Російські ліберали, які на словах виступали на захист “інородців”, а насправді знаходилися на

Позиції “єдиної і неділимої Росії.” Київські чорносотенці, наприклад, надіслали урядові

Спеціальну доповідну записку про так зване “мазепинство” на Україні. А на сторінках

центральних шовіністичних газет “Новое время”, “Киевлянин”, “Московские ведомости”

Друкувалися статті, переповнені ненависті до всього українського. Їх приклад наслідували

Відповідні губернські часописи, які дійшли до абсурду, вимагаючи від уряду заборонити

Українцям говорити рідною мовою взагалі.

На відвернення революції та підвищення ефективності сільського господарства була

Спрямована також аграрна реформа П.Столипіна, яка почалася іще у 1906 р. Її суть зводилося

До таких трьох головних ідей: руйнування селянської общини, дозвіл селянину отримати землю

у приватну власність (хутір або відруб), переселення селян у малозаселені райони Сибіру,

Середньої Азії та Північного Кавказу.

Ці реформаторські ідеї знайшли своє найбільше застосування в Україні. Бо тут була

Сильніша зацікавленість у селян до індивідуального господарювання і порівняно менша

Розповсюдженість общинного землекористування. В результаті у європейській Росії з общини

виділилося 24% селянських господарств і переселялись на хутори 10,3 %, а у Наддніпрянщині

– відповідно 35,3% та 14%. Фактично найбільше аграрних переселенців виявилось також з

України. Всього на протязі 1906–1912 рр. звідси виїхало у Сибір близько 1 млн. чол.

Однак дана аграрна реформа не була повною мірою реалізована через протидію селян,

Деяких політичних сил, недостатнє фінансування, погану організацію відповідних заходів,

Загибель її основного ідеолога та рушія П.Столипіна 5 вересня 1911 р. тощо. Тому не принесла

В цілому сподіваних результатів. З одного боку, вона сприяла модернізації сільського

Господарства: ліквідувала черезсмужжя, запроваджувала приватне селянське землеволодіння,

Прогресивну сівозміну, нові агротехнічні засоби, тощо. Через це зросла товарність

Сільськогосподарського виробництва, збільшився експорт хліба за кордон. Тобто столипінська

Аграрна реформа відкрила шлях вільного розвитку сільського господарства на передових

Капіталістичних засадах: особистій ініціативі та конкуренціі. З другого боку, остаточно

Зруйнувати селянську общину не вдалося. Не було до кінця ліквідовано поміщицьке

Землеволодіння, хоча влада діяла досить енергійно на цьому напрямку, намагаючись

Перерозподілити його шляхом купівлі-продажу через Селянський поземельний банк. Тому

Поряд із поміщиками появилися досить міцні приватні селянські господарства як основні

Виробники товарного хліба. Поскільки реформа виявилась незавершеною, то на селі відбувався

Процес досить сильного соціального розшарування і через це соціальна напруженість не тільки

Не зникла, а з часом набувала особливої гостроти. До того ж фактично зазнало краху

переселення селян через незадовільну організацію. Так, тільки у 1911 р. близько 70%

- 135 -

Переселенців повернулося на Україну. Ось чому не вдалося належним чином зміцнити

Соціальну опору самодержавства на селі.

Царизмові не вдалося ліквідувати усі здобутки українського національно-визвольного

Руху. Продовжували свою діяльність деякі “Просвіти”, Українське наукове товариство на чолі

із М.Грушевським (після революції переїхав до Києва), виходили окремі українські часописи. З

Метою консолідації національних політичних сил і координації українського руху в умовах

Реакції діячі УДРП заснували у 1908 р. підпільну непартійну громадсько-політичну

Організацію – Товариство українських поступовців (ТУП). До нього увійшли не тільки діячі

Ліберального, але й соціал-демократичного спрямування. Товариство мало досить широку

Мережу своїх осередків-громад по всій Наддніпрянщині. Їх налічувалося близько 60. Керівним