Предмет корпоративного права становлять суспільні відносини, що виникають у процесі створення, діяльності, управління та припинення корпоративних підприємств.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Предмет корпоративного права становлять суспільні відносини, що виникають у процесі створення, діяльності, управління та припинення корпоративних підприємств.



КОРПОРАТИВНЕ ПРАВО - ЦЕ ПІДГАЛУЗЬ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА, НОРМИ ЯКОЇ РЕГУЛЮЮТЬ КОРПОРАТИВНІ ВІДНОСИНИ, ЩО ВИНИКАЮТЬ У ЗВ’ЯЗКУ З УТВОРЕННЯМ, ДІЯЛЬНІСТЮ, УПРАВЛІННЯМ І ПРИПИНЕННЯМ КОРПОРАТИВНИХ ПІДПРИЄМСТВ.

Ознаки корпоративного права:

1. корпоративне право - це система однорідних предметно пов’язаних інститутів господарського права. Тобто корпоративне право є підгалуззю господарського права правових інститутів;

2. наявність предмета правового регулювання - корпоративних відносин (як різновиду господарських), що виникають у зв’язку з утворенням, діяльністю, управлінням і припиненням корпоративних підприємств;

3. використання методів правового регулювання, притаманних господарському праву, що забезпечують збалансоване врахування та захист приватних і публічних інтересів корпоративних підприємств, їх учасників (членів), органів управління та найманих працівників таких підприємств (методу автономних рішень; методу владних приписів; методу координації (узгодження); методу рекомендації);

 

2. ПРЕДМЕТ КОРПОРАТИВНОГО ПРАВА.

Предмет корпоративного права становлять суспільні відносини, що виникають у процесі створення, діяльності, управління та припинення корпоративних підприємств.

Законодавче визначення поняття корпоративних відносин закріплено у ГКУ. Так, згідно із ч. З ст. 167 ГКУ під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

КОРПОРАТИВНІ ПРАВА - ЦЕ ПРАВА ОСОБИ, ЧАСТКА ЯКОЇ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ У СТАТУТНОМУ КАПІТАЛІ (МАЙНІ) ГОСПОДАРСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ, ЩО ВКЛЮЧАЮТЬ ПРАВОМОЧНОСТІ НА УЧАСТЬ ЦІЄЇ ОСОБИ В УПРАВЛІННІ ГОСПОДАРСЬКОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ, ОТРИМАННЯ ПЕВНОЇ ЧАСТКИ ПРИБУТКУ (ДИВІДЕНДІВ) ДАНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА АКТИВІВ У РАЗІ ЛІКВІДАЦІЇ ОСТАННЬОЇ ВІДПОВІДНО ДО ЗАКОНУ, А ТАКОЖ ІНШІ ПРАВОМОЧНОСТІ, ПЕРЕДБАЧЕНІ ЗАКОНОМ ТА СТАТУТНИМИ ДОКУМЕНТАМИ.

3. СУБ’ЄКТИ КОРПОРАТИВНИХ ВІДНОСИН.

Суб’єктами корпоративних відносин є:

- корпоративні підприємства;

- учасники (члени) корпоративних підприємств;

- органи корпоративного підприємства;

- носії публічних інтересів.

КОРПОРАТИВНЕ ПІДПРИЄМСТВО - ЦЕ ПІДПРИЄМСТВО, ЯКЕ УТВОРЮЄТЬСЯ, ЯК ПРАВИЛО, ДВОМА АБО БІЛЬШЕ ЗАСНОВНИКАМИ ЗА ЇХ СПІЛЬНИМ РІШЕННЯМ (ДОГОВОРОМ), ДІЄ НА ОСНОВІ ОБ’ЄДНАННЯ МАЙНА ТА/АБО ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ЧИ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАСНОВНИКІВ (УЧАСНИКІВ), ЇХ СПІЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ, НА ОСНОВІ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ, У ТОМУ ЧИСЛІ ЧЕРЕЗ ОРГАНИ, ЩО НИМИ СТВОРЮЮТЬСЯ, УЧАСТІ ЗАСНОВНИКІВ (УЧАСНИКІВ) У РОЗПОДІЛІ ДОХОДІВ ТА РИЗИКІВ ПІДПРИЄМСТВА (ч. 5 ст. 63

