Завдання оперативно-розшукової діяльності

Завдання оперативно-розшукової діяльності

Виконання завдань оперативно-розшукової діяльності, передбачених у статті 1 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність”, вимагає не тільки чіткого знання норм чинного законодавства та його неухильного дотримання на практиці, а й глибокого розуміння сутності оперативно-розшукової діяльності, знання закономірностей, за якими вона розвивається, цілей, що ставляться перед оперативними підрозділами у боротьбі з тяжкими злочинами.

Під поняттям „завдання” слід розуміти обсяг робіт, який необхідно виконати для досягнення поставленої мети, цілі, замислу.

Завдання оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб та груп, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави.

(Ст.1 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність”)

Завдання оперативно-розшукової діяльності можна умовно поділити на стратегічні і тактичні.

Стратегічні полягають у забезпеченні оперативно-розшуковою діяльністю виявлення, попередження, розкриття та розслідування злочинів, умов та причин, які сприяють їх завершенню.

Тактичні – у пошуку і фіксації конкретних фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб та груп з метою припинення їх правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки конкретних громадян, суспільства і держави.

Завдання оперативно-розшукової діяльності є складовою частиною завдань правоохоронних органів, здійснюючих оперативно-розшукову діяльність.

Всі завдання ОРД витікають з тих завдань, які закріплені законодавчо, тобто в Законі України „Про оперативно-розшукову діяльність”, „Про державну податкову службу”, „Про міліцію”, а також наказах та інтересах, положеннях, що конкретизують ці завдання.

Так, у Законі України „Про міліцію” визначаються наступні завдання міліції, у тому числі і податкової:

- Забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод, законних інтересів;

- Запобігання правопорушенням та їх припинення;

- Охорона і забезпечення громадського порядку;

- Виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;

- Забезпечення безпеки дорожнього руху;

- Захист власності від злочинних посягань;

- Виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень;

- Участь у наданні соціальної допомоги громадянам, сприяння в межах своєї компетенції державним органам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов’язків.

Аналіз змісту даних положень показує, що абсолютна їх більшість співпадає з завданнями оперативно-розшукової діяльності, закріпленими відповідним законом.

Текстуальний та схематичний аналіз статті 1 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” вказує, що в ній закладені найбільш важливі напрями дій, які в процес реалізації наповнюють зміст оперативно-розшукової функції.

Першими такими діями є пошук та фіксація фактичних даних. Пошук та фіксація найбільш наочно відображають і характеризують діяльність оперативних підрозділів. В них проявляються управлінські та інші процеси, а в кінцевому рахунку весь цей процес відображається в результатах роботи.

Пошук – активний, динамічний та організований стан оперативних підрозділів податкової міліції. Це інтенсивні оперативно-розшукові дії цих підрозділів, їх співробітників – сил оперативно-розшукової діяльності в цілому. Пошук здійснюється виключно з метою виявлення інформації (відмінностей), основним змістом якої є:

- Злочини, які готуються або скоєні;

- Особи, які готують або вже вчинили злочини;

- Особи, які переховуються від правоохоронних органів.

Усі три категорії інформації можуть бути різними за змістом, але вони повинні трансформуватися у фактичні дані, отримання яких є головним завданням співробітників правоохоронних органів та кримінального судочинства.

Фактичні дані – це інформація, відомості, які знайшли своє відображення у відповідних документах, матеріалах і характеризують дійсний стан чого-небудь (предмета, явища та інше). Якщо виходити з кримінально-процесуального закону, то на основі фактичних даних органи дізнання, попереднього слідства, суду встановлюють наявність або відсутність злочину та інших обставин, пов’язаних із ним. Фактичні дані повинні бути достовірними, а умови та способи їх отримання повинні відповідати встановленому порядку.

Фіксація – це закріплення інформації, предметів з метою використання їх в доказовому процесі. Оперативно-розшукова практика напрацювала сьогодні найрізноманітніші способи фіксації. Активно використовуються в цьому процесі оперативно-технічні засоби, досягнення науки і техніки. Зафіксовану інформацію потім трансформують в докази, а предмети – в речові докази.

