Підготовчий етап проведення експерименту.

Основи підготовки, успішного проведення, проектування та пла-нування, досягнення цілей експерименту закладаються на першому етапі. Головним змістом підготовчого етапу є розробка науково-ме-тодичних засад експерименту, його методологічного інструментарію. Значення підготовчого етапу важко переоцінити. Він має власну струк-туру і в свою чергу розпадається на низку важливих складових.

Узагальнюючи досвід науково-дослідної роботи визнаних фахів-ців з питань методології проведення експерименту, дослідниці радять виокремити наступну послідовність кроків, що видається найбільш оптимальною на цьому етапі.

Спочатку обирається галузь педагогіки, в якій збираються про-водити дослідження.

Після цього необхідно з’ясувати:

1) які нерозв’язані проблеми існують у цій галузі;

2) які з цих проблем вимагають негайного вирішення. Мається на увазі актуальність з точки зору запитів суспільства на даному ета-пі, важливість дослідження цього питання в масштабах України;

3) яка ланка системи освіти (шкільна, дошкільна педагогіка, спе-ціальна і т.п.), а також вік піддослідних буде вивчатися;

4) у якому стані знаходиться ланка системи освіти (стосовно якої збираються проводити дослідження) і як висвітлено це питання в літературі. Може виявитися суперечність, розрив між теорією і запи-тами практики. Прикладом може бути суперечність між вимогами стандарту і якістю освіти. Або ця проблема актуальна, але не висвіт-лена в науково-методичних джерелах, не знайшла вихід у практику.

Подальші кроки підготовчого етапу наступні.

5) Постановка наукової проблеми.

Передбачає виявлення нез’ясованості, невизначеності, нерозроб-леності питання, що цікавить, і відбір цього питання як головного, постановка його в центр вивчення. Після того необхідно сформулю-вати проблему в наукових термінах. Проблема має бути актуальною, відображати ті нові аспекти, суперечності, реалії, з’ясування яких вимагає наука і практика. З постановкою проблеми тісно пов’язане визначення теми дослідження.

6) Вибір теми дослідження.

Необхідно виявити, якому питанню, проблемі буде присвячено дослідження. Тема визначає межі пошуку в даній проблемі. Для того, щоб переконатися, що напрямок дослідження обрано правильно, можна провести невеликий експеримент, тестування чи анкетування, це на-дасть впевненості у тому, що питання необхідно досліджувати. Після того, як тема дослідження обрана, необхідно її обґрунтувати – тобто довести актуальність зазначених у темі питань для сучасної педаго-гічної науки та практики.

7) Вивчення психолого-педагогічної літератури з проблеми до-слідження. Це необхідно для того, щоб з’ясувати, як висвітлена тема дослідження в наукових джерелах, хто із дослідників цим питанням займався, виявити ступінь розробки даного питання в літературі. Рекомендується почати роботу з встановлення головних понять, що стосуються обраної теми, звернувшись до словників та педагогічних енциклопедій. Скласти бібліографію та коротку характеристику відіб-раних джерел за допомогою систематичного каталогу, реферативних журналів. На основі складання бібліографії можна зробити висновки про кількість публікацій з теми, яка цікавить, про наявність зарубіж-них та вітчизняних публікацій з обраного питання, про дослідження сучасних авторів та їх попередників.

Після збору літератури та її вивчення необхідно написати огляд, що містить аналіз ступеня розробки досліджуваної проблеми, якою мірою вона висвітлена в цілому та за окремими питаннями. Цей аналіз необхідний для того, щоб:

- визначити місце обраного явища серед інших психолого-педа-гогічних явищ (встановити взаємозв’язки та взаємовплив явищ);

- виявити суть та природу явища, що вивчається;

- відобразити розуміння цього явища різними авторами та спро-бувати висловити своє бачення проблеми.

8) Визначення мети експерименту.

Оскільки експеримент – це наукове дослідження (і цим він від-різняється від опису педагогічного досвіду), то при його проведенні необхідно дотримуватись усіх тих етапів, які характерні взагалі для наукового дослідження. Зокрема, це стосується визначення мети, пред-мету й об’єкту дослідження і полягає в наступному.

Мета дослідження визначає бажаний кінцевий результат. Досяг-нення мети передбачає виконання відповідної кількості завдань.

Мета повинна проходити «червоною ниткою» через все дослі-дження, починаючи від предмету й методу і закінчуючи результатами. Крім того, не можна плутати завдання з метою. На кожному етапі дослідження завдання можуть бути різними. Мета – одна на все дослі-дження, а завдання – відображають етапи реалізації мети. Завдань не повинно бути дуже багато, орієнтовно 4–6.

