Тема № 1. Загальні засади корпоративного права.

Тема № 1. Загальні засади корпоративного права.

Орієнтовний план:

Вступ.

1.Поняття та ознаки корпорацій в рамках корпоративного права.

2.Поняття, сутність та система корпоративного права.

3. Принципи та функції корпоративного права.

4. Місце корпоративного права в системі права України.

Висновки.

 

Методичні вказівки.

 

Розкриваючи перше питання, слід проаналізувати поняття корпорації в рамках досліджень корпоративного права. Окремо слід звернути увагу на історичний аспект розвитку корпорацій (наприклад, в рамках римського права), оскільки на сучасному етапі по суті синонімом корпорації є "юридична особа", звідси можна стверджувати, що корпоративне право є правом юридичної особи. Але необхідно звернутися до положень Господарського кодексу України, так як він містить також поняття корпорації, що є за своєю формою об’єднанням підприємств. Таким чином, автору роботи слід детально проаналізувати положення щодо розуміння корпорації з врахуванням нормативно-правових актів та правової доктрини, подати аргументоване власне бачення даного питання.

Розглядаючи друге питання необхідно звернути на ті точки зору, що склалися у відношенні розуміння корпоративного права. Автору роботи необхідно звернутися до наукових праць українських вчених - В.С.Щербини, О.В.Щербини, Н.С.Глусь, В.В. Луця, Я.М.Шевченко, Н.О.Саніахметової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, І.М.Кучеренка, О.Р.Кібенко, В.М.Кравчука, О.М.Вінник, А.Я. Пилипенка, С.О. Тенькова, Ю.М. Жорнокуя, С.В. Томчишена, російських вчених - В.В. Гущина, В.В.Долінської, Т.В.Кашаніної, С.Д.Могилевського, Г.В.Цепова, І.С.Шиткіної та інших.

На сучасному етапі склалися різні підходи щодо визначення природи корпоративного права: одні вчені вважають його галуззю права, інші -підгалуззю цивільного чи господарського права, міжкомплексним правовим інститутом. Автору роботи слід проаналізувати всі точки зору щодо даного питання, викласти своє аргументоване бачення при розкритті даного питання.

При розгляді цього питання необхідно подати також систему корпоративного права, яка склалася на сьогоднішній момент.

Аналіз третього питання передбачає висвітлення загальних принципів та функцій корпоративного права. Спочатку слід проаналізувати загальнотеоретичні принципи та функції, потім галузеві та їх реалізація в корпоративному праві.

Четверте питання передбачає собою розкриття місця корпоративного права в системі права України. Необхідно детально дати аналіз співвідношення корпоративного права з цивільним, господарським, адміністративним, кримінальним, податковим правом тощо.

 

 

Тема № 2. Корпоративні правовідносини.

Орієнтовний план:

Вступ.

1. Поняття та ознаки корпоративних правовідносин.

2. Специфіка корпоративних правовідносин у структурі приватноправового регулювання.

3. Види корпоративних правовідносин.

4. Структура (елементи) корпоративних правовідносин.

Висновки.

 

Методичні вказівки.

Відповідаючи на перше питання, необхідно звернутися до доктринальних засад теорії права, цивільного та господарського права. При цьому варто обрати черговість викладення матеріалу від загального до спеціального, тобто починаючи від аналізу категорій "відносини" та "правовідносини", які містить теорія права, до категорії "корпоративні правовідносини", що міститься в наукових працях вчених-юристів, які представляють цивільно-правову та господарсько-правову школи. При цьому автор повинен чітко дати визначення категорії "корпоративні правовідносини", вказати її ознаки та провести їх аналіз.

Аналізуючи специфіку корпоративних правовідносин у структурі приватноправового регулювання автору доречно звернути увагу на загальні засади цивільного законодавства та господарського законодавства як основи приватноправового регулювання суспільних відносин. При цьому за основу бажано прийняти такі як: дозвільна спрямованість, рівність учасників, автономія волі, майнова самостійність, право на захист, майновий (компенсаційний характер).