Оперативні дані – це оперативно-розшукова інформація, яка відповідно зафіксована. Таку інформацію можуть використовувати тільки оперативні підрозділи. Переведена оперативно-розшукова інформація в категорію фактичних даних використовується органами дізнання, слідчими, судом як докази по конкретній кримінальній справі.

Здійснюючи оперативно-розшукову діяльність, оперативні працівники зобов’язані постійно враховувати те, що, незважаючи на її, переважно, негласний характер і різноманітність завдань, всі оперативно-розшукові заходи мають здійснюватись виключно в рамках чинного законодавства.

Завданнями оперативно-розшукової діяльності є виявлення конкретних об’єктів, які становлять оперативний інтерес, аналіз конкретних ознак кримінального зв’язку осіб, предметів, чи фактів зі злочином, визначення підстав правомірності і доцільності вжиття тих чи інших оперативно-розшукових заходів, встановлення допустимих меж втручання у правосуб’єктність особи, навіть якщо її причетність до протиправного діяння встановлена, визначення необхідних заходів для захисту прав особи, що задіяна в кримінальному судочинстві.

Завдання оперативно-розшукової діяльності можуть бути взаємопов’язані між собою, але в більшості випадків вони є самостійними. Кожне завдання вимагає застосування специфічних сил, засобів та методів оперативно-розшукової діяльності для його вирішення. У свою чергу вирішення кожного конкретного завдання потребує прийняття певного підсумкового рішення.

Аналіз змісту положень Законів України „Про оперативно-розшукову діяльність”, „Про державну податкову службу”, „Про міліцію” та інших документів свідчить про те, що положення даних нормативних актів, які стосуються оперативно-розшукової діяльності існують в тісному взаємозв’язку, доповнюють і конкретизують одне одного. При цьому завдання, які закріплені у Законі України „Про оперативно-розшукову діяльність”, є ключовими. Здійснення їх є основним засобом роботи правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю і правопорядку в державі. Ефективність вирішення цих питань залежить від функцій, прав і обов’язків, що мають оперативні підрозділи і, які повинні проявлятись при їх реалізації, що протікає у відповідних формах оперативно-розшукової діяльності.

 

 

Оперативна техніка

Зростання науково-технічної озброєності людства об'єктивно впливає на використання технічних засобів у боротьбі з правопорушеннями і злочинністю. Для попередження і розкриття злочинів, розшуку зниклих злочинців і громадян, які пропали безвісти, використовуються різні апарати, прилади, пристрої, а саме:

- технічні прилади загального призначення;

- експертно-криміналістична техніка;

- технічні засоби оперативно-розшукового призначення.

Технічні прилади загального призначення забезпечують виконання організаційних та управлінських функцій. Насамперед це засоби радіопровідного зв'язку, телевізійного спостереження, збирання, обробки та зберігання інформації, оргтехніка, пристрої охоронно-пожежної сигналізації тощо.

Експертно-криміналістична техніка використовується, як правило, у кримінальному судочинстві для збирання і дослідження різного виду доказів (слідів, предметів, документів тощо). Тактика застосування й використання таких засобів є предметом вивчення науки "Криміналістика".

Технічні засоби оперативно-розшукового призначення (оперативна техніка) є одними з основних в оперативно-розшуковій діяльності. Їх найбільш характерна і визначальна риса – це можливість застосування в розвідувально-пошуковій роботі, спрямованій на виявлення і фіксацію осіб, предметів і фактів, пов'язаних із підготуванням або вчиненням злочинів, у процесі негласної (не процесуальної) діяльності.

Оперативна техніка, що використовується в оперативно-розшукових заходах, призначається:

- для виявлення і фіксації даних, які вказують на факти злочинної діяльності й причетності до неї конкретних осіб;

- для відшукування предметів, документів, які можуть використовуватися в оперативно-розшуковій діяльності, у процесі розслідування та судового розгляду кримінальних справ;

- для здійснення заходів, спрямованих на виявлення і нейтралізацію причин та умов, що сприяють вчиненню злочинів.

