Зрозуміло, піднятися вище, ніж засудження культу особи, М. Хрущову ніхто б не

Дозволив. Сама командно-адміністративна система залишалась непорушною і поза всякою

Критикою. На перших порах це себе не виявило, адже припинилася підготовка нових

Політичних процесів, почалася реабілітація репресованих, сотні тисяч жертв сталінських

Репресій поверталися з концтаборів. Все сприймалося як початок великого оновлення

Суспільства і дозволило Хрущову забезпечити собі підтримку як в народі, так і в керівництві,

Особливо в середніх ешелонах влади. За аналогічною схемою відбувалося утвердження при

Владі Й.Сталіна в 20-х роках – неп, політика коренізації, а також і М.Горбачова у 80-х – курс на

“перебудову”, політика “гласності” і “демократизації”.

У проведенні нових реформ М.Хрущов спирався насамперед на Україну, враховуючи її

Потенціал, внесок у загальносоюзний бюджет і підтримку республіканської парторганізації в

Його боротьбі за владу. Кремлівський уряд також розумів, що українці – не лише друга за

Величиною, але й перша нація в СРСР, яка могла серйозно стати на заваді російської гегемонії.

Тому приборкати українство для Москви мало основоположне значення.

Вже в червні 1953 р. з посади 1-го секретаря ЦК КПУ знято Леоніда Мельникова за

Русифікацію Західної України, особливо Львівського університету. Звільнене місце вперше

Зайняв українець Олексій Кириченко. За протекцією М.Хрущова українці починають займати

Окремі посади союзного рівня. Так, В.Семичастний став головою КДБ СРСР, а четверо

Українців – О.Кириченко, М.Підгорний, Д.Полянський та П.Шелест – увійшли в склад

Одинадцятки Політбюро ЦК КПРС. Як особи, котрі прагнули піднятися у своїй кар’єрі на

Вершину радянської системи, ці люди залишали осторонь національні почування і твердо

Втілювали в життя ідеологію більшовизму. Але поява українців у кремлівському уряді

Засвідчила зрослу вагу республіки в складі СРСР.

У республіканському керівництві українці теж отримали високі пости. Головою Ради

Міністрів УРСР став Дем’ян Коротченко, а з 1954 р. – Никифор Кальченко. Першим

Заступником Голови Ради Міністрів УРСР було призначено українського драматурга

О.Корнійчука, пізніше – сина відомого українського прозаїка С.Стефаника. Попри сильний

Антиукраїнський тиск, до червня 1954 р. в управлінні суспільним життям республіки українці

Становили більшість. Це сприяло певному розширенню прав України в економічному та

Культурному розвитку, вона висувалася на “друге місце серед рівних”.

Дещо активізувалася зовнішньополітична діяльність республіки, що було зумовлено

Політичними розрахунками Кремля. При сприянні міністерства закордонних справ СРСР

Україна в травні 1954 р. стає членом ЮНЕСКО і Міжнародної організації праці, у вересні 1958

Р. бере участь у міжнародній промисловій ярмарці в Марселі. Поряд з цим, у 1955 р. Україні

- 227 -

Відмовлено взяти участь в укладенні мирного договору з Австрією та в заснуванні

Варшавського блоку. Таким чином, українська політика виступала апологетом московської, не

Виходила за рамки гегемонізму Росії і посилювала політичну присутність СРСР на міжнародній

Арені.

З метою вдосконалення системи народного господарства М.Хрущов почав здійснювати

Економічні реформи, запроваджуючи децентралізацію всіх галузей народного господарства,

зміщуючи центр планування економіки з московських міністерств до територіальних центрів. З

Р. в Україні, як і в цілому по СРСР, створюються раднаргоспи. У результаті цього під

Контроль України переходить понад 10 тис. промислових підприємств республіки. Загалом

Радянська економіка оживилася, почав зростати валовий національний продукт, підвищився

Життєвий рівень населення. Хрущовські реформи сприяли посиленню самостійницьких

Тенденцій в економічній стратегії республіки, що незабаром викликало значне занепокоєння у