Принципи оперативно-розшукової діяльності.

Принципи (від лат. principium – початок) формуються на основі загальних закономірностей розвитку природи та суспільства і виступають в об’єктивні дійсності як керівні, організуючі ідеї, вимоги і правила, якими керуються люди в тій або іншій сфері своєї практичної діяльності. Разом з тим під терміном „принципи” розуміють внутрішнє переконання, погляд на речі, що визначають норму поведінки. Принципи співвідносяться лише з основоположними категоріями, які виражають сутність явища.

Ст. України Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” визначає, що оперативно-розшукова діяльність ґрунтується на принципах законності, дотримання прав і свобод людини, взаємодії з органами управління і населення.

За своєю сутністю принципи ОРД мають імперативний, владно-наказовий характер і містять обов’язкові розпорядження, виконання яких забезпечується всім арсеналом оперативно-розшукових засобів.

Під принципами оперативно-розшукової діяльності слід розуміти закріплені в законодавчих та інших нормативних актах і напрацьовані оперативно-розшуковою практикою керівні ідеї, основні засади, а також моральні уявлення суспільства відносно суті, цілей і задач організації і тактики застосування оперативно-розшукових сил, засобів та методів.

Значення принципів полягає в тому, що вони виражають суть державної юридичної діяльності, якого є оперативно-розшукова діяльність. Виходячи з принципів суб’єкти оперативно-розшукової діяльності оцінюють свою поведінку в різних ситуаціях. Окрім того, спираючись на принципи, повинні заповнюватись прогалини правового регулювання оперативно-розшукової діяльності. При цьому необхідно відмітити, що правотворчість у галузі оперативно-розшукової діяльності не встигає за новими суспільними відносинами, які потребують правового регулювання. У такому випадку принципи оперативно-розшукової діяльності і виконують роль регулятора тих відносин, які ще не охоплені правовим регулюванням.

Всі принципи оперативно-розшукової діяльності поділяються на конституційні, загальні та спеціальні.

Конституційний принцип законності знаходить своє місце в оперативно-розшуковій діяльності у тому, що ця діяльність здійснюється виключно суб’єктами уповноваженими на це Законом України „Про оперативно-розшукову діяльність”, „Про державну податкову службу”, „Про міліцію” та інших. Ніякі події і дії не можуть бути об’єктом розшукової діяльності і ніхто не може підлягати впливу спеціальних розшукових засобів, методів і дій інакше ніж за рішення оперативного працівника, прийнятого у відповідності з чинним законодавством. Недопустимо в роботі оперативних працівників оперативних підрозділів порушувати вимоги, закріплені в законодавстві, відомчих нормативних актах, якими керуються при здійснення оперативно-розшукової діяльності (наприклад, при обмеженні конституційних прав особи).

Проблема забезпечення законності полягає у двох площинах:

- по-перше, сама професійна діяльність органів, здійснюючих оперативно-розшукову діяльність по попередженню, розкриттю і розслідуванню злочинів направлена на забезпечення суворого і неухильного дотримання, виконання громадянами, посадовими особами, організаціями і установами норм права, охороняючи суспільство від злочинних посягань, що представляє собою головну ціль їх функціонування;

- по-друге, забезпечення законності в діяльності самих правоохоронних органів, що фактично є засобом досягання цілей їх функціонування;

- без дотримання законності діяльність правоохоронних органів буде незаконною, недійсною, її результати не будуть визнаватись ні суспільством, ні державою.

Наступним принципом є принцип дотримання прав і свобод людини і громадянина. Він безумовно тісно пов’язаний з принципом законності і існує невід’ємно від нього.

Дотримання прав і свобод людини і громадянина розкривається комплексом положень, які закріплені у другому розділі Конституції України, основним з яких для оперативно-розшукової діяльності є:

Ст. 21. Усі люди є вільними і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Ст. 24. Громадяни мають рівні права і свободи та є рівними перед законом.

Ст. 27. Кожна людина має невід’ємне право на життя.

Ст. 28. Кожен має право на повагу до його гідності.

Ст. 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.

Ст. 30. Кожному гарантується недоторканість житла.

Ст. 31. гарантує таємне листування, телефонних переговорів, телеграфної та іншої кореспонденції.

