Поняття, значення та загальні правила розгляду і вирішення справ окремого провадження (ст. ст. 234-235 ЦПК).

Потреба захисту прав та охоронюваних законом інтересів виникає не тільки у разі, якщо вони порушуються чи оспорюються. Інколи необхідно встановити такі обставини, що є лише підставою для здійснення суб'єктивних прав. Особа, що має певне право, не може його здійснити через те, що факти, які це право підтверджують, не є очевидними і потребують перевірки та підтвердження відповідними доказами. Тому у цивільному процесі існує такий вид судочинства, який дозволяє заінтересованій особі встановлювати у судовому порядку юридичні факти для подальшого здійснення відповідних суб'єктивних прав та реалізацій охоронюваних законом інтересів - окреме провадження.

Відповідно до ст. 234 ЦПК ОКРЕМЕ ПРОВАДЖЕННЯ -це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи окремого провадження, що становлять цивільну юрисдикцію суду, слід поділити на три групи.

По-перше, це справи, порядок розгляду та вирішення яких визначений цивільним процесуальним законодавством, тобто справи про:

1. ОБМЕЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ, ВИЗНАННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ НЕДІЄЗДАТНОЮ ТА ПОНОВЛЕННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ (ст. ст. 236-241 ЦПК).

2. НАДАННЯ НЕПОВНОЛІТНІЙ ОСОБІ ПОВНОЇ ЦИВІЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ (ст.ст. 242-245 ЦПК).

3. ВИЗНАННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ БЕЗВІСНО

ВІДСУТНЬОЮ АБО ОГОЛОШЕННЯ ЇЇ ПОМЕРЛОЮ (ст. ст. 246-250 ЦПК).

4. УСИНОВЛЕННЯ (ст. ст. 251-255 ЦПК).

5. ВСТАНОВЛЕННЯ ФАКТІВ, ЩО МАЮТЬ ЮРИДИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ (ст. ст. 256-259 ЦПК).

6. ВІДНОВЛЕННЯ ПРАВ НА ВТРАЧЕНІ ЦІННІ ПАПЕРИ НА

ПРЕД'ЯВНИКА ТА ВЕКСЕЛІ (ст. ст. 260-268 ЦПК).

7. ПЕРЕДАЧА БЕЗХАЗЯЙНОЇ НЕРУХОМОЇ РЕЧІ У КОМУНАЛЬНУ ВЛАСНІСТЬ (ст.ст. 269-273 ЦПК).

8. ВИЗНАННЯ СПАДЩИНИ ВІДУМЕРЛОЮ (ст. ст. 274­278 ЦПК).

9. НАДАННЯ ОСОБІ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ У ПРИМУСОВОМУ ПОРЯДКУ (ст. ст. 279-282 ЦПК).

10. ОБОВ' ЯЗКОВа ГОСПІТАЛІЗАЦІЮ ДО
ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНОГО ЗАКЛАДУ (ст. ст. 283-286
ЦПК).

11. РОЗКРИТТЯ БАНКАМИ ІНФОРМАЦІЇ, ЯКА МІСТИТЬ БАНКІВСЬКУ ТАЄМНИЦЮ, ЩОДО ЮРИДИЧНИХ ТА ФІЗИЧНИХ ОСІБ (ст. ст. 287-290 ЦПК).

Надання права на шлюб

(ст.23 СК)

Поновлення шлюбу після його

розірвання (ст.117 СК)

Встановлення режиму окремо­го проживання за заявою подружжя (ст.119 СК)

 

До другої групи належать справи, які тільки поіменовані ЦПК, однак особливості їх розгляду визначені іншими актами законодавства. Такими є справи про:

Розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей (ст.109 СК)

 

До третьої групи можуть бути віднесені справи, що можуть розглядатися у порядку окремого провадження, якщо вони віднесені актами законодавства до цивільної юрисдикції (ст. 234 ЦПК). Наприклад:

- призначення опікуна чи піклувальника (ст. 63 ЦК).

Залежно від характеру вимоги, переданої на розгляд суду, кожна зі справ окремого провадження має свої, лише їй властиві особливості.

 

ОЗНАКИ ОКРЕМОГО ПРОВАДЖЕННЯ:

1) несумісність зі спором про право. Якщо в ході розгляду справи виявиться, що предметом судового розгляду є спір про право, суд має залишити заяву без розгляду (якщо справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства) або закрити провадження у справі, якщо предметом судового розгляду і вирішення виявиться спір про право адміністративне або господарське, які можуть бути предметом розгляду у порядку відповідно адміністративної чи господарської судових юрисдикцій.

У порядку окремого провадження розглядає вимоги про встановлення певних обставин - 1) юридичних фактів, 2) зміну правового статусу фізичної особи або 3) неправильність дій органів, які посвідчують такі обставини, з наявністю чи відсутністю котрих закон пов'язує виникнення, зміну або припинення суб'єктивних майнових та особистих немайнових прав.

2) відсутність сторін із протилежними інтересами. Тобто, між сторонами не існує відносин напруженого характеру. Ці відносини мають специфічний характер - не спору про право, а спору про стан, факт, обставину. Відсутність правового спору і сторін в окремому провадженні робить неможливим пред'явлення зустрічного позову, заміну сторони, укладення мирової угоди, звернення до третейського суду і т. ін. Водночас не виключена можливість спільного звернення до суду кількох осіб, пов'язаних між собою спільними інтересами (процесуальна співучасть). Особи, права та обов'язки яких зачіпає рішення суду, мають брати участь у справі як заінтересовані особи, що дає їм можливість повноцінно отримати правовий статус сторони у процесі.