Тема 1. Цивільне процесуальне право як галузь права. Цивільний процес.

Серед названих форм захисту права провідну роль відіграє судова форма як універсальна, історично сформована, детально регламентована нормами цивільного процесуального права. Вона забезпечує надійні гарантії правильного застосування закону, встановлення реально існуючих прав та обов'язків сторін.

Цивільний процес - це сукупність процесуальних дій суду та інших учасників процесу, яка здійснюється в установленому законом порядку в процесі здійснення правосуддя в цивільних справах.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 нового ЦПК України).

Відповідно до ст. 15 нового ЦПК суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Цивільне процесуальне право - це галузь права, яка включає в себе сукупність розташованих у визначеній системі процесуальних норм, що регулюють суспільні відносини в сфері здійснення правосуддя в цивільних справах судами загальної юрисдикції.

Об'єктом правового регулювання норм цивільного процесуального права виступають суспільні відносини в сфері судочинства у цивільних справах.

Варто відрізняти предмет цивільного процесу і предмет цивільного процесуального права. Предметом цивільного процесу як діяльності суду зі здійснення правосуддя, що протікає у визначеній процесуальній формі, є конкретні цивільні справи. Предметом цивільного процесуального права як галузі права є сам цивільний процес, тобто діяльність суду та інших учасників, а також (деякою мірою) і діяльність органів виконання судових рішень.

Імперативний метод

Диспозитивний спосіб

 

Цивільне процесуальне право має свій метод. Метод - це сукупність закріплених у нормах цивільного процесуального права способів і засобів впливу на відносини, які регулюються, і поведінку їх суб'єктів. Він зумовлюється специфічними властивостями предмета регулювання цивільного процесуального права, соціальними функціями, які виконує ця галузь права, і органічним її зв'язком з галузями матеріального права. За змістом метод цивільного процесуального права є імперативно-диспозитивним.

Імперативний метод впливу на поведінку суб'єктів регульованих відносин закріплений у нормах права, що встановлюють чітко визначені правила поведінки, категоричні приписи - зобов'язання, заборону і примус. Зобов'язання - це обов'язок конкретної активної поведінки; заборона - це заборони і виконання певних дій і бездіяльності; примус - це вплив, спрямований на забезпечення виконання правил окремих норм цивільного процесуального права.

Формами вираження імперативності є категоричність припису, визначеність кількісних (строки, розміри, періодичність, частки) та якісних (опис передбачених дій та порядок їх виконання) умов застосування і способу реалізації правової норми.

Диспозитивний спосіб характеризується дозволянням, свободою вибору суб'єктів і визначається правами суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин на активну поведінку в межах, встановлених нормами ЦПК (ст. ст. 11, 27 та 31 ЦПК), або утримування за власним і розсудом від неї.

Джерелами цивільного процесуального права є ті

законодавчі акти, міжнародні договори за участю України, інші нормативно-правові акти, у яких містяться цивільні процесуальні норми, які так чи інакше регулюють цивільне судочинство.

Коло джерел цивільно-процесуального права, тобто нормативних актів, що містять процесуальні норми, досить широке.

Цивільне процесуальне право - право кодифіковане. У пізнавальних цілях джерела цивільного процесуального права

поєднують у визначені групи за юридичною силою нормативного акта, у якому містяться норми процесуального права.

Основою для будь-якої галузі права, в тому числі й кодифікованого цивільного процесуального права, виступає Конституція України. У Конституції містяться норми найбільш загального характеру, що закріплюють організацію судової системи, організаційні й деякі функціональні принципи правосуддя (розділ -Правосуддя), а також право на судовий захист (ст. 55).

Наступними за Конституцією за юридичною значимістю виступають закони України - кодифіковані та звичайні.

Детальна регламентація процесу відправлення правосуддя в цивільних справах міститься в Цивільному процесуальному кодексі України (ЦПК). Його було прийнято 18 березня 2004 р. Він складається з 35 глав, об'єднаних в одинадцяти розділах.

Цивільний процесуальний кодекс є стрижневим

законодавчим актом серед джерел цивільного процесуального права і виступає об'єктом вивчення з усіх тем навчального курсу. У ньому, зокрема, детально регламентуються:

 

порядок судового розгляду

принципи цивільного процесу

винесення склад учасників

рішення в цивільних

тощо справах

 

 

Важливим джерелом є Цивільний кодекс України, який вміщує матеріальні норми цивільного права, захищати які повинен цивільний процес.

Сімейним кодексом України визначені склад осіб, які мають право на порушення справи в суді про позбавлення батьківських прав, обов'язкова участь прокурора, органів опіки й піклування у деяких справах із сімейних правовідносин; Кодексом законів про працю - підвідомчість судові трудових спорів (статті 227, 229, 240 та ін.).

Закон України "Про судоустрій" від 7 лютого 2002 р. закріпив принципи та організацію нової судової системи України, яка зараз активно формується.

Важливими джерелами цивільного процесуального права виступають Закони України - "Про прокуратуру", "Про адвокатуру", "Про нотаріат" та ін.

