Винищення українства в срср послужило поштовхом для зміни курсу ундо проти польської

Окупаційної влади. Адже навіть не можна було порівняти окупаційний режим на Східній та

Західній Україні. Вже давно в західноукраїнському суспільстві витала думка про можливість

Союзу українців з Польщею для боротьби з СРСР. В результаті, обговорюючи проект нової

Конституції Польщі, члени Української Парламентарної Репрезентації вимагали територіальної

Автономії для всіх українських земель з крайовим сеймом, урядом, адміністрацією,

Судівництвом, шкільництвом, фінансами і територіальною збройною силою.

Польські урядові кола також змушені були йти на певні поступки українській громаді.

Цьому сприяли численні публікації в польській пресі, які, аналізуючи українсько-польські

Стосунки, стверджували, що обмеження національних меншин у правах і культурному

Розвитку веде до послаблення держави. А український терор можна зупинити тільки шляхом

Поступок українським угрупуванням, які лояльні до Польщі.

Внаслідок цього відбулася т.зв. “нормалізація” українсько-польських стосунків, яка

Призвела до певних позитивних зрушень: проголошено амністію українським політичним

В’язням, багатьох звільнено з тюрем і концтабору Береза Картузська; деякі українські

Економічні установи та кооперативи отримали фінансові позички; лідер УНДО В.Мудрий був

Обраний, одним з п’яти віце-маршалів сейму і т.ін. Взагалі в другій половині 30-х рр. українці

Значно розвинули економічне, соціальне й культурне життя: створювали банки, кооперативи,

Культурні товариства і товариства взаємодопомоги. Найповажнішим українським банком був

Центробанк. Між 1935 і 1938 роками в цьому банку було зареєстровано ріст обігу коштів на

343%, його обігові фонди піднялися до 70.436.221 злотого в 1938 р. Зростав обіг і в інших

Трьох банках: Українбанк, Промбанк, Гіпотетичний банк. Також відбувався ріст розвитку

Українських кооперативів, які були об’єднані в Ревізійну Раду Українських Кооперативів

/РРУК/. Кількість кооперативів тут становила у 1936 р. 3.097, в яких працювало 576.053

Працівників. Власні капітали українських кооперативів зросли з 9 млн. у 1928 р. до 14,4 млн.

Зл. у 1938 р. РРУК в основному займалася відправкою сільськогосподарської продукції за

Кордон, де підтримувала зв’язки з кооперативами Англії, Франції, Німеччини, Естонії,

Югославії, Болгарії, Польщі та інших держав. З метою мобілізації грошових засобів у Західній

Україні широко використовувалася кредитна кооперація. Вона фінансувала діяльність

Товариства “Сільський Господар”. Це товариство селян-хліборобів мало в 1938 р. 60 філій,

Гуртків і 199.977 прихильників, яких обслуговували 53 агрономи і 18 ветеринарів.

Не згасало і культурне життя на західноукраїнських землях. Особливо воно себе

Проявило в Галичині. Тут діяла “Просвіта”, яка об’єднувала в своїх організаціях у 1936 р.

Члени, мала в користуванні 3.077 бібліотек і читальні зали, 190 пересувних бібліотек,

Театральних груп, 2.043 аматорських групи, 1.086 хорів, 124 оркестри, 122 жіночих гуртків

Та ін. Щоб зарадити катастрофічній ситуації в освіті, українці за допомогою товариства “Рідна

Школа” розвинули приватну освіту. На кінець 30-х рр. – це 33 початкові школи /6.008 учнів/,

Середніх шкіл /2.499 учнів/, 11 професійних шкіл /1. 835 учнів/, 605 дитячих садків /22.094

Дитини/.

Успішно діяло Наукове товариство ім. Т.Шевченка /НТШ/, що мало бібліотеку на чверть

Мільйона книжок, видавало наукові праці з історії України, культури українського народу

- 196 -

Тощо. Функціонував Музичний інститут ім. М.Лисенка, існували два музеї у Львові та по

Інших містах Галичини. Підвищували культурний та професійний рівень українського

Населення численні товариства: “Міщанські Братства”, “Бесіди”, професійні товариства

Професорів, учителів, адвокатів, лікарів, священиків. Українське жіноцтво зорганізувалося в