Судове засідання як процесуальна форма розгляду та вирішення цивільної справи.

Розгляд справи здійснюється у судовому засіданні в призначений день та час у спеціально обладнаному для цього приміщенні суду - залі судових засідань. Керує ходом судового засідання та спрямовує судовий розгляд головуючий (ст. 160 ЦПК). Він забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками цивільного процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, а також повне, всебічне та об'єктивне з'ясування обставин справи. Тому головуючий наділений повноваженнями вживати необхідних заходів для підтримання в судовому засіданні належного порядку, розглядати клопотання та інші звернення.

У разі виникнення заперечень у будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, а також свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів щодо дій головуючого, ці заперечення заносяться до журналу судового засідання, і про їх прийняття чи відхилення суд постановляє ухвалу.

Процесуальні дії, які проводяться на стадії судового розгляду, не є невпорядкованими, вони утворюють чотири послідовні частини (етапи), кожна з яких має своє значення, зміст та призначена для вирішення певного кола питань:

1) підготовча частина (ст. ст. 163-172 ЦПК);

2) розгляд справи по суті (ст. ст. 173-192, 194 ЦПК);

3) судові дебати (ст. ст. 193 ЦПК);

4) ухвалення рішення суду (ст. ст. 195-196 ЦПК).

ПІДГОТОВЧА ЧАСТИНА (ст. ст. 163-172 ЦПК) має попередньо-перевірочний характер і полягає в тому, що процесуальні дії суду та інших учасників процесу спрямовуються головним чином на визначення можливості розгляду справи по суті в конкретному судовому засіданні. Послідовність вчинення процесуальних дій на підготовчому етапі судового засідання визначається ст.ст. 163-172 ЦПК.

У підготовчій частині вирішуються питання:

· чи може справа розглядатися цим складом суду;

· чи можливе засідання за наявної присутності учасників процесу, за наявного обсягу доказів;

· про відводи (якщо такі заявлено) тощо.

Підготовча частина починається з відкриття судового засідання головуючим та оголошення, яка справа розглядатиметься. Після цього суд вирішує питання про явку осіб: секретар судового засідання доповідає, хто з'явився, чи вручені повістки особам, що не з'явилися, та які є відомості про причини нез'явлення останніх.

Заслухавши секретаря, суд встановлює особу тих, хто з'явився. У кожної з осіб з'ясовується прізвище, ім'я, по батькові, рік народження, місце проживання та роботи. Порядок встановлення особи залежить від суб'єкта та обставин справи.

Якщо у справі бере участь перекладач, йому роз'яснюють його права, обов'язки та під розписку попереджають про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний переклад і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Крім того, перекладача приводять до присяги, текст якої він підписує, разом з розпискою приєднується до справи.

Наступною процесуальною дією є видалення свідків із зали судового засідання у відведені для цього приміщення. При цьому судовий розпорядник повинен вжити заходів, щоб свідки, які допитані судом, не спілкувалися з тими, яких суд ще не допитав.

У цій же частині головуючий оголошує склад суду, прізвища експерта, перекладача, спеціаліста, секретаря судового засідання та роз'яснює учасникам справи їх процесуальні права та обов'язки (зокрема, право заявляти клопотання перед судом та відводи), про що зазначається в журналі судового засідання. У першу чергу розглядаються заяви про відводи, після чого головуючий з'ясовує, чи є в учасників процесу клопотання в зв'язку з розглядом справи. Якщо заяви та клопотання заявляються, суд, заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, вирішує їх. За результатами розгляду заяв та клопотань постановлюється ухвала, при цьому відмова у задоволенні клопотання не перешкоджає у подальшому заявляти таке саме клопотання чи заяву.

Суд також вирішує питання про наслідки неявки в судове засідання сторін, інших осіб, які беруть участь у справі (ст. 169 ЦПК), в тому числі про відкладення розгляду справи.

РОЗГЛЯД СПРАВИ ПО СУТІ (ст. ст. 173-192, 194 ЦПК) розпочинається доповіддю головуючого про обставини справи, в якій зазначаються: назва справи, позивач, відповідач, суть та предмет спору, зміст заявлених вимог та обставини, що на них сторони посилаються як на їх обґрунтування; про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання (якщо таке мало місце). Якщо справа розглядалася і її розгляд було відкладено, головуючий називає причини цього та повідомляє, чи їх усунено. Якщо справа була вирішена по суті, але рішення було скасовано, а матеріали надійшли на новий розгляд від суду апеляційної чи касаційної інстанції з відповідними вказівками, про це також повинно бути зазначено.

