Етапи виконання науково-дослідницької роботи

 

Розпочинати наукове дослідження важливо із планування етапів виконання науково-дослідної роботи (НДР). Волощук І.С. відзначає, що, як правило, організовуючи дослідження певної педагогічної проб-леми, дотримуються визначеної послідовності:

1. Вибір і обґрунтування теми дослідження.

2.Характеристика термінологічного апарату дослідження.

3. Формулювання мети і завдань дослідження.

4. Аналіз стану досліджуваної проблеми (за літературними дже-релами і даними практики).

5. Розробка гіпотези дослідження.

6. Розробка концепції (теоретичних і методологічних основ та методики) дослідження.

7. Вибір об'єкта дослідження.

8. Розробка програми дослідження.

9. Проведення дослідження.

10. Обробка результатів дослідження.

11. Апробація результатів дослідження.

12. Узагальнення результатів дослідження.

13. Формулювання висновків і пропозицій (рекомендацій) подаль-ших напрямів дослідження з цього питання.

14. Оформлення результатів дослідження.

15. Запровадження результатів дослідження.

Приклади планування науково-педагогічного дослідження (перші вісім позицій) вміщені у додатку Ж.

Вибір теми дослідження. Вибору теми дослідження передує ознайомлення із проблемою дослідження, яке включає:

· ознайомлення із літературою;

· ознайомлення із нормативними документами;

· вивчення педагогічної документації;

· аналіз педагогічного досвіду.

Проблема в науці – це суперечлива ситуація, котра вимагає свого вирішення. Проблема завжди виникає тоді, коли старе знання вже виявило свою неспроможність, а нове ще не набуло розвиненої форми. Сутнісний зміст проблеми полягає в тому, що це суперечність між науковими фактами та їх теоретичним осмисленням. У цьому розу-мінні проблема виступає як усвідомлення, констатація недостатнього на даний момент рівня знань, що є наслідком відкриття нових фактів, зв’язків, законів, встановлення логічних недоліків існуючих теорій, або наслідком нових запитів освітньої практики, які вимагають вийти за межі раніше отриманих знань, працювати над їх поповненням. Вважається, що сформулювати наукову проблему – означає показати вміння відокремити головне від другорядного, виявити те, що вже відомо і що досі не відомо науці з предмета дослідження. Визначення проблеми передбачає з’ясування дослідником основних суперечностей чи невідповідностей між досягнутим рівнем педагогічного знання і потребами розвитку теорії та практики навчання.

Суперечність – це важлива логічна форма розвитку наукового знання. Наукові теорії розвиваються в результаті розкриття і вирі-шення суперечностей, які виявляються в попередніх теоріях чи в прак-тичній діяльності людей. Приклади суперечностей у сучасній вищій освіті:

· між суспільною потребою у кваліфікованих фахівцях і рівнем професійної компетентності випускників вищих навчальних закладів;

· між потребою у цілеспрямованому педагогічному управлінні процесом розвитку особистості і фактичною розпорошеністю, не-узгодженістю педагогічного впливу;

· між розвитком науково-технічного прогресу та рівнем ово-лодіння студентами навичками використання сучасних технологій на виробництві;

· між освітнім і розвиваючим компонентами навчання;

· між домінуючими колективними формами навчання та інди-відуальним характером опанування знаннями;

· неперервним нарощенням обсягу інформації та рівнем оволо-діння студентами навичками самостійної роботи;

· розвитком науково-технічного прогресу та забезпеченістю вищих навчальних закладів сучасним обладнанням і технікою;

· зростаючою мірою абстрактності викладання, що обумов-люється збільшенням обсягу теоретичних знань, і необхідністю покращення практичної підготовки студентів.

Виділяють декілька формальних вимог до розгортання проблеми дослідження:

- максимально можливе розмежування проблемного (невідомого) і непроблемного (відомого);

- розмежування суттєвого і несуттєвого стосовно даної проблеми;

- розчленування загальної проблеми на частини і впорядкування їх на засадах пріоритету.

Розчленування проблеми на складові веде до формулювання те-ми дослідження. При виборі теми потрібно керуватися її актуальністю, новизною, значущістю, можливістю виконання у зазначений термін, завершення і впровадження результатів дослідження, наявністю від-повідних методик дослідження і можливістю розробки нових. Проста тема окреслює вибір одного з шляхів досягнення кінцевого результату (розв'язання проблеми, подолання суперечностей). Комплексна тема охоплює сукупності шляхів досягнення кінцевого результату.

