Організація проведення зовнішнього спостереження

Особливості організації і тактики зовнішнього спостереження залежать від суб'єкта, який його здійснює. В лекції ми, перш за все, сконцентруємо увагу на особливостях зовнішнього спостереження, що проводиться підрозділами оперативного документування (далі ОД), тим більше, що на деяких тактичних особливостях його застосування гласними оперативними підрозділами під час особистого пошуку ми вже зупинялись. Якщо наявність переліку матеріальних підстав на його проведення для гласних оперативних підрозділів буде достатньо, то для підрозділів ОД, крім матеріальної, необхідна ще й формальна. Формальною підставою для проведення зовнішнього спостереження є завдання відповідного оперативного підрозділу. Проте формальної підстави не буде, якщо немає матеріальної. У загальному вигляді матеріальною підставою для залучення підрозділів ОД є дійсна необхідність, під якою слід розуміти не будь-яку оперативну потребу, а об'єктивну неможливість або принаймні важкість вирішення оперативних завдань без участі останніх.

Для оперативного працівника найважливішими складовими матеріальної підстави є:

- оперативна значимість певних фактів та обставин, що обґрунтовують необхідність його застосування;

- достовірність даних, які є підставою для його використання, що забезпечують додержання законності;

- реальна можливість одержання необхідних даних;

- неможливість досягнення результатів за допомогою інших сил та засобів ОРД чи процесуальних дій.

Матеріальну підставу зовнішнього спостереження необхідно враховувати оперативним працівникам кожного разу, коли виникає питання про застосування сил та засобів підрозділів ОД. Це забезпечить своєчасність їх втручання та ефективність зовнішнього спостереження. З іншого боку, недооцінка можливостей зовнішнього спостереження призводить до втрати важливого джерела інформації.

Приймаючи рішення про проведення зовнішнього спостереження силами підрозділу ОД, необхідно:

- визначити цілі і завдання спостереження;

- обрати об'єкт спостереження, враховуючи при цьому інформаційну цінність конкретного фігуранта;

- узгодити терміни і режим проведення оперативно-розшукових заходів, а також час втручання служби ОД;

- встановити порядок реагування на можливі зміни ситуації у ході спостереження;

- визначити форми взаємодії ініціатора завдання і виконавця.

Одним із найбільш важливих питань при прийнятті рішення про застосування сил підрозділів ОД є вибір об'єкта спостереження, коли по оперативній розробці проходить декілька осіб. У такому випадку необхідно враховувати особистість фігурантів, характер злочину, що готується або вчинений, роль його у злочинній групі, міра участі у підготовці або вчиненні злочинів, наявність судимостей, знайомство з негласними засобами роботи органів ПМ і т. п. Тільки після ретельного аналізу цих обставин робиться вибір об'єкта спостереження. При цьому не завжди слід орієнтуватися на особу, яка займає головне місце у конкретному злочинному угрупованні, розраховуючи при спостереженні за ним одержати найбільш повну оперативну інформацію. Це пояснюється тим, що, як правило, злочинні групи очолюють особи, які добре обізнані з негласними засобами роботи оперативних апаратів і володіють прийомами конспірації. Другорядні учасники злочинної групи, звичайно, частіше зустрічаються один з одним, інколи допускають необережність у своїх діях і бесідах. Вони можуть виконувати доручення, пов'язані з зустрічами, передачею різноманітних речей, предметів, що і може бути зафіксовано у ході зовнішнього спостереження та використано у процесі оперативної розробки.

Залежно від конкретних обставин об'єктом спостереження може бути обрана не конкретна особа, а певне місце. Це можуть бути житлові будинки, будівлі, в яких розміщуються певні організації і заклади, дільниці вулиці, де може з'явитися фігурант. Не менш важливим є правильне визначення часу втручання сил підрозділів ОД. Помилки в цьому, як правило, тягнуть за собою даремну витрату сил та засобів, а головне, унеможливлюють отримання повної інформації, що тягне за собою дезінформацію оперативного працівника та може стати підставою для помилкового висновку щодо версій, які перевіряються. Тому при прийнятті рішення на проведення зовнішнього спостереження потрібно бути обізнаним про наміри об'єкта вчинити певні дії у конкретний термін часу.

