Трактувала офіційна більшовицька ідеологія, і висловлювали свої думки та ідеї публічно

Різними шляхами. Методи опору були, як правило, легальні (петиції, протести, демонстрації,

Страйки), а також і нелегальні (утворення політичних організацій, випуск самвидавчої

Літератури тощо).

В Україні опозиційний рух розпочався дещо раніше, ніж в інших республіках СРСР.

Очевидно, цьому сприяла героїчна післявоєнна боротьба ОУН, УПА, яка завдала радянському

Режимові відчутних ран і, як боротьба 1917–1921 рр., стала важливою віхою в процесі

Зміцнення української національної свідомості. Поряд з цим, з’являється нове покоління

Українських патріотів, яке виростало без зв’язку з національним рухом і, можливо, мало

Викривлений погляд на діяльність ОУН, УПА. Ці люди обмірковували становище власного

Народу в складі СРСР. Відгуки таких дискусій знаходимо в творчості молодих літераторів 60-х

Років, які шукали шляхів до самостійності України спочатку в межах законних структур, на

Засадах марксистсько-ленінської ідеології, а згодом, зрозумівши фальш і безвихідь теорії, – на

ґрунті українського патріотизму.

Вже в кінці 50-х років у міру згортання демократизації розпочинаються відкриті виступи

Трудящих проти панівного режиму, які каралися тюремним ув’язненням. Були заведені справи

На П.Кулька у Києві (1956 р.), В.Кобринчука у Рівному, А.Турика у Дніпропетровську (1957

Р.), О.Тихого у Донецьку (1958 р.) та ін.

В західних областях України наприкінці 50-х – початку 60-х років виникає кілька

Нелегальних груп і організацій, які ставили собі за мету проголошення незалежності

Української держави. Так, в кінці 1958 р. в Івано-Франківську заарештовано і засуджено 10

Членів організації “Об’єднана партія визволення України”, яка складалася з молодих робітників

і студентів.

Найбільш активно виявила себе Українська робітничо-селянська спілка, створена у 1958

Р. на Львівщині переважно з юристів, під головуванням Левка Лук’яненка. Члени спілки

Пропагували здійснення конституційного права України на вихід з СРСР, склали чітку

Програму українського руху боротьби за незалежність і самостійність. При цьому основні риси

Радянського ладу й соціалістичної економіки у вільній Україні повинні були зберегтися.

У “Проекті програми УРСР” мета руху визначалася “в завоюванні демократичних свобод,

Необхідних для організації всього українського народу на боротьбу за утворення незалежної

Національної держави. Методи досягнення цієї мети мирні, конституційні”.

Характер і доля групи нагадують історію Кирило-Мефодіївського братства, яке

Аналогічно було таким же дискусійним клубом і своєю ініціативою виросло понад рівень

Приголомшеного російською неволею українського суспільства. Внаслідок зради і доносу

- 231 -

Спілка, як і Кирило-Мефодіївське братство, не змогла перетворитися в більш дієву

Організацію.

Незважаючи на комуністичну платформу та проголошені мирні методи боротьби, всі

Члени Української робітничо-селянської спілки в 1961 р. були ув’язнені на 10–15 років, а Левко

Лук’яненко засуджений до розстрілу. Лише через 73 доби міру покарання йому замінили на 15

Років тюрми.

У тому ж 1961 р. у Львові відбувся процес над 20-ма членами Українського

Національного комітету, який складався в основному з робітників львівських підприємств і мав

На меті видання й розповсюдження літератури для пропаганди ідеї української незалежності. І

Тут система жорстоко розправилася над своїми супротивниками: Коваля та Грицину

Розстріляно, іншим встановлено терміни ув’язнення від 10 до 15 років. В 1962 р. були

Засуджені до страти голови Ходорівської та Тернопільської груп – Федір Проців і Богдан

Готусь (останньому страту замінили на ув’язнення).

Найбільш широким за своїм соціальним складом був Український національний фронт,

Який викрили в 1967 р. в Івано-Франківську. До організації належали публіцист, працівники