9) Визначення предмету й об’єкту дослідження.

Об’єкт експериментального дослідження – це процес або явище, що існує незалежно від суб’єкта пізнання і на які спрямована увага дослідника. Тобто це те, що пізнається. У галузі педагогіки це, напри-клад, навчальний або виховний процес, процес становлення особистості, ефективність застосування певної методики або засобу, технології у навчанні тощо.

Предмет експериментального дослідження – це властивості, яко-сті, сторони об’єкту дослідження. Тобто предмет – це більш вузьке поняття, яке знаходиться в межах об’єкту. В одному і тому ж об’єкті можуть бути виділені різні предмети дослідження. У предмет вклю-чаються лише ті елементи, зв’язки та відношення, які підлягають вивченню. Це певний аспект вивчення об’єкта.

10) Методологічна основа дослідження.

Методологічна основа – це ті основні теорії, положення, кон-цепції, на яких має будувати свій експеримент дослідник, робити висновки, ґрунтувати гіпотезу. Передбачає посилання на роботи визна-них учених в обраній галузі, розробки відомих науково-педагогічних колективів з проблеми тощо. Без методологічної основи неможливо зрозуміти явище, що вивчається, охарактеризувати сутність дослідження, обґрунтувати тему, а потім проінтерпретувати результати.

Наведемо приклад дослідження, у якому розглядалася соціально-психологічна характеристика групи (Репіна Т.А. Соціально-психологічні основи групи дитячого садка). У цьому дослідженні методологічними основами були концепція діяльнісного опосередковування активності групи А.В. Петровського. Дослідниця спиралася також на психологічні основи діяльності колективу Л.Я. Коломенського. І от вона говорить про те, що група дитячого садка – це цілісне утворення. Раніше існу-вала думка, що не може в дитячому садку сформуватися колектив, що тільки в школі формується колектив (по тій структурі, яку визначив А.С. Макаренко). Л.Я. Коломенський у своїх працях довів, що колектив може сформуватися в дитячому садку. Він вважав, що колектив у дитячому садку вже являє собою єдину функціональну систему зі своєю структурою та динамікою. Крім того, у цьому дослідженні були використані положення Л.С. Виготського, який стверджував, що шлях психічного розвитку дитини визначається системою відносин між нею та соціальною дійсністю й залежить від реального місця, яке маленька людина займає у світі людських сто-сунків. На цих основах положення дослідження далі деталізуються, знаходяться методичні прийоми, вибудовуються шляхи здійснення дослідження, реалізуються цілі й завдання.

Іще один приклад – при вивченні проблем, пов’язаних із мислен-ням, у якості методологічної основи може виступати теорія П.Я. Галь-періна й Н.Ф. Тализіної поетапного розвитку розумових дій. Можна спиратися також на праці Н.Н. Підд’якова, Д.Д. Венгера, присвячені розвитку логічного мислення дітей дошкільного віку, діяльнісний під-хід до розвитку особистості А.Н. Леонтьєва та інші. Ці теорії треба знати, якщо займатися вивченням розвитку мислення дітей дошкільного віку, бо без знання їх неможливо побудувати дослідження.

11) Формулювання гіпотези.

Гіпотеза – це наукове припущення, яке випливає з теорії, яке ще не підтверджено і не відкинуто. Гіпотезою є висловлювання, у якому теоретичні припущення формулюються емпіричною мовою. Необхід-ність цього зумовлюється тим, що теоретичні знання не можуть безпосередньо перевірятися дослідними даними; експериментальній перевірці підлягає не саме теоретичне припущення, а його емпіричний наслідок. Тому гіпотеза, або наслідок з теоретичного припущення, мусить відповідати цілій низці змістовних, смислових та формально-логічних вимог.

Таким чином, гіпотеза повинна бути сформульована як вислов-лювання про певні емпіричні факти або події і ґрунтуватися на теоре-тичних положеннях відповідної галузі знань так, щоб враховувалися всі наявні дані з досліджуваного питання. Якщо гіпотеза сформу-льована на основі теоретичного аналізу стану певної проблеми, вона мусить вміщувати певне нове знання, яке й підлягає експеримен-тальній перевірці. Отже, гіпотеза має бути сформульованою таким чином, щоб припущення допускали експериментальну перевірку. Як звичай, гіпотеза будується у формі імплікативного висловлювання, тобто висловлювання типу «якщо-то». До того ж формулювання гі-потези завжди передбачає формулювання контр-гіпотези, тобто проти-лежного твердження, і проведення експерименту вимагає дотримання умови перевірки (верифікації або фальсифікації) обох гіпотез. Залежно від вихідного задуму експерименту гіпотези можуть бути: причинно-наслідкові (припущення про те, що певне явище є причиною появи іншого); статистичними (припущення про те, що явища знаходяться у певних кількісних взаємовідношеннях); віртуальними (припущення про саму можливість існування явища).