При заповненні бланку завдання ініціатор зобов'язаний заповнити всі графи і відповісти на всі поставлені питання, що стосуються об'єкта. Особливо важливо вказати, коли в останнє за ним проводилося зовнішнє спостереження чи оперативна установка. Якщо всі дані, що необхідні для якісного відпрацювання завдань не можна викласти в завданні, то до нього додається довідка, у якій зазначаються всі необхідні дані. У завданні потрібно вказати, чи слід супроводжувати об'єкт при виїзді його за межі території обслуговування даного підрозділу ОД. До завдання також додається фото об'єкта спостереження та зазначаються прикмети. За одним об'єктом зовнішнє спостереження здійснюється не більше 10 діб один раз на рік. Продовження терміну спостереження та повторне спостереження протягом року дозволяють особи, які затверджують завдання по мотивованому рапорту начальника оперативного підрозділу.

Завдання на зовнішнє спостереження затверджують:

1. У ДПА України - перший заступник Голови ДПА.

2. У ГУПМ, УПМ (начальник ГУПМ та його заступники; начальники управлінь, їх заступники по оперативній роботі. У виняткових випадках зовнішнє спостереження може здійснюватися за усною вказівкою керівництва ГУПМ, УПМ. При необхідності проведення зовнішнього спостереження за особами, які розроблюються іншими УПМ, завдання оформлюється керівництвом підрозділу ОД на підставі шифротелеграми ініціатора завдання. У ній повинні бути висвітлені наступні відомості:

- установчі дані осіб, які розроблюються, та характер злочину, у якому вони підозрюються;

- завдання зовнішнього спостереження;

- необхідність супроводу об'єкта;

- час відправлення поїзду чи інших транспортних засобів;

- номер рейсу, бортовий номер вагону та поїзду;

- державний номер і марка автобусу;

- детальні прикмети об'єкта та його зв'язків;

- прикмети працівників, які супроводжують.

 

Не приймаються до виконання завдання:

- що оформлюються з порушенням вимог наказу ДПА України, який регламентує діяльність підрозділів ОД;

- коли з'ясування зазначених у них питань не входить до компетенції підрозділів ОД;

- якщо його виконання може потягти за собою порушення діючого законодавства, розшифровку негласних засобів роботи, службових приміщень чи працівників підрозділів ОД;

- стосовно іноземних громадян без узгодження даної роботи зі службою безпеки;

- якщо виконання їх пов'язане з проведенням заходів на території іноземних посольств, консульств.

Підготовка зовнішнього спостереження включає:

- вивчення та оцінку існуючих на об'єкт матеріалів;

- додаткове збирання відомостей, необхідних для виконання завдання за місцем проживання об'єкта чи поза ним;

- вивчення місця проживання (роботи) або тимчасового місцеперебування об'єкта та організація постів спостереження;

- попереднє ознайомлення з особистістю (характеристикою) об'єкта;

- визначення сил та засобів для проведення зовнішнього спостереження.

Найбільш важливим моментом для залучення сил підрозділів ОД з метою спостереження за об'єктом є ознайомлення особи, яка організовує зовнішнє спостереження з об'єктом. Якщо такого ознайомлення не буде, то може статися підміна об'єкту.

Попереднє ознайомлення може здійснюватися:

- за фото-, відеоматеріалами і словесним портретом при виході об'єкта з будинку або - місця роботи;

- при викликанні об'єкта, під будь-яким приводом, у різноманітні заклади;

- при проведенні оперативної установки або відвідуванні місця проживання об'єкта під будь-яким приводом;

- за допомогою оперативного працівника.

Для забезпечення своєчасного залучення сил та засобів підрозділів ОД до оперативної розробки конкретних осіб необхідна добре організована взаємодія останніх з гласним оперативним підрозділом, що є ініціатором завдання на зовнішнє спостереження.

Існують дві форми взаємодії щодо підрозділів ОД та гласних оперативних підрозділів:

- загальна;

- спеціальна, що, у свою чергу, поділяється на:

а) взаємодію на етапі підготовки до виконання завдання;

б) взаємодію на стадії виконання завдання.

До загальних форм взаємодії можна віднести:

- спільний аналіз оперативної обстановки на конкретній території;

- обмін інформацією;

- підготовку оглядів, спільні наради щодо обговорення результатів роботи та заняття;

- спільне планування та проведення ОРЗ;

- регулярні виступи керівників оперативних апаратів перед особовим складом;

- розгляд спільно опрацьованих дій і т. д.

Взаємодія на етапі підготовки включає:

- спільне планування роботи щодо виконання завдань;

- обмін інформацією, що стосується питань впізнання, поводження і припущення подальших дій об'єктів зовнішнього спостереження;

- обмін інформацією, щодо особливостей особистості об'єкта, встановлення його місця проживання чи тимчасового перебування, а також його оточення;

- організаційні заходи щодо вибору можливих закритих постів спостереження;

- своєчасний обмін одержаною оперативною інформацією, що містить
відомості, які мають значення для якісного проведення заходу.

