У результаті грабіжницької колонізаційної політики більшовиків у республіці почався

голод. З`явилися випадки таких жахливих явищ як канібалізм і торгівля людським м`ясом, які

майже ніколи не спостерігалися в Україні. У грудні 1921 р. голодувало 12% населення, січні

1922– 20%, травні 1923 р. – 48%. Голод 1921–1923 рр. коштував Україні, за приблизними

Підрахунками до 2 млн. жертв – ціна, яку сплатила УРСР за те, що не стала незалежною

Державою.

Бойовий загін російських більшовиків в Україні – КП/б/У вживала всіх заходів, щоб

Приховати свою злочинну політику в республіці. Так 4 серпня 1921 р. політбюро ЦК КП/б/У

Прийняло резолюцію, в якій пояснювалося: “Вказати губкомам, що під час проведення кампанії

Необхідно розрізняти заклик до боротьби з голодом в Росії від боротьби з неврожаєм на

Україні, де допомога місцям, що постраждали від неврожаю, мала бути цілком надана своїми

Губернськими або повітовими засобами”. Тому вся внутрішня та іноземна допомога

Голодуючим направлялася переважно в Росію, а не в Україну. В 1922 р. іноземні організації

допомогли завести в УРСР близько 263 млн. пудів продовольства, що становило тільки 8%

Всього яке надійшло.

Незважаючи на перепони, які створював більшовицький уряд, міжнародна громадськість,

Урядові та приватні організації широко відгукнулися на допомогу голодуючим. Першим

Колективом, який надав допомогу голодуючим України, була організація американських

Менонітів. Вони завезли 50 тракторів. До серпня 1922 р. американські та голландські меноніти

Годували 30 тис. голодуючих у Запорізькій та Миколаївській губерніях. Американська

Організація “Форвардс” щомісяця протягом 1922 р. направляла на адресу УРСР не менш як 10

Тис. посилок. До липня 1922 р. з 943,5 тис. дітей півдня України, які одержали допомогу, 517,6

Тис. харчувалися в їдальнях іноземних організацій. Лише в серпні 1922 р. Міжнародний

Комітет робітничої допомоги доставив в Україну 20 тис. пудів рису та какао. Місія Нансена

Доставила 315 тис. пудів продовольства, медикаментів на суму 140 тис. доларів. Загалом

внутрішньою та іноземною допомогою були охоплені 58,4% голодуючих. Вищенаведені факти

Розвіюють вигадки про те, що міжнародний імперіалізм “кістлявою рукою голоду” бажав

“придушити” радянську владу.

У той же час уряд використав голод у боротьбі з церквою. В.Ленін в “суворо таємному”

листі, адресованому партійному функціонерові В.Молотову, для членів політбюро ЦК РКП/б/

писав: “Саме __________тепер і тільки тепер, коли в голодних місцевостях їдять людей і на дорогах

Валяються сотні, якщо не тисячі трупів, ми можемо (і тому повинні) провести вилучення

Церковних цінностей з найскаженішою і нещадною енергією і, не зупиняючись перед

придушенням якого завгодно опору…, чим більшу кількість представників реакційної

Буржуазії і реакційного духовенства вдасться нам з цього приводу розстріляти, тим краще.

Треба саме тепер провчити цю публіку так, щоб на кілька десятків років ні про який опір вони

Не сміли й думати”. Нібито для того, щоб закупити зерно за кордоном, 8 березня 1922 р.

ВУЦВК прийняв постанову: “Про передачу церковних цінностей у фонд допомоги

Голодуючим”. Національні святині: Києво-Печерську лавру, Софіївський собор, інші українські

- 167 -

Храми були пограбовані. Митрополичі мітри, оздоблені коштовними каменями та розшиті

Перлами, орнаментовані платиною, золотом, сріблом, плити і лампади, інші церковні цінності,

Які століттями зберігалися, що були подаровані українськими князями, гетьманами, вірними,

Підлягали реквізиції. При цьому малярські твори, церковне начиння розкрадалося або просто

Знищувалося.

Разом з тим більшовицька влада застосовувала терор голодом для того, щоб знищити

Майже 100 тис. повстанський рух. Адже у 1921 р. в Україні та Криму діяло 464 партизанських

Загонів, які налічували в кожному від 20 до 500 бойовиків. Репресивні органи вели нещадну

Боротьбу з т. зв. “контрреволюцією”. Так, у 1921 р. в Києві чекісти щомісяця розстрілювали