Ст. 32. вказує, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків передбачених Конституцією України.

Ці та інші положення Основного закону держави стали ключовими для Закону „Про оперативно-розшукову діяльність” та інших нормативних актів.

Так, даний закон передбачає, що у випадках порушення прав і свобод людини або юридичних осіб, а також у разі, якщо причетність до правопорушення особи щодо якої здійснювались оперативно-розшукові заходи, не підтвердились, відповідні оперативні служби вказані в законі зобов’язані поновити порушені права і відшкодувати матеріальні та моральні збитки. Одержані внаслідок проведення оперативно-розшукової діяльності відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини, якщо вони не містять інформації про вчинення заборонених законом дій, зберіганню не підлягають і повинні бути знищені. Громадяни України та інші особи мають право у встановленому законом порядку одержати від органів, на які покладено здійснення оперативно-розшукової діяльності, письмове пояснення з приводу обмеження їх прав і свобод та оскаржити ці дії.

Законність в оперативно-розшуковій діяльності також забезпечується і дотримується принципом взаємодії оперативних підрозділів з органами управління і населенням.

Взаємодія – один із важливих інститутів процесу управління. Без цього не обходиться жодна система, а тим більше правоохоронні органи.

Об’єктивна необхідність взаємодії закладена в обмежених можливостях суб’єктів управління, що не дозволяє або значно ускладнює останньому якісно і у відведений термін вирішити поставлені службою перед тим чи іншим відомством завдань. Такі обмеження частіше всього проявляються в матеріальних, кадрових, інформаційних та інших можливостях системи. Вихід із такої ситуації один – звернення в ініціативному порядку за допомогою до інших суб’єктів управління. Якщо останні, керуючись принципом моральної відповідальності за досягнення кінцевої мети, або з принципу солідарності з колегами по професії чи спеціальності, чи інших мотивів надають таку допомогу, то це і є взаємодія.

Названа причина взаємодії – це та, що яка частіше всього виникає в практичній сфері. Разом з тим взаємодія може відбуватися і в силу інших причин. Вона може здійснюватися без попередньої домовленості, виходячи із правового обов’язку суб’єкта.

Оперативні підрозділи як суб’єкти оперативно-розшукової діяльності, хоч і мають в своєму розпорядженні специфічні форми, засоби та методи виконання завдань, однак і для них взаємодія із населенням та органами управління залишається одним із основних принципів їх діяльності.

Перш ніж перейти до розгляду форми, напряму реалізації цього принципу та його змісту необхідно зазначити, що в основу такої взаємодії повинні бути закладені і дотримані обов’язкові умови для сторін:

а) залучення органів управління та населення до виконання завдань оперативних підрозділі можливе лише з їх добровільної згоди;

б) ця взаємодія не повинна загрожувати життю, здоров’ю суб’єктів взаємодії.

в) ініціатор взаємодії завжди повинен контролювати і не розголошувати перед іншими суб’єктами методів, форм роботи та іншої конфіденційної інформації.

Оперативним підрозділам надано законом право (ст. 11 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність”) за бажанням осіб встановлювати конфіденційне співробітництво. Населення використовується як потенційний або потенційно можливий носій інформації, яка становить оперативний інтерес.

Фізична особа повинна бути обов’язково дієздатною, а конфіденційне співробітництво з нею може бути оформлене письмово. Залучені особи до такої співпраці зобов’язані зберігати всі таємниці, які їм стали відомі в процесі співробітництва. Крім того, закон забороняє залучати до виконання оперативно-розшукових завдань медичних працівників, священнослужителів, адвокатів, якщо вони здійснювали чи здійснюють свої професійні функції відносно конкретної особи, яка становить оперативний інтерес і є об’єктом оперативно-розшукових заходів.

Особа, яка залучається до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності, перебуває під захистом держави (ст. 13 Закону „Про оперативно-розшукову діяльність”). Якщо співробітництво було оформлене письмово, то такій особі зараховується період співробітництва в загальний трудовий стаж, а в разі інвалідності чи смерті в процесі виконання оперативних завдань на неї поширюються пільги, аналогічні працівникам оперативних підрозділів.