Ознаки корпоративного підприємства:

o По-перше, корпоративне підприємство не є простою сумою індивідів. Воно є об’єднанням осіб, тобто певним чином організований колектив, воля якого визначається груповими інтересами індивідів, що входять до його складу, і який організаційно і матеріально діє ззовні як єдине ціле від свого імені.

o По-друге, корпоративне підприємство - це об’єднання не тільки людей, але і капіталів.

o По-третє, корпоративне підприємство - це об’єднання осіб для здійснення господарської діяльності. Капітал, об’єднаний у корпоративному підприємстві, повинен функціонувати, використовуватися для досягнення цілей, поставлених перед корпоративним підприємством і закріплених у його установчих документах.

o По-четверте, об’єднання осіб (організація) стає корпоративним підприємством, при умові набуття статусу юридичної особи.

Найбільш чисельну групу суб’єктів корпоративних відносин становлять УЧАСНИКИ (ЧЛЕНИ) КОРПОРАТИВНИХ ПІДПРИЄМСТВ.

Вкладники - це учасники командитного товариства, які несуть обмежену відповідальність.

Під джерелами корпоративного права у формальному значенні слід розуміти результати діяльності державних органів та корпоративних підприємств, тобто нормативно-правові акти та корпоративні норми, які регулюють корпоративні правовідносини.

Основними джерелами корпоративного права України є нормативно-правові акти:

- закони: Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закони України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року, «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року, «Про кооперацію» від 10 липня 2003 року, «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»;

- підзаконні нормативні акти: постанови КМУ, накази Фонду державного майна України, рішення НКЦПФР;

- акти органів місцевого самоврядування.

Діяльність корпоративного підприємства регулюється не тільки нормативними актами, але й тими правилами поведінки, які встановлює для себе саме підприємство.

Таке регулювання називається корпоративним. Воно здійснюється шляхом встановлення, зміни або скасування корпоративних норм.

КОРПОРАТИВНИЙ ЗВИЧАЙ - це правило, що склалося у корпоративному підприємстві на підставі постійного і однотипного повторення яких-небудь фактичних відносин і застосування якого забезпечується заходами впливу з боку корпоративного підприємства (заходами заохочення або санкціями).

ПОВНЕ ТОВАРИСТВО Є ВИДОМ КОРПОРАТИВНОГО ПІДПРИЄМСТВА, ЯКЕ УТВОРЮЮТЬСЯ ДВОМА АБО БІЛЬШЕ ЗАСНОВНИКАМИ ЗА ЇХ СПІЛЬНИМ РІШЕННЯМ НА ПІДСТАВІ УКЛАДЕНОГО МІЖ НИМИ ДОГОВОРУ, ДІЄ НА ОСНОВІ ОБ’ЄДНАННЯ МАЙНА ТА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАСНОВНИКІВ (УЧАСНИКІВ), ЇХ СПІЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ НА ОСНОВІ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ, УЧАСТІ ЗАСНОВНИКІВ (УЧАСНИКІВ) У РОЗПОДІЛІ ДОХОДІВ ТА УЧАСТІ У РОЗПОДІЛІ РИЗИКІВ У ЯКОСТІ СОЛІДАРНОЇ ДОДАТКОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЗОБОВ’ЯЗАННЯМИ ПІДПРИЄМСТВА ВСІМ СВОЇМ МАЙНОМ.

СТВОРЕННЯ ПОВНОГО ТОВАРИСТВА. Повне товариство створюється фізичними та/або юридичними особами. До того ж, Господарським кодексом ч. 7 ст. 80 передбачено, що учасниками повного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб’єкти підприємництва. Цивільним кодексом України (ч. 2 ст. 114) встановлено обмеження мінімальної кількості учасників повного товариства, двома або більше учасниками, також одна і та ж особа може бути засновником тільки одного повного товариства.

