Поняття та передумови відкриття провадження у справі

Відкриття провадження у справі як стадія цивільного процесу - це сукупність процесуальних дій суду та інших учасників процесу, спрямованих на визначення передумов, підстав та порядку реалізації права на звернення до суду за судовим захистом.

Відкриття провадження у справі пов'язується із наявністю права на позов, а також процесуальним порядком його реалізації. Право на позов є похідним поняттям від загального права на судовий захист, закріпленого та гарантованого ст. 55 Конституції України.

У теорії цивільного процесуального права в даному випадку застосовуються поняття "право на позов", "право на судовий захист", "право на звернення до суду". Кожне із цих понять має право на існування, причому у кожному конкретному випадку у них вкладається відповідний зміст.

Щодо права на позов, то у науці цивільного процесуального права думки науковців розійшлися. В одному випадку право на позов визначається як процесуальне поняття, у другому — зводиться до матеріального, а в третьому — матеріально-правові та процесуально-правові моменти судового захисту об'єднуються в єдине поняття права на позов. Інколи ще називають право на пред'явлення позову та право на задоволення позову.

Право на позов є єдиним поняттям, яке включає:

 

право на задоволення матеріально-правової вимоги позивача

право на пред'явлення позову і порушення справи

у суді

 

Право на задоволення позову стосується кінцевого результату діяльності суду із розгляду та вирішення справи. Тобто, в особи це право виникає ще в момент порушення права, однак підтвердити його, а в подальшому реалізувати, можна тільки після ухвалення рішення суду про задоволення позову. Підстави для підтвердження та реалізації цього права визначаються, як правило, нормами матеріального права.

Право на пред'явлення позову є засобом реалізації права на позов. Однак, виступаючи процесуальною формою права на позов, право на пред'явлення позову користується певною самостійністю. Важливою гарантією можливості отримати судовий захист є положення про те, що відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною (ст. З ЦПК, ст. 6 Закону України "Про судоустрій України").

Правом на пред'явлення позову наділені всі заінтересовані особи (ст. З ЦПК), в тому числі іноземні фізичні та юридичні особи та держави (ст. 410 ЦПК). Усі вони можуть звернутися до суду з позовом про захист суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу. В окремих визначених законом випадках до суду можуть звертатися органи та особи в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересів (ст.ст. З, 45 ЦПК). Слід також зазначити, що право на звернення до суду за судовим захистом мають не тільки фізичні та юридичні особи, а й інші суб'єкти, які наділені цивільною процесуальною правосуб'єктністю.

Право на пред'явлення позову - це інститут цивільного процесуального права, який регулює підстави та порядок порушення судової діяльності із захисту прав та охоронюваних законом інтересів. Процесуальними наслідками реалізації права на пред'явлення позову є виникнення судової діяльності із здійснення правосуддя у цивільній справі та ухвалення рішення суду як результат цієї діяльності. Для цього інституту не має значення питання щодо характеру спірного рішення - про задоволення заяви або про відмову у ньому. Якщо в ході розгляду справи з'ясується, що особа, яка звертається до суду, не має на це права, то справа має бути закрита чи заява має бути залишена без розгляду.

В теорії цивільного процесуального права передумови права на пред'явлення позову поділяють на суб'єктивні та об'єктивні.

До суб'єктивних передумов належать процесуальна правоздатність позивача і відповідача, процесуальна заінтересованість особи.

Об'єктивні передумови права на звернення з позовом до суду можуть бути позитивні та негативні.

Передумови, наявність яких є необхідною для реалізації права на звернення до суду, називають позитивними: належність справи до цивільної юрисдикції суду; правовий характер вимоги позивача. Якщо цих передумов немає, процес не може бути порушений, оскільки позивач не має права на звернення до суду.

Негативними вважаються передумови, з відсутністю яких закон пов'язує можливість звернення з позовом. До них належать: відсутність рішення, що набрало законної сили, винесеного зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; відсутність ухвали суду, яка набрала законної сили, про прийняття відмови позивача від позову або про визнання мирової угоди сторін; відсутність у провадженні суду справи щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; відсутність укладеного між сторонами договору про передачу цього спору на вирішення третейського суду.

Усі ці передумови права на звернення до суду мають виключно процесуальний характер і не стосуються питань про наявність чи відсутність у позивача суб'єктивного матеріального права. У зв'язку з цим суддя не має права відмовити у відкритті провадження або повернути заяву з тих причин, що у позивача немає матеріального права, тобто права на задоволення позову, якщо дана категорія справ підлягає розгляду у суді.