Провадженням по примусовому виконанню його рішень.

Відповідно до ст. 368 ЦПК за кожним рішенням, яке набрало законної сили або допущене до негайного виконання, за заявою особи, на користь якої воно ухвалене, як вже було зазначено вище, видається один виконавчий лист. Підставою для виконання є також ухвали про забезпечення позову, визнання мирової угоди. Силу виконавчого документа має і судовий наказ.

Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що є в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним листом. Виконавчі документи про стягнення виконавчого збору направляються до органів податкової служби, які у подальшому виступають стягувачами.

У порядку, встановленому цивільним процесуальним законом, можуть розглядатися справи з приводу:

· видачі дубліката виконавчого листа або судового наказу (ст. 370 ЦПК, ст. 11¹ Закону);

· поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання (ст. 371 ЦПК, ст. 23 Закону);

· відстрочки або розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання (ст. 373 ЦПК, ст. 33 Закону);

· розгляду питання про затвердження мирової угоди та відмови від примусового виконання рішення (ст. 372 ЦПК, ст. ст.

37 Закону);

· вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу (ст. 374 ЦПК, ст. 78 Закону);

· вирішення питання про оголошення розшуку боржника або дитини (ст. 375 ЦПК, ст. 42 Закону);

· вирішення питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи (ст. 376 ЦПК, ч. З ст. 5 Закону);

· вирішення питання про звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках (ст. 377 ЦПК);

· заміни сторони виконавчого провадження (ст. 378 ЦПК, ст. 11 Закону);

· визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами (ст. 379 ЦПК, ч. 6 ст. 50 Закону);

· роз'яснення судового рішення (ст. 221 ЩІК, ст. 28

Закону);

· розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця (судового контролю за виконанням судових рішень) (розд. VII ЦПК, ст. 85 Закону);

· вирішення питання про поворот виконання (ст. ст. 380­382 ЦПК).

Втрачений оригінал виконавчого листа чи судового наказу може бути поновлений шляхом видачі дубліката за заявою стягувача або державного виконавця. Справа розглядається судом, який видав виконавчий документ, з викликом сторін та заінтересованих осіб, причому їхня неявка у судове засідання не є перешкодою для вирішення питання. За видачу дубліката виконавчого документа справляється плата (ст. 370 ЦПК).

У разі пропуску строку пред' явлення виконавчого документа до примусового виконання (виконавчої давності) стягувач може звернутися до суду із заявою про його поновлення. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання і розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі, проте їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк (ст. 371 ЦПК).

За наявності обставин, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і, у виняткових випадках, може відстрочити або розстрочити виконання, змінити спосіб і порядок виконання рішення (ст. 373 ЦПК).

Мирова угода, укладена між сторонами, або відмова стягувана від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для визнання.

Суд має право перевірити і не визнати мирову угоду або не прийняти відмову стягувана від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб.

За результатами розгляду мирової угоди або відмови від примусового виконання суд постановляє ухвалу відповідно до загальних правил щодо розпорядження матеріальними правами сторін цивільного процесу (ст.ст. 174-175, 372 ЦПК).

Питання щодо тимчасового влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу вирішується судом за поданням державного виконавця у десятиденний строк з викликом в судове засідання сторін та за обов'язковою участю представників органів опіки та піклування. Проте неявка сторін не є перешкодою для вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу (ст. 374 ЦПК).

Розшук у виконавчому провадженні оголошується за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (перебування) стягувана.

Суд має право витребувати від державного виконавця всі необхідні документи для вирішення питання про оголошення розшуку. Подання державного виконавця розглядається у десятиденний строк (ст. 375 ЦПК).

Для забезпечення конституційного принципу недоторканості житла державний виконавець у разі проведення виконавчих дій, пов'язаних із примусовим проникненням до житла чи іншого володіння особи, повинен звернутися до суду. Заявником у справі виступає державний виконавець, який подає до суду заяву, погоджену із начальником відділу державної виконавчої служби. Ці питання вирішуються судом негайно за участю державного виконавця, без виклику чи повідомлення сторін або інших заінтересованих осіб (ст. 376 ЦПК).