Процедура створення повного товариства складається з двох етапів: підготовчого етапу та етапу державної реєстрації. Для створення повного товариства необхідне додержання таких умов: укладення засновницького договору між учасниками повного товариства, який є його єдиним установчим документом та реєстрація цього договору уповноваженим на те державним органом.

Засновницький договір містить відомості про найменування повного товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, управління діяльністю товариства та участі в ньому засновників, порядок вступу до товариства та виходу з нього,розмір та склад складеного капіталу, розмір частки кожного учасника, порядок зміни часток кожного з учасників у складеному капіталі товариства, розподіл прибутків та збитків, порядок внесення змін до установчих документів, умови його реорганізації та ліквідації, а також інші відомості.

Засновницький договір має бути викладений письмово, прошитий, пронумерований та підписаний учасниками або уповноваженими особами.

Повне товариство має своє найменування. Найменування повного товариства має містити імена (найменування) всіх його учасників, слова «повне товариство», або містити ім’я (найменування) одного чи кількох учасників із додаванням слів «і компанія» , а також «повне товариство».

Складений капітал повного товариства формується за рахунок вкладів учасників. Вкладами учасників можуть виступати гроші, цінні папери, майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку й не заборонені законом у якості вкладу до складеного капіталу.

ПОРЯДОК УПРАВЛІННЯ ПОВНИМ ТОВАРИСТВОМ.

Командитне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору, який підписується усіма повними учасниками товариства. Якщо у командитному товаристві є тільки один повний учасник, установчим документом є одноособова заява (меморандум).

Головною відмінністю командитного товариства є наявність двох видів учасників:

- повних учасників;

- вкладників.

Повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб’єкти підприємництва (ч. 7 ст. 140 ЦК).

Повні учасники здійснюють управління командитним товариством, у порядку встановленому для повного товариства.

Вкладники не мають права брати участі в управлінні діяльністю командитного товариства та заперечувати проти дій повних учасників щодо управління діяльністю товариства. Від імені командитного товариства вкладники можуть діяти тільки за довіреністю (ч. 2 ст. 136 ЦК).

Сукупний розмір вкладів вкладників не повинен перевищувати п’ятдесяти відсотків складеного капіталу командитного товариства (ч. З ст. 135 ЦК).

При вибутті усіх вкладників командитне товариство ліквідовується. Однак повні учасники мають право у разі вибуття всіх вкладників перетворити командитне товариство у повне товариство.

Для забезпечення фінансово-господарської діяльності командитного товариства за рахунок внесків його учасників формується складений капітал.

8. ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ.

ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ Є ГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО, ЩО МАЄ СТАТУТНИЙ КАПІТАЛ, ПОДІЛЕНИЙ НА ЧАСТКИ, РОЗМІР ЯКИХ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ УСТАНОВЧИМИ ДОКУМЕНТАМИ, І НЕСЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СВОЇМИ ЗОБОВ’ЯЗАННЯМИ ТІЛЬКИ СВОЇМ МАЙНОМ

Ознаки ТОВ:

1) обмеження відповідальності учасників по зобов’язаннях товариства.

2) TOB може бути засноване однією особою.

3) максимальна кількість учасників ТОВ може досягати 100 осіб.

4) установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут (ч. 1 ст. 143 ЦК). Відповідно до ч. 6 ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» ТОВ може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом. Модельний статут ТОВ було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2011 р. №118244.

5) обов’язковість формування статутного капіталу і резервного (страхового) фонду. Статутний капітал товариства складається зі вкладів його учасників і визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів. Мінімальний розмір статутного капіталу ТОВ законодавством не визначено. Тобто ТОВ може бути створене зі статутним капіталом у розмірі 1 копійка.