Метою даної доповіді є доведення змісту справи до учасників процесу та всіх присутніх у залі судового засідання осіб, що надає їм можливість стежити за рухом процесу (особливо це важливо для сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, якщо вони з тих чи інших причин були відсутні на попередньому судовому засіданні).

Після доповіді головуючий з'ясовує: чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду. У разі надходження таких клопотань, суд повинен дати на них відповідь (постановити відповідну ухвалу чи навіть ухвалити рішення по справі).

Далі суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у

справі. Законодавче визначено таку послідовність їх виступів: спочатку заслуховуються позивач та третя особа, яка бере участь на його стороні, потім відповідач та третя особа, яка бере участь на його стороні. Особи, які звернулися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, дають пояснення першими.

Якщо у справі беруть участь представники, їхні пояснення заслуховуються після пояснень сторони, третьої особи, яку вони представляють. Відповідно до ст. 175 ЦПК пояснення можуть давати тільки представники, якщо про це є відповідне клопотання сторони чи третьої особи.

Пояснення дають у довільній формі. Закон не регламентує послідовність викладу обставин, на які посилаються особи як на обґрунтування своїх вимог, та не обмежує час виступу. Проте, якщо особи, що дають пояснення, висловлюються нечітко або з їх слів не можна дійти висновку про те, визнають вони обставини чи заперечують проти них, суд може зажадати від цих осіб конкретної відповіді - "так" чи "ні".

Якщо у справі є письмові пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, головуючий оголошує зміст цих пояснень. Наприклад, якщо справу розглядають за відсутності відповідача, головуючий доповідає про позицію останнього щодо заявлених вимог, викладену в письмових поясненнях.

Додатковою гарантією захисту прав та законних інтересів учасників цивільного процесу є правило ст. 178 ЦПК, що уможливлює відмову від визнання обставин, яке було заявлене в попередньому судовому засіданні. Скажімо, якщо сторона визнала певні обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або в результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною, і доведе це, вона може відмовитись від такого визнання. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу.

Після заслуховування пояснень осіб, які беруть участь у справі, головуючий визначає порядок допиту свідків та дослідження інших доказів у справі.

Допит свідків регламентовано ст.ст. 180-184 ЦПК. Кожен свідок допитується в судовому засіданні окремо та після допиту залишається в залі судового засідання до закінчення розгляду справи, якщо суд не дозволить йому піти раніше. Свідки, які ще не дали показань, не можуть перебувати в залі судового засідання під час розгляду справи.

Перед допитом головуючий встановлює особу свідка, його вік, рід занять, місце проживання і стосунки зі сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, роз'яснює його права та з'ясовує, чи не відмовляється він на законних підставах від давання показань. Відмову від давання показань суд приймає шляхом постановлення ухвали. Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий під розписку попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та приводить його до присяги, текст якої свідок підписує, а присяга та розписка приєднуються до справи. Після цього головуючий пропонує свідкові розповісти все, що йому особисто відомо у справі.

За загальним правилом, свідків допитують усно, за винятком випадків, коли показання пов'язані з будь-якими обчисленнями та іншими даними, які важко зберегти в пам'яті. В такому випадку, даючи показання, свідок може користуватися записами, які потім подаються судові та особам, які беруть участь у справі, і можуть бути приєднані до справи за ухвалою суду. В разі відкладення розгляду справи оголошуються показання свідків, зібрані за судовими дорученнями у порядку забезпечення доказів під час допиту їх за місцем проживання, або показання, дані ними у судовому засіданні, в якому було ухвалено скасоване рішення і якщо участь цих свідків у новому судовому засіданні є неможливою.

Свідок має право давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє.

Свідкові можуть бути поставлені запитання в такому порядку: першою - особа, за заявою якої викликано свідка, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Суд ставить запитання свідкові після закінчення його допиту особами, які беруть участь у справі, проте закон наділяє його правом в будь-який момент допиту з'ясовувати суть відповіді свідка на запитання осіб, які беруть участь у справі. Запитання свідкам можуть ставити і під час дослідження інших доказів. Якщо запитання, поставлені свідку, за змістом ображають честь, гідність особи, є навідними або не стосуються предмета розгляду, головуючий має право знімати їх за заявою осіб, які беруть участь у справі.

На виконання положень ст. 63 Конституції України у ст. 50 ЦПК закріплено право свідка відмовитися давати показання, якщо відомі йому відомості стосуються його особисто, членів його сім'ї чи близьких родичів. Таку відмову від давання показань суд приймає шляхом постановлення ухвали (ст. 180 ЦПК).

Свідок може бути допитаний повторно в тому самому або наступному засіданні за його заявою або заявою сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі, чи з ініціативи суду. Свідки також можуть бути допитані одночасно (очна ставка) для з'ясування причин розбіжностей у показаннях.

