Челюсті большевицьких звірств та страждань України”, – писав про ті дні Степан Бандера.

Єдиною політичною силою, яка зберегла свої сили і структуру, стала Організація

Українських Націоналістів. У ситуації, що склалася, керівництво ОУН ставило собі за

Завдання: збереження і розширення сітки підпільних організацій, їх боротьбу проти сталінської

Диктатури. На відплату сталінсько-беріївській вакханалії Крайовий провід ОУН організував у

Різних місцях збройні акції проти членів НКВС. І це привело до того, що в 1941 р. у Львові

Відбувся великий процес над 59 оунівцями. 42 звинувачені, із них 11 жінок, отримали смертний

Вирок.

Підпільною мережею ОУН в той період керував Іван Климів на посту Крайового

Провідника. За героїзм і сміливість у боротьбі проти поневолювачів він отримав псевдонім

“Легенда”. В грудні 1942 р. він був заарештований гестапо і закатований у в`язниці Львова.

Важко собі уявити, як би розвивався національний рух під проводом ОУН, коли б

Суперечності, що довший час нуртували в її середовищі, не вирвалися на зовні. Це трапилося,

Як вже зазначалося вище, в лютому 1940 р. ОУН розділилася на два табори – ОУН бандерівців і

ОУН мельниківців. Одні базували свої дії на принципі активної, негайної, нетерплячої,

“революційної” тактики, другі робили ставку на еволюційну розбудову сил. Неспроможні

Досягти компромісу, кожне угрупування оголосило себе єдиним законним проводом ОУН.

Ворожнеча між ними сягала такої гостроти, що вони нерідко боролися одна проти одної з не

Меншою жорстокістю, ніж з ворогами української державності.

Проте, хоча ОУН і розділилася на дві фракції, все ж таки, як політична формація вона

Залишилася багато в чому цілісною, оскільки і одна, і друга сторони обстоювали необхідність

Відновлення суверенної держави в її етнічних кордонах. У грудні 1940 р. в політичній

Платформі ОУН, яка була викладена у Маніфесті, підкреслювалося, що ОУН є найважливішою

Силою в боротьбі українського народу проти всіх окупантів, як німецьких, так і більшовицьких,

- 205 -

І головним завданням українців є боротьба за свободу народів, в тому числі і поневоленого

Українського народу. Також тут зазначалося, що ОУН переслідує боротьбу за гідність і свободу

Людини, віросповідання, політичні переконання, за право мати свою мову, культуру, політичні,

Громадські та професійні організації.

Правда, в досягненні цих цілей у провідників ОУН були різні тактичні лінії. Одні

Ігнорували справу ретельної військової підготовки бойовиків ОУН, намагаючись доказати, як

Підкреслює діяч ОУН –УПА Л.С.Павлишин, що війну за самостійну Україну вони виграють з

Допомогою націоналістичної ідеї та “революційного пориву загітованих мас”. Інші, найбільш

Передбачливі, а до них належали завзяті прихильники С.Бандери, розуміючи небезпечність

Таких настроїв, розраховували перш за все на силу. Тому вони починають організовувати

Вишкіл своїх кадрів у офіцерських школах, на вищих військових курсах на терені Генерал-

Губернаторства. Центром їх був Краків. Зокрема, одна із офіцерських націоналістичних

Військових шкіл була в Турковичах Грубешівського повіту. Вишкіл і лекції проводили Ірина

Бандера, Роман Шухевич, Юрко Лопатинський, Ярослав Рак та інші. Керівником школи був

Осип Карачевський, поручник Польської Армії. На вищих військових курсах у Кракові хорошу

Теоретичну базу бойовикам давав добрий знавець військової справи, польський кадровий

Офіцер Кузьмінський.

У досягненні своїх політичних цілей ОУН покладалася на Німеччину. Правда, ці

політичні прагнення аж ніяк не співпадали з планами німців, але вони мовчали, намагаючись,

як підкреслює С.Бандера, “...підманути ОУНівців туманними кличами й обіцянками, запрягти

До свого імперіалістичного воза, не допустити до порозуміння двох фракцій”. До того приведе