За відродження своєї державності, яка тривала з 1917 по 1921 рр. , закінчилася поразкою.

Найважливішими її причинами були:

– недостатній ступінь зрілості національної свідомості українців (особливо

східних) на момент побудови своєї держави;

– боротьба українського народу зазнала поразки і тому, що не могла спертися на

Широку соціальну базу. З усіх соціальних верств і класів на Україні найпомітнішу роль у

національно-державному будівництві відіграла інтелігенція, а вона становила лише 2–

3% населення;

– несприятливі зовнішні фактори, передусім агресія проти України її сусідів:

Польщі, підтриманої Антантою і червоної та білої Росії.

Незважаючи на поразку, яку зазнав український національно-визвольний рух у 1917–1921

Рр. він позитивно вплинув на формування національної свідомості широких верств народу,

Утвердження серед них ідей державності, яка перестала бути монополією невеликої групи

Інтелігенції. З цієї точки зору глибокі соціальні потрясіння 1917–1921 рр. набули характеру не

Лише соціальної, а й національної революції, впливи якої відчуваються і тепер. Особливо це

Стосується врахування уроків історії визвольних змагань 1917–1921 рр. для будівництва

Незалежної Української держави на сучасному етапі. Вони стосуються наступного: не

Допустити роз’єднаності у вирішенні назрілих соціальних і національних проблем, вирішувати

Їх разом і послідовно; для розбудови і гарантії державності значну увагу треба приділяти

питанням військового будівництва; історичний досвід показує, що доля української

Державності здебільшого залежить від уміння різних політичних партій знаходити

взаємоспринятливий компроміс, іти на певний ідеологічний поступ в ім`я найвищої мети –

Розбудови самостійної Української держави.

Тема 12.

УКРАЇНА У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921 – 1939 рр.)

Визвольні змагання 1917–1921 рр. сприяли зростанню національної свідомості українців,

Соборності наших земель, появі політичної та військової еліти, у ці роки набувався досвід

Боротьби за свободу і незалежність держави. Події в Україні привернули увагу світової

Громадськості, мали вплив на політичне життя в Європі та світі. Українська революція

Розкрила великий потенціал української нації, повернувши її в ряди державних народів світової

Спільноти, з чим змушені були рахуватися наші противники.

З тих пір, незважаючи на поразку і розчленування території України, питання

Державності стало основним і конечним у сучасній українській історії. У лекціях цієї теми

Простежується хід подій на українських землях у міжвоєнний період, розкривається

Національно-визвольна боротьба українського народу проти чужоземного поневолення,

Показана діяльність національних політичних сил за відновлення Української самостійної

Соборної держави.

Лекція І. Україна в умовах більшовицького тоталітарного режиму

Утвердження більшовицької влади на східноукраїнських землях на початку 20-х

Рр. Протягом 1917–1920 рр. відбулися три спроби встановлення більшовицької влади в

Україні, які супроводжувалися військовою інтервенцією Радянської Росії. Лідери російських

Більшовиків відкрито заявляли, що без українського вугілля, заліза, руди, хліба, солі, Чорного

- 165 -

Моря – Росія існувати не може. Наприкінці 1920 р. командувач Червоної армії Л.Троцький

Змушений був визнати: “Радянська влада протрималась на Україні до сих пір (і протрималась

Нелегко) в основному силою Москви, великоруських комуністів і Червоної Армії”. Опір

українського народу московсько-більшовицькій експансії зірвав плани експорту комуністичної

Революції на Захід. А наслідком українсько-польсько-радянської війни стало те, що у 1920 р.

Більшовики готові були віддати і пів-України за мир, бо, за словами глави російської делегації

В Ризі А.Йоффе, “не могли воювати з цілим світом”.