Джерелами цивільного процесуального права виступають також Укази Президента та Постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти окремих міністерств і відомств, прийняті в рамках їх компетенції, міжнародні договори й угоди, які визначають порядок співробітництва між національними й іноземними органами юстиції.

Новим цінним джерелом цивільно-процесуального права є Постанови Конституційного Суду України щодо тлумачення норм Конституції та визнання конституційними чи неконституційними норм законодавчих актів.

Важливе значення для однакового розуміння і правильного застосування норм цивільного процесуального права мають роз'яснення, що даються Постановами Пленуму Верховного суду України, які не мають нормативного характеру, але є обов'язковими для судів, інших органів і посадових осіб, котрі застосовують норми права, щодо яких зроблені такі роз' яснення.

Цивільне судочинство - це врегульований нормами цивільного процесуального права порядок провадження в цивільних справах, який визначається системою взаємопов'язаних цивільних прав та обов'язків і цивільних процесуальних дій, якими вони реалізуються їх суб'єктами - судом і учасниками процесу.

Цивільний процесуальний кодекс поділяє всі цивільні справи, що підлягають провадженню в судах, на три види: 1) справи позовного провадження; 2) справи наказного провадження; 3) справи окремого провадження.

Вид цивільного судочинства - це зумовлений характером і специфікою матеріального права чи інтересу, що захищається законом, процесуальний порядок порушення, розгляду, вирішення визначеної групи цивільних справ.

Стадія цивільного процесу - це сукупність процесуальних дій, спрямованих на реалізацію певної мети: прийняття заяв, підготовку справи до судового розгляду, судовий розгляд і т.д.

В науці цивільного процесуального права виділяють 7 основних стадій цивільного процесу:

1. Порушення цивільної справи.

2. Провадження у справі до судового розгляду.

3. Судовий розгляд цивільної справи.

4. Апеляційне провадження.

5. Касаційне провадження.

6. Провадження у зв'язку з винятковими та нововиявленими обставинами.

7. Звернення судового рішення до виконання.

 

Контрольні питання:

1. Дайте визначення поняття цивільного процесуального права України.

2. Визначте предмет цивільного процесуального права України.

3. Охарактеризуйте метод та систему цивільного процесуального права України.

4. Назвіть джерела цивільного процесуального права.

5. Охарактеризуйте співвідношення цивільного
процесуального права з іншими галузями права України.

6. Дайте визначення цивільного судочинства.

7. Назвіть та охарактеризуйте види провадження у цивільному судочинстві.

8. Охарактеризуйте стадії цивільного процесу.

 

Тема 2. Принципи цивільного процесуального права. Принципи цивільного процесуального права - це основні

1. Загально-правові принципи:

законності

гуманізму Верховенства права

 

ідеї, уявлення про суд та правосуддя, які закріплені Конституцією та нормами цивільного процесуального права, що мають загальне значення для всього цивільного процесу, виділяють його типові риси, визначають характер процесуального права, порядок його здійснення та перспективи подальшого розвитку.

2. Міжгалузеві принципи: Міжгалузеві принципи цивільного правосуддя закріплені Конституцією України, Цивільним процесуальним кодексом України (ЦПК), Законом України "Про судоустрій" від 7 лютого 2002 року.

 

Основними серед них є:

 

Здійснення правосуддя виключно судами

 

 

Рівність громадян перед законом і судом

 

Незалежність і самостійність суддів та їх підпорядкованість тільки закону.

 

Колегіальність і одноособовість розгляду і вирішення цивільної справи в суді.

 

Національна мова судочинства

 

Гласність судового розгляду і його повна фіксація технічними

засобами

 

Всебічність, повнота та об'єктивність дослідження обставин справи. Об'єктивна істина

2. Галузеві принципи.

 

Принцип диспозитивності.

Цей принцип є одним з основних цивільно-процесуальних принципів. Згідно з ним зацікавлені особи, які беруть участь у справі, можуть вільно здійснювати свої права, розпоряджатися ними, виконуючи відповідні процесуальні дії.

Основу принципу диспозитивності становить можливість всіх заінтересованих осіб (позивача, відповідача, третіх осіб, представників сторін та інших учасників процесу) вільно, за своїм розсудом упорядковувати (регулювати) свої відносини, діяти на власний розсуд: вступати у правовідносини чи ні, визнавати їх зміст, здійснювати свої права або утримуватися від цього.

Принцип диспозитивності складається з наступних елементів:

· порушення цивільної справи в суді;

· визначення характеру й обсягу позовних вимог і заперечень, можливість їх зміни;

· розпорядження матеріальними правами і процесуальними засобами їх захисту, зокрема, відмова від позову, визнання позову, досягнення мирової угоди;

· порушення апеляційного та касаційного провадження, перегляд справи за нововиявленими та виключними обставинами;

· вимога примусового виконання судової постанови у цивільній справі.

Принцип процесуальної рівноправності сторін.