Взаємодія на стадії виконання завдання:

- обмін інформацією по нових обставинах, зміна завдань, що визначені у завданні на зовнішнє спостереження;

- проведення заходів щодо встановлення зв'язків розроблюваних, які виявлені у процесі проведення зовнішнього спостереження;

- координація дій та контроль за своєчасним реагуванням на одержану інформацію;

- узгодження та проведення заходів щодо попередження розшифровки роботи підрозділів ОД (у випадку розшифровки, усунення чи обмеження можливих негативних наслідків);

- створення оперативних чи оперативно-слідчих груп та координація дій щодо затримання фігурантів та їх зв'язків із поличним.

- сумісний розбір проведених заходів.

Взаємодія під час підготовки зовнішнього спостереження включає в себе своєчасне оформлення та передачу завдань у підрозділ ОД. Надана форма взаємодії є однією з найбільш важливих на етапі підготовки до виконання завдання та дозволяє уточнити відомості про об'єкт розробки, час і режим проведення зовнішнього спостереження, а також коло питань, які необхідно з'ясувати у процесі виконання завдання. Обумовити засоби зв'язку між ініціатором завдання та оперативними працівниками, які здійснюють зовнішнє спостереження, кількість сил та засобів, що будуть використані для виконання завдання, а також схему їх можливої розстановки та приблизні прикмети. У процесі вивчення матеріалів існуючих у ініціатора уточнюється які саме зв'язки фігуранта його цікавлять:

Після з'ясування цих питань у ініціатора уточнюється можливість організації закритих постів спостереження за місцем проживання, тимчасового перебування чи роботи об'єкта.

Взаємодія у процесі попереднього ознайомлення з особистістю об'єкта. Для забезпечення ефективного виконання завдання шляхом зовнішнього спостереження необхідно знати, що становить об'єкт у оперативному відношенні.

Існує три засоби ознайомлення з особистістю об'єкта спостереження:

- за фотопортретом;

- за прикметами зовнішності, зібраними шляхом словесного портрету;

- за допомогою оперативного працівника чи негласного апарату. Якщо ініціатор завдання знає об'єкт особисто і має можливість конспіративно показати його працівникам підрозділу ОД, то ознайомлення повинно відбутися за місцем проживання, роботи чи в інших громадських місцях. У цьому випадку не допускається прямий контакт співробітників підрозділу ОД та ініціатора завдання. При проведенні зовнішнього спостереження вся одержана оперативна інформація повинна негайно передаватись ініціатору для прийняття необхідних заходів.

Інформацію, яка отримується під час зовнішнього спостереження, можна умовно поділити на три види:

- інформація, що використовується для планування ОРЗ;

- орієнтуюча інформація про можливі джерела доказів (свідки,
потерпілі, документи і т. п);

- інформація, яка безпосередньо використовується як джерело доказу.

Відомості, одержані внаслідок зовнішнього спостереження, повинні бути докладно зафіксовані з метою їх подальшого використання. Вони фіксуються у документі, що має назву "зведення зовнішнього спостереження", а також на фото-, відеоплівці, які додаються до зведення зовнішнього спостереження (далі - зведення). У зведенні відбиваються усі одержані дані про об'єкт та особи, які вступають з ним у контакт.

Зведення оформлюється по формі. Спочатку зазначається номер завдання та відділ, після цього ініціатор, прізвище керівника, якому необхідно надіслати матеріал. У документі зазначаються анатомічні та функціональні прикмети об'єкта, його одягу і супутніх предметів. Характеризуючи контакти фігуранта, зазначається, хто був ініціатором контакту та активність у розмові. Після відомостей про дії об'єкта відображаються результати спостереження за особами, з якими він мав контакт. У кінці "зведення" зазначаються їх прикмети зі словесного портрету. Оперативний працівник може дати оцінку подій, що фіксувались. Примірник, що йде ініціатору, підписується начальником підрозділу ОД. Якщо зовнішнє спостереження проводив гласний оперативний працівник під час проведення ОРЗ по особистому пошуку, то результати оформляються довідкою чи рапортом.

2.3. Особливості проведення зовнішнього спостереження у процесі особистого пошуку

Як було вказано вище, зовнішнє спостереження, як правило, здійснюють працівники служби ОД, однак при проведенні особистого пошуку гласними оперативними працівниками також застосовуються прийоми зовнішнього спостереження. Ці прийоми схожі з тими, що застосовують працівники служби оперативного документування. Розглянемо їх.

