Командуванням Т.Бульби-Боровця. Саме він першим підняв свої відділи проти окупантів.

Серед визначних бойових операцій упівців Боровця було взяття в середині серпня 1941 р.

Олевська, який до середини листопада був на Волині столицею, щось на зразок окремої

Національної республіки.

Восени 1941 р. з`являються підпільно-партизанські групи лівого спрямування. Поступово

формується штаб партизанського руху під керівництвом ЦК КП(б)У. Його керівні кадри –

командири загонів і з`єднань, формувалися за згодою партійних органів. Це були колишні

керівники партійних організацій, радянських органів влади. Всі вони були членами ВКП(б),

членами підпільних обкомів партії, деякі навіть членами ЦК КП(б)У. Це стосується і

Підпільних груп та організацій.

Склад загонів і з`єднань комплектувався із партійних кадрів, військовослужбовців, які

Залишалися поза фронтом, утікачів від німецького терору, військовополонених, які

врятувалися втечею з німецьких концтаборів. Їх постійно доповнювали повітряні десанти –

розвідувальні кадри. У 46 партизанських з`єднаннях, тисячах загонів розвідувально-

Диверсійних, підпільних організаціях та групах вели вперту боротьбу близько 600 тисяч

Антифашистів.

Це, зокрема, також зазначали і вояки Української Повстанської Армії. “На величезному

Просторі полісько-білоруських лісів, – пише колишній курінний УПА М.Скорупський, – німці

- 211 -

Не могли собі дати ради. Загони советських партизанів посилили свою акцію. Пускали потяги

Під укоси, щоденно робили напади”.

Одночасно формується протинімецький рух у середовищі ОУН. Уже на першій

Конференції ОУН у вересні 1941 р. приймається рішення про підготовку до активної боротьби з

Німецькими окупантами. Волинь і Полісся стало територією зародження УПА.

Уже влітку 1942 р. обидві ОУН (бандерівців і мельниківців) відправляють у ліси Волині і

Полісся значну частину своїх кадрів для боротьби проти німецьких окупантів і червоних

Партизанів. Перший відділ УПА організував на Поліссі в жовтні 1942 р. С.Качинський (Остап).

Під керівництвом ОУН були організовані інші військові підрозділи, які називали себе

Сотнями УПА.

В основу політичної платформи військових формувань УПА були покладені такі

принципи:

Ø беззастережне визнання ідей Української самостійної соборної держави як

найвищої ідеї українського народу;

Ø визнання революційних методів боротьби за вільну Україну у поєднанні з

методами визвольної боротьби;

Ø проголошення більшовиків і німців окупантами України. При цьому ОУН і УПА,

Підтвердили, що вони боряться проти імперіалізму, а не проти російського чи німецького

Народів, які самі були поневолені.

Після поразки німців під Сталінградом (початок лютого 1943 р.) значно зростає рух опору

На українських землях. Центр національно-визвольної боротьби поступово переміщується в

Західну Україну. До червня 1943 р. група “УПА-Північ” (командувач Клим Савур-Охрім–

Клячківський), яка діяла на північно-західних землях, в боях з військовими частинами німців

Опанувала все Полісся і Волинь. Дії цієї групи поширюються на Вінниччину, Житомирщину,

Умань та інші місцевості Правобережжя.

Влітку 1943 р. Українська Народна Самооборона в Галичині починає реорганізовуватись

У повстанську армію – групу “УПА-Захід” (командувач полковник Шелест – Василь Сидор).

Восени 1943 р. Головним командиром УПА стає Роман Шухевич (Тарас Чупринка). В той час

До УПА входить Буковинська Українська Самооборонна Армія (командувач Луговий).

Існувала ще група “УПА-Схід”, яка базувалася на півночі Житомирської, Київської і території

Чернігівської областей.

Уваги і окремого наукового дослідження істориків заслуговує проблема участі

Представників інших національностей поневолених народів СРСР у боротьбі проти окупантів.

Уже в 1943 р. національні загони з кримських татар, грузинів, азербайджанців, донських,