Під час викладення третього питання необхідно вказати чітку класифікацію існуючих видів корпоративних правовідносин. Варто відзначити, що автор зобов’язаний чітко вказувати критерій поділу покладений в основу вирізнення видів корпоративних правовідносин та проводити аналіз останніх.

Четверте питання передбачає з’ясування структури, тобто елементів, корпоративних правовідносин. Спираючись на отриманні знання під час вивчення теорії права, цивільного та господарського права автор повинен вказати елементи корпоративних правовідносин і провести їх короткий аналіз ґрунтуючись на принципах корпоративного законодавства.

 

Тема № 3. Загальні положення про суб’єктів корпоративних правовідносин.

Орієнтовний план:

Вступ.

1. Поняття та ознаки суб’єктів корпоративних правовідносин.

2. Особливості регулювання правового становища суб’єктів корпоративних правовідносин.

3. Види суб’єктів корпоративних правовідносин.

4. Специфіка взаємовідносин між деякими категоріями суб’єктів корпоративних правовідносин.

Висновки.

 

Методичні вказівки.

Аналіз першого питання передбачає необхідність з’ясування суб’єктного складу корпоративних правовідносин. При цьому автор повинен окреслити коло осіб, які визнаються суб’єктами відповідних відносин аргументуючи з правової точки зору віднесення чи не віднесення тієї чи іншої категорії, тобто чітко вказати ознаки характерні для учасників корпоративних правовідносин.

Друге питання передбачає проведення аналізу законодавства України в сфері корпоративних прав та встановлення особливостей регулювання правового становища суб’єктів відповідних відносин. Автору необхідно на прикладі одного чи кількох суб’єктів корпоративних правовідносин вказати систему ознак, що виокремлюють їх серед інших учасників відповідних відносин.

Під час викладення третього питання необхідно вказати чітку класифікацію існуючих видів суб’єктів корпоративних правовідносин. Варто відзначити, що автор зобов’язаний чітко вказувати критерій поділу покладений в основу вирізнення видів суб’єктів корпоративних правовідносин та проводити аналіз останніх.

Специфіка взаємовідносин між деякими категоріями суб’єктів корпоративних правовідносин має власні особливості, що викликано як відповідними організаційно-правовими формами корпоративних утворень, так і права та обов’язками, якими наділяються відповідні учасники, що прямо передбачається у законодавчих та локальних нормотворчих актах. Автору необхідно обрати одну з організаційно-правових форм корпоративних утворень та проаналізувати структуру взаємовідносин між її учасниками.

 

 

Тема № 4. Джерела корпоративного права.

Орієнтовний план:

Вступ.

1. Загальна характеристика джерел корпоративного права.

2. Конституція, як джерело корпоративного права.

3. Цивільний та Господарський кодекси України, як джерела корпоративного права.

4. Закони України, як джерела корпоративного права.

5. Підзаконні нормативні акти, локальні нормативні акти, звичаї ділового обороту, як джерела корпоративного права.

Висновки.

 

Методичні вказівки.

Розкриваючи перше питання, необхідно звернутися до теорії права та з’ясувати поняття джерел права, їх видів та загальної юридичної характеристики. Після цього необхідно розглянути поняття корпоративного законодавства і, виходячи з останнього, слід визначити види джерел корпоративного права, їх систему та співвідношення окремих елементів такої системи між собою. Також необхідно з’ясувати поняття окремих джерел та дати їм загальну юридичну характеристику.

При розгляді другого питання слід звернутися безпосередньо до Конституції України. Слід відмітити, що вона містить певні норми права, що прямо стосуються правового регулювання корпоративних правовідносин та інші норми права, які стосуються корпоративних правовідносин опосередковано. Тому, необхідно встановити відповідні конституційні норми та надати їм належну правову характеристику.