Актуальність теми дослідження визначається необхідністю і своєчасністю вивчення й розв'язання наявної проблеми для подаль-шого розвитку теорії і практики навчання та виховання; характеризує суперечності, які виникають між соціальними потребами й наявними засобами їх задоволення, які можуть давати наука і практики. Іншими словами, обґрунтувати актуальність дослідження означає показати, що воно спрямоване на розв'язання певної проблеми (тобто показати, що проблема, на розв'язання якої спрямоване дослідження, дійсно існує: не було виконано таких досліджень, наявних знань недостатньо, наявні наукові знання застаріли), що для розв'язання проблеми є необхідні засоби, тобто розв'язання проблеми є своєчасним, як вплине розв'я-зання проблеми на розвиток педагогічної теорії і практики.

Загалом, обґрунтовуючи актуальність дослідження, дослідник розкриває:

- сутність проблеми (основні найгостріші суперечності між існую-чими теоретичними та емпіричними знаннями);

- соціальний запит на подолання існуючих суперечностей;

- запити практики (конкретні труднощі у розв'язанні педагогічної задачі; помилки й недоліки у роботі, пов'язані з відсутністю відпо-відних науково обґрунтованих положень і рекомендацій; прогресивні явища, що вимагають узагальнення, аналізу й подальшої наукової розробки);

- запити науки (необхідність запланованого дослідження для роз-витку науки; місце проблеми в загальному науковому знанні; наукову наступність розроблюваної теми);

- розробленість проблеми (існуючу ступінь розробленості проб-леми в педагогіці й пов'язаних з нею науках);

- ідею дослідження (головний напрям дослідження чи його кон-цепцію);

- стратегію дослідження (принципи заміни існуючого чи розробки нового теоретичного знання);

- тактику дослідження (відомі в науці теоретичні й методологічні положення, виходячи з яких слід розробляти теоретичні передумови запланованого дослідження як засобу підвищення практичної ефектив-ності педагогічних процесів і явищ).

При обґрунтуванні актуальності дослідження важливо із самого початку з’ясувати основні суперечності чи невідповідності між досяг-нутим рівнем педагогічного знання й проблемами розвитку теорії і практики. Вони можуть бути зумовлені як відкриттям нових фактів і зв’язків, так і появою запитів практики, що потребують нових теоре-тичних знань. Виявити такі суперечності іноді буває важче, ніж роз-в’язати саму проблему.

Термінологічний апарат дослідження. Плануючи дослідження, дослідник відбирає і впорядковує необхідні робочі терміни-поняття. Здатність одного й того ж слова виражати різні поняття веде до неяс-ності в міркуваннях. Тому в науці користуються словами-термінами, які точно передають зміст наукових понять. Прикладом наукових по-нять є освіта, навчання, виховання, розвиток, активність студентів, технології навчання та виховання та ін.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження – розв'язання певної проблеми; досягнення цілі, яку поставив перед собою дослідник. При формулюванні мети дослідження, дослідник прогнозує кінцевий результат, тобто те, що він прагне досягти в ході дослідницької ро-боти. Якщо мета дослідження правильно сформульована, то до неї не можна поставити запитання «для чого», оскільки суспільно значуща користь дає відповідь на це запитання.

Мета дослідження конкретизується у ряді його завдань. Отже, завдання дослідження – це його конкретизована мета. Мета дослі-дження і його завдання перебувають у відношенні родового-видового зв'язку. Мета і завдання дослідження поняття відносні: завдання од-ного дослідження може бути метою іншого. Завдання дослідження мають бути відносно співрозмірні. Завданнями наукових досліджень у педагогіці найчастіше є:

§ вирішення певних теоретичних питань, що є загальною проб-лемою (наприклад, з’ясування сутності дидактичного явища, вдоско-налення його визначення, дослідження ознак);

§ експериментальне вивчення практики вирішення проблеми, виявлення її типового стану, недоліків, причин, передового досвіду;

§ обґрунтування системи заходів (шляхів, педагогічних умов, ме-тодики, технології, системи), необхідних для вирішення даної проблем;

§ експериментальна перевірка пропонованої системи заходів (шляхів, педагогічних умов, методики, технології, системи) щодо відповідності її критеріям оптимальності;

§ розробка методичних рекомендацій для тих, хто буде вико-ристовувати результати дослідження на практиці.

Дуже часто дослідники-початківці упускають одне із найважли-віших завдань педагогічного дослідження – експериментальну перевірку запропонованої методики, системи, технології навчально-виховної роботи або хоча б апробацію їх на практиці.