Оперативна техніка як засіб ОРД – це комплекс спеціально виготовлених або пристосованих приладів, пристроїв, апаратів, хімічних речовин, індикаторів тощо для переважно негласного (зашифрованого) застосування при здійсненні оперативно-розшукових заходів, їх правомірного використання з метою попередження та розкриття злочинів, розшуку зниклих злочинців і безвісти зниклих осіб.

Застосування оперативної техніки сприяє вирішенню таких оперативно-розшукових завдань:

- виявлення і фіксація відомостей, які вказують на факти злочинної діяльності, а також осіб, причетних до неї;

- створення умов, сприятливих для виникнення та виявлення слідів злочину і дій зловмисників;

- забезпечення конспірації під час проведення оперативних комбінацій та інших розшукових заходів;

- документування протиправних дій осіб, котрі перевіряються чи розроблюються, з метою отримання фактичних даних, які можна використати при розслідуванні та судовому розгляді кримінальних справ;

- виявлення фактів використання злочинцями технічних засобів для проведення контррозвідки проти правоохоронних органів.

Застосування технічних засобів у оперативно-розшуковій діяльності здійснюється виключно для боротьби з правопорушеннями і злочинністю з метою захисту інтересів і прав людини, суспільства, держави.

До спеціальних оперативно-технічних засобів відносяться:

- прилади зняття інформації з каналів зв'язку;

- апаратура для здійснення слухового контролю;

- пристрої перлюстрації кореспонденції та негласного спостереження в приміщеннях;

- засіб "Бумеранг".

Групу основних оперативно-технічних засобів становлять прилади, пристрої:

- негласної фіксації візуальної інформації;

- одержання і фіксації аудіо інформації;

- оперативного спостереження;

- оперативного пошуку;

- негласного дактилоскопіювання;

- виготовлення суб'єктивних портретів;

- спеціальні хімічні речовини;

- засоби оперативної сигналізації.

Допоміжні оперативно-технічні засоби - це апаратура зв'язку, спеціальний транспорт, зброя, засоби активного і пасивного захисту співробітників, засоби маскування тощо.

Спеціальна техніка

Оперативно-розшукові заходи з використанням спеціальної техніки й обробку отриманих матеріалів здійснюють лише працівники оперативно-технічних підрозділів ОВС. Відповідно до завдань оперативних служб ПМ ДПА оперативно-технічні підрозділи за допомогою спеціальної техніки здійснюють:

- акустичний контроль приміщення (закладання радіо-мікрофонів);

- зняття інформації з каналів зв'язку;

- негласне виявлення та фіксацію слідів тяжкого злочину, документів, що можуть бути доказами підготування або вчинення такого злочину, у тому числі шляхом проникнення оперативних працівників до приміщень, транспортних засобів і на земельні ділянки;

- контролювання поштової кореспонденції;

- негласне візуальне спостереження у приміщеннях та інших місцях з використанням технічних засобів.

Окремо слід виділити оперативно-технічний засіб "Бумеранг", під яким розуміється комплекс радіоактивних речовин та інших джерел іонізуючих випромінювачів, а також пошукової радіометричної і радіаційної апаратури, які використовуються в оперативно-розшуковій діяльності. Цей засіб дозволяє виділити той чи інший об'єкт, що становить оперативний інтерес, із групи однорідних; на значній відстані, не входячи в контакт, встановлювати місце знаходження об'єктів, навіть якщо вони заховані в одежі, меблях, землі, стіні, інших місцях, і контролювати їх переміщення. Це досягається шляхом нанесення на об'єкт мітки радіоактивною речовиною, непомітною у звичайних умовах, але такою, що легко виявляється за допомогою спеціальних приладів. Застосування радіоактивних речовин-індикаторів є цілком таємним. Здійснюється це, головним чином, при проведенні оперативно-розшукових заходів для розкриття особливо небезпечних, тяжких, ретельно замаскованих злочинів, виявити які іншими засобами неможливо або досить важко. Радіоактивними ізотопами дозволяється помічати будь-які предмети, за винятком харчових продуктів, фармацевтичних і косметичних препаратів та інших предметів і речовин, що можуть потрапити до організму людини.