При розгляді третього питання, насамперед, необхідно розглянути питання про можливість правового регулювання певних відносин за допомогою двох кодексів. При цьому слід звернутися до досвіду закордонних країн та з’ясувати тенденції, що існують в світі стосовно такої можливості. Говорячи про ЦК України як джерело корпоративного права, необхідно вказати які саме його норми регулюють корпоративні правовідносини. Оскільки ГК України містить більш акцентовану спрямованість регулювання корпоративних правовідносин, то в роботі необхідно охарактеризувати його зміст та структуру. Нарешті, автор повинен порівняти ЦК України та ГК України, виділити існуючі проблеми (протиріччя, дублювання певних положень, закріплення різних понять стосовно тих самих інститутів тощо) та вказати власне бачення шляхів вирішення цих проблем.

Під час розгляду четвертого питання, що стосується законів України, як джерел корпоративного права, автор повинен запропонувати їх класифікацію та вказати які основні закони відносяться до тієї чи іншої групи. Серед можливих груп законів можна запропонувати такі: закони, що визначають особливості правового становища окремих суб’єктів корпоративних відносин; закони, що встановлюють діяльності корпоративних утворень; закони, що встановлюють межі реалізації корпоративних прав; тощо. В роботі також необхідно вказати співвідношення Законів України та Декретів Кабінету Міністрів України, що були прийняті під час надання йому особливих повноважень.

Розкриваючи п’яте питання роботи слід вказати, які саме підзаконні нормативні акти є джерелами корпоративного права, вказати найбільш важливі підзаконні нормативні акти та розглянути існуючу проблему співвідношення підзаконних нормативних актів та законів, як джерел корпоративного права.

Говорячи про локальні нормативні акти, як джерела корпоративного права, слід дати поняття локального нормативного акту. Крім того, необхідно провести порівняння між локальними нормативними актами, що є джерелами корпоративного права і підзаконними нормативними актами та локальними нормативними актами, як джерелами інших галузей права (зокрема, трудового). Окремо необхідно торкнутися поняття звичаїв ділового обороту, як джерел корпоративного права. В роботі необхідно вказати як фіксуються звичаї ділового обороту, у якому порядку вони можуть бути підставами для застосування при регулюванні корпоративних правовідносин та при винесенні судових рішень господарськими судами.

 

 

Вступ.

1. Загальні положення законодавства України про власність у корпоративних відносинах.

2. Поняття та ознаки корпоративної власності.

3. Суб’єкти відносин корпоративної власності та їх правове становище.

4. Захист корпоративної власності.

Висновки.

 

Методичні вказівки.

Розгляд першого питання передбачає проведення аналізу законодавства України, яке містить норми, що встановлюють порядок реалізації прав, пов’язаних з володінням, користуванням та розпорядженням об’єктами власності у корпоративних відносинах. Автору необхідно звернути увагу на розмежування об’єктів власності в корпоративних утвореннях між учасниками відповідних відносин.

Особливих підходів потребує друге питання, пов’язане зі з’ясуванням поняття, ознак та правової природи корпоративної власності. При цьому обов’язковими елементами мають стати положення законодавчої бази та правова доктрина, що дотепер є актуальною і містить елементи поєднання різногалузевих понять.

При викладенні третього питання автору необхідно встановити суб’єктний склад відносин корпоративної власності. При цьому необхідним є актуалізація правового становища відповідних суб’єктів зі вказівкою на особливості (відмінні риси) їх прав та обов’язків стосовно змістовної частини реалізації корпоративних прав та обов’язків, пов’язаних з корпоративною власністю.

Аналіз четвертого питання повинен містити елементи публічно-правового та приватноправового механізмів захисту корпоративної власності. Важливим є проведення аналізу державних гарантій щодо змісту права корпоративної власності.

 

 

Вступ.

1. Статутний капітал підприємницьких товариств: поняття, функції та розмір.

2. Правовий режим акцій акціонерного товариства (права та порядок їх реалізації).

3. Правовий режим частки учасника товариства з обмеженою відповідальністю.

4. Правовий режим паю учасника у виробничому кооперативі.

Висновки.

