Помилки центральної Ради у державному будівництві: небажання

Створення регулярної національної армії і дієздатного державного адміністративного

апарату;

3) непослідовна соціальна політика;

Недорозвиненість українського національно-визвольного руху.

- 156 -

Уважне вивчення історичного досвіду Центральної Ради, зокрема названих помилок, які

Вона допустила в державному будівництві, має величезне значення на сучасному етапі України,

Коли перед нею стоять майже аналогічні завдання, як перед УНР в 1917–1918 рр.

Центральна Рада стояла на чолі України 13 місяців (березень 1917 р.–квітень 1918 р.) і

відіграла величезне історичне значення. Воно полягає в тому, що:

– вона відродила незалежну Українську державу;

– Центральна Рада створила основи демократичної української державності, які

знайшли свій яскравий вияв у нинішньому політичному розвитку України;

– Центральна Рада своєю державотворчою роботою остаточно покінчила з

Побутуючим ще в 1917 р. поглядом щодо відсутності боротьби української нації за

Відновлення державності.

Певним чином своїми діями вона створила українську націю, бо на практиці довела, що

Український народ здатний мати свою державу, засновану дійсно на демократичний

Принципах.

Отже, 1917 – початок 1918 рр. ввійшли в історію України як її державне відродження.

Українська Держава за гетьмана П.Скоропадського. Уже йшлося, що 29 квітня

Р. за допомогою німців в Україні був вчинений державний переворот. На зміну режиму

УНР Центральної Ради прийшов авторитарний режим генерала П.Скоропадського, який 30

Квітня 1918 р., на “з’їзді хліборобів”, ініціаторами якого виступили українські партії

Хліборобів-демократів і Союзу земельних власників, був обраний гетьманом України. Цього ж

Дня він видав грамоту до українського народу, повідомляючи усім про свій прихід до влади.

Він засудив Центральну Раду та її установи як нездатні до державної творчої праці і заявив, що

Для забезпечення ладу і спокою він переймає необмежену владу на Україні, оголошує

Розпущеною Центральну Раду, усі її місцеві органи і установи. Вслід за грамотою з’явився

Гетьманський декрет про тимчасовий державний устрій України, який встановлював замість

Демократичної республіки свого роду конституційну спадкову монархію. Гетьману належала

Вся повнота законодавчої і виконавчої влади, він був також “верховним воєводою” армії і

Флоту. Ставши верховним правителем України, П.Скоропадський почав відновлювати старі

Дореволюційні порядки. Уряд, сформований гетьманом, складався переважно з російських

Кадетів та монархістів, яким була байдужою ідея української державності. У губерніях і

Повітах призначалися старости – теж з колишніх генералів, поміщиків, царських чиновників.

Під виглядом так званої державної варти відроджувалась стара охранка і поліція. Весь штаб та

Командування військових частин складалося з царських офіцерів. Почалося масове повернення

Поміщиків та великих промисловців в Україну. Особливо багато їх втікало з більшовицької

Росії. Їм поверталися землі, маєтки, заводи, фабрики, палаци, виплачувалася компенсація за

Понесені збитки. Народні маси були позбавлені політичних прав і свобод, ліквідовано 8-

Годинний робочий день, відбиралися у селян захоплені раніше ними поміщицькі землі та

Інвентар.

Гетьманський уряд не був цілком суверенний у своїх діях. Уся його діяльність проходила

Під суворим наглядом австро-німецьких окупаційних властей. Вони не дозволяли гетьманові

Створити регулярної української армії, ешелонами відправляли в Німеччину та Австро-

Угорщину продукти з України.

Разом з тим гетьманський режим мав вагомі позитивні здобутки. За менш, ніж 8-ми

Місячний період свого існування уряд гетьмана встановив дипломатичні стосунки з

Німеччиною, Австро-Угорщиною, Швейцарією, Болгарією, Польщею, Фінляндією,