Оформлення результатів оперативної установки

У процесі оперативної установки може бути одержана різноманітна інформація щодо події злочину, осіб, які готують або вчинили злочин, про предмети і документи, що можуть бути використані як докази і г. п. Але існують особливості її легалізації і використання в кримінальному судочинстві.

Вся інформація, що отримується у процесі оперативної установки, має три види:

1. Інформація, що працює на головну версію оперативної установки, про причетність особи, яка перевіряється до скоєння злочинів (біографічні дані, відомості про образ життя, прибуток, злочинні зв'язки і т. д.).

2. Інформація, що має пошукове значення (відомості про зовнішні
прикмети особи, яка перевіряється, опис гардероба, відомості про невідомі
епізоди злочинної діяльності і т. д.).

3. Інформація, що має тактичне значення (відомості про інтереси, риси
характеру, дозвілля) та використовується при проведенні інших оперативно-
розшукових заходів.

Оперативна установка забезпечує збирання оперативної інформації, що має значення як для роботи по оперативно-розшуковим справам, так і в забезпеченні доказування по кримінальних справах.

Для можливого використання відомостей, одержаних під час проведення оперативної установки, вони повинні бути докладно зафіксовані. Ці відомості фіксуються у документі, що має назву "оперативна установка", або рапорті (якщо оперативну установку проводив гласний оперативний працівник). У документі дається відповідь на всі питання, поставлені у завданні, якщо на будь-яке питання не одержана відповідь, то у звіті (оперативна установка або рапорт) повинні бути відображені причини, з яких не одержані необхідні відомості. При описанні будь-якої події в установці (рапорті) зазначається, коли і як довго вона тривала. Якщо одержані суперечливі відомості, то вони відмічаються окремо із зазначенням кількості джерел, від яких одержані ті чи інші відомості, їх відношення до його зв'язків. Установчі дані джерел не повідомляються.

Оперативна установка (рапорт) складається із ряду розділів:

1 Установочні дані: прізвище, ім'я, по-батькові, дата, рік і місце народження особи, яка перевіряється, національність, громадянство, судимість, місце і посада роботи, адреса місця проживання, домашній телефон, при необхідності серія і номер паспорту, коли і ким він виданий.

2. Житлові умови: у цій частині настанови зазначає, коли і звідки прибула особа, яка перевіряється, причини зміни місця проживання, а також ким займається житлова площа.

3. Трудова діяльність чи навчання: освіта, спеціальність, місце роботи, посада, розмір заробітної плати та інші дані, що стосуються джерел прибутку.

4. Поводження в побуті: у цьому розділі відбиваються відомості про сімейний стан і поводження в сім'ї, відношення з близькими, родичами і обізнаними, де проводить вільний час, режим дня.

5. Особові якості особи, яка перевіряється: його темперамент,
особливості характеру, схильності, звички, коло інтересів, стан здоров'я.

6. Злочинна діяльність об'єкта установки: повинен бути з'ясований
характер злочинної діяльності, у чому вона проявляється, обставини, що
впливають на підготовку чи вчинення злочинів, міра участі у злочинній
діяльності і т. п. Якщо відсутні відомості про конкретні факти злочинної
діяльності, то потрібно вказати на чому будуються припущення про
вчинення злочинів.

На судиму особу повинні бути відомості:

- де проживав до судимості;

- коли, з ким і за який злочин судимий;

- що говорить про судимості чи його родичі;

- повністю чи частково відбув покарання;

- коли визволений;

- чи змінилося його поводження.

7. Матеріальна забезпеченість. У цьому розділі зазначається:

- приблизний бюджет сім'ї особи, яка перевіряється;

- які джерела прибутку;

- коли розпочалось помітне поліпшення матеріального положення;

- факти придбання дорогих речей;

- час їх придбання;

- місця можливого схову грошей і цінностей.

8. Зв'язки особи, яка перевіряється, які становлять оперативний інтерес.

У даному розділі зазначаються установчі дані, а якщо не можливо їх
встановити, зазначаються прикмети за способом словесного портрета,
характер взаємовідносин і де відбуваються зустрічі з ним. При необхідності у
примітці до оперативної установки зазначаються спостереження особи, яка
проводила оперативну установку.

Як висновок необхідно зазначити, що розглянутий засіб ОРД є одним із основних методів збирання оперативної інформації.

припинення та розкриття злочинів в сфері оподаткування, розшуку осіб, які переховуються від слідства та суду.

"Важливою ознакою, що характеризує сутність особистого пошуку, є проведення суб'єктами в ході його застосування, комплексу розвідувально-пошукових заходів, які направлені на виявлення осіб, що становлять оперативний інтерес, пошук фактів та предметів, які мають значення для боротьби зі злочинністю. Вибір та поєднання необхідної сукупності інших методів та засобів ОРД, які застосовуються в процесі особистого пошуку, визначається конкретною оперативною обстановкою та завданнями по боротьбі зі злочинністю.