Принципи конфіденційності в оперативно-розшуковій діяльності полягає в не розголосі, у таємничих, довірчих стосунках оперативного працівника і особи, яка добровільно погодилась на негласне співробітництво. Конфіденційність в оперативно-розшуковому співробітництві з особами – є умовою реалізації конституційного обов’язку держави – дотримання і захисту прав і свобод людини від злочинних посягань.

Конфіденційність тісно пов’язується з принципом конспірації в оперативно-розшуковій діяльності. Конспірація забезпечує ефективність цієї діяльності. Досягається це за рахунок здійснення оперативно-розшукових заходів у повній таємниці., в першу чергу, від тих об’єктів, які перевіряються чи розшукуються.

Принцип конспірації прямо витікає зі змісту цілого ряду статей Закону: ст.2; п.3 ст.6; п.7, п.8, п.9, п.10, п. 12, п. 13, п. 16 ст. 8; ст.. 9, ст.. 11.

Забезпечується конспірація і встановленою системою оформлення допуску до державної, військової та службової таємниці, порядком заведення, накопичення та знищення матеріалів, в оперативно-розшукових справах, а також відповідним рівнем контролю за дотриманням цього принципу оперативними працівниками.

Наступальність як принцип визначає стан цієї діяльності Розглядаючи завдання оперативно-розшукової діяльності, ми підкреслювали, що її стан – це пошук, іншими словами, сили, засоби, оперативно-розшукової діяльності повинні бути постійно в динаміці і працювати на упередження.

Принцип наступальності (оперативності) полягає в тому, що оперативні працівники і інші посадові особи, які сприяють її здійсненню з метою попередження, розкриття та розслідування злочинів, зобов’язані проводити оперативно-розшукові справи, використовувати всі дозволені законом заходи для встановлення осіб, що вчинили злочини з метою наступного невідворотного реагування, передбаченого кримінально-процесуальним законодавством України.

Співвідношення гласних і негласних заходів – цей принцип, виходячи із поняття оперативно-розшукової діяльності, як системи гласних і негласних заходів (ст. 2.), встановлює і регулює їх співвідношення. Закон припускає в процесі оперативно-розшукової діяльності як гласних, так і негласних заходів. І співвідношення конкретних заходів приймає безпосередній виконавець.

Плановість – без цього принципу не обходиться жодна діяльність, у тому числі й оперативно-розшукова. Будучи такою багатосторонньою, складною за змістом і формою, така робота проводиться тільки на основі і в рамках конкретних планових заходів.

Тільки через планування визначаються задачі, конкретизуються цілі на відповідний період діяльності, підбираються сили та засоби для їх досягнення і виконання.

Принципи об’єктивності і повноти в оперативно-розшуковій діяльності має тісний зв’язок з аналогічним принципом кримінально-процесуальної діяльності (див. ст. 22 Кримінально-процесуального кодексу України), а саме: обов’язок вжити всіх заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи.

Оперативний працівник зобов’язаний здійснити всі передбачені законом оперативно-розшукові заходи для всебічного, повного та об’єктивного дослідження обставин події злочину, особи підозрюваного; відпрацювати як обвинувальні, так і виправдувальні оперативні версії події, що сталася; вжити заходів до встановлення причин і умов події.

Таким чином, принцип об’єктивності й повноти в оперативно-розшуковій діяльності – встановлення істини конкретного факту підготовки або вчинення злочину, змістом якої є правильне, повне відповідно до дійсності відображення її у свідомості осіб, які здійснюють оперативно-розшукове документування.

Принцип науковості -являється основним і ведучим в організації діяльності оперативних підрозділів і забезпечує використання в практичній діяльності досягнень різних наук (теорії оперативно-розшукової діяльності, кримінології, кримінального права і кримінального процесу, психології, теорії наукової організації управління), а також в методичних рекомендаціях, які не тільки узагальнюють емпіричний матеріал, а і викривають тенденції закономірної боротьби зі злочинністю, що дозволяє практичним співробітникам глибоко проникнути в суть негативних соціальних явищ, а значить сприяє ефективній боротьби з ними.

Підводячи підсумки, слід відмітити, що всі розглянуті вище принципи для співробітників оперативних підрозділів являються для них професійними вимогами і нормою поведінки. На практиці ці принципи можуть конкретизуватися в застосуванні до кожного колективу і особливостям функціонування оперативного підрозділу.