Поняття, значення та види представництва у цивільному процесі.

Однією з важливих гарантій реалізації громадянами права на судовий захист є можливість отримання правової допомоги. Переважна більшість учасників спірних правовідносин, які звертаються до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та законних інтересів, не володіють правовими знаннями та тільки в загальних рисах розуміють зміст та сутність своїх процесуальних прав та обов'язків. В зв'язку з цим вони не завжди можуть використати всі процесуальні гарантії при реалізації своїх прав у процесі розгляду та вирішення конкретної цивільної справи. Тому закон надає їм можливість брати участь у справі не тільки особисто, а й опосередковано через інших осіб - представників. Це право закріплене і в Конституції України (ст. 59), і в ЦПК (ст. 38), якими передбачено, що громадяни мають право вести свої справи в суді особисто або через свого представника.

Потреба в правовій допомозі не є єдиною причиною участі у справі представника. В деяких випадках ведення справи з допомогою представника обумовлене неможливістю особистої участі особи з об'єктивних причин (в зв'язку з віком, хворобою, обмеженням у дієздатності, недієздатністю тощо).

У науці цивільного процесуального права немає єдиного розуміння поняття представництва. Останнє визначається і як

 

 

система процесуальних дій, і як правовідношення, і як правовий

інститут.

 

Процесуальне представництво - це врегульована цивільними процесуальними нормами форма надання допомоги, в тому числі правової, однією особою (представником) іншій (особі, яку представляють) шляхом вчинення представником від імені та в інтересах останньої комплексу процесуальних дій у межах наданих йому повноважень у зв'язку з розглядом та вирішенням цивільної справи.

Значення представництва в цивільному процесі визначається метою надання допомоги, зокрема правової -сторонам, третім особам, заявнику, заінтересованій особі. Процесуальний представник також може посприяти суду у визначенні дійсних обставин справи, повному та всебічному розгляду та вирішенню справи і, відповідно, у здійсненні правосуддя в цивільних справах.

Аналізуючи питання процесуального представництва, слід враховувати, що: 1) правовідносини між представником та особою, яку представляють, а також 2) між представником та судом у цивільному процесі - мають різний галузевий характер. В першому випадку наявні правовідносини з приводу визначення і оформлення повноважень представника. Вони мають матеріально-правовий характер, оскільки, як правило, ґрунтуються на угоді (цивільно-правовій або трудовій) та регулюються нормами цивільного, сімейного, трудового та інших галузей права. В другому випадку,

правовідносини між представником та судом складаються, як правило, з приводу розгляду та вирішення конкретної цивільної справи та регулюються нормами цивільного процесуального права.

Цивільне процесуальне представництво не тотожне з цивільно-правовим і має свої характерні риси та відмінності:

1. представництво у цивільному праві можливе щодо вчинення різноманітних правочинів, тоді як процесуальне -тільки щодо вчинення процесуальних дій у суді;

2. метою цивільно-правового представництва є надання правової допомоги довірителю, а процесуального - також і судові;

3. за умови цивільно-правового представництва участь у юридично значущих діях бере тільки представник. За процесуального представництва участь у справі представника не позбавляє особу права особистої участі в процесі;

4. на відміну від представництва в цивільному праві, в цивільному процесі можливе подвійне представництво (законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам - договірним представникам).

Види представництва.

Факультативне

 

За ступенем обов'язковості представництво в цивільному процесі можна умовно поділити на два види:

1. договірне - підставою його виникнення є волевиявлення сторін, при якому представника і особу, чиї інтереси він

1. За підставами виникнення розрізняють:

1)

1) обов'язкове - виникає на підставі закону, адміністративного чи судового акта;

1. факультативне - на підставі цивільно-правової угоди.

представляє, пов'язує договір доручення або трудовий договір (таке представництво здійснюється адвокатами, юрисконсультами по справах своїх організацій тощо); 2. законне - підстави його виникнення передбачені законом (наприклад, ст. 172 СК передбачає, що повнолітні мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники).

За ознаками особи, в інтересах якої здійснюється представництво:

1. представництво фізичних осіб - підставою є закон або цивільно-правова угода;

2. представництво юридичних осіб - таке представництво базується, як правило, на трудовій угоді.