Оперативний огляд

Діяльність оперативних підрозділів податкової міліції пов'язана з постійною потребою отримання інформації. Способи і методи отримання, як бачимо, можуть бути різними, але одним із найбільш широко вживаним поряд з тими, що були розглянуті вище в арсеналі оперативних підрозділів податкової міліції ефективно використовується оперативний огляд.

Перераховані методи визначені в теорії ОРД, можна в повній мірі розглядати поряд з такими як: негласне проникнення в приміщення; негласний контроль поштових відправлень; негласний слуховий контроль та іншими.

Частіше всього він проводиться з метою відшукування фактичних даних про порушення кримінального законодавства, особливо в процесі документування злочинної діяльності. Шляхом оперативного огляду вивчаються документи, предмети, знаряддя вчинення злочину, обстежуються різні об'єкти, службові і житлові приміщення, транспортні засоби, місцевість, присадибні і дачні ділянки тощо.

Правовою основою застосування оперативного огляду є Конституція України, Закон України "Про міліцію", Закон України "Про Державну податкову службу України", Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність", відомчі нормативні акти.

Оперативний огляд як метод ОРД - це система заходів щодо обстеження і вивчення об'єктів, предметів, документів для виявлення і фіксації слідів злочинної діяльності в інтересах слідчої практики і кримінального судочинства.

Основною метою оперативного огляду є отримання оперативної чи конкретної інформації про об'єктивну чи суб'єктивну сторони завершеного злочину або такого що готується, слідів переховування злочинця, що ухиляється від слідства, суду і відбування покарання, відшукування даних про безвісно пропалу особу. Шляхом оперативного огляду здійснюється пошук фактичних даних, які за відповідних умов можуть виступати як речові і письмові докази, визначати осіб, поінформованих про конкретні факти злочинної діяльності, місце знаходження розшукуваних осіб тощо. Часто наслідки оперативного огляду стають підставою для проведення подальших оперативно-розшукових заходів.

Відповідно до функцій, які покладені на податкову міліцію, об'єктами оперативного огляду можуть бути:

- житлові помешкання, де проживають розроблювані особи, що обґрунтовано підозрюються у вчиненні злочинів у сфері оподаткування;

- службові приміщення, в яких працюють особи, які розроблюються чи перевіряються та їхні зв'язки;

- підприємства та офіси суб’єктів господарювання, кімнати гуртожитків, готелів, кемпінгів, лікувальних закладів, майстерні, станції обслуговування автомобілів тощо;

- засоби всіх видів транспорт);

- місцевість (парки, сквери, вулиці, двори, садибні і дачні ділянки, інші місця, де можуть бути виявлені і зафіксовані сліди злочинів, предмети, документи, інші речі, які можуть виступати як докази підготовки чи вчинення злочину, переховування злочинців).

Шляхом оперативного огляду вирішуються наступні завдання ОРД:

- ознайомлення з місцевістю, розташуванням об'єктів, приміщень тощо;

- виявлення умов, що сприяють вчиненню злочинів і фактів підготовки до протиправних дій;

- фіксація слідів вчиненого злочину, виявлення осіб, які можуть бути свідками у кримінальній справі;

- документування злочинних дій осіб, що розробляються, схем ухилення від оподаткування, та способів маскування їх протиправної діяльності;

- виявлення зброї, інших знарядь вчинення злочинів, викраденого майна, коштовностей, інших предметів, які можуть стати судовими доказами (предмети, що вилучені з цивільного обороту та заборонені до зберігання і носіння, матеріальні об'єкти з ознаками, схожими на сліди, що вилучені з місця події, документи з ознаками підробки, тощо);

- маркірування подібних предметів хімічними речовинами, забезпечення їх збереження (до офіційного вилучення) шляхом негласного переміщення, схованки, фотографування чи іншого копіювання;

вилучення зразків для проведення спеціальних досліджень (криміналістичних, технологічних, хімічних тощо) з метою визначення їх доказових якостей;

- виявлення місць переховування зниклих злочинців, отримання інформації про осіб, що безвісті пропали;

- встановлення хімічних пасток, інших криміналістичних та оперативно-технічних засобів;

- створення умов для запобігання злочинам, що готуються (псування знарядь, зброї, підміна бойових набоїв холостими, нанесення позначень на документи, гроші тощо).

