Сутність, завдання і принципи зовнішнього спостереження

У теорії оперативно-розшукової діяльності, а також практичній термінології метод, що розглядається, позначався по-різному: негласне, приховане, зовнішнє, поверхове, оперативне спостереження, контроль за особами, які становлять оперативний інтерес, і т. п. Багато із перелічених термінів мають єдине смислове навантаження. Так, "негласне" і "приховане" спостереження однаково означають, що воно здійснюється в таємниці від осіб, які розроблюються, та інших сторонніх осіб. "Зовнішнє" і "поверхове" одночасно означають, що спостереження носить безконтактний характер, тобто здійснюється без будь-якої взаємодії з об'єктом спостереження (на відмінність від внутрішнього (агентурного) спостереження). На думку деяких авторів, поняття "оперативне спостереження" є надто широким і охоплює, наприклад, такий його різновид, як зовнішнє спостереження, що здійснюється оперативними працівниками у процесі особистого пошуку.

Зовнішнє спостереження за особами та іншими об'єктами, що становлять оперативний інтерес є самостійним методом оперативно-розшукової діяльності підрозділів ПМ. Результативність одержання оперативної інформації у процесі зовнішнього спостереження, її вірогідність і значимість для правоохоронної діяльності свідчить про великі можливості цього методу. Разом з тим з урахуванням матеріальних і людських витрат, особливостей організації і тактики проведення захід, що розглядається є найбільш складним, трудомістким і дорогим порівняно з іншими заходами ОРД.

З прийняттям Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" в оперативно-розшукову термінологію додано поняття "зовнішнє спостереження", яке знайшло своє відображення і у відомчих нормативних актах. Згідно з тлумачним словником термін "зовнішнє спостереження" означає "спостереження, що проводиться неозброєним оком чи за допомогою оптичних приладів".

Водночас в наказі ДПА України від 10.06.2003 року № 282/003, яким введено в дію інструкцію про організацію та проведення оперативно-розшукової діяльності підрозділів податкової міліції, вказується термін “Зовнішнє спостереження”, як один із основних методів ОРД.

Наявність кількох назв одного і того ж оперативно-розшукового методу вносить деяку плутанину і неясність.

Тому його доцільно розглядати згідно п. 2.5 вказаного наказу, який визначає зовнішнє спостереження, як спостереження на відкритій місцевості, а також у приміщеннях ресторанів, казино, кінотеатрів, театрів, концертних залів і т.п. за підозрюваним (або особою, що перевіряється) з метою виявлення фактів його злочинної діяльності, заходів, які він застосовує для приготування до тяжкого злочину або приховування його слідів або предметів і документів, що мають відношення до злочинної діяльності. Зовнішнім спостереженням можуть також встановлюватись зв’язки особи, яка перевіряється.

Частиною другою пункту 2.5. інструкції встановлено коло суб’єктів, що мають право здійснювати зовнішнє спостереження, а саме:

- за завданнями спеціальні оперативні підрозділи (відділ оперативного документування);

- безпосередньо оперативним працівником податкової міліції.

Таким чином зовнішнє спостереження можна поділити на два види:

- зовнішнє спостереження у процесі особистого пошуку;

- зовнішнє спостереження, що здійснюється підрозділами оперативного документування (ОД).

Розділення зовнішнього спостереження на два види має свої причини, що властиві організаційно-тактичним особливостям його проведення:

- для працівників підрозділів ОД зовнішнє спостереження є основною професійною функцією, тоді як для працівників інших (гласних) оперативних підрозділів воно здійснюється у межах особистого пошуку і складає лише частину їх оперативно-розшукової функції;

- зовнішнє спостереження, що здійснюється підрозділом ОД, застосовується безперервно у конкретні терміни, тоді як у процесі особистого пошуку здійснюється епізодично у короткі терміни;

- підставою для проведення зовнішнього спостереження підрозділами
оперативного документування є відповідно оформлене і затверджене
завдання гласного оперативного підрозділу. Для зовнішнього спостереження у процесі особистого пошуку така процедура не вимагається;

- інформація, отримана у процесі зовнішнього спостереження,
передається підрозділом ОД ініціатору завдання, під час особистого пошуку
застосовується для внутрішнього використання.

Крім цього, при вирішенні однакових завдань заходи, що здійснюються підрозділом ОД, мають наступні переваги: високий професійний рівень підготовки працівників підрозділів ОД, забезпечення належного рівня конспірації заходу, використання під час проведення спеціальної техніки, засобів зв'язку та автотранспорту тощо.