Застосовуючи особистий пошук оперативний працівник, може безпосередньо:

— вивчити оперативну обстановку на території чи об'єкті, який він обслуговує, простежити за об'єктами, що становлять оперативний інтерес; •>- встановити факти вчинення злочину, відшукати предмети, які

можуть бути речовими доказами;

'- виявити осіб, які готують чи скоїли злочин, їх зв'язки;

перевірити інформацію, яка надійшла в оперативний апарат про

осіб та факти, які становлять оперативний інтерес; "- виявити очевидців злочинів та інших осіб, які можуть бути

свідками;

»- виявити майно, що-нрихевуєтьея від-онодаткування, а також здобуте злочинним шляхом, місця їхнього зберігання;

- зібрати необхідні дані про осіб, підозрюваних у скоєнні
злочину, їх співучасників, а також про осіб, які готуються для
залучення до конфіденційного співробітництва;

- встановити та затримати осіб, які скоїли злочин в сфері
оподаткування або переховуються від органів слідства та суду;

- виявити причини та обставини, що сприяють скоєнню злочинів.

Однією із особливостей даного методу є те, що в ході його застосування нерідко виникає необхідність миттєвої реалізації отриманих даних.

Особистий пошук із точки зору оперативності здійснення заходів, оцінки отриманих при цьому результатів і своєчасного їхнього практичного використання має деякі переваги у порівнянні із опосередкованою формою здійснення оперативних заходів.

По-перше, оперативний працівник податкової міліції може своєчасно втрутитись у хід подій, щоб попередити приготування, присікти злочин, завчасно по гарячих слідах знайти та затримати злочинця, виявити факти, що сприяють розкриттю раніше скоєних злочинів і завчасно їх реалізувати.

По-друге, оперативний працівник, як правило, добре обізнаний щодо деталей скоєного (чи скоюваного) злочину, особливостях оперативної обстановки, тоді як співробітники інших апаратів податкової міліції та негласні співробітники дізнаються про це із спеціальних завдань в рамках, необхідних для їхнього виконання.

По-третє, відомості про ті чи інші факти та обставини, отримані оперативним працівником у результаті безпосереднього здійснення оперативно-розшукових заходів, в основному не викликають у нього сумнівів. Безпосередньо сприймаючи явища та факти, що становлять оперативний інтерес, оперативний працівник має можливість відразу оцінити їх достовірність та відношення до конкретного злочинного діяння. Тоді як, наприклад, відомості, отримані з інших джерел /повідомлення конфіденційних співробітників, у результаті розвідувального опитування/ у деяких випадках потребують перевірки.

Особистий пошук, як і інші методи оперативно-розшукової діяльності, повинен проводитись із суворим дотриманням законності. Не допускається використовувати в ході особистого пошуку таких засобів і методів, які суперечать вимогам законів і правилам моралі. Заходи, що проводяться в

ході особистого пошуку не повинні порушувати права та інтереси громадян, а також містити елементи провокації та фальсифікації. / Особистий пошук поділяється:

1. в залежності від числа осіб, що здійснюють заходи особистим
пошуком - на індивідуальний та груповий;

2. в залежності від способу проведення він може бути статичним та
динамічним;

3. з урахуванням напрямку дій оперативних працівників — від
особи до злочину чи від злочину до злочинця.

Індивідуальний особистий пошук, виходячи із самого його визначення проводиться оперативним працівником індивідуально. Цей вид пошуку частіше всього проводиться в тих випадках, коли необхідність його проведення виникає незаплановано, а під час і раптово.

Груповий особистий пошук здійснюється у випадках, коли оперативному працівнику податкової міліції необхідно супроводжувати особу (групу осіб) на значну відстань чи значний час. Для цього створюється, оперативна група.

Статичний особистий пошук здійснюється в нерухому стані. Він проводиться для того щоб:

- виявити осіб, які відвідують певний об'єкт;

- встановити особу (осіб), що представляють оперативний інтерес;

- перехопити особу, що розшукується;

- відпрацювати об'єкт для проведення конкретного заходу.

Динамічний особистий пошук здійснюється в русі. Пересування може бути як пішим, так і з використанням любого виду транспорту. Але найчастіше в цих цілях використовується транспорт.

Особистий пошук в напрямку дії оперативного працівника від злочинця до злочину здійснюється у випадках, коли особа (особи), що скоюють злочин відомі, відносно них є оперативна інформація, але вона викликає сумнів або ж недостатня чи не доказова для притягнення до

відповідальності і виникає необхідність задокументувати більш ґрунтовно протиправну злочинну діяльність цієї особи чи групи.