6) можливість розстрочки сплати вкладів учасників до статутного капіталу ТОВ до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства(ч. З ст. 144 ЦК);

7) здійснення управління ТОВ через систему органів: вищий орган - загальні збори учасників (ч. 1 ст. 145 ЦК), виконавчий орган (ч. 2 ст. 145 ЦК), контрольний орган (ст. 146 ЦК);

8) можливість формування виконавчого органу за рахунок найманих працівників, які не є учасниками товариства (ч. 2 ст. 145 ЦК);

9) вихід учасника із ТОВ обумовлений обов’язковим попереднім попередженням про це товариства не пізніше ніж за три місяці до виходу (ст. 148 ЦК).

 

9. ТОВАРИСТВО З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ.

ТОВАРИСТВО З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ - ЦЕ ГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО, СТАТУТНИЙ КАПІТАЛ ЯКОГО ПОДІЛЕНИЙ НА ЧАСТКИ ВИЗНАЧЕНИХ УСТАНОВЧИМИ ДОКУМЕНТАМИ РОЗМІРІВ І ЯКЕ НЕСЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СВОЇМИ ЗОБОВ’ЯЗАННЯМИ ВЛАСНИМ МАЙНОМ, А В РАЗІ ЙОГО НЕДОСТАТНОСТІ УЧАСНИКИ ЦЬОГО ТОВАРИСТВА НЕСУТЬ ДОДАТКОВУ СОЛІДАРНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У ВИЗНАЧЕНОМУ УСТАНОВЧИМИ ДОКУМЕНТАМИ ОДНАКОВО КРАТНОМУ РОЗМІРІ ДО ВКЛАДУ КОЖНОГО З УЧАСНИКІВ (ч. 4 ст.

Учасники товариства з додатковою відповідальністю солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов’язаннями своїм майном у розмірі, який встановлюється статутом товариства і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником вкладу (ч. 2 ст. 151 ЦК).

Аналіз чинного законодавства дає підстави виділити такі ознаки ТДВ:

1) додаткова відповідальність учасників по зобов’язаннях товариства. Учасники ТДВ відповідають за його боргами своїми внесками до статутного (складеного) капіталу, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.

2) ТДВ може бути засноване однією особою.

3) максимальна кількість учасників ТДВ на відміну від ТОВ не обмежується. У зв’язку з цим при перетворенні АТ зі значною кількістю акціонерів в інші види господарських товариств на практиці найчастіше обирається саме організаційно-правова форма ТДВ;

4) установчим документом ТДВ є статут.

5) обов’язковість формування статутного капіталу і резервного (страхового) фонду.

6) можливість розстрочки сплати вкладів учасників до статутного капіталу ТДВ до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства;

7) здійснення управління ТДВ через систему органів: вищий орган - загальні збори учасників, виконавчий орган (дирекція або директор), ревізійна комісія (утворення не обов’язкове);

8) можливість формування виконавчого органу за рахунок найманих працівників, які не є учасниками товариства;

9) вихід учасника із ТДВ обумовлений обов’язковим попереднім попередженням про це товариства не пізніше ніж за три місяці до виходу.

 

10. АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО.

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО - ГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО, СТАТУТНИЙ КАПІТАЛ ЯКОГО ПОДІЛЕНО НА ВИЗНАЧЕНУ КІЛЬКІСТЬ ЧАСТОК ОДНАКОВОЇ НОМІНАЛЬНОЇ ВАРТОСТІ, КОРПОРАТИВНІ ПРАВА ЗА ЯКИМИ ПОСВІДЧУЮТЬСЯ АКЦІЯМИ (ч. 1 ст. З Закону про АТ).

Воно засноване на взаємодії інтересів трьох груп:

1) акціонерів, що довірили свої кошти товариству;

2) органів управління, що здійснюють керівництво товариством;

3) всіх інших осіб, які працюють в АТ, зокрема, найманих працівників.

Ознаки АТ:

1. на відміну від ТОВ статутний капітал АТ поділений на певну кількість рівних між собою частин, виражених акціями (цінним паперами рівної номінальної вартості).

2. засновники АТ несуть солідарну відповідальність за пов’язаними з його заснуванням зобов’язаннями, що виникли до його державної реєстрації.

3. мінімальний розмір статутного капіталу АТ становить 1250 мінімальних заробітних плат.

4. АТ може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства.