Отже, зовнішнє спостереження - це самостійний метод оперативно-розшукової діяльності, що полягає у негласному візуальному спостереженні спеціальними суб'єктами за особами і об'єктами, що становлять оперативний інтерес, із застосуванням оперативно-технічних засобів з метою отримання і фіксації інформації, що сприяє попередженню і розкриттю злочинів, розшуку осіб, які ухиляються від слідства та суду, виконання покарання, безвісти відсутніх, а також вирішенню інших завдань оперативно-розшукової діяльності.

Нормативною базою зовнішнього спостереження є закони України, що регулюють оперативно-розшукову діяльність, і відомчі нормативні акти.

Передусім Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність" (п. 11 ч.І ст. 8) дає право оперативним підрозділам правоохоронних органів "здійснювати зовнішнє спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів" при наявності підстав, передбачених ст. 6 зазначеного вище закону України.

Негласний візуальний контроль у приміщеннях та інших місцях із застосуванням спеціальних технічних засобів для одержання інформації проводиться за рішенням суду, прийнятим за поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. Про отримання такого дозволу суду або про відмову в ньому зазначені особи повідомляють прокурору протягом доби» (ч. 2 ст. 8).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність" зовнішнє спостереження здійснюється тільки в межах оперативно-розшукової справи, за винятком випадків перевірки осіб у зв'язку з їх допуском до державної, військової, службової таємниці.

Зовнішнє спостереження може проводитися з метою встановлення даних про особу та про її зв'язки у разі, коли є факти, які підтверджують, що нею готується або вчинено тяжкий злочин, для отримання відомостей, які вказують на ознаки такого злочину, а також для забезпечення безпеки працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів цих осіб (ч. 15 ст. 9 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність»).

Таким чином закон робить легітимним зовнішнє спостереження, але не розкриває при цьому тактичну його сутність. Організацію і тактику зовнішнього спостереження регламентують відомчі нормативні акти ДПА України.

Метод зовнішнього спостереження в оперативно-розшуковій діяльності безпосередньо базується на одному із основних емпіричних засобів психологічного дослідження - спостереженні. Останній полягає у попередньому цілеспрямованому сприйманні психічних явищ, що вживаються з метою вивчення суб'єкта, подій, що їх викликають. Попередність у зовнішньому спостереженні означає, що вона здійснюється при певних необхідних підставах, висловлених у спеціальному завданні, затверджених відповідним керівником ГУПМ, УПМ, ТВПМ у межах загального плану оперативно-розшукових заходів по ОРС, а також для забезпечення проведення інших оперативно розшукових заходів. Цілеспрямованість свідчить про те, що зовнішнє спостереження підпорядковується певній цілі при вирішенні відповідних завдань (встановлення зв'язків об'єкта спостереження як ймовірних співучасників злочину, викриття місць приховування цінностей, отриманих злочинним шляхом, забезпечення конспірації при проведенні негласного оперативного огляду і т. д.). Точність спостереження як в психології, так і в ОРД залежить від стану знань у цій сфері та цілей, що визначають конкретні завдання.

Завданнями зовнішнього спостереження є:

- виявлення, попередження та припинення злочинної діяльності осіб, які проходять по ОРС, підозрюваних або обвинувачених по кримінальних справах та їх зв'язків, виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню злочинів (збору відомостей про злочини, що готуються, та об'єкти злочинного посягання; одержання інформації про наявність чи формування злочинних груп, їх склад, наміри, розподіл ролей, а також про існуючі між членами груп суперечності, що можуть бути використані у заходах щодо їх роз'єднання або переконання про відмову від вчинення злочину чи в інших оперативних цілях (залучення до конфіденційного співробітництва).

- фіксація телефонних розмов, отримання кореспонденції осіб за якими спостерігають, та їх зв'язків і використання ними сховищ;

- встановлення місць концентрації криміногенних елементів, приховування цінностей, отриманих злочинним шляхом та інших місць, що становлять оперативний інтерес;

- встановлення місць перебування конкретних злочинців, які приховуються від суду та слідства, засуджених, які ухиляються від покарання, осіб безвісти відсутніх (це здійснюється не тільки через проведення зовнішнього спостереження в місцях ймовірної появи, але і шляхом спостереження за родичами і обізнаними. При цьому, важливо фіксувати всі можливі контакти та адреси, що відвідуються особою, за якою спостерігають);