В процесі проведення оперативного огляду працівником створюються передумови для вилучення процесуальним шляхом предметів і документів зі слідами злочинів, визначення розташування житла особи, що підлягає затриманню, підходів до будинку, розташування дворових будівель, наявність міждворових проходів тощо.

Необхідно звернути увагу, що оперативний огляд де в чому нагадує окремі слідчі дії (слідчий огляд, обшук, виїмка тощо), але між цими заходами у наявності значні відмінності в правовій природі, організації і тактиці проведення, оформлення і використання отриманих відомостей. Сліди злочину та речові докази, вияснити обстановку на місці події, інші фактичні дані, що. мають значення для розслідування справи, В таких випадках слідчий, згідно з кримінально-процесуальним законодавством проводить огляд місця події, прилеглої території, приміщень, різних предметів, документів тощо.

Схожість між оперативним і слідчим оглядом полягає в тому, що:

- і в першому і в другому випадках відбувається безпосереднє сприйняття оперативним працівником або слідчим обстановки, пов'язаної з подіями злочину, предметів і документів, які мають значення для розкриття злочину;

- як оперативний так і слідчий огляди носять дослідницький характер цього сприйняття, направленість його на вивчення і фіксацію обстановки, відшукання, фіксацію та вилучення слідів, інших фактичних даних;

- мета оглядів - вияснення суттєвих для кримінальної справи обставин.

Разом з тим відповідно до діючого законодавства слідчий огляд це процесуальний захід. Він проводиться відкрито, гласно, як правило лише при наявності порушеної кримінальної справи. Законом передбачено, що слідчий огляд проводиться особою, яка має право проводити розслідування, в присутності понятих і переслідує мету вивчити обстановку місця події, відшукати і процесуально закріпити сліди, інші фактичні дані, які необхідні для з'ясування істотних для справи обставин. На розсуд слідчого, дізнавача огляд може проводитись в присутності потерпілого, свідка, підозрюваного, звинуваченого та інших осіб. Фактичні дані, які отримані в результаті слідчого огляду, стають процесуальними доказами і можуть бути підставою для прийняття любого рішення у справі.

Зазначено, що на відміну від слідчого огляду оперативний огляд -• це не процесуальні заходи, які здійснюються незалежно від наявності кримінальної справи. Він здійснюється як у справах оперативно-розшукового обліку, так і для перевірки первинних оперативно-розшукових матеріалів. Інформація, що отримана шляхом оперативного огляду, не має процесуальне-доказової сили у кримінальній справі. Мета отримання такої інформації полягає в тому, щоб

Досить часто за обставинами кримінальної справи необхідно відшукати використати її для вирішення оперативно-розшукових завдань, або сприяти розслідуванню кримінальної справи. Для легалізації даних оперативного огляду проводяться оперативні комбінації, щоб такі докази отримати процесуальним шляхом.

Поряд з викладеним відмітимо, що оперативний огляд відрізняється від слідчого і суб'єктами, що його здійснюють. Ними можуть бути лише працівники, оперативних підрозділів податкової міліції.

За даними ознаками оперативний огляд має схожість з обшуком. Разом з тим між цими заходами існує принципова різниця у правовій регламентації, суб'єктах здійснення, формах і умовах їх проведення та в порядку використання їх результатів.

Обшук - це процесуальна дія, яка проводиться гласно з участю понятих, підозрюваних у примусовому порядку з метою відшукання і вилучення, прилучення до кримінальної справи знарядь злочину, майна, коштовностей набутих злочинним шляхом, інших предметів і документів, як речових доказів у справі. Обшук проводиться спеціально уповноваженою особою за мотивованою постановою і з санкції прокурора.

Оперативний огляд проводиться без понятих та інших учасників процесу, виявлені предмети і документи не вилучаються, а лише оглядаються і фіксуються. В окремих випадках ці речові докази можуть тимчасово вилучатись для проведення негласного дослідження, але після цього вони обов'язково повертаються на місце і ні в якому разі не піднімаються муляжами.