 

Методичні вказівки.

Під час викладення першого питання автору необхідно встановити правові засади категорії "статутний капітал", тобто подати визначення, навести ознаки, з’ясувати функції. Особливого викладення потребує встановлення розміру та порядку формування статутного капіталу, внесків до нього і відповідних строків їх здійснення, порядку збільшення та зменшення.

Друге питання передбачає потребу у з’ясуванні правової природи акції як цінного паперу, порядку її емісії, викупу акціонерним товариством та продажу іншим суб’єктам приватних правовідносин. Автору необхідно встановити та провести аналіз прав, що надаються акцією та механізм їх реалізації в контексті майнової основи діяльності акціонерного товариства в залежності від його типу.

Викладення третього питання передбачає потребу у проведенні аналізу чинного законодавства щодо правової природи частки учасника товариства з обмеженою відповідальністю. При цьому варто встановити, які саме права надаються учаснику відповідного товариства стосовно майна зазначеної організаційно-правової форми, порядок їх реалізації та можливості передачі (відчуження) іншим суб’єктам.

Стосовно четвертого питання слушним є встановлення правової природи паю, як правової основи участі учасника виробничого кооперативу у діяльності такого підприємницького товариства. Автору доцільно акцентувати увагу на правах, що є похідними із паю та обов’язках покладених на відповідного учасника виробничого кооперативу.

 

 

Вступ.

1. Поняття, види та загальна характеристика цінного паперу.

2. Акція: поняття, види порядок емісії.

3. Облігація: поняття та порядок емісії.

4. Інвестиційний сертифікат: поняття та порядок емісії.

Висновки.

 

Методичні вказівки.

Викладення першого питання передбачає необхідність аналізу законодавства України в сфері правової регламентації обороту цінних паперів. Автору доцільно з’ясувати механізм забезпечення обороту цінних паперів і на підставі положень законодавчої бази дати визначення поняття відповідного об’єкту та вказати види (з чіткою вказівкою на критерії поділу та проведення детальної характеристики відповідних видів).

Розгляд другого питання має за необхідне проведення аналізу правової природи акції як цінного паперу. При цьому необхідно поруч зі з’ясуванням видів акцій встановити порядок емісії та правовий механізм, що забезпечує проведення відповідних дій.

Аналіз третього питання має за необхідне проведення розгляду правової природи облігації як цінного паперу. При цьому необхідно поруч зі з’ясуванням особливостей встановити порядок емісії та правовий механізм, що забезпечує проведення відповідних дій.

Четверте питання передбачає розгляд інвестиційного сертифікату як різновиду цінного паперу. Автору необхідно з’ясувати правову природу зазначеного цінного паперу та порядок його емісії.

 

 

Вступ.

1. Поняття та сутність корпоративного управління.

2. Міжнародні стандарти корпоративного управління.

3. Посадові особи органів управління підприємницького товариства та вимоги, що висуваються до них.

4.Відповідальність посадових осіб органів управління підприємницького товариства за порушення норм корпоративного управління.

Висновки.

 

Методичні вказівки.

При розгляді першого питання слід вказати, що у правовому контексті загальне поняття управління зазвичай розглядається як функція організованих систем, що забезпечує збереження їх структури і впорядкування відповідно до закономірностей функціонування.

Корпоративне управління є різновидом соціального управління. Важливим нормативно-правовим актом у цій сфері є Принципи корпоративного управління (протокол засідання Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 грудня 2003 року № 5). В ньому на нормативному рівні визначене саме поняття корпоративного управління. У широкому розумінні корпоративне управління розглядають як систему, за допомогою якої спрямовують та контролюють діяльність товариства. У рамках корпоративного управління визначається, яким чином інвестори здійснюють контроль за діяльністю менеджерів, а також яку відповідальність несуть менеджери перед інвесторами за результати діяльності товариства.

Таким чином, автору курсової роботи необхідно детально проаналізувати поняття корпоративного управління, його сутність з врахуванням нормативно-правових актів та правової доктрини.