Особливий порядок передбачений для допиту малолітніх та неповнолітніх свідків (ст. 182 ЦПК): малолітні, а за розсудом суду й неповнолітні, свідки допитуються у присутності педагога або батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, які не заінтересовані у справі. Такі особи з дозволу суду можуть ставити свідкові запитання, а також висловлювати свою думку щодо особи свідка, змісту його показань.

Свідок, який не досяг шістнадцятирічного віку, не попереджається про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання, він не приводиться до присяги, а після закінчення допиту видаляється із зали судового засідання, крім випадків, коли суд визнав необхідною його присутність. Задля об'єктивного з'ясування обставин справи у виняткових випадках на час допиту осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, із зали судового засідання за ухвалою суду може бути видалена та чи інша особа, яка бере участь у справі. Після повернення цієї особи до зали судового засідання головуючий повідомляє її про показання свідка і надає можливість поставити йому запитання.

Зважаючи на те, що пояснення сторін не визнаються законом засобом доказування, відповідно до ст. 184 ЦПК, якщо сторона, третя особа, їхні представники заявлять, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, вони за їх згодою можуть бути допитані як свідки, в тому числі із попередженням їх про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань та ін.

Дослідження письмових доказів (ст. 185 ЩІК), в т. ч. отриманих в порядку їх забезпечення, огляду на місці або за судовими дорученнями, полягає в їх оголошенні в судовому засіданні та наданні для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а за необхідності — також експертам, спеціалістам та свідкам. Особи, які беруть участь у справі, можуть давати свої пояснення з приводу вищевказаних доказів або протоколу їх огляду. Щодо досліджуваних доказів їм, а також свідкам, експертам, спеціалістам можуть ставитися запитання.

З метою захисту державної або іншої таємниці, яка охороняється законом, ЦПК встановлює спеціальні правила дослідження особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції, яка містить таку таємницю. Ці документи можуть оголошуватись у відкритому судовому засіданні тільки за згодою осіб, визначених ст. 306 ЦК (особи, яка їх направила, та адресата). Це саме правило застосовується при дослідженні звуко- і відеозаписів приватного характеру (ст. 186 ЦПК).

Відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису проводяться в залі судового засідання або в іншому, спеціально підготовленому для цього приміщенні, з відображенням у журналі судового засідання особливостей оголошуваних матеріалів і зазначенням часу демонстрації. Після цього суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі. У разі потреби відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису можуть бути повторені повністю або у певній частині.

З метою з'ясування відомостей, що містяться у матеріалах звуко- і відеозапису (наприклад, якщо зображення нечітке або носій пошкоджено тощо), а також у зв'язку з надходженням заяви про їх фальшивість суд може залучити спеціаліста або призначити експертизу.

Дослідження речових доказів проводиться шляхом їх огляду в залі судового засідання або іншим способом. За правилами ст. 187 ЦПК після огляду такі докази пред'являють для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках — також експертам, спеціалістам і свідкам, які, своєю чергою, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з оглядом, про що зазначається в журналі судового засідання.

Якщо речові докази досліджувались не в судовому засіданні, а, наприклад, за місцем їх знаходження, протоколи огляду оголошуються в судовому засіданні, і особи, які беруть участь у справі, можуть дати щодо них свої пояснення. Крім того, вони можуть ставити запитання з приводу речових доказів свідкам, а також експертам, спеціалістам, які їх оглядали.

Дослідження висновку експерта регулюється ст. 189 ЦПК. Поданий експертом письмовий висновок оголошується в судовому засіданні. Для роз'яснення і доповнення висновку експертові можуть бути поставлені запитання. Першою, як і при допиті свідків, запитання експертові ставить особа, за заявою якої призначено експертизу, та її представник, потім інші особи, а після — суд. Якщо експертизу призначено за клопотанням обох сторін, першими ставлять запитання експертові позивач і його представник. Суд також має право з'ясовувати суть відповідей експерта на запитання осіб, які беруть участь у справі.

Під час дослідження доказів є можливою участь спеціаліста, який може надавати усні консультації або письмові роз'яснення (висновки), з приводу яких йому також можуть бути поставлені запитання по суті.

Після з'ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами головуючий з'ясовує у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, чи не бажають вони дати додаткові пояснення, які можуть доповнити матеріали справи.

Вислухавши додаткові пояснення і вирішивши заявлені при цьому клопотання, або за відсутності таких, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами і переходить до наступної частини судового засідання — судових дебатів.