- вивчення образу життя та маршрутів добового руху, осіб, за якими спостерігають, їх звичок і нахилів з метою використання цих даних у оперативній розробці (ці відомості мають важливе значення при визначенні напряму документування злочинної діяльності, висуненні версій та тактики їх перевірки;

- виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню конкретних злочинів;

- документування конкретних фактів злочинної діяльності зв'язків осіб, яких перевіряють, з використанням оперативно-технічних засобів спостереження, фіксації;

- забезпечення проведення окремих оперативно розшукових заходів та окремих слідчих дій (зовнішнє спостереження може бути застосоване при введенні негласного працівника у розробку, здійсненні негласного оперативного огляду, забезпеченні заходів щодо одержання інформації внаслідок електронного спостереження, затримання, особи, за якою спостерігають, із поличним, для забезпечення негласного затримання фігурантів і т. д. Здійснюючи оперативну комбінацію щодо введення негласного працівника у розробку, зовнішнє спостереження проводять з метою вивчення режиму дня об'єкта розробки, встановлення місць його відвідування, маршрутів руху до них. Одержані відомості дозволяють організувати випадкову для об'єкта розробки зустріч з негласним працівником);

- забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів і осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.

Приймаючи рішення про проведення зовнішнього спостереження, оперативний працівник повинен знати стосовно кого можна проводити даний оперативно-розшуковий захід.

Об'єктами зовнішнього спостереження можуть бути:

- особи, стосовно яких порушені кримінальні справи, які проходять по ОРС, щодо яких є обґрунтовані дані про їх злочинну діяльність;

- родичі та знайомі злочинців, які розшукуються;

- особи, яким відомо про підготовку чи скоєння злочинів, або зв'язки злочинців;

- підозрювані у дворушництві та дезінформації негласні працівники;

- конспіративні та явочні квартири оперативних апаратів з метою
перевірки міри їх зашифровки;

- інші особи й об'єкти, спостереження за якими може сприяти проведенню окремих оперативно-розшукових заходів.

Проведення зовнішнього спостереження здійснюється на підставі загальних і спеціальних принципів оперативно-розшукової діяльності.

До загальних принципів належать: законність, додержання прав та свобод громадян, взаємодія з органами управління і громадськістю, плановість і науковість.

Спеціальні включають у себе безперервність, мобільність, а також достовірність і повноту фактів, що відображаються. Загальні принципи нами вже розглядались при вивченні попередніх тем курсу, тому розглянемо більш детально спеціальні принципи.

Безперервність. Зовнішнє спостереження проводиться у складних динамічних, змінних умовах. Об'єкт спостереження може пересуватися пішки і різноманітними видами транспорту. Крім того, певна частина злочинців ознайомлена із засобами викриття стеження та методами уникнення спостереження. Тому необхідна така організація спостереження, котра забезпечувала б:

- зниження ймовірності втрати об'єкта;

- негайне відновлення спостереження після змушеної тимчасової перерви;

- фіксацію (технічними засобами) всіх дій об'єкта, пов'язаних із злочинною діяльністю.

Мобільність, тобто своєчасне взяття об'єкта під спостереження. Мобільність оперативних працівників, які здійснюють спостереження, дозволяє швидко і чітко його організувати, включаючи рекогносцировку на місці, вибір постів, прийом і передачу об'єктів під спостереження і т. д. Це певним чином залежить від ініціатора завдання. Однією із основних ознак мобільності щодо зовнішнього спостереження є своєчасний обмін інформацією про всі дії та поводження об'єкта.

Достовірність і повнота відображення фактів, тобто правильна оцінка інформації щодо всебічного вивчення подій, що мали місце насправді. Зовнішнє спостереження за конкретною особою завжди має на меті одержання даних про нього, такі відомості можуть свідчити про злочинну діяльність особи, за якою спостерігають, або визначати її непричетність до неї. Ось чому вони завжди повинні бути повними й достовірними. Достовірно і повно відобразити злочинну діяльність особи, за якою спостерігають, (означає докладно і об'єктивно зафіксувати не тільки всі істотні, з оперативного погляду, події, але і обставини, з якими вони пов'язані. Достовірними можуть вважатися факти, що безпосередньо сприймаються оперативними працівниками у процесі спостереження чи виявляються за тими ознаками, що демаскують дії осіб, за якими спостерігають або підтверджуються даними, отриманими за допомогою інших засобів.

Розглянувши питання, пов'язані із сутністю зовнішнього спостереження, його цілями, принципами і завданнями, ми можемо розібратися в аспектах організації і тактики спостереження.