5. установчим документом АТ є статут;

6. сплатою внеску при заснуванні АТ набувається право бути його акціонером.

7. частки учасника АТ, виражені в цінних паперах - акціях, можуть вільно відчужуватись.

8. АТ самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов’язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать.

9. статутом АТ може бути передбачена можливість укладення договору між акціонерами, за яким на акціонерів покладаються додаткові обов’язки.

10. припинення участі акціонера в АТ, яке відбувається шляхом відчуження акцій або правонаступництва, прямо не впливає на статутний капітал АТ;

11. управління АТ здійснюється через систему органів управління, що включає загальні збори АТ, наглядову раду, виконавчий орган, ревізійну комісію (ревізора).

Виробничий кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Чисельність членів виробничого кооперативу не може бути меншою, ніж три особи. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. Установчим документом виробничого кооперативу є його статут, який приймається засновниками на установчих зборах.

Правовий режим майна виробничих кооперативів. Згідно із ч. 1 ст. 100 ГК майно виробничого кооперативу становить колективну власність кооперативу.

Джерелами формування майна виробничого кооперативу відповідно до Закону України «Про кооперацію» є:

- вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами;

- кошти, що надходять від провадження господарської діяльності;

- кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій;

- грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інші надходження, не заборонені законодавством (ст. 19 Закону України «Про кооперацію»).

Для здійснення господарської та іншої діяльності виробничий кооператив за рахунок власного майна формує відповідні майнові фонди (ч. З ст. 100 ГК).

Пайовий фонд кооперативу формується за рахунок паїв (у тому числі додаткових) членів кооперативу при створенні кооперативу і є одним із джерел формування майна кооперативу.

Неподільний фонд формується за рахунок вступних внесків та відрахувань від доходу кооперативу (ст. 20 Закону України «Про кооперацію»).

Резервний фонд створюється за рахунок відрахувань від доходу кооперативу та інших, не заборонених законодавством, надходжень.

Спеціальний фонд створюється за рахунок цільових внесків членів кооперативу та інших надходжень для забезпечення його статутної діяльності.

Одержання частини прибутку від діяльності кооперативу є однією з важливих форм реалізації членами виробничих кооперативів своїх майнових прав. Ці виплати здійснюються за рахунок частини доходу, що залишається після сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) до відповідних бюджетів, погашення кредитів, покриття збитків, проведення відрахувань до фондів кооперативу (ст. 2 5 Закону України «Про кооперацію»). Дохід, призначений до розподілу між членами кооперативу, розподіляється на дві частини - кооперативні виплати та виплати на паї.

Членство у виробничих кооперативах.

До основних прав членів виробничого кооперативу слід віднести:

- участь в управлінні, право голосу на загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління;

- право користуватися послугами кооперативу;

- одержання кооперативних виплат та виплат на паї;

- одержання паю у разі виходу з кооперативу;

- одержання достовірної та повної інформації про фінансово-господарську діяльність кооперативу.

Членські відносини у кооперативі припиняються на підставі конкретних юридичних фактів. До першої групи підстав можна віднести випадки, коли припинення членства відбувається внаслідок добровільного виходу з кооперативу. До другої групи підстав відносять випадки, коли припинення членських відносин відбувається з ініціативи кооперативу.

Управління виробничими кооперативами. Основа побудови органів управління виробничого кооперативу полягає у рівному праві кожного члена на участь в управлінні та прийнятті рішень з питань його діяльності.

Право управління кооперативом реалізується через голосування на загальних зборах та шляхом участі у виборних органах управління, систему яких складають: виконавчий орган (правління), контрольно-ревізійні органи (спостережна рада та ревізійна комісія), а також окремі посадові особи (голова кооперативу, виконавчий директор, керівники структурних підрозділів).

Загальні збори є вищим органом управління, що вирішує найважливіші питання діяльності виробничого кооперативу.

Правління виробничого кооперативу - колегіальний виконавчий орган, який підзвітний загальним зборам.