При розкритті другого питання слід мати на увазі, що створення ефективної системи корпоративного управління як у економічно розвинутих країнах, так і в країнах з перехідною ринковою економікою, має надзвичайно важливе значення. Виникла об’єктивна основа для розробки загальних міжнародних стандартів і правил, законодавчо закріплених та впроваджених у практику, які б гарантували потенційним інвесторам надійність капіталовкладень та дозволили отримувати повну, ясну й об’єктивну картину про ефективність діяльності компаній, структуру власності, механізми і методи інвестування.

Практика корпоративного управління відображає як міжнародний, так і національний досвід діяльності корпорацій в світі. Тому слід детально на вибір автора курсової роботи проаналізувати відповідні моделі корпоративного управління (зокрема, англо-американську, західноєвропейську, японську), в подальшому розкрити сутність національних стандартів, які виражаються в кодексах корпоративного управління розвинутих країн (Великобританія, Німеччина, США, Франція, Японія, Канада), країн, що розвиваються (Бразилія, Мексика, Малайзія, ПАР, Індія), країн СНД (Росія), проаналізувати принципи корпоративного управління в Україні (зокрема, на прикладі діяльності акціонерних товариств), стандартів розвинутих корпорацій світу (наприклад, "Дженерал Моторз" або власний приклад) тощо.

Автору курсової роботи при розкритті цього питання рекомендується також звернутися до аналізу менеджерської моделі управління (наприклад, в акціонерному товаристві) за цивільно-правовими (господарськими) договорами, яка набуває все дедалі більшого поширення. Своє класичне відображення та розвиток ця модель отримала лише у відповідних нормах Цивільного кодексу Російської Федерації. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 103 Цивільного кодексу Російської Федерації повноваження виконавчого органу можуть бути за рішенням загальних зборів і на підставі відповідного договору передані комерційній організації або індивідуальному підприємцю (керуючому).

В цілому аналогічне, хоча прямо і не передбачене, але не суперечить чинному законодавству України. Реалізація такої моделі управління на практиці має узгоджуватися із закріпленням відповідних положень в Цивільному та Господарському кодексах України, Законі України "Про господарські товариства" та ряді інших нормативно-правових актах.

Проблемою даного аспекту також залишається відсутність аналітичних розробок цього питання, які автор роботи може запропонувати як альтернативу.

При аналізі третього питання слід виходити з того, що на підставі чинного законодавства України до посадових осіб органів управління товариства відносяться голова та члени виконавчого органу товариства, голова ревізійної комісії, голова та члени наглядової ради.

При розгляді цього питання також необхідно проаналізувати положення у відношенні певних категорій осіб, яким заборонено чи є певні обмеження в зайнятті посад органів управління товариства (наприклад, народним депутатам, державним службовцям, тощо). Окремим пунктом слід проаналізувати обов’язки посадових осіб товариства з розкриттям їх сутності в рамках діяльності того чи іншого виду товариства.

Однією з найменш досліджених в рамках корпоративного права залишається проблема майнової відповідальності посадових осіб товариства за шкоду, заподіяну товариству та третім особам неналежним виконанням своїх обов’язків.

Законодавство багатьох країн вже регулює такі правовідносини, хоча і по-різному. Відповідно до німецького законодавства управляючі у веденні справ товариства повинні виявляти розсудливість звичайного комерсанта.

Управляючі (їх заступники), які порушили свої зобов’язання, відповідають перед товариством як солідарні боржники. Тобто німецьке законодавство передбачає тільки можливість регресного позову товариства до управляючих.

Привабливою є позиція законодавців Франції у відношенні відповідальності адміністраторів акціонерного товариства перед самим товариством і акціонерами. Збитки, завдані діями адміністраторів третім особам, відшкодовується їм безпосередньо управляючими. Товариство, від імені якого діяли такі адміністратори, до відповідальності за їх неправомірні дії не притягується.