Особистий пошук від злочину до злочинця здійснюється в тих випадках, коли оперативний працівник має відомості про те, що здійснюється чи здійснився злочин, але не встановлені чи встановлені не всі особи (особа), що здійснюють злочин. В цьому випадку виникає необхідність серед інших оперативно-розшукових заходів і методів здійснювати і особистий пошук, щоб встановити цих осіб.

Оскільки особистий пошук є складовою частиною оперативно-розшукової діяльності, то для нього правовою основою безумовно є ті ж положення, що торкаються оперативно-розшукової діяльності в цілому. Вона чітко закріплена в статті 3 Закону України від 18 лютого 1992 року "Про оперативно-розшукову діяльність". На сьогодні це біля 20 законів та підзаконних актів, міжнародно-правових угод та договорів.

Основними нормативними актами, які є правовою основою особистого пошуку оперативних апаратів податкової міліції є:

- Конституція України

- Кримінально-процесуальний та кримінальний кодекс України

- Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність"

- Закон України "Про державну податкову службу в Україні"

- Закон України "Про міліцію"

Розглядаючи Конституцію України як основний правовий акт в діяльності оперативних апаратів податкової міліції в цілому і використання її положень при проведенні особистого пошуку, безумовно, слід виходити із того, що в ній не можуть бути закладені норми, які безпосередньо регламентують ті чи інші положення оперативно-розшукової діяльності, а тим більше окремого методу цієї діяльності, але вони гарантують права і свободи людини, які повинні бути обов'язково виконані оперативними працівниками при проведенні особистого пошуку.

Особливо важливим для оперативних працівників податкової міліції є те, що ст.27 Конституції дає право кожній особі на необхідну оборону, незалежно від можливості уникнути посягань або звернутися до інших осіб чи органів влади. Виходячи із цього положення Основного закону України, кожен працівник податкової міліції в тому числі і оперативний уповноважений має право при припиненні злочину в сфері оподаткування чи затриманні особи, яка його скоїла на дії які, по своїй суті підпадають під ознаки злочину, але вони були вчинені в стані необхідної оборони і не є таким чином злочинними

Це одна сторона цього положення Конституції. Інша полягає в тому, що і особа відносно якої проводиться особистий пошук також має право на особистий захист. В тому випадку, коли така особа розшифрувала дії оперативного працівника і явно має намір здійснити своє право на захист, то працівник повинен без зайвої затримки і зволікань представитись цій особі як працівник податкової міліції і пояснити "причину" нагляду за нею.

Така "причина" повинна бути заздалегідь залегендованою і виглядати правдивою і переконливою, інакше може потягнути провал оперативно-розшукової справи чи навіть непотрібних перевірок та інших негативних наслідків.

Кримінально-процесуальний кодекс України є правовою основою при здійсненні особистого пошуку в тому, що він зобов'язує (ст. 103 КПК) орган дізнання прийняти необхідні оперативно-розшукові заходи з метою виявлення ознак злочину та осіб, що його скоїли. А оскільки оперативні підрозділи податкової міліції є органами дізнання то така вимога закону безпосередньо торкається їх. метою особистого пошуку якраз і є виявлення ознак злочину і осіб, які ухиляються від сплати податків.

В процесі проведення особистого пошуку оперативним працівникам нерідко приходиться здійснювати затримання осіб, які обґрунтовано підозрюються в скоєнні злочинів в сфері оподаткування. В цих випадках сримінально-процесуальний кодекс (ст. 106) дає підстави для затримання.

Важливою правовою основою проведення особистого пошуку є ст. ст.З6,39,42 та 43 Кримінального кодексу України, які дають поняття необхідної оборони і крайньої необхідності. В процесі здійснення особистого пошуку оперативний працівник нерідко попадає в ситуацію, яка вимагає скоїти дії, що можуть при певних умовах кваліфікуватись як злочин.

Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність" вперше в історії оперативно-розшукової діяльності чітко затвердив: "Не несе відповідальності працівник оперативного підрозділу, який заподіяв шкоду правам, свободам людини, інтересам держави під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, перебуваючи у стані необхідної оборони, крайньої необхідності або професійного ризику, а так само у зв'язку з затриманням особи, в діях якої є ознаки злочину."

Законом "Про державну податкову службу в Україні" на податкову міліцію покладаються завдання, виконуючи які оперативним працівникам податкової міліції серед інших методів ОРД використовують і особистий пошук. В цьому плані це й дає підстави для застосування оперативно-розшукових заходів і є правовою основою для здійснення особистого пошуку.

Закон "Про міліцію " є правовою базою здійснення особистого пошуку в тому напрямку, що він регламентує обов'язки і права міліції, в тому числі і податкової щодо застосування фізичної сили, спеціальних засобів та зброї, проникнення в службові приміщення, житло та присадибні ділянки і інше.

27,28

ЗОВНІШНЄ СПОСТЕРЕЖЕННЯ