Спостережна рада утворюється у виробничому кооперативі, якщо кількість його членів перевищує 50 осіб. Для контролю за фінансово-господарською діяльністю кооперативу обирається ревізійна комісія (або ревізор - у кооперативі, до складу якого входить менше десяти членів). Члени ревізійної комісії (ревізор) обираються загальними зборами у порядку, встановленому статутом. Ревізійна комісія підзвітна загальним зборам. Основною її функцією є контроль за фінансово-господарською діяльністю кооперативу.

 

12. ІНШІ ВИДИ КОРПОРАТИВНИХ ПІДПРИЄМСТВ.

Споживчим є кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення потреб його членів.

У зв’язку з тим, що порядок утворення, принципи діяльності, правовий режим майна, членство та управління в обслуговуючих і споживчих кооперативах від виробничих кооперативів майже не відрізняються, в цьому підрозділі зупинимося на розгляді тих особливостей, які притаманні лише обслуговуючим і споживчим кооперативам.

По-перше: якщо особиста трудова участь є необхідною умовою членства у виробничому кооперативі, а її припинення за приписами статті 13 Закону України «Про кооперацію» тягне припинення членства, то членство в обслуговуючих і споживчих кооперативах з обов’язковою трудовою участю в них не пов’язується.

З цього впливає друга особливість обслуговуючих і споживчих кооперативів, що полягає в тому, що їхніми членами можуть бути не лише фізичні, а також і юридичні особи, які беруть участь у діяльності цих кооперативів через своїх представників (7 Закону України «Про кооперацію»).

По-третє: ст. 14 Закону України «Про кооперацію» в обслуговуючих і споживчих кооперативах передбачається можливість асоційованого членства. Асоційованим членом може бути фізична та юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується лише правом дорадчого голосу.

По-четверте: на відміну від виробничих кооперативів, які провадять свою господарську діяльність лише з метою одержання прибутку, обслуговуючі та споживчі кооперативи утворюються та здійснюють свою діяльність без цієї мети (ст. 23 Закону України «Про кооперацію»).

Сільськогосподарським кооперативом є юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, що є товаровиробниками, на засадах добровільного членства та об’єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності у сільському господарстві та обслуговування переважно членів кооперативу(ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»).

ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО

Фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (ст. 114 ГК).

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім’ї. Фермерське господарство є юридичною особою, діє на основі статуту, має своє найменування, печатку і штамп.

Головним принципом діяльності фермерського господарства є самоокупність. Фермерське господарство самостійно визначає напрями своєї діяльності та спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію, на власний розсуд та ризик підбирає партнерів з економічних зв’язків у всіх сферах діяльності, у тому числі іноземних.

Майно фермерського господарства належить йому на праві власності.

Головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в статуті особа.

Колективним сільськогосподарським підприємством (далі - КСП або Підприємство) є добровільне об’єднання громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

КСП є юридичною особою. Воно діє на підставі статуту, має поточні та вкладні рахунки в установах банку і печатку зі своїм найменуванням (ст. 1 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»).

Основними завданнями підприємства є виробництво товарної продукції рослинництва і тваринництва, а також її переробка та інші види діяльності, спрямовані на задоволення інтересів членів підприємства, трудового колективу і населення України.

КСП є суб’єктом колективної форми власності. Об’єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена продукція, одержані доходи та придбане на законних підставах майно.

У КСП утворюється пайовий фонд майна членів підприємства, до якого включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій.

Право членів КСП на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом.

Пай є власністю члена КСП, проте право розпоряджатися своїм паєм останній набуває після припинення членства в підприємстві.

ФОНДОВА БІРЖА

Фондова біржа - це організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

Фондова біржа утворюється та діє в організаційно-правовій формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, та провадить свою діяльність відповідно до Цивільного кодексу України, законодавства, що визначає порядок створення та діяльності, з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» (ст. 21).

Фондова біржа може бути утворена не менше ніж двадцятьма засновниками - торговцями цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, і набуває статусу юридичної особи з моменту державної реєстрації, що здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Частка одного торговця цінними паперами не може бути більшою ніж 5 відсотків статутного капіталу фондової біржі.