СУДОВІ ДЕБАТИ (ст. ст. 193 ЦПК) - це частина судового засідання, в якій особи, які беруть участь у справі, у промовах підбивають підсумки своїх пояснень, дають оцінку дослідженим доказам, наводять власну точку зору щодо того, яким повинен бути результат розгляду та вирішення справи.

Ст. 193 ЦПК закріплює чіткий порядок та послідовність виступів учасників процесу у дебатах. Першим надається слово сторонам та їх представникам. Треті особи без самостійних вимог виступають у судових дебатах після особи, на боці якої вони беруть участь. Якщо в справі бере участь третя особа, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору, то вона та її представник виступають у судових дебатах після сторін. Осо би, які беруть участь у справі, можуть відмовитись від участі в судових дебатах або доручити своїм представникам висловити їх позицію.

Якщо справа порушена органами або особами, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, вони виступають у судових дебатах першими. Після них -особи, в інтересах яких відкрито провадження у справі.

Промови виголошуються у довільній формі та не обмежені часом, проте головуючий може зупинити промовця, якщо останній виходить за межі справи або повторюється. У своїх промовах особи можуть посилатися лише на ті обставини і докази, які були досліджені в судовому засіданні.

З дозволу суду промовці можуть обмінюватися репліками. Реплікою є коротка відповідь, заперечення, зауваження, які висловлюються учасниками судових дебатів в зв'язку зі сказаним у промовах. Відповідно до ст. 193 ЦПК право останньої репліки завжди належить відповідачеві та його представникові.

Інколи в ході судових дебатів виникає необхідність дослідження нових обставин, що мають значення для справи, або дослідження нових доказів. Оскільки у цій частині судового засідання вони досліджуватися не можуть, суд постановляє ухвалу про повернення до з'ясування обставин у справі. Після закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами судові дебати проводяться в загальному порядку.

Судові дебати закінчуються виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

УХВАЛЕННЯ РІШЕННЯ СУДУ (ст. ст. 195-196 ЦПК) відбувається тільки в спеціально обладнаному для цього приміщенні - нарадчій кімнаті, куди має доступ тільки суддя (судді), який розглядав справу. Суд виходить до нарадчої кімнати негайно після закінчення судового розгляду, попередньо назвавши орієнтовний час, коли рішення буде оголошено.

Відповідно до ст. 214 ЦПК у нарадчій кімнаті при ухваленні рішення суд вирішує такі питання:

· чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються;

· чи є інші фактичні дані (наприклад, пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

· які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

· яка правова норма підлягає застосуванню до правовідносин, що були предметом судового дослідження;

· як повинна бути вирішена відповідна справа (задовольняти повністю або частково позовні вимоги чи ні тощо);

· як розподілити судові витрати між сторонами;

· чи є підстави допустити негайне виконання судового

рішення;

· чи є підстави для скасування заходів забезпечення

позову;

· інші питання, обумовлені особливостями конкретної цивільної справи.

Очевидно, що найбільш прийнятною є безперервна нарада суддів у нарадчій кімнаті. Проте не виключаються випадки, коли для ухвалення законного та обґрунтованого рішення у справі не вистачатиме відомостей про певні її обставини. Тут закон передбачає можливість суду з'ясувати будь-яку обставину справи шляхом повторного допиту свідків або вчинення іншої процесуальної дії. В такому разі суд, не ухвалюючи рішення, відповідно до ст. 195 ЦПК постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду, який проводитиметься виключно в межах з'ясування обставин, що потребують додаткової перевірки.

Головуючий не має жодних переваг при ухваленні рішення, й усі питання вирішуються шляхом голосування більшістю голосів, причому жоден із суддів не має права утримуватися від голосування. Суддя, не згодний з ухваленим рішенням, зобов'язаний його підписати, однак має право письмово викласти свою окрему думку.

Окрема думка - це викладена у письмовій формі позиція одного з суддів, яка не збігається з позицією більшості складу суду щодо того, яке рішення повинно бути ухвалено в конкретній справі. Цей документ не проголошується в судовому засіданні, але приєднується до справи і відповідно до ст. 19 ЦПК є відкритим для ознайомлення. Проте в науці цивільного процесуального права існує точка зору, що ознайомлення з окремою думкою судді дає повне уявлення про суперечності в позиціях суддів при прийнятті рішення, і, відповідно, розкриває таємницю нарадчої кімнати. У зв'язку з цим висловлюються пропозиції обмежити доступ до окремої думки.

Після прийняття та підписання рішення оголошується в судовому засіданні. У разі відкладення складання мотивувальної частини рішення у судовому засіданні проголошується вступна та резолютивна його частини, причому повідомляється, коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду.

Одночасно з оголошенням рішення головуючий роз'яснює його зміст, строки та порядок його оскарження особам, які беруть участь у справі.