Законом допускається можливість звернення стягнення на належні боржникові від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на поточних, депозитних чи інших рахунках цих осіб.

Вирішення такого питання, а також можливості звернення стягнення на грошові кошти, які знаходяться на рахунках самого боржника, здійснюється судом за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби, за участю державного виконавця без виклику чи повідомлення сторін чи інших заінтересованих осіб (ст. 377 ЦПК).

Питання про правонаступництво у виконавчому провадженні судом розглядається у десятиденний строк за поданням державного виконавця або за заявою особи, яка бажає вступити правонаступником. Суду повинні бути представлені документи, що підтверджують правонаступництво у матеріальних правовідносинах (ст. 378 ЦПК).

У разі звернення стягнення на майно, яке перебуває у спільній власності, постає потреба визначення у ній частки боржника. Тому державний виконавець повинен звернутися до суду із відповідним поданням, яке розглядається судом у десятиденний строк з повідомленням сторін та заінтересованих осіб, їхня неявка не перешкоджає вирішенню питання (ст. 379 ЦПК).

 

Поворот виконання.

Поворот виконання - це спосіб захисту майнових прав відповідача, який полягає у поверненні позивачем (стягувачем) відповідачеві (боржникові) всього одержаного за скасованим рішенням.

Загальних правил, які б передбачали поворот виконання, немає, що примушує знову звертатися до процесуального, процедурного чи іншого законодавства, яке регламентує винесення і виконання юрисдикційного рішення, що підлягає виконанню у порядку ст. З Закону.

Питання про поворот виконання вирішує суд, який переглядає судові рішення (постанови) і до компетенції якого належить скасування рішення, закриття провадження в справі, залишення позову без розгляду, відмова у позові повністю або частково, зміна рішення (ст. 380 ЦПК). Якщо питання не було вирішене цим судом, то його може вирішити місцевий суд, в якому перебуває справа, у межах позовної давності. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням сторін і вирішується постановленою ухвалою (ст. 381 ЦПК).

Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволене в меншому розмірі, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням. У разі неможливості повернути майно в рішенні чи ухвалі суду передбачається відшкодування вартості цього майна в розмірі суми, одержаної від його реалізації (ст. 380 ЦПК).

Чинним цивільним процесуальним законом встановлено спеціальні правила про поворот виконання в окремих категоріях справ.

Наприклад, у разі скасування у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтоване повідомленими позивачем неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами. Відповідно до ст. 382 ЦПК та ст. 238 КЗП у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з Поворот виконання — це спосіб захисту майнових прав відповідача, який полягає у поверненні позивачем (стягувачем) відповідачеві (боржникові) всього одержаного за скасованим рішенням.

Загальних правил, які б передбачали поворот виконання, немає, що примушує знову звертатися до процесуального, процедурного чи іншого законодавства, яке регламентує винесення і виконання юрисдикційного рішення, що підлягає виконанню у порядку ст. З Закону.

Питання про поворот виконання вирішує суд, який переглядає судові рішення (постанови) і до компетенції якого належить скасування рішення, закриття провадження в справі, залишення позову без розгляду, відмова у позові повністю або частково, зміна рішення (ст. 380 ЦПК). Якщо питання не було вирішене цим судом, то його може вирішити місцевий суд, в якому перебуває справа, у межах позовної давності. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням сторін і вирішується постановленою ухвалою (ст. 381 ЦПК).

Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволене в меншому розмірі, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням. У разі неможливості повернути майно в рішенні чи ухвалі суду передбачається відшкодування вартості цього майна в розмірі суми, одержаної від його реалізації (ст. 380 ЦПК).

Чинним цивільним процесуальним законом встановлено спеціальні правила про поворот виконання в окремих категоріях справ.

Наприклад, у разі скасування у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтоване повідомленими позивачем неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами. Відповідно до ст. 382 ЦПК та ст. 238 КЗІІП у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалене рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване підробленими документами або на завідомо неправдивими відомостями позивача.