Суб'єктами оперативного огляду є перш за все працівники оперативних підрозділів, як ініціатори оперативної розробки чи перевірки. Разом з тим за дорученням оперативних працівників оперативний огляд можуть здійснювати негласні співробітники. Інколи до оперативного огляду можуть залучатися представники державних органів, громадських організацій, спеціалісти з різних галузей науки і техніки, окремі громадяни, яким можна довірити цю справу. Вказані суб'єкти можуть залучатись до проведення оперативного огляду у випадках наявності можливості мати доступ до об'єктів огляду, або за службовим станом мають право на перевірку документів відповідних органів, установ, організацій.

Оперативний огляд, як метод ОРД, має неперевершене значення для ефективної боротьби з правопорушеннями і злочинністю. Це один із старих випробуваних інструментів оперативно-розшукової роботи, важливий спосіб оперативного розслідування. Застосування оперативного огляду дає можливість оперативним працівникам досить швидко збирати достовірні докази розроблюваних або підозрюваних осіб, викрити злісних неплатників податків навіть тоді, коли процесуальні і криміналістичні засоби і методи безсилі.

Оперативний огляд є одним із найбільш дійових способів документування злочинної діяльності розроблюваних осіб, отримання доказової інформації про подію злочину та орієнтовних даних про окремі суттєві елементи такої події (де знаходиться викрадене майно, приховані коштовності, набуті злочинним шляхом, про місце знаходження злочинців, що переховуються від правосуддя, про злочинні задуми розроблюваних осіб тощо). Шляхом оперативного огляду, як правило, вирішуються часткові оперативно-розшукові завдання, якщо іншим шляхом це зробити важко, або взагалі неможливо через відсутність змоги для проведення гласних заходів.

 

Характеристика методів

Оперативним підрозділам податкової міліції для вирішення поставлених завдань попередження та розкриття злочинів у сфері оподаткування потрібна оптимальна інформація, яка б дозволяла орієнтуватися у ситуації, чітко планувати свої дії, відслідковувати результативність акцій, що проводяться, ухилятися від несподіванок.

Необхідна інформація може бути відкритою (більш чи менш доступною), напівзакритою (не засекреченою, але контрольованою тими особами, кого вона стосується), секретною (ключевою у визначних ситуаціях із різноманітних міркувань). Тому оперативні працівники повинні вияснити конкретно що він хоче взнати, де і в якому вигляді може бути потрібна інформація, хто про неї знає чи може здобути, як і в якому вигляді її можна здобути.

Головними носіями (джерелами) необхідної інформації являються:

- люди, які володіють чи можуть володіти необхідною інформацією;

- документи;

- засоби безпровідного та провідного зв’язку;

- електронні системи обробки інформації;

- різноманітні відсліджуючі фактори (поведінка, розмови, результати дій тощо).

Визначивши яке джерело інформації наадасть необхідну інформацію, оперативний працівник ПМ повинен визначити його наявні та потенційні можливості, припустимі межі використання та ступінь надійності.

Для здобуття оперативно значимої інформації працівники оперативних підрозділів ПМ ДПС України повинні володіти професійним знанням методів ОРД та вмінням їх застосовувати в процесі вирішення поставлених завдань. Слово “метод” – походить від грецького слова і означає шлях дослідження, спосіб виконання. Спосіб досягнення цілі, вирішення обумовленої задачи. Методи ОРД наопрацьовані науковцями та практичними працівниками правоохоронних органів. Вони концентрують у собі найбільш доцільні прийоми, способи отримання оперативно значимої інформації, а також використання її для попередження, припинення та розкриття злочинів, розшуку осіб, які переховуються від слідства та суду. За роки існування оперативних підрозділів ПМ ДПС України нормативними актами Голови ДПА, що регламентують організацію та проведення ОРД в органах ПМ основні методи ОРД визначалися по різному. Так, першим наказом ДПА України від 16 червня 1998 року основними методами визнавалися такі методи:

1. Опитування громадян.

2. Особистий пошук.

3. Контрольна закупка.

4. Спостереження.

5. Обстеження приміщень – гласний або негласний огляд.

6. Зняття інформації із каналів зв’язку.

7. Оперативне проникнення.

8. Контрольована поставка.

9. Оперативний експеримент.

