О.Тисовський. Пластунами у минулому називали тих запорізьких козаків, які виконували

Розвідувальну службу. З тих часів і походить ця назва. Незабаром пластові гуртки поширилися

По всьому краю. Організаційні принципи своєї діяльності вони запозичили із англійського

Скаутського руху, який виник у 1907 р. і з часом набув світового поширення. Проте “Пласт” не

Втратив свого національного характеру.

Український молодіжний військовий рух викликав стурбованість у крайових і

Центральних властей. Вони намагалися чинити всілякі перешкоди, утиски. При цьому

Підтримували тільки польську військову організацію “Стрілець”. Проте К.Трильовському

Вдалося все – таки добитися в австрійського уряду дозволу на створення українських

Військових організацій. 18 березня 1913 р. у Львові відбулися перші організаційні збори

“Товариства Українських січових стрільців”. Слідом за Львовом подібні товариства

Створювалися повсюдно при місцевих “Січах”, як окремі секції. Вони мали напіввійськовий

Характер. Вже у 1914 р. у Галичині налічувалося 94 осередки українських січових стрільців.

Крім цього, на початку 1914 р. у Львові засновано суто військове товариство під назвою

“Січові стрільці” під проводом В.Старосольського, до якого входила студентська і реміснича

Молодь. Вже до літа цього року таких товариств у Галичині налічувалося 50. Загальне

Керівництво стрілецькими товариствами здійснювала відповідна секція при Українському

Січовому союзі, який очолював вже згадуваний К.Трильовський.

Парадний огляд всіх вищеназваних молодіжних національно-патріотичних організацій

Відбувся 28 червня 1914 р. у Львові. Він отримав назву Шевченківського здвигу, бо

Присвячувався 100-літньому ювілею з дня народження Великого Кобзаря. У ньому взяли

Участь близько 12 тис. членів “Січі”, “Сокола”, “Пласту”, стрілецьких товариств. Січові

Стрільці вперше виступили у військовій формі та зі зброєю. На вулицях і площах древнього

Львова вони продемонстрували свої досягнення, свій вишкіл під час масових військово-

Спортивних вправ. Отак українська галицька молодь готовилася до боротьби за свою

Незалежну державу.

Потреба у такій боротьбі ставала все більш очевидною. Трапилося так, що саме цього

Дня, 28 червня 1914 року у Сараєві (столиці Боснії) здійснено терористичний акт проти

Наступника австрійського престолу ерцгерцога Ф.Фердінанда та його дружини. Їх вбивство

Стало приводом Першої світової війни. Австрія звинуватила у ньому Сербію. До порозуміння

Справа не дійшла і 28 липня Австрія оголосила війну Сербії та загальну мобілізацію.

В умовах наростання міжнародної напруженості, враховуючи позицію українців у

Майбутньому воєнному конфлікті Відень посилив вимоги до галицької адміністрації щодо

Зрівняння українців з поляками. В результаті збільшено урядові дотації та допомогу

Українським господарським і культурним установам, здійснено уже згадувану вище виборчу

Реформу до сейму. Голова Української парламентської репрезентації в Австрійському

Парламенті Ю.Романчук став його віце-президентом. Однак до поділу Галичини на українську і

Польську частини з наданням автономії справа так і не дійшла.

Тепер проаналізуємо громадсько-політичне життя українців Буковини та Закарпаття на

Протязі вказаного періоду.

- 140 -

Австрійська адміністрація Буковини здійснювала збалансовану політику, намагаючись не

Допустити до національної напруженості головним чином між українцями та румунами. Більше

Того, у 1903 році буковинський сейм прийняв ухвалу про національно-культурну автономію у

Краї, тобто кожна національна група, що проживала тут, отримала право на безпосередній

Розвиток своєї культури і відповідне самоврядування. До речі, в 1911 році у буковинському

Сеймі українці мали 17 із 63 послів. Відомий український громадсько-політичний і культурний