Існує два основних способи проведення спостереження - стаціонарний і рухомий.

Стаціонарний це коли оперативні працівники одержують інформацію про поведінку і дії об'єкта та його зв'язки у певному місці із заздалегідь підготовлених місць спостереження.

Рухомий - коли спостерігач рухається, а метою спостереження і встановлення особливостей поведінки об'єкта, його зустрічей із різними особами, відвідування об'єктом організацій, закладів, громадських місць і т. п.

Найбільш складним способом спостереження за сукупністю тактичних прийомів є рухомий засіб, який поділяється на:

- супроводжуване спостереження;

- зустрічне спостереження;

- поетапне спостереження.

Коли спостереження здійснюють два і більше оперативних працівника, то можна застосовувати наступні тактичні прийоми:

"Ланцюг" - він полягає у наслідуванні оперативних працівників один за іншим позад об'єкта. Даний прийом використовується при проведенні спостереження на вузьких і малолюдних вулицях.

"Виделка" або "змійка" - він полягає у проведенні спостереження за об'єктом з трьох сторін - ліворуч, справа і ззаду. Цей прийом застосовується при спостереженні в парках, скверах і сільській місцевості.

"По паралельним вулицям" - у даному випадку для маневрування оперативними працівниками використовуються паралельні вулиці, провулки, алеї. Він застосовується при спостереженні за об'єктом по малолюдних вулицях, які не мають виходів у певні місця міста із різноманітних напрямків.

"Зустрічне зовнішнє спостереження" - полягає у контролюванні об’кта з позицій, що вибираються завчасно. Існує два основних варіанти зустрічного спостереження: "попередження" і "лідирування".

"Попередження" (полягає у завчасному занятті оперативним працівником позицій для проведення зовнішнього спостереження у місцях ймовірного пересування чи появи об'єкта.

"Лідирування" - полягає у пересуванні оперативного працівника перед об'єктом.

"Поетапне зовнішнє спостереження" полягає у проведенні спостереження на певному етапі руху об'єкта. Цей спосіб застосовується тоді, коли відомо напрямок руху об'єкта та існує достатня кількість оперативних працівників.

Застосовуючи будь-який спосіб спостереження, необхідно пам'ятати, що спостерігач теж може бути об'єктом контрспостереження. Тому оперативні працівники повинні знати прийоми контрнагляду.

При пересуванні пішки об'єкти застосовують наступні прийоми самоперевірки:

- здійснюють огляд відповідної території через вікна, балкони та з під'їзду за місцем проживання, тимчасового перебування чи роботи;

- при виході з різноманітних будівель, уважно дивляться навколо;

- зупиняються перед вітринами, щитами з об'явами та рекламою;

- раптово оглядаються на малолюдній вулиці чи у провулку під різноманітними приводами (питають дещо у перехожих, піднімають будь-які предмети, поправляють предмети одягу);

- зненацька змінюють темп руху, зупиняються або розвертаються і починають рух у протилежному напрямку, направляють рух до тупиків;

- входять у будинки, заклади, підприємства торгівлі та зразу виходять, стоять за вхідними дверима або вікнами, які виходять на вулицю;

- роблять зупинки при перетинанні вулиці нібито з метою перепуску автотранспорту;

- прогулюються по малолюдних вулицях, розмовляючи при цьому з незнайомими людьми, тривалий час дзвонять по телефону;

- відвідують театри, відеозали, кінотеатри і, не дочекавшись закінчення сеансу, виходять із залу тощо.

Дуже складно проводити конспіративне спостереження при пересуванні об'єкта громадським транспортом. Прийоми самоперевірки об'єктів спостереження різні залежно від виду транспорту. При користуванні наземним транспортом вони:

- довго стоять на зупинках, пропускаючи декілька транспортних засобів потрібного маршруту;

- входять у транспортний засіб і займають місце близько вхідних дверей, виходячи на кожній зупинці та знову повертаючись у салон.

- входять у наземний транспортний засіб та зразу ж виходять;

- їздять на різноманітних засобах транспорту, сідають і виходять на ходу.

Таким чином, метод зовнішнього спостереження потребує ретельного вивчення. Уміле його використання допоможе оперативним підрозділам ПМ більш якісно здійснювати заходи щодо документування злочинних дій розроблюваних, а також забезпечити кримінальне судочинство необхідними джерелами доказів.