Контроль і нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності.

Дієвими гарантіями додержання законності органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, є судовий контроль і прокурорський нагляд. Правовою основою здійснення контролю суддями і нагляду прокурорами у цій сфері правоохоронної діяльності є Конституція України, Закони України „Про оперативно-розшукову діяльність”, „Про прокуратуру” та інші. Зокрема, Конституцією України згідно із міжнародними принципами додержання прав людини значно підвищено роль судів у здійснені контролю щодо законності застосування спеціальних оперативно-розшукових заходів, які обмежують права і свободи громадян. Стаття 32 Конституції України вперше встановила кожному громадянину гарантію судового захисту, права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сімї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Ще до внесення відповідних змін у Закон України „Про оперативно-розшукову діяльність” одразу ж після прийняття Конституції України згідно із статтями 30 і 31 останньої почав діяти порядок, за яким проникнення до житлового приміщення, зняття інформації з каналів зв^’язку і контроль поштово-телеграфних відправлень допускався тільки з санкції відповідного судді. Закон України від 18 січня 2001 року „Про внесення змін і доповнень до Закону України про оперативно-розшукову діяльність” конкретизував і удосконалив форми і порядок здійснення законів органами, які проводять оперативно-розшукові заходи.

Згідно із вимогами ч 2, 3 ст. 8 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” в разі необхідності негласного проникнення до житла чи до іншого володіння особи, зняття інформації з каналів зв^’язку, здійснення контролю за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, застосування інших технічних засобів одержання інформаціях начальник або заступник керівника відповідного оперативного підрозділу складає подання до суду. Нажаль, законодавець не вказав рівень суду, до якого слід звертатися із таким поданням. Але відповідь на це запитання знаходимо в Кримінально-процесуальному кодексі України. Остання редакція статті 187 КПК (Закону України „Про внесення змін і доповнень до Кримінально-процесуального Кодексу України від 21.06.2001 р. 12.07.2001 р.) передбачає, що слідчий (а при провадженні дізнання і орган дізнання – О.Б.) за згодою прокурора звертається до голови апеляційного суду з поданням про накладання арешту на кореспонденцію або зняття інформації з каналів зв^’язку. До того ж такі дії з метою запобігання злочину можуть бути застосовані до порушення кримінальної справи. То ж, керуючись нормами КПК України, дійдемо висновку, що подання слід подавати голові апеляційного суду, але попередня згода прокурора на виконання вищеназваних оперативно-розшукових дій відповідно до Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” не потрібна.

Суддя, розглянувши подання, виносить мотивовану постанову про дозвіл або відмову в застосуванні відповідного оперативно-розшукового заходу. Про отримання такого дозволу суду або про відмову в ньому керівник підрозділу чи його заступник повідомляють протягом доби відповідному прокурору. Оскарженню постанова судді не підлягає, але може бути опротестована відповідним прокурором до вищестоящого суду (п. 10 ст. 14). Такого ж порядку одержання дозволу суду слід дотримуватись і при необхідності провести збур та вивчення документів і даних, які характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осію, і здійснити візуальне спостереження за особою. І тільки виключно із метою одержання розвідувальної інформації для забезпечення зовнішньої безпеки України, попередження розвідувально-підривних посягань спеціальних служб іноземних держав та іноземних організацій оперативно-розшукові заходи, які обмежують права і свободи громадян, можуть бути здійснені в порядку, погодженому з Генеральним прокурором України і Головою Верховного Суду України (ч.3 ст. 8)

Слід мати на увазі, що при закритті оперативно-розшукової справи, у якій здійснювались негласні розвідувальні або контррозвідувальні заходи за рішенням судді, повідомлення про її закриття надсилається до суду в тридобовий строк (ст. 9-2 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність”).

Відповідно до статті 14 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” нагляд за дотриманням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Разом з тим, як свідчить практика, до прийняття названого Закону, а також Закону України „Про прокуратуру” та Конституції України прокурорський нагляд і судовий контроль за цією діяльністю, по суті, були відсутні. Раніше суть контролю зводилася до нагляду за додержанням законів щодо діяльності органів дізнання та попереднього слідства. У організаційному плані прокурорський нагляд зводився до витребування, виявлення та перевірки кримінальних справ, матеріалів про відмову у порушенні кримінальної справи, ознайомлення із планами розслідування кримінальної справи, розшуку злочинців та заслуховування про стан роботи по цих напрямах на нарадах, колегіях і т. п.