У відповідності до ч. 4 ст. 92 Цивільного кодексу України якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов’язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі. Така відповідальність має цивільно-правовий характер і настає в силу прямої вказівки закону, незалежно від домовленості сторін (товариства і посадової особи).

Таким чином, автору роботи слід детально проаналізувати дані положення в рамках цього питання та зробити власні висновки щодо даної проблематики.

 

Вступ.

1. Загальні положення про управління у підприємницьких товариствах.

2. Загальні збори учасників: порядок скликання та компетенція.

3. Виконавчий орган: порядок утворення, функціонування та компетенція.

4. Наглядовий орган: порядок утворення, функціонування та компетенція.

5. Контролюючий орган: особливості утворення та повноваження.

Висновки.

 

Методичні вказівки.

Розгляд першого питання передбачає необхідність вивчення положень чинного законодавства про управління у підприємницьких товариствах, основу якого повинні скласти ЦК України, ГК України, Закони України "Про господарські товариства", "Про кооперацію", "Про сільськогосподарську кооперацію", "Про споживчу кооперацію" та ряд підзаконних актів, що забезпечують порядок формування органів управління підприємницькими товариствами та встановлення їх правового становища.

Під час розгляду другого, третього, четвертого та п’ятого питань автору необхідно звернути увагу на наступне: для ґрунтовного дослідження порядку управління діяльністю підприємницького товариства необхідно обрати одну організаційно-правову форму та провести аналіз правового становища відповідних її органів управління. При цьому в обов’язковому порядку необхідно обґрунтувати обрання тієї чи іншої організаційно-правової форми.

Вагомим аспектом є та обставина, що автор повинен чітко з’ясувати, які саме питання із запропонованих є необхідними до вивчення. Твердженням цього є та обставина, що для деяких видів підприємницьких товариств відповідні органи мають специфічне значення або взагалі можуть бути відсутніми.

Особливістю цієї теми є необхідність попереднього консультування, під час її обрання, з викладачем кафедри, який є керівником написання відповідної тематики.

 

 

Вступ.

1. Загальна характеристика та класифікація корпоративних прав.

2. Загальна характеристика організаційних корпоративних прав.

3. Загальна характеристика майнових корпоративних прав.

4. Загальна характеристика немайнових корпоративних прав.

Висновки.

 

Методичні вказівки.

Поняття корпоративних прав передбачено ст. 167 Господарського кодексу України, Податковим кодексом України. Також слід звернути увагу на положення Цивільного кодексу України (ст.ст. 100, 116), ст. 10 Закону України "Про господарські товариства". В даному випадку рекомендується проаналізувати положення Принципів корпоративного управління (протокол засідання Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 грудня 2003 року № 571) в рамках висвітлення даного питання. При розкритті даного питання слід детально проаналізувати положення чинного законодавства України та точки зору вчених щодо поняття корпоративних прав та дати їх класифікацію.

Викладення другого питання має на увазі дослідження правової природи відносин, пов’язаних з порядком створення підприємницьких товариств. При цьому автору необхідно дослідити весь комплекс виникаючих правовідносин та з’ясувати місце організаційних корпоративних прав в загальній системі корпоративних прав.

Третє питання передбачає розкриття сутності та змісту майнових корпоративних прав. Зокрема, особливу увагу слід звернути праву на отримання частини прибутку (дивідендів), розглянути правила виплати дивідендів, відчуження права на одержання дивідендів. Також слід розглянути сутність та зміст права на одержання частини майна у разі припинення товариства.

Розкриваючи четверте питання необхідно звернути увагу на немайнові корпоративні права, зокрема, право на одержання інформації, право на вихід із товариства та інші, розкрити їх сутність та зміст.

 

 

Вступ.

1. Загальні підстави припинення підприємницьких товариств.

2. Реорганізація підприємницького товариства.

3. Ліквідація підприємницького товариства у зв’язку з банкрутством.

4. Особливості припинення деяких підприємницьких товариств.

Висновки.

 

Методичні вказівки.

