Зазначений правовий режим оскарження рішень загальних зборів встановлює певні вимоги: -

v рішення може бути оскаржене тільки акціонером (учасником);

v акціонер (учасник) повинен довести, що оскаржуваним рішенням порушено вимоги Закону про АТ (ТОВ), інших правових актів РФ або статуту товариства;

v рішення може бути оскаржене акціонером (учасником), який не брав участі у загальних зборах акціонерів або голосував проти прийняття такого рішення;

v акціонер (учасник) повинен довести, що оскаржуваним рішенням порушені його права та законні інтереси.

 

28. ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ ДЕРЖАВИ.

Станом на 11 січня 2014 року держава в особі Уряду, Фонду державного майна України та інших органів виконавчої влади здійснювали управління корпоративними правами держави в 571 корпоративних підприємствах.

Аналізуючи зміст суб’єктивного корпоративного права через його обсяг можна дати таке визначення корпоративних прав держави. ДЕРЖАВНІ КОРПОРАТИВНІ ПРАВА - ЦЕ ПРАВА, ОБСЯГ ЯКИХ ПРОПОРЦІЙНИЙ ЧАСТЦІ ДЕРЖАВИ В СТАТУТНОМУ КАПІТАЛІ КОРПОРАТИВНОГО ПІДПРИЄМСТВА, ЩО ВКЛЮЧАЮТЬ ПРАВО НА УПРАВЛІННЯ ЦИМ ПІДПРИЄМСТВОМ, ОТРИМАННЯ ПЕВНОЇ ЧАСТКИ ЇЇ ПРИБУТКУ (ДИВІДЕНДІВ), АКТИВІВ У РАЗІ ЛІКВІДАЦІЇ,ВІДПОВІДНО ДО ЗАКОНОДАВСТВА, А ТАКОЖ ІНШІ ПРАВА, ПЕРЕДБАЧЕНІ ЗАКОНОМ ТА УСТАНОВЧИМИ ДОКУМЕНТАМИ.

У науці господарського права підстави виникнення державних корпоративних прав поділяють на основні (ті, що мають місце на первинному ринку цінних паперів) та додаткові (ті зазвичай мають місце на вторинному ринку цінних паперів). До перших належать приватизація і корпоратизація.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна» приватизація державного майна (далі - приватизація) - це платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об’єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально- економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

КОРПОРАТИЗАЦІЄЮ Є ПЕРЕТВОРЕННЯ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ, ЗАКРИТИХ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ, БІЛЬШ ЯК 75% СТАТУТНОГО ФОНДУ ЯКИХ ПЕРЕБУВАЄ У ДЕРЖАВНІЙ ВЛАСНОСТІ, А ТАКОЖ ВИРОБНИЧИХ І НАУКОВО-ВИРОБНИЧИХ ОБ’ЄДНАНЬ, ПРАВОВИЙ СТАТУС ЯКИХ РАНІШЕ НЕ БУВ ПРИВЕДЕНИЙ У ВІДПОВІДНІСТЬ З ЧИННИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ, У ВІДКРИТІ АКЦІОНЕРНІ ТОВАРИСТВА.

На підставі аналізу чинного законодавства, правової літератури та судової практики можливо зробити висновок, що до похідних підстав виникнення державних корпоративних прав можливо віднести такі підстави, як реприватизація, спадкування, дарування, викуп корпоративних прав, конфіскація, передання в державну власність часток статутного капіталу суб’єктів недержавної форми власності в разі отримання ними відповідних обсягів бюджетних капітальних вкладень та інші.

В юридичній літературі ПІД РЕПРИВАТИЗАЦІЄЮ РОЗУМІЮТЬ І ВИЗНАННЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ НЕДІЙСНОЮ З ВІДПОВІДНИМИ НАСЛІДКАМИ (ПОВЕРНЕННЯ МАЙНА ДЕРЖАВІ), І ПЕРЕХІД У ДЕРЖАВНУ ВЛАСНІСТЬ ОБ’ЄКТІВ, ЩО БУЛИ РАНІШЕ ПРИВАТИЗОВАНІ БЕЗ ПОРУШЕНЬ.

Під реприватизацією тлумачні словники розуміють повернення в приватну власність державної власності, що виникла раніше на підставі націоналізації - викупу чи безоплатної експропріації підприємств, земельних ділянок та інших приватних власників.

Таким чином, реприватизація - це повернення в державну власність майна, шляхом розірвання акта приватизації у разі його неналежного виконання. В свою чергу деприватизація - це повернення в державну власність об’єктів для цілей держави, суспільства, приватизованих без порушень.

Управління об’єктами державної власності - здійснюється Кабінетом Міністрів України; центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об’єктами державної власності; центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку; міністерствами та іншими органами виконавчої влади, Фондом державного майна України; органами, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органами, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державними господарськими об’єднаннями, державними холдинговими компаніями, іншими державними господарськими організаціями; Національною академією наук України, галузевими академіями наук повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об’єктів, пов’язаних зволодінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах,визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Право брати участь в управлінні справами товариства. При розгляді суб’єктивного права держави брати участь в управлінні справами товариства слід розрізняти зовнішню та внутрішню сферу цього права.

Право брати участь у розподілі прибутку товариства, одержувати його частину (дивіденди). Держава в особі уповноважених органів має право брати участь у розподілі прибутку товариства та право одержувати його частку.

Право виходу держави в установленому порядку з корпорації, виключення її зі складу та право на відчуження акцій. Вихід з товариства - добровільне, одностороннє, безумовне волевиявлення учасника, спрямоване на припинення корпоративних відносин.

Право на одержання інформації про діяльність КП. Держава в особі уповноважених органів має право знайомитися з різними документами, що відображають діяльність товариства.

До майнових прав належить і право на отримання майна, після припинення корпоративного підприємства. Право на одержання коштів і майна, що залишилися після розрахунків з усіма кредиторами під час ліквідації корпорації також належить до потенційних прав.

 

29. КОРПОРАТИВНІ ОБОВ’ЯЗКИ.

1. Обов’язок додержувати установчий документ корпоративного підприємства який є першим і прямим наслідком участі особи у такому підприємстві, оскільки саме установчий документ містить локальні норми, що визначаються і змінюються волевиявленням самих учасників та діють у межах підприємства, створюючи його локальне правове поле;

2. Обов’язок виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління підприємства. Рішення загальних зборів приймаються відповідно до певної корпоративної процедури, передбаченої законодавством, установчим документом відповідного корпоративного підприємства та інших локальних нормативних актів, і втілюють узгоджене волевиявлення учасників з конкретних питань діяльності підприємства.

3. Обов’язок виконувати свої зобов’язання перед корпоративним підприємством, у тому числі і пов’язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчим документом.

Крім цих обов’язків, спільних для господарських товариств та виробничих кооперативів, законодавство України передбачає також інші обов’язки, що покладаються на учасників окремих або декількох організаційно-правових форм корпоративних підприємств.

Обов’язок не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства передбачений законом щодо всіх видів господарських товариств, але не передбачений щодо виробничих кооперативів.