Новий наказ Голови ДПА України від 10.06.03 року № 282/003 “Про організацію та проведення ОРД ПМ України” основними методами ОРД ПМ визначає:

1. Негласний слуховий контроль переговорів у приміщеннях, транспортних засобах, на земельних ділянках та в інших місцях з використанням технічних засобів.

2. Негласний слуховий контроль телефонних переговорів та зняття інформації з технічних каналів зв’язку, що здійснюється за певною особою.

3. Негласне проникнення в приміщення, транспортні засоби та інші місця.

4. Негласний контроль поштових відправлень.

Контрольна та оперативна закупівля та постачання товарів, предметів та речовин

 

 

20,21,22

 

Оперативним підрозділам податкової міліції для вирішення поставлених завдань попередження та розкриття злочинів у сфері оподаткування потрібна оптимальна інформація, яка б дозволяла орієнтуватися у ситуації, чітко планувати свої дії, відслідковувати результативність акцій, що проводяться, ухилятися від несподіванок.

Необхідна інформація може бути відкритою (більш чи менш доступною), напівзакритою (не засекреченою, але контрольованою тими особами, кого вона стосується), секретною (ключовою у визначних ситуаціях із різноманітних міркувань). Тому оперативні працівники повинні вияснити конкретно що він хоче взнати, де і в якому вигляді може бути потрібна інформація, хто про неї знає чи може здобути, як і в якому вигляді її можна здобути.

Головними носіями (джерелами) необхідної інформації являються:

люди, які володіють чи можуть володіти необхідною інформацією;

документи;

засоби безпровідного та провідного зв'язку;

електронні системи обробки інформації;

різноманітні відсліджуючі фактори (поведінка, розмови, результати дій тощо).

Визначивши яке джерело інформації надасть необхідну інформацію, оперативний працівник ПМ повинен визначити його наявні та потенційні можливості, припустимі межі використання та ступінь надійності.

Для здобуття оперативно значимої інформації працівники оперативних підрозділів ПМ ДПС України повинні володіти професійним знанням методів ОРД та вмінням їх застосовувати в процесі вирішення поставлених завдань. Слово "метод" - походить від грецького слова і означає шлях дослідження, спосіб виконання. Спосіб досягнення цілі, вирішення обумовленої задачі. Методи ОРД напрацьовані науковцями та практичними працівниками правоохоронних органів. Вони концентрують у собі найбільш

доцільні прийоми, способи отримання оперативно значимої інформації, а також використання її для попередження, припинення та розбиття злочинів, розшуку осіб, які переховуються від слідства та суду. За роки існування оперативних підрозділів ПМ ДПС України нормативними актами Голови ДПА, що регламентують організацію та проведення ОРД в органах ПМ основні методи ОРД визначалися по різному. Так, першим наказом ДПА України від 16 червня 1998 року основними методами визнавалися такі методи:

1. Опитування громадян.

2. Особистий пошук.

3. Контрольна закупка.
4.Спостереження.

5. Обстеження приміщень - гласний або негласний огляд. 6.Зняття інформації із каналів зв'язку.

7. Оперативне проникнення.

8. Контрольована поставка.

9. Оперативний експеримент.

Новий наказ Голови ДПА України від 10.06.03 року № 282/003 "Про організацію та проведення ОРД ПМ України" основними методами ОРД ПМ визначає:

1. Негласний слуховий контроль переговорів у приміщеннях,
транспортних засобах, на земельних ділянках та в інших місцях з
використанням технічних засобів.

2. Негласний слуховий контроль телефонних переговорів та зняття
інформації з технічних каналів зв'язку, що здійснюється за певною
особою.

3. Негласне проникнення в приміщення, транспортні засоби та інші місця.

4. Негласний контроль поштових відправлень.

5. Контрольна та оперативна закупівля та постачання товарів, предметів
та речовин.

6. Негласний візуальний контроль у приміщеннях та в інших місцях з
використанням технічних засобів.

7. Зовнішнє спостереження.

8. Негласне проникнення в злочинну групу.

В процесі вивчення даного розділу курсу ОРД ми розглянемо передбачені даним наказом методи, а також інші методи, які напрацьовані теорією та практикою ОРД.