Аналіз стану досліджуваної проблеми. Формулювання проблеми та пошук її розв'язку передбачає ознайомлення із уже існуючими дороб-ками науковців у цій галузі. Тому будь-яке дослідження має містити опис розробленості даної проблеми у науці із зазначенням того, які аспекти проблеми достатньо вивчені і висвітлені, а які потребують доопрацювання. Також можна здійснити аналіз спільного і відмін-ного в описаних проблемах і шляхах їх розв'язання, на основі чого формулюється дослідницька проблема і висуваються шляхи її розв'я-зання (гіпотеза дослідження). Методика дослідження певної наукової проблеми виробляється на основі синтезу дослідницького досвіду своїх попередників та власного глибокого розуміння сутності проблеми з використанням комплексу методів дослідження.

Пошук наукової інформації з теми дослідження здійснюється у такій послідовності:

1. Накопичення загальної інформації з проблеми дослідження за допомогою енциклопедій, словників, довідників, підручників, посібників.

2. Систематизація і використання знайдених посилань для по-дальшого ознайомлення з проблемою.

3. Опрацювання оглядів і монографій з метою виявлення в них посилань на оригінальну літературу.

4. Систематичний пошук за допомогою вказівників.

5. Ознайомлення з рефератами публікацій.

6. Вивчення оригіналів наукових робіт.

Пошук інформації з теми вважається завершеним лише в тому випадку, якщо коло посилань замикається – подальший пошук не виявляє нових посилань на нові роботи.

Гіпотеза дослідження – це наукове припущення, яке висувається для пояснення певних фактів, явищ і процесів і яке необхідно під-твердити чи заперечити; наукове передбачення, у якому на основі сукупності фактів висувається припущення щодо констатації наявності зв'язку між явищами природи чи суспільного життя або їх пояснення.

Формулюючи гіпотезу дослідник будує припущення про те, яким чином він досягне поставленої мети. При цьому повинні бути чітко визначені положення, які потребують доведення і захисту.

Існує ряд вимог до формулювання гіпотези:

1. Гіпотеза не має бути такою, що передбачає дослідження оче-видних фактів (наприклад, неприпустимим є формулювання гіпотез типу «Збільшення кількості лабораторно-практичних занять сприя-тимуть формування вмінь та навичок у студентів»).

2. Гіпотеза будь-якого емпіричного дослідження має формулю-ватися так, щоб її можна було експериментально перевірити.

3. Гіпотеза повинна не просто засвідчувати той факт, що даний засіб покращить результати процесу (часом це і без досліду зро-зуміло), а має містити припущення, що цей засіб із ряду можливих виявляється найкращим за певних умов.

4. Формулювання гіпотези повинне бути простим і доступним для розуміння.

Гіпотеза у процесі дослідження неодноразово уточнюється, до-повнюється чи змінюється. Якщо знання, якими ми володіємо, не дозволяють пояснити дані спостережень, то виникають нові при-пущення – гіпотези. Формулювання гіпотези завжди здійснюється на основі попередніх теоретичних уявлень. А тому у випадку підтвер-дження гіпотези доводиться істинність попередніх знань, у випадку відхилення гіпотези робиться очевидною необхідність перегляду по-передніх уявлень. Перевірена експериментом, випробувана на здатність передбачити нове у науці, гіпотеза переходить з припущення в розряд достовірного судження, стає теорією.

Коректно сформульована гіпотеза – найважливіший індикатор якісного наукового дослідження. Проте навіть у коректних наукових дослідженнях досить часті помилки, пов’язані з гіпотезами, найпоши-ренішими з яких є:

- невідповідність гіпотези системі фактів, які вона має пояснювати;

- наявність у формулюванні гіпотезі понять, що погано інтер-претуються;

- відсутність гіпотез узагалі, оскільки дослідження зводять не до перевірки припущень, а до зайвого підтвердження уже й так визнаного істинним знанням.

Часто студенти запитуючи «Чи може бути таке, що гіпотеза у процесі дослідження не підтверджується?». Академік С.У. Гончаренко відзначає, що дослідник може сформулювати як одну, так і кілька гіпотез, і лише одна із них може підтвердитися або можуть бути відкинуті й усі. Іноді й негативні результати можуть бути корисними для розвитку педагогічної науки. Негативні результати можуть бути за своїм науковим значенням особливо важливими, якщо ведуть до перегляду застарілих уявлень.