Розкриваючи зміст першого питання необхідно дати загальне визначення припинення діяльності підприємницьких товариств. Також окреслити основні нормативні акти, що регулюють процедуру припинення такої діяльності, та правові наслідки такого припинення. Крім того доцільно подати визначення таким загальним поняттям як підстави, способи та форми припинення діяльності підприємницьких товариств. Розглянути види підстав, види способів та форм відповідного припинення. Визначити загальні правові характеристики та наслідки різних способів та форм припинення.

Розкриваючи друге питання курсової роботи за вказаною темою необхідно розглянути способи та підстави реорганізації підприємницького товариства та виявити їх сутність. Також потрібно розглянути порядок того чи іншого способу реорганізації, з’ясувати специфіку у структурі корпоративних правовідносин. Визначити поняття розподільного або передаточного балансу, поняття правонаступництва.

В третьому питанні потрібно докладно розглянути юридичні підстави визнання підприємницького товариства банкрутом. Також слід дослідити загальні засади ліквідаційної процедури та процедури визнання банкрутом підприємницького товариства. Визначити компетенцію ліквідаційної комісії, визначити поняття ліквідаційного балансу. Необхідно також зазначити черговість задоволення вимог кредиторів та порядок розподілу статутного капіталу між засновниками корпоративних юридичних осіб.

Розгляд питання "Особливості припинення деяких підприємницьких товариств" передбачає потребу в обранні однієї з організаційно-правових форм підприємницьких товариств та виокремлення специфічних елементів (особливостей) її припинення.

 

 

Вступ.

1. Загальні засади правового регулювання діяльності підприємницьких товариств.

2. Статут підприємницького товариства та його загальна характеристика.

3. Установчий договір та його загальна характеристика.

4. Інші види засновницьких документів та вимоги, що встановлюються до них.

Висновки.

 

Методичні вказівки.

Перше питання передбачає вивчення автором нормативного масиву, що забезпечує порядок здійснення діяльності підприємницькими товариствами. При цьому варто обрати наступне викладення матеріалу: спочатку провести аналіз законодавчої бази представленої законами та підзаконними актами нормотворчості, а потім звернути увагу на локальний рівень регулювання, з’ясувавши які саме документи створюють основу для належного функціонування відповідних товариств.

Аналіз другого питання потребує вивчення статуту як засновницького документу певних організаційно-правових форм господарських товариств. При цьому автор зобов’язаний на підставі положень законодавства України провести дослідження основних положень статуту, дати їм правовий аналіз та викласти власне бачення щодо встановленої проблематики.

Стосовно третього питання зауважимо, що воно потребує здійснення дій передбачених у попередньому питанні, проте об’єктом дослідження у цьому разі буде установчий договір.

Під час розгляду останнього питання автору доцільно звернути увагу на інші види документів, які можуть бути розроблені та прийняті задля належного функціонування підприємницького товариства та надати їм правову оцінку. До таких документів можна віднести різновиди рішень засновників про створення юридичної особи.

 

 

Вступ.

1. Поняття та передумови виникнення публічного акціонерного товариства.

2. Порядок створення публічного акціонерного товариства.

3. Права та обов’язки акціонерів публічного акціонерного товариства.

4. Порядок управління публічним акціонерним товариством.

5. Види акцій акціонерного товариства.

Висновки.

 

Методичні вказівки.

При розгляді першого питання необхідно звернути увагу та підкреслити те, що однією з найбільш поширених організаційно-правових форм підприємницької діяльності є акціонерне товариство, взагалі, та публічне акціонерне товариство, зокрема. Переваги акціонерних товариств визначились історично та визнаються, як правило, у всіх країнах з ринковою економікою. По-перше, акціонерні товариства дають можливість концентрувати капітал, по-друге, важливою рисою акціонерного товариства є відсутність відповідальності акціонерів за зобов’язаннями товариства. Автору необхідно зробити історичний аналіз розвитку акціонерних товариств та зробити власні висновки з цього приводу.