Перевірка оперативно-розшукової діяльності та оцінка її стану була пов^’язана тільки із конкретними фактами порушення закону. Таки чином, можна стверджувати, що в такому організаційно-правовому стані прокурорський нагляд не міг забезпечити контролю на всіх напрямках оперативно-розшукової діяльності та бути гарантом законності в процесі реалізації цієї специфічної функції.

З прийняття Конституції України, Закону України „Про прокуратуру” серед основних функцій прокуратури вперше на такому рівні вирішено питання про прокурорський нагляд за додержанням законів підрозділами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність. Більше того, в структурі Генерального прокурора України від 4 жовтня 1998 року № 4 „Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство” за стан цієї роботи на прокурорів покладена підвищена відповідальність.

Відповідно до діючих нормативних актів змінена процедура санкціонування проведення окремих оперативно-розшукових заходів, конкретизовано напрями прокурорського нагляду. Останній, за змістом та характером сьогодні здійснюється, перш за все, в процесі реалізації наглядової функції, охорони прав та законних інтересів громадян, де реагування прокурора є обов^’язковим.

З метою забезпечення виконання завдань прокурорського нагляду його суб^’єкти (прокурори) мають право:

- вивчати та оцінювати законність заведення оперативно-розшукових справ;

- контролювати додержання термінів їх ведення;

- оцінювати ефективність та результативність оперативно-розшукових заходів;

- вивчати порядок використання оперативної інформації;

- давати оцінку стану відомчого контролю за роботою по оперативно-розшукових справах та вносити відповідні пропозиції щодо усунення недоліків та відповідальності винних осіб.

Таким чином, прокурор у процесі реалізації нагляду за підрозділами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, виконує два дуже важливих завдання:

- забезпечує законну та оперативну боротьбу зі злочинністю;

- забезпечує охорону недоторканності особи, прав та законні інтереси громадян.

Глава 2 розділу ІІІ Закону України „Про прокуратуру” має назву як і в Конституції „Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство”. Безумовно, що діяльність підрозділів правоохоронних органів, яким Законом України „Про оперативно-розшукову діяльність” надано право здійснення гласних і негласних пошукових розвідувальних і контррозвідувальних заходів, входять у сферу прокурорського нагляду, предметом якого є, зокрема, додержання законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність (ст. 29 Закону України „Про прокуратуру”). Під додержанням законів слід розуміти скоєння юридичними і фізичними особами дій, які визначені законом, і утримання від дій неправомірних. Нагляд за додержанням законів органами, які зазначає ця ж ст. 29 вищеназваного Закону, має своїм завданням сприяти:

1)розкриттю злочинів, захисту особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань;

2)виконанню вимог закону про невідворотність відповідальності за скоєний злочин;

3)запобіганню незаконного притягнення особи до кримінальної відповідальності;

4)охороні прав і законних інтересів громадян, що перебувають під слідством;

5)здійсненню заходів по попередженню злочинів, усуненню причин і умов, що сприяли їх скоєнню.

Виходячи із цих завдань, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, приймає заходи до того, щоб вони додержувалися передбаченого законом порядку проведення оперативно-розшукових заходів, застосування технічних засобів, заведення і закриття оперативно-розшукових справ (ст. 30 Закону України „Про прокуратуру”). Зрозуміло, що оперативно-розшукова діяльність відповідних підрозділів має свою специфіку, методи і тактику її здійснення. Тому законодавець передбачив відповідно і особливості прокурорського нагляду у цій сфері правоохоронної діяльності. Розглянемо їх більш детально.

Ст. 14 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” визначає коло прокурорів, які мають право здійснювати нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукових заходів, і відповідно їх повноваження.

Їх можна умовно поділити на дві групи:

1) прокурори, які можуть здійснювати нагляд на цій ділянці правоохоронних діяльності за посадою: а) Генеральний прокурор України; б) заступники Генерального прокурора України; в) прокурор Автономної республіки Крим; г) заступники прокурора Автономної республіки Крим; д) прокурори областей, міст Києва і Севастополя і прирівняні до них прокурори; е) заступники прокурорів областей, міст Києва і Севастополя, військових прокурорів регіонів і прокурора Військово-Морський сил України.

2) Прокурори, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності за особистим призначенням Генерального прокурора України; а) начальники і прокурори управлінь, відділів Генеральної прокуратури України; б) начальники і прокуратури управлінь, відділів прокуратури Автономної Республіки Крим; в) начальники і прокурори управлінь, відділів прокуратур областей; г) начальники і прокурори управлінь, відділів прокуратур міст Києва і Севастополя.