Фондова біржа діє на підставі статуту, який затверджується вищим органом фондової біржі.

Особливість діяльності фондової біржі полягає в тому, що отриманий від господарської діяльності прибуток між її засновниками (учасниками) не розподіляється і в повному обсязі спрямовується на розвиток фондової біржі.

Діяльність фондової біржі зупиняється НКЦПФР, якщо кількість її членів стала меншою за 20. В разі, якщо протягом шести місяців прийняття нових членів не відбулося, діяльність фондової біржі припиняється.

Членами фондової біржі можуть бути виключно торговці цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку та взяли на себе зобов’язання виконувати всі правила, положення і стандарти фондової біржі.

 

КОРПОРАТИВНИЙ ФОНД

Корпоративний фонд створюється виключно шляхом заснування. Злиття, поділ, виділ, приєднання чи перетворення корпоративного фонду, виділ корпоративного фонду з іншої юридичної особи або його приєднання до іншої юридичної особи забороняється.

Проте статус інституту спільного інвестування у корпоративного фонду виникає з дня внесення відомостей про нього до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування (далі - ЄДРІСІ).

До державної реєстрації корпоративного фонду та його статуту в органах державної реєстрації засновниками корпоративного фонду повинно бути сплачено 100 відсотків розміру початкового статутного капіталу. Оплата засновниками акцій корпоративного фонду здійснюється виключно коштами.

Протягом трьох місяців з дня повної оплати засновниками вартості акцій корпоративного фонду проводяться установчі збори корпоративного фонду, які затверджують статут, створюють наглядову раду корпоративного фонду та обирають її членів, уповноважують представника (представників) на вчинення дій, пов’язаних зі створенням корпоративного фонду, затверджують результати приватного розміщення акцій серед засновників, затверджують проекти договорів з компанією з управління активами та зберігачем активів корпоративного фонду, вчиняють інші дії, необхідні для створення корпоративного фонду.

Наглядова рада. Наглядова рада корпоративного фонду є органом, що здійснює захист прав учасників корпоративного фонду, а також нагляд за діяльністю корпоративного фонду і виконанням умов регламенту, інвестиційної декларації та договору про управління активами корпоративного фонду. Створення наглядової ради корпоративного фонду є обов’язковим.

Кількісний склад наглядової ради встановлюється статутом, становить непарну кількість осіб та не може бути меншим ніж три особи.

 

13. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ФОРМИ ДІЯЛЬНОСТІ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОРПОРАЦІЙ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ.

Транснаціональна корпорація представляє собою кероване з єдиного центру економічно цілісне утворення, що складається із юридично відокремлених підприємств (філій, представництв), розташованих на території різних держав, які здійснюють свою господарську діяльність згідно законодавства цих країн, однак у відповідності із загальною стратегією, що розробляється в єдиному центрі.

Організаційну структуру транснаціональної корпорації (далі - ТНК) умовно можна зобразити у вигляді такої схеми:

· головне або материнське підприємство, розташоване на території якої-небудь країни (країна базування), яке є центром ТНК,

· і підконтрольні підприємства - дочірні, спільні або відокремлені підрозділи (представництва, філії), розташовані на території інших держав (приймаючих країн), які контролюються головним підприємством.

Дочірнє підприємство - це підприємство, щодо якого ТНК за рахунок переважної участі в статутному капіталі та/або загальних зборах чи інших органах управління має можливість забезпечувати прийняття необхідних рішень.

Над своїм дочірнім підприємством ТНК здійснює повний контроль і несе повністю всі ризики, пов’язані з діяльністю цього підприємства.

Друга форма діяльності ТНК на території України — спільне створення підприємств разом з іншими суб’єктами господарювання. Такі підприємства можуть організовуватися шляхом:

а) створення нового підприємства на основі об’єднання капіталу ТНК з капіталом вітчизняних суб’єктів господарювання або з державним капіталом;

б) придбання ТНК певної частки в статутному капіталі діючих підприємств, причому така частка може бути меншою 50%;

в) створення декількома ТНК підприємств на території України.