Розкриваючи друге питання необхідно висвітлити наступне: розглянути порядок створення акціонерного товариства публічного типу та вказати відмінності цього порядку від порядку створення акціонерного товариства приватного типу; розкрити правове становище засновників, їх відповідальність та функції після створення акціонерного товариства; установчі документи акціонерного товариства публічного типу, вимоги до їх змісту та форми; порядок формування та розмір статутного фонду (капіталу); розкрити та охарактеризувати правові норми, що регулюють державну реєстрацію акціонерного товариства публічного типу, розкрити повноваження реєстраційних органів.

У третьому питанні необхідно визначити правовий статус акціонера, визначити момент виникнення в акціонера прав або їх частини. Аналізуючи права акціонерів, слід класифікувати їх на групи за обраним критерієм: майнові і немайнові; розкрити їх зміст. Крім того, необхідно з’ясувати обов’язки акціонерів та їх вплив на визначення його правового становища.

Розглядаючи четверте питання слід зазначити, що безпосереднє регулювання управління акціонерним товариством публічного типу здійснюється за допомогою локальних нормативних актів (установчих документів). Слід вказати, що управління – це комплекс дій необхідних для формування й досягнення цілей організації і тому правильне закріплення утворення системи контролю за правлінням для недопущення зловживань має велике значення. Також необхідно розкрити порядок вибору моделі управління, визначити компетенцію загальних зборів акціонерів, порядок їх скликання, підготовки голосування. Окреслити компетенцію ради директорів, наглядової ради, їх відповідальність (переваги та недоліки одноособових та колегіальних виконавчих органів), а також розглянути склад, функції та компетенцію ревізійної комісії акціонерного товариства публічного типу.

В останньому питанні слід розкрити поняття категорії "акція" та її види, які може випускати публічне акціонерне товариство, порядок емісії акцій, обсяг прав та обов’язків акціонера в залежності від виду акцій.

 

 

Вступ.

1. Поняття приватного акціонерного товариства та підстави його створення.

2. Порядок створення приватного акціонерного товариства.

3. Вимоги до установчих документів приватного акціонерного товариства.

4. Порядок набуття та припинення статусу акціонера приватного акціонерного товариства.

5. Порядок управління приватним акціонерним товариством.

Висновки.

 

Методичні вказівки.

При розгляді першого питання необхідно звернути увагу що однією з найбільш поширених організаційно-правових форм підприємництва є акціонерне товариство. Автору необхідно розглянути поняття "акціонерне товариство приватного типу" та, на власний розсуд, виділити його ознаки. Крім того доцільно з’ясувати передумови створення такого суб’єкта з проведенням їх загальної характеристики.

Розкриваючи друге питання необхідно висвітлити наступне: розглянути порядок створення акціонерного товариства приватного типу та вказати відмінності цього порядку від порядку створення акціонерного товариства публічного типу; розкрити правове становище засновників, їх відповідальність та функції після створення акціонерного товариства; порядок формування та розмір статутного фонду (капіталу); розкрити та охарактеризувати правові норми, що регулюють державну реєстрацію акціонерного товариства приватного типу, розкрити повноваження реєстраційних органів.

У третьому питанні необхідно розкрити вимоги до установчих документів акціонерного товариства приватного типу та дослідити правові вимоги до їх змісту та форми.

У четвертому питанні необхідно визначити правове становище акціонера такого товариства, висвітлити основні права акціонера, момент їх виникнення та правові наслідки. Проводячи аналіз прав акціонерів, слід розбити їх на групи за обраним критерієм: майнові і немайнові; розкрити їх зміст. Крім того, автору необхідно дослідити підстави виходу та прийняття до числа акціонерів акціонерного товариства приватного типу.

Розглядаючи п’яте питання автору доцільно описати порядок формування органів управління приватного акціонерного товариства, їх основні функції та повноваження.

 

 

Вступ.

1. Поняття та ознаки товариства з обмеженою відповідальністю.

2. Порядок створення товариства з обмеженою відповідальністю.