23,24

25,26

Перший етап.

У процесі підготовки до проведення оперативної установки з'ясовується:

- можливість проведення заходу в ситуації, що склалася;

- існуюча інформація про особистості об'єкта установки;

- найбільш ймовірні джерела одержання інформації;

- особливості і характер діяльності організації, від імені якої буде
виступати оперативний працівник (установчі дані посадових осіб, години
прийому ними громадян, номери службових телефонів і т. д);

- тактичні прийоми одержання необхідної інформації;

- технічні засоби закріплення інформації, під час її проведення і т. д.

Ефективне проведення оперативної установки можливе при наявності джерел інформації, а також їх реальна можливість у отриманні або володінні ними відомостей, що забезпечують вирішення завдань ОРЗ, а також впевненість, що підібрані у якості джерел інформації особи не розшифрують факт, ціль, об'єкт і суб'єкт установки.

Під джерелами інформації в оперативно-розшуковій діяльності розуміються об'єкти, вивчення яких дозволяє одержати необхідну інформацію про особу, яка перевіряється.

Залежно від місця проведення оперативної установки, джерела поділяються на ті, що розташовані за:

- місцем проживання або тимчасового перебування;

- місцем роботи.

За своєю природою вони поділяються на " джерела особи " і " джерела документи ".

За місцем проживання, тимчасового перебування і роботи об'єкта установки відомості про нього можна одержати від наступних осіб:

а) у сільській місцевості від співпрацівників сільських і селищних адміністрацій, правлінь колективних господарств і різноманітних об'єднань, продавців крамниць, співпрацівників фінансових органів, працівників поштових і медичних закладів, жителів сусідніх будинків, дільничних інспекторів міліції, обслуговуючих дану територію;

б) у міських районах від працівників житлово-експлуатаційних закладів, гуртожитків, сусідів по сходовій клітці, громадян, які довгий час проживають у даному місці і добре знають мешканців, дільничних інспекторів міліції і страхових компаній, обслуговуючих дану територію;

в) за місцем роботи особи, яка перевіряється, Джерелами відомостей можуть бути: представники адміністрації, працівники місцевих профспілкових організацій, працюючі сумісно, а також працівники органів податкової інспекції, які обслуговують об'єкт.

Усі документи, що використовуються при проведенні оперативної установки як джерела оперативної інформації, можна поділити на офіційні і неофіційні.

До офіційних документів відносяться домові книги (картотеки), особові рахунки квартирозйомщиків, ордери на одержання житлової площі, поетажні плани, купчі, довідки з місця роботи, існуючі в житлово-експлуатаційних закладах, форма № 1 на виданий паспорт, документи інвентарізаційних бюро, облікові картки на військовозобов'язаних, існуючі в міськрайвоєнкоматах і військово-облікових столах місцевих адміністрацій тощо.

Вивчення цих документів дозволяє:

- зібрати відомості про біографічні дані, сімейний стан, місце роботи;

- одержати фотографію об'єкта перевірки;

- встановити склад сім'ї та інших осіб, які проживають в одній квартирі, з особою, яка перевіряється, ознайомитися із плануванням будинку (квартири);

- підібрати можливі джерела інформації із числа осіб, які проживають по сусідству з особою, яка перевіряється.

Неофіційними документами є поштово-телеграфна кореспонденція, записки, фото-, відеоматеріали, що можуть бути надані оперативному працівнику у процесі бесіди чи потрапити у його поле зору.

Коло відомостей, що потрібно зібрати або перевірити, визначається з урахуванням змісту, об'єму і вірогідності вже існуючих даних про об'єкт установки.

Звичайно такими відомостями є:

- подія злочину (час, місце, засіб підготовки чи вчинення злочину й інші обставини);

- обставини, що впливають на кваліфікацію дій особи, яка перевіряється (організатор, підбурювач, посібник, виконавець, розміри матеріальних збитків, міра суспільної небезпеки і т. п.), та ті, що характеризують об'єкт установки із позитивного і негативного боків (характеристика за місцем проживання чи роботи, рід занять, антигромадська направленість поводження, злочинні зв'язки і т. п.).