Гіпотеза може ставитися різними шляхами: на основі літера-турного аналізу проблеми; може формулюватися на основі побудови теоретичної моделі явища, що вивчається; може бути запозичена з інших досліджень.

Гіпотеза, сформульована на початку експерименту, не може бути остаточною. Будь-яка гіпотеза потребує подальшого уточнення, деталізації, поглиблення і, можливо, навіть спростування. Висунення та спростування гіпотез – це основний і найбільш творчий елемент діяльності дослідника. Гіпотезу не можна будувати на доведенні оче-видних істин. Вона завжди передбачає пошук чогось невідомого в науці й практиці.

У ході експерименту кількість гіпотез обмежують двома: голов-ною та альтернативною, що відповідає цілям подальшої статистичної обробки даних. Головна гіпотеза може складатися з декількох частин.

Загальна формула побудови гіпотези приблизно така: «Якщо зро-бити певні зміни в навчально-виховному процесі, то може відбутись наступне» або «ми припускаємо, що застосування певних засобів, наявність певних умов призведе до таких змін у якості навчання або виховання і в педагогічний майстерності» тощо.

Під час формулювання гіпотези слід дотримуватися правила об-сягу: гіпотеза не повинна формулюватися занадто широкою або бути вузькою. Зокрема, якщо вказуємо на характер передбачених змін, то слід обов'язково зазначати умови, у яких ці зміни можливі. Наприклад, якщо вивчаємо вплив певного педагогічного прийому на мислення, то слід чітко зазначити, які саме особливості, у якому напрямку і в якій мірі зміняться, коли застосувати цей прийом.

Після того, як гіпотеза сформульована, необхідно продумати шля-хи її перевірки. Немає однозначних рекомендацій стосовно вибору методів, прийомів дослідження, комплексу параметрів для вимірювання, засобів їх реєстрації. Не можна одразу запропонувати повний набір методів та прийомів дослідження для всіх етапів експерименту. Для кожного етапу існують свої завдання, які потребують застосування відповідних методів.

12) Підбір методів та розробка методики.

Методика експерименту – це сукупність мислительних і реаль-них операцій, розташованих у певній послідовності, відповідно до якої досягається мета дослідження.

Методику можна розробляти самостійно на основі методів, які відібрані відповідно до завдань дослідження та методологічної основи, а можна адаптувати вже відомі методики тощо.

Вибір методики (або методик) дослідження на підготовчому ета-пі дослідження також не є однозначним. Не обов’язково теоретично вибрана методика на практиці дасть гарні результати. Кожна методика потребує апробації, уточнення та корекції відповідно до рівня роз-витку досліджуваних, умов, культурного середовища тощо. Крім того, в ході експерименту може виникнути потреба у пошуку інших методик. Вибір методики є вирішальним, але дуже складним етапом в організації дослідження. Як правило, новизна та результативність дослідження є наслідком оригінального та можливо нестандартного вирішення питання розробки методики. Методика педагогічного до-слідження, не зважаючи на специфічність щодо вирішення конкретного завдання, має певну структуру. Її основними елементами є:

- теоретико-методологічна база, на якій ґрунтується методика;

- сукупність методів, що застосовуються, їх координація;

- психолого-педагогічний інструментарій та процедури його застосування;

- сукупність методів статистичної обробки та узагальнення й інтерпретації результатів дослідження;

- процедури й технології комп’ютерної обробки результатів.

Розробка методики експерименту передбачає дотримання деяких умов:

- необхідність проведення попереднього

- цілеспрямованого спо-стереження за об'єктом дослідження чи явищем із метою визначення вихідних даних (гіпотези, факторів, що будуть вивчатись);

- створення умов, у яких можливо здійснити експеримент (добір об'єктів для експериментального впливу, усунення впливу випадкових факторів);

- визначення меж вимірювань, які будуть здійснюватись у про-цесі спостереження за факторами, що впливають на об'єкт дослідження;

- забезпечення можливості систематичного спостереження за про-цесом розвитку досліджуваного явища й точного опису фактів;

- можливість проведення систематичної реєстрації вимірювань і оцінювання фактів різними засобами й способами;

- можливість створення повторних ситуацій або ускладнених ситуацій із метою підтвердження чи заперечення раніше одержаних даних;

- можливість здійснити перехід від емпіричного вивчення до логічних узагальнень, до аналізу й теоретичної обробки одержаних фактичних матеріалів.

