Внесок вітчизняних вчених у науку

Дрогобич Юрій (Ю.Котермак) (1540 – 1594) – вчений – астроном, астролог. Перший український доктор медицини і філософії, професор Болонського та Краківського університетів. Перший український автор друкованої книги «Прогностична оцінка поточ-ного 1483 року». 1481 – 1482 рр. – ректор Болонського університету.

Прокопович Теофан (1681 – 1736) – теолог та філософ, основоположник теорії просвіченого абсолю-тизму. Ректор Києво-Могилянської академії (1711 – 1716 рр.) Автор численних підручників; богословських, філософських, історичних, драматичних, юридичних та педагогічних праць.

Сковорода Григорій Савович (1722 – 1794) – філософ-просвітитель. Автор теорії двох натур природи (видима і невидима), вчення про три світи (макрокосм і 2 мікрокосми), проблематики самопізнання і люд-ського щастя, підставою якого є «сродна праця».

Лобачевський Микола Іванович (1792 – 1856) –

творець першої неевклідової геометрії.

Максимович Михайло Олександрович (1804 – 1873) – вчений-енциклопедист. Перший ректор Київ-ського університету. Автор праць з філософії та історії (про походження варяг-русів, про Петра Конашевича-Сагайдачного, Спогади про Богдана Хмельницького), ботаніки (попередник дарвінівських ідей про похо-дження людини, основи ботаніки), української фольк-лористики, історії та критики літератури.

Пирогов Микола Іванович (1810 – 1881) – хірург, паталог і анатом, засновник воєнно-польової хірургії, педагог і громадський діяч. Опрацьовував проблеми наркозу, розробив методи кістково-пластичних операцій, запропонував гіпсову пов’язку, збагатив методику хірур-гічних втручань.

Кістяковський Олександр Федорович (1833 – 1885) – засновник українського наукового правознавства.

Туган-Барановський Михайло Іванович (1865 – 1919) – видатний український економіст.

 

Пулюй Іван (1845 – 1918) – видатний український фізик, організатор науки, громадський діяч; доцент Віденського університету, професор і ректор Празького політехнічного інституту; першовідкривач рентгенів-ського випромінювання.

 

Мечніков Ілля Ілліч (1845 – 1916) – український зоолог і мікробіолог – у 1882 р. відкрив явище фаго-цитозу. Нобелівська премія 1908 р.

 

Докучаєв Василь Васильович (1846 – 1903) – вчений-природознавець, який сформував основи сучас-ного ґрунтознавства, вперше розробив природно-істо-ричну класифікацію ґрунтів, вчення про їх зональність, створив вчення про географічні зони.

 

 

Симиренко Лев Платонович (1855 – 1920) – вче-ний-помолог і садівник, створив один із найбагатший у Європі маточний колекційний сад, вивів всесвітньо відомий сорт яблук Ренет Симиренко.

 

 

Вернадський Володимир Іванович (1863 – 1945) – основоположник генетичної мінералогії, гео- та біохімії.

 

Патон Євген Оскарович (1870 – 1953) – піонерські праці з електрозварювання та мостобудування.

Патон Борис Євгенович (нар. 1918) – дослідник у галузі електрометалургії, зварювання у космосі та під водою, створення матеріалів із наперед заданими властивостями.

Сікорський Ігор Іванович (1889 – 1972) – авіа-конструктор, збудував перші багатомоторні літаки. З 1919 р. працював у США, де заснував авіазаводи, що випускали гвинтокрили типу Сікорскі.

Антонов Олег Костянтинович (1906 – 1984) – український авіаконструктор, створив понад 60 типів літаків та планерів типу АН.

 

 

Корольов Сергій Павлович (1907 – 1966) – видатний український учений, конструктор ракетно-космічних систем СРСР. Починаючи з 30-их років, очолював розробку і запуск балістичних і геофізичних ракет, ракет-носіїв, космічних кораблів та автоматичних міжпланетних станцій різних модифікацій.

Амосов Микола Михайлович (1913 – 2002) – видатний український лікар, учений в галузі медицини та біокібернетики. Хірургічне лікування захворювань серця та легень; моделювання психічних функцій мозку.

Макаренко Антон Семенович (1888 – 1939) – український педагог, письменник, автор теорії ко-лективу, організатор і очільник трудових колоній для неповнолітніх правопорушників та безпритульних.

Сухомлинський Василь Олександрович (1888 – 1939) – український педагог, письменник, публіцист, автор концепції розвитку творчих сил учня на основі гуманності, етико-естетичних цінностей.