними до міста прибув

Український батальйон “Соловей” (“Нахтігаль”). Серед прибулих – члени ОУН і її керівні діячі

Я.Стецько, Л.Ребет, Я. Старух, І. Равлик, С. Ленкавський та інші.

Чому ж провідні діячі ОУН прибули до Львова разом з німецькими загарбниками? Яке