У методиці докладно розкривається процес експерименту, визна-чається послідовність проведення потрібних вимірювань і спостережень, описується кожна експериментальна дія з урахуванням обраних для проведення експерименту засобів, обґрунтовуються методи контролю якості експериментальних дій, які повинні забезпечувати при мінімаль-ній (попередньо встановленій) кількості вимірювань високу надійність і задану точність. Розробляються форми протоколів (або таблиць) для фіксації, результатів спостережень і вимірювань.

Важливим розділом методики є вибір методів обробки й аналізу експериментальних даних. Обробка данихполягає у систематизації всіх кількісних показників, їх класифікації та наступному аналізі. Схематично побудову методики експерименту зображено на рис. 7.2.

 

 

Рис. 7.2. Побудова методики експерименту (за Ю. Сурміним)

13) Визначення експериментальної бази дослідження. На цьому етапі визначаються експериментальна та контрольна популяції (вели-чина, склад, репрезентативність вибірки), оскільки модель класичного педагогічного експерименту базується на порівнянні експериментальної та контрольної групи. Результатом експерименту є певні зміни, що відбулися в експериментальній групі порівняно з контрольною. У таких випадках дуже важливо забезпечити рівність умов для роботи експериментальної і контрольної групи. Спланований, грамотний ви-бір досліджуваних груп (контрольної та експериментальної) – це важливе й непросте завдання організації експериментального дослі-дження. Під час педагогічного дослідження, учасниками якого є люди, практично неможливо сформувати однорідні групи та умови для їх роботи, тому для проведення експерименту доводиться відбирати приблизно подібні об'єкти для експериментальної і контрольної групи (за рівнем розвитку певних умінь, інтелектуальних чи моральних яко-стей; успішності; складом за статтю, віком тощо).

Дослідницький етап.

Констатувальний експеримент.

На цьому етапі різними засобами вивчають матеріал, збирають попередні відомості, використовуючи спостереження, анкети, тести, описують умови, які передують виникненню факту, що досліджується. Як правило, у результаті цього етапу дослідник починає орієнту-ватися в матеріалі, встановлює необхідні контакти з піддослідним. Експериментатор осмислює гіпотезу та поглиблює уявлення про сутність психолого-педагогічних фактів, які мають бути перевірені та підтверджені у подальшому вивченні.

Цей етап покликаний виявити стан розвитку психічних якостей, педагогічних явищ, процесів, що спостерігається на початку досліджен-ня. Тобто робиться діагностика або «зріз» досліджуваного явища, емпірична перевірка стану експериментального і контрольного об'єкта до експерименту.

 

Формувальний експеримент.

Особливістю цього етапу є активне формування явища, що вивчається в процесі спеціально організованого експериментального навчально-виховного процесу. На цьому етапі в повній мірі розгор-тається реалізація методики, яка, у свою чергу, розпадається на ряд послідовних ланок – експериментальних серій. Під час здійснення експериментальних серій запроваджуються нові засоби, які сприяють залученню респондента у формувальну діяльність. Розгортається вся система впливу на респондента, постійно фіксуються всі зміни в його поведінці. Під час формувальних впливів методика може модифіку-ватися або доповнюватись новими експериментальними серіями.

Корисно фіксувати будь-які зауваження стосовно змін в пове-дінці досліджуваних, їх розвитку, емоційних реакцях, ставлення до експериментальних впливів, виявляти недоліки та труднощі в орга-нізації педагогічного процесу. Це дозволить зробити практичні реко-мендації на базі дослідження більш цінними.

Під час проведення формувального експерименту до дослідника висуваються певні вимоги. Він повинен:

- усвідомлювати теоретичні уявлення про явище, яке вивчає, та мати добре розроблений набір параметрів для вивчення явища;

- якомога повніше враховувати та фіксувати вплив різноманітних факторів, які сприяють розвитку явища;

- чітко планувати роботу щодо проведення експерименту.

Контрольний експеримент.

Під час експерименту відбувається порівняння рівня розвитку респондентів контрольної групи з експериментальною (де проводився формувальний експеримент). Метою порівняння є виявлення резуль-татів формувального впливу. Особливу увагу необхідно звернути на те, щоб респонденти в контрольній та експериментальній групах були в рівних умовах – такого ж віку, виховувалися в подібному сере-довищі тощо. Крім того, кількість зібраного матеріалу повинна бути достатньою для подальшої статистичної обробки.