Припинення корпоративних правовідносин шляхом викупу акцій може відбуватися як у добровільному, так і в обов’язковому для АТ порядку.

Кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов’язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про:

1) злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділ, зміну типу АТ;

2) вчинення товариством значного правочину;

3) зміну розміру статутного капіталу.

Кожний акціонер - власник привілейованих акцій має право вимагати здійснення обов’язкового викупу товариством належних йому привілейованих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про:

1) внесення змін до статуту АТ, якими передбачається розміщення привілейованих акцій нового класу, власники яких матимуть перевагу щодо черговості отримання дивідендів або виплат у разі ліквідації АТ;

2) розширення обсягу прав акціонерів - власників розміщених привілейованих акцій, які мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів або виплат у разі ліквідації АТ.

 

58. ВИКЛЮЧЕННЯ УЧАСНИКІВ ТОВАРИСТВ.

Виключення учасника (члена) з корпоративного підприємства - це примусове припинення його участі (членства) як власника корпоративних прав у корпоративному підприємстві з підстав, передбачених законом.

Виключення учасника (члена) є універсальною підставою припинення корпоративних відносин у господарських товариствах (крім АТ) та виробничих кооперативах. Характерною особливістю цієї підстави припинення корпоративних відносин є те, що вона застосовується корпоративними підприємствами як санкція до несумлінних учасників (членів), які своїми діями (бездіяльністю) порушують вимоги установчих документів, не виконують покладені на них обов’язки, перешкоджають досягненню цілей підприємства тощо. При цьому, застосування такої санкції не залежить від волі самого учасника (члена), якого виключають із корпоративного підприємства.

Підстави для прийняття рішень про виключення з корпоративних підприємств визначені:

- для учасників ТОВ (ТДВ) - абз. 2 ч. 2 ст. 52, ст. 64 Закону про ГТ; ч. З ст. 100 ЦКУ;

- для учасників повних та командитних товариств - ст. 72 Закону про ГТ; ч. З ст. 100, ст. 128 ЦКУ;

- для членів виробничого кооперативу - ч. 4 ст. 98 ГКУ; ст. ІЗ Закону України «Про кооперацію»;ч. Зет. 100, ч. 2.ст. 166 ЦКУ.

Учасника ТОВ (ТДВ), який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов’язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

Виключення учасника з ТОВ (ТДВ) можливе за умови дотримання таких вимог:

1) наявність визначених законом підстав (систематичне невиконання або виконання неналежним чином обов’язків перед товариством; перешкоджання своїми діями досягненню цілей товариства; невнесення протягом року вкладу до статутного капіталу);

2) рішення приймається виключно вищим органом ТОВ (ТДВ) - загальними зборами учасників;

3) за рішення про виключення мають проголосувати учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників ТОВ (ТДВ). При цьому голосування повинно проводитись без участі у ньому учасника, якого виключають (його представника) (ст. 64 Закону про ГТ).

Оскільки порядок такого виключення законодавством не регламентується, він повинен визначатись у засновницькому договору конкретного товариства.

У будь-якому випадку, прийняття рішення про виключення учасника з повного чи командитного товариства віднесено законом до компетенції учасників цих товариств.

 

59. ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА ЧАСТКУ УЧАСНИКА.

Однією з підстав припинення корпоративних правовідносин у корпоративному підприємстві є звернення на вимогу кредиторів власника корпоративних прав стягнення на належну йому частку в статутному (складеному) капіталі товариства або пай члена виробничого кооперативу.

Така підстава припинення корпоративних правовідносин згадується в Законі про ГТ(ст.ст. 57, 73), ЦКУ (ст.ст. 131,149, 166) щодо учасників ТОВ та повних товариств, а також членів виробничих кооперативів. У відповідності з вказівкою законодавця (ч. Зет. 65 ст. 77 Закону про ГТ, ст. 135, ч. 4 ст. 151 ЦКУ) зазначені норми поширюється на повних учасників командитного товариства та учасників ТДВ.

У зв’язку з цим, звернення стягнення на частку (пай) учасника (члена) за його власними зобов’язаннями допускається, як виняток, тільки у разі недостатності іншого майна для задоволення вимог кредиторів.

Однак до припинення корпоративних правовідносин у ТОВ (ТДВ) згідно із ч. 2 ст. 57 Закону про ГТ призводить тільки звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі товариства.

У разі недостатності майна учасника повного товариства (повного учасника командитного товариства) для виконання його зобов’язань перед кредиторами вони можуть вимагати у встановленому порядку виділу частини майна товариства, пропорційної частці учасника-боржника у складеному капіталі. Частина майна товариства, пропорційна частці учасника-боржника у складеному капіталі, виділяється у грошовій формі чи в натурі відповідно до балансу, складеного на момент вибуття такого учасника з товариства.

Таким чином, загальними правовими підставами для звернення стягнення на частку (пай) є вимога кредитора і недостатність майна.

 

60. ПОНЯТТЯ ТА СПОСОБИ ПРИПИНЕННЯ КОРПОРАТИВНИХ ПІДПРИЄМСТВ.

До змісту поняття «припинення корпоративного підприємства» входять юридичні підстави, акти та процесуально-правові дії щодо припинення корпоративного підприємства як суб’єкта права. Ці підстави, акти та дії передбачені господарським законодавством. Зокрема, загальні підстави і способи припинення суб’єктів господарювання усіх видів визначені ст. 59 ГК України, загальний процедурний порядок ліквідації суб’єкта господарювання встановлений ст. 60 ГК України. У разі банкрутства суб’єкта підприємництва відносини щодо його припинення регулюються Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ст. 59 ГК України припинення суб’єкта господарювання, яким є корпоративне підприємство, здійснюєть ся шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників підприємства чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Таким чином, припинення корпоративного підприємства за юридичними підставами може бути двох видів: добровільним і примусовим. Юридичними підставами добровільного припинення корпоративного підприємства є ініціатива засновників (учасників) цього суб’єкта чи уповноважених ними органів або передбачені законом чи установчими документами обставини (наприклад, у зв’язку із закінченням строку, на який створювалося підприємство, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено).

Примусове припинення корпоративного підприємства відбувається за рішенням суду, при цьому вимога про припинення підприємства може бути пред’явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником підприємства, відповідним органом державної влади у випадках, встановлених законом.

Способи припинення підприємств є універсальними і не залежать від виду та організаційно-правової форми. Залежно від того, чи відбувається правонаступництво за зобов’язаннями підприємства, розрізняють два способи припинення корпоративних підприємств: реорганізацію і ліквідацію. Якщо внаслідок реорганізації корпоративного підприємства усі його майно, права і обов’язки переходять до інших суб’єктів господарювання - правонаступників, то у разі ліквідації - права та обов’язки підприємства припиняються, а майно розподіляється між кредиторами. Майно, що залишилося після розрахунків з кредиторами, розподіляється між учасниками ліквідованого підприємства у порядку, встановленому законом та його установчими документами.