Генерала Фляйшмана: “З молодечим запалом і правдивим патріотизмом, як грізна буря, перед

Якою ніщо встояти не може, кинулись молоді хоробрі сини України в обороні рідної своєї землі

І приневолили ворога залишити те, що він вважав уже здобутим. Небезпеку усунено.

Українські стрільці двічі рішили бій в нашу користь... Тричі Вам Слава!”

УСС вкрили себе невмирущою славою, бо воювали за волю і незалежність України.

Тепер проаналізуємо український рух у Наддніпрянщині. Якщо СВУ закликав боротися

Спільно з австро-угорською та німецькою арміями проти царської тюрми народів, то ТУП

Спочатку зайняло проросійську позицію. Їхня газета “Рада” закликала українців стати на захист

Російської держави. Таку ж позицію зайняв і журнал “Украинская жизнь”, який редагував тоді

С.Петлюра і який виходив у Москві. У статті – відозві “Війна і українці” він доводив, що

Українці повинні чесно виконати, свій обов’язок перед Російською державою, захищаючи її, а

російська влада має змінити своє ставлення до українського питання. Згодом, восени цього ж

Року ТУП зайняло нейтральну позицію щодо війни та воюючих сторін. Правда, Рада

Товариства засудила російську політику в окупованій Галичині та Буковині. Щодо майбутнього

України, то ТУП і у даний період виступало за її автономний статус у федеративній Росії.

Як бачимо, провідні українські політичні діячі не проявляли одностайності щодо

Виявлення мети національно-визвольних змагань і тактичних засобів для її досягнення.

Тим часом поразка російської армії у 1915 р. викликала опозиційні настрої щодо уряду в

Самій Росії. З врахуванням цього він не почув себе так впевнено і став податливішим у

Ставленні до наддніпрянців. Українська делегація відвідала російського міністра освіти і

Висунула перед ним ряд вимог щодо розвитку шкільництва. Обережно відновлювали свою

Роботу українські книгарні, наукові товариства, кооперативи, почали виходити декілька газет.

Пожвавилося українське політичне життя. Восени цього ж року на Катеринославщині

Засновано ініціативний комітет Українського самостійницького союзу. Його програма

Передбачала боротьбу за самостійну і соборну Українську державу у формі демократичної

Республіки. Поява цієї політичної організації переконливо засвідчила, що ідея незалежної

України знаходила підтримку в цей час і серед наддніпрянців.

Нові перспективи відкривалися перед національним рухом на західноукраїнських землях.

На початку травня 1915 р. у Відні ГУР реорганізовано у Загальну українську раду (ЗУР).

Необхідність такої перебудови була обумовлена тим, що ЗУР як політична організація мала

Представляти загальноукраїнські інтереси. До неї увійшли 21 представник від Галичини, 7 – від

Буковини і 3 – від СВУ. Діяльність ЗУР спрямовувалася президією (6 чол.) на чолі із

К.Левицьким. Її політична програма передбачала: вільна самостійна Українська держава над

Дніпром і окрема національно-територіальна автономія для всіх українських земель в складі

Австро-Угорщини. Не заперечувалася підтримка останньої у війні, хоча підкреслювалася

Одночасно дуже важлива думка про те, що українці самі повинні добиватися цих цілей. ЗУР

Звернулася з програмною декларацією також до всіх народів цивілізованого світу, в якій

Зокрема наголошувалося на тому, що визволення всього українського народу є конечне в

Інтересах людськості, цивілізації, демократії і волі, тобто відповідає інтересах всього людства,

Принципам гуманізму і демократії.

Як бачимо, ЗУР конкретизувала вирішення українського питання стосовно тодішньої

Ситуації і обраної тактики. Досягнення окремої національно-територіальної автономії в складі

Австро-Угорщини розглядалося як перший і початковий етап у подальший боротьбі за соборну

І незалежну Україну.

- 145 -

ЗУР розгорнула активну діяльність по втіленню у життя цих завдань. Перевага