Такі підприємства можуть створюватися у вигляді господарських товариств. Згідно ч. З ст. З ЗУ « Про господарські товариства» іноземні юридичні особи можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами і юридичними особами України, крім випадків встановлених законодавчими актами України.

Третя форма діяльності ТНК на території У країни - придбання діючих підприємств. Право на придбання ТНК українських підприємств виникає зокрема на підставі ст. З ЗУ «Про режим іноземного інвестування».

Юридичні особи - засновники. Засновником корпоративного підприємства може бути інша юридична особа. У разі, якщо єдиним засновником корпоративного підприємства є юридична особа, воно вважатиметься дочірнім підприємством юридичної особи.

Обмеження права на створення корпоративного підприємства полягає в тому, що особа, котра зазвичай мала б право на заснування корпоративного підприємства, не може його реалізувати у зв’язку з існуванням обставини, котра прямо передбачена законом або встановлена вироком суду.

17. УСТАНОВЧІ ДОКУМЕНТИ КОРПОРАТИВНОГО ПІДПРИЄМСТВА.

Модельний статут - типовий установчий документ, затверджений Кабінетом Міністрів України, який використовується для створення та провадження діяльності юридичних осіб відповідних організаційно-правових форм, містить встановлені законом правила, що регулюють правовий статус, права, обов’язки та відносини, які пов’язані зі створенням, управлінням та провадженням господарської діяльності відповідних юридичних осіб.

Якщо корпоративне підприємство створюється та діє на підставі модельного статуту в рішенні про його створення, яке підписується усіма засновниками, зазначаються відомості про його найменування, мету і предмет господарської діяльності, а також інформація про провадження діяльності на основі модельного статуту.

Засновницький договір - це договір, за яким сторони (засновники) зобов’язуються створити корпоративне підприємство, визначають умови сумісної діяльності, передачі підприємству свого майна та участі в його діяльності.

Мета засновницького договору - зафіксувати засновницьке волевиявлення сторін договору та умови створення конкретного корпоративного підприємства.

До установчих документів слід віднести і меморандум (одноособову заяву). Згідно із ст. 134 ЦК України меморандум є установчим документом командитного товариства, створеного одним повним учасником.

Рішення про створення корпоративного підприємства фіксується, як правило окремим документом. Для приватного підприємства є виняток: затвердження статуту засновником саме по собі вже свідчить про його волевиявлення, а тому в цьому випадку законодавець не вимагає складення рішення про створення юридичної особи як окремого документа.

Законодавством встановлюють такі вимоги щодо форми установчих документів корпоративного підприємства:

1) обов’язкова письмова форма;

2) підписання усіма засновниками, якщо інше не передбачено законом;

3) у випадках, передбачених законом, вони повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади.

 

18. СТАДІЇ СТВОРЕННЯ КОРПОРАТИВНИХ ПІДПРИЄМСТВ.

Створення корпоративних підприємств - складний процес, який можна поділити на чотири стадії:

1. ініціативна. На ініціативній стадії визначається мета створення корпоративного підприємства, формується склад засновників (команда партнерів), розробляється бізнес-план майбутньої підприємницької діяльності та ін.

2. організаційна - Зокрема, обирається організаційно-правова форма юридичної особи, розробляються і затверджуються установчі документи, підшукується приміщення для розташування корпоративного підприємства, обирається найменування, скликаються установчі збори, формуються органи управління;

3. легалізаційна - На цій же стадії підприємство стає на облік в органах Міністерства доходів і зборів України, Пенсійного фонду України;

4. пост легалізаційна. На постлегалізаційній стадії корпо-ративне підприємство відкриває поточний рахунок, виготовляє печатку.

Корпоративне підприємство стає юридичною особою внаслідок наявності юридичного складу з двох юридичних фактів:

1. волевиявлення засновників. Саме вони визначають мету корпоративного підприємства, закріплюють його організаційну структуру, затве<



Последнее изменение этой страницы: 2016-12-28; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.16.210 (0.013 с.)