Колонія, не могла мати окремої армії чи дивізії. Тому вона була включена до складу військ сс і

Перебувала під наглядом СС (Вафен СС). Звідси і назва дивізії – СС ”Галичина”. Такі дивізії

СС були сформовані із французів, голландців, датчан та представників інших народів Європи.

Варто підкреслити, що дивізія ніколи не воювала ні проти своїх повстанців, ні проти Західної

Коаліції. Головним її ворогом була Червона Армія, яка мала прийти на територію західних

Областей України.

Незважаючи на те, що дивізію очолював бригаденфюрер Фрайтаг, а серед вищих офіцерів

Були німці, переважно всі інші офіцерські пости займали українці. Більшість тих, хто прийшов

у дивізію, були гімназисти старших класів і студенти. До дивізії зголосилися близько 80 тис.

Добровольців. Усі вони були переконані, що воюватимуть за незалежність Української держави

Проти радянських військ. Дивізія налічувала близько 13 тис. чоловік.

- 213 -

Виступаючи в присутності Гімлера перед боєм під Бродами, сотник Дмитро Паліїв

Заявив, що українці воюють поряд з Німеччиною проти більшовицької окупації України, за

Незалежну Українську державу. Цей виступ Паліїва викликав різке незадоволення німців, і під

Час одного з боїв його застрілив у спину фашист. В боях під Бродами дивізія в основному була

Розгромлена, з оточення вийшло близько 3 тис. чоловік. Частина дивізійників перейшли в ряди

УПА, а інша була переформована німцями і передислокована в тил. До самого кінця війни

Рядовий склад дивізії вимагав від німецького командування перейменування її в Першу

Стрілецьку дивізію Української армії. Але гітлерівці, проводячи свою політику знищення

слов`ян, не могли піти на цей крок. Звісно, що воюючи на боці Німеччини, бійці дивізії були

Переконані, що воюють проти ворога, воюють за Україну. Можливо історично це була їх

Помилка, але вони чесно йшли до кінця. Це стало водночас і їх трагедією.

Наближення кінця війни створювало нову політичну ситуацію на українських землях.

Події на фронті вимагали створення єдиного політичного керівництва збройною боротьбою на

Фронті і в тилу. 21–25 серпня 1943 р. відбувається ІІІ-й надзвичайний збір ОУН, який визначив

Головні програмні вимоги: право кожного народу на створення своєї держави, рівність усіх

Громадян України, незважаючи на національну приналежність, свобода слова, друку, совісті і

Світогляду. На зборі було знову підкреслено, що ОУН бореться проти імперіалізму як СРСР,

Так і фашистської Німеччини.

З ініціативи ОУН(б) 11–15 липня 1944 р. була створена Українська Головна Визвольна

Рада (УГВР), як Тимчасовий український парламент. Одночасно були створені такі органи:

Президія, Генеральний секретаріат, суд. В основу створення УГВР і її органів було покладено

Демократичний принцип. Так, до складу УГВР увійшли представники різних регіонів України,

А саме: голова Генерального секретаріату і секретар військових справ Р.Шухевич; голова

Великого Збору Р.Волошин; член Президії УГВР о. д-р Галянт, представник Української

Греко-Католицької Церкви; член УГВР Ю.Липа – відомий поет, письменник і науковий діяч

УГВР; молодий письменник зі східноукраїнських земель Й.Позичанюк; заступник голови

Секретаріату УГВР майор П.Полтава та ін. УГВР прийняла Акт присяги УПА, перший

Універсал до українського народу. Присягу на вірність Україні склав особовий склад усіх

частин УПА. Одночасно були визначені плани збройної боротьби проти більшовизму, в тому

Числі і в умовах підпілля.

Після поразки німецько-фашистських військ під Сталінградом, Курськом і Орлом

Наступив докорінний перелом у ході війни. 23 серпня 1943 р. Червона Армія зайняла Харків, 6

Листопада – Київ. Відступаючи з Лівобережжя, німецькі окупанти зруйнували

Дніпропетровськ, Полтаву, Кременчук, Київ та інші міста. Наприкінці 1943 р. радянські

Війська зайняли Східну Волинь – Житомирщину, а з весни 1944 р. – Західну Волинь (Луцьк і