Даний принцип закріплений у ст. 103 ЦПК України, його зміст полягає в тому, що сторони в цивільному процесі наділяються рівними, хоча і неоднаковими процесуальними правами і обов'язками. Він базується на викладеному вище конституційному принципі рівності всіх громадян перед законом і судом, водночас виступаючи конкретним принципом цивільного процесуального судочинства. Згідно даного принципу кожна з сторін має рівні процесуальні можливості (знайомитись з матеріалами справи, виступати в суді, надавати докази тощо). Суд не може винести рішення, не вислухавши пояснень відповідача. Принцип процесуального рівноправ'я діє в усіх провадженнях і стадіях цивільного процесу.

Принцип змагальності.

Згідно п. 4 ст. 129 Конституції та Закону України "Про судоустрій" суть даного принципу полягає у забезпеченні широкої можливості сторонам, які беруть участь у справі, відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі, свободу надання ними суду своїх доказів і доведення перед судом їх переконливості тощо. Даний принцип близький за змістом з принципом здійснення правосуддя на засадах рівності сторін, однак не ідентичний йому. Якщо принцип рівності стосується учасників правосуддя в цілому, то принцип змагальності поширює свою дію лише на осіб, які беруть участь у судочинстві, наприклад, позивача і відповідача. Реалізуючи принцип змагальності, сторони можуть активно і на рівних дискутувати, вільно висловлювати свої думки, давати тлумачення фактів, подій і доказів, пов'язаних з даною справою, відповідних законодавчих актів. Таким шляхом іде пошук істини, справедливості, забезпечення законності й обґрунтованості акту правосуддя. При цьому суду належить керівна роль в ході судового засідання, пошуку об'єктивної істини, неухильного дотримання всіх правил судового розгляду, встановлених законом.

Принцип поєднання усності і письмовості судового

розгляду.

Цивільний процес базується на поєднанні двох начал -усності і письмовості. Домінуюче значення в цьому поєднанні надається усності, в ЦПК України закріплені норми, які зобов'язують суд, сторони, інших учасників процесу здійснювати процесуальні дії в усній формі. Так, в усній формі ведеться засідання суду, усно виступає суддя, заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, експертів, усно ставляться запитання. Усна форма спілкування створює можливість правильного встановлення істини в процесі, підвищує ефективність принципу змагальності сторін, сприяє винесенню законного і обґрунтованого рішення.

В той же час деякі процесуальні дії повинні здійснюватися лише у письмовому вигляді. Позовна заява, як основний процесуальний документ, подається в письмовій формі. Письмово подаються апеляційні та касаційні скарги, виносяться протести, заключаються мирові угоди.

Деякі процесуальні дії можуть здійснюватися як усно, так і письмово. Це відноситься до клопотань сторін, заперечень проти заявлених клопотань, запитань до експертів в судовому засіданні.

Принцип безпосередності судового розгляду.

Даний принцип визначає порядок дослідження, способи і методи сприйняття судом матеріалів справи. В силу даного принципу суд повинен базувати своє рішення за справою виключно на перевірених і досліджених в залі суду доказах. Згідно ст. 160 ЦПК України ця вимога відноситься в першу чергу до судів першої інстанції, які повинні безпосередньо дослідити докази за справою: заслухати пояснення осіб, які беруть участь у справі; показання свідків; ознайомитись з письмовими та речовими доказами. При цьому суд повинен прагнути отримати дані з першого джерела. Лише в окремих випадках, коли особи чи свідки, які беруть участь в справі, не можуть з поважних причин з'явитись в судове засідання (ст. 33, 45 ЦПК), суд за дорученням може допитати їх за місцем знаходження.

Одна з вимог принципу безпосередності полягає в тому, що у випадках колегіального розгляду справи склад суду від початку до кінця повинен бути незмінним. При одноособовому розгляді справи вона повинна бути, як правило, розглянута одним суддею.

Принцип процесуального формалізму.

Цей принцип передбачає встановлення певних правових формальностей, обов'язкових форм, термінів і способів здійснення процесуальних дій, які повинні здійснюватись у визначеній послідовності та в закріплені законом терміни. Ці формальності повинні забезпечити і гарантувати від зловживань права учасників цивільного судочинства, при цьому формалізм не повинен ускладнювати здійснення процесуальних прав. Чинним законодавством встановлені певні формальності подання позову і його прийняття, забезпечення позову, строки його розгляду тощо. Всі випадки спрощення процедури повинні базуватись на нормах процесуального закону.

Контрольні питання:

1. Дайте визначення принципів цивільного процесуального права.

2. Розкрийте значення принципів цивільного процесуального права.

3. Розкрийте поняття "система принципів цивільного процесуального права".

4. Класифікуйте принципи цивільного процесуального права.

5. Розкрийте зміст принципів, закріплених Конституцією України.

6. У чому полягає зміст принципів, визначених законодавством про цивільне судочинство?

7. Що характеризує принцип диспозитивності?

8. Які принципи діють тільки у стадії судового розгляду справи?

9. У чому полягає принцип змагальності і рівноправності сторін?

10. Реалізація якого принципу обумовлює виникнення та розвиток процесу?

11. Охарактеризуйте принципи безпосередності судового розгляду та процесуального формалізму.