Фіктивність корпоративного підприємства є наслідком фіктивності (несправжності) засновницького волевиявлення.

Способи створення фіктивних корпоративних підприємств:

1) реєстрація корпоративного підприємства за втраченим паспортом. Установчі документи фіктивного підприємства, як правило, складені і затверджені за загубленим паспортом громадянина без його відома і присутності за підробленим підписом. Фактично документи для державної реєстрації готуються невста- новленими особами, котрі надалі незаконно провадять фінансово-господарську діяльність, безпідставно використовують;

2) реєстрація корпоративного підприємства на ім’я підставної особи. Цей спосіб має місце, коли громадянин (формальний засновник) зареєстрував корпоративне підприємство на своє ім’я за надану йому винагороду без мети здійснення фінансово- господарської діяльності (як правило, використовується людина, що належить до незабезпеченої групи населення).

Види фіктивних корпоративних підприємств:

- транзитні підприємства - корпоративні підприємства, які створюються для вирішення проблем із легалізацією майна або маневрування з його ціною.

- буферні підприємства - корпоративні підприємства, які створюються для прикриття операцій з іншими фіктивними суб’єктами господарювання.

- конвертаційні центри - корпоративні підприємства, котрі створюються для конвертації безготівкових грошей у готівкові і навпаки, або гривні в іноземну валюту і навпаки.

 

21. ПОНЯТТЯ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ.

Поняття «право на участь у товаристві» міститься лише у ЦК, тобто - це повністю цивілістична категорія, що застосовується до товариств (як підприємницьких - господарських товариств, виробничих кооперативів, так і непідприємницьких).

Категорія «права учасника господарського товариства» міститься у всіх ґрунтовних законодавчих актах, що

Зазначені вище норми законодавства не містять визначення категорії «праваучасника господарського товариства», але наводять перелік цих прав, до якого належать:

• право брати участь у управлінні справами товариства в порядку, який визначається установчими документами, за винятком випадків, передбачених законом;

• право брати участь у розподілі прибутку товариства і отримувати свою частку;

• право отримувати інформацію про діяльність товариства (знайомитися з річними балансами, звітами, протоколами зборів);

• право вийти з товариства (відсутнє в акціонера); право здійснити відчуження своєї частки (акцій).

Також, слід зазначити, що перелік основних прав членів виробничих кооперативів, передбачений ст. 11 Закону України «Про кооперацію», значною мірою відрізняється від прав учасника (акціонера) господарського товариства і містить:

· право на участь у господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління;

· право на користування послугами кооперативу;

· право на одержання кооперативних виплат та виплат на паї;

· право на одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом;

· право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб;

· право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов’язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

ПК та ГК однаково розкривають зміст корпоративних прав як прав особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цієї організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Отже, змістовно корпоративні права слід розуміти як усю сукупність передбачених законодавством та установчим документом прав, що їх отримує особа внаслідок триваючого або минулого володіння часткою, паєм певного розміру (певною кількістю акцій) у статутному капіталі, або майні конкретного корпоративного підприємства. Ці права є різними за обсягом у різних учасників (акціонерів, членів) і відображають ступінь корпоративного контролю даного учасника (члена, акціонера) над даним корпоративним підприємством.

Отже, право на участь у товаристві, відповідно до ст. 100 ЦК - особисте немайнове право, яке не має економічного змісту (ст. 269 ЦК) і не може бути передане іншій особі, слід розуміти як передумову участі в товариствах (господарських товариствах, виробничих кооперативах, непідприємницьких товариствах).

Стаючи учасником будь-якого господарського товариства, будь-яка особа, незалежно від розміру її частки отримує наступні, спільні для всіх господарських товариств і їх учасників права учасника (акціонера) господарського товариства.

Нарешті, відмінність категорії корпоративних прав (ст. 167 ГК, ст. 2 Закону про АТ) від категорії прав учасника господарського товариства в тому, що права учасника - це абстрактна правомочність кожного учасника будь-якого господарського товариства, незалежно від розміру його частки, тоді як корпоративні права - це права, що виникають з володіння часткою певного розміру (певною кількістю акцій) у статутному капіталі (майні) конкретної господарської організації.