Усиновлення (ст. ст. 251-255 ЦПК).

Судовий порядок усиновлення є порівняно новим інститутом, що запроваджений Законом України "Про внесення змін і доповнень до Кодексу про шлюб та сім'ю України" від ЗО січня 1996 р., а у процесуальному законодавстві відповідно — Законом України " Про внесення доповнень до Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін і доповнень до Кодексу про шлюб та сім'ю України" (зміни щодо порядку усиновлення дітей)" від 12 липня 1996 р. Введення цих норм зумовлене необхідністю всебічного забезпечення інтересів дитини та законності усиновлення.

Підстави, порядок усиновлення та процесуальні питання, пов'язані із розглядом та вирішенням відповідних справ визначаються гл. 18 СК та ст.ст. 251-255 ЦПК.

Предметом судової діяльності є перевірка підстав проведення усиновлення, його відповідність інтересам самої особи щодо забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя, а також відсутність порушення інтересів інших осіб. Суд встановлює також згоду усиновлюваного, адже відповідно до ст. 218 СК згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові.

Право на звернення мають особи, які бажають усиновити особу. Заява до суду може подаватися особисто однією особою або подружжям (спільна заява), але не через представника.

Крім загальних вимог, визначених ст. 119 ЦПК, заява має містити: ім'я, місце проживання заявника, а також прізвище, ім'я, по батькові, вік усиновлюваної дитини, її місце проживання, відомості про стан здоров'я. Заява про усиновлення дитини може також містити клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини, про запис заявника матір'ю або батьком дитини.

До заяви додаються такі документи:

· копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода на це другого з подружжя, засвідчена нотаріально, — при усиновленні дитини одним із подружжя;

· медичний висновок про стан здоров'я заявника;

· довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати

або

копія декларації про доходи;

· документ, що підтверджує право власності або користування жилим приміщенням.

До заяви громадян України про усиновлення дитини, яка є громадянином іншої держави, крім цього, додаються згода законного представника дитини та згода компетентного органу держави, громадянином якої є дитина.

До заяви про усиновлення дитини особами без громадянства, що постійно проживають за межами України, або іноземцями додаються дозвіл уповноваженого органу виконавчої влади та висновок компетентного органу відповідної держави про умови їх життя і можливість бути усиновлювачами, дозвіл компетентного органу відповідної держави на в'їзд усиновленої дитини та її постійне проживання на території цієї держави, зобов'язання усиновлювача, оформлене в нотаріальному порядку, про надання представникам дипломатичної установи України за кордоном інформації про усиновлену дитину та можливості спілкування з дитиною. Відповідно до ст. 252 ЦПК усі документи, складені іноземною мовою, мають бути легалізовані у встановленому порядку, перекладені українською мовою і нотаріально засвідчені.

У разі усиновлення повнолітньої особи заява має містити: ім'я, місце проживання заявника, а також прізвище, ім'я, по батькові, вік усиновлюваної дитини, її місце проживання, відомості про стан здоров'я дитини, а також дані про відсутність матері, батька або позбавлення піклування. До заяви мають бути додані: копія свідоцтва про шлюб, письмова згода на це другого з подружжя, засвідчена нотаріально, — при усиновленні дитини одним із подружжя, а також згода особи на усиновлення.

При підготовці справи до розгляду суддя вирішує питання про участь у справі відповідного органу опіки і піклування, а у справах за заявами іноземних громадян — Центру з усиновлення дітей Міністерства освіти і науки України. Участь органів опіки.та піклування у справах про усиновлення дітей справ є обов'язковою (ст. 19 СК, ст. 254 ЦПК), вони мають надати суду висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.

До висновку органу опіки та піклування додаються: акт обстеження умов життя заявника, складений за місцем його проживання; свідоцтво про народження дитини; медичний висновок про стан здоров'я дитини, про її фізичний і розумовий розвиток; у випадках, встановлених законом, згода батьків, опікуна, піклувальника дитини, закладу охорони здоров'я або навчального закладу, а також самої дитини на усиновлення (ст. 253 ЦПК).

Справа про усиновлення розглядається судом за місцем проживання усиновлюваної дитини або повнолітньої особи, колегіальне у складі одного судді та двох народних засідателів. Для забезпечення таємниці усиновлення за клопотанням заявника (заявників) проводиться закритий судовий розгляд.

Суд розглядає справу про усиновлення дитини за обов'язковою участю заявника, органу опіки та піклування або уповноваженого органу виконавчої влади, а також дитини, якщо вона за віком і станом здоров'я усвідомлює факт усиновлення, з викликом заінтересованих осіб. При усиновленні повнолітньої особи обов'язковою є участь заявника (заявників) та усиновлюваної особи (ст. 224 СК).

За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення, врахувавши обставини, що мають істотне значення, зокрема:

 

1---- ►	Стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини
------ ►	Мотиви, з яких особа бажає усиновити дитину
------ ►	Мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один з подружжя подав заяву про всиновлення
------ ►	Особу дитина та стан її здоров'я
------ ►	Взаємо відповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також як довго ця особа опікується дитиною
------ ►	Ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити

 

 

Ухвалене рішення проголошується публічно, за винятком проведення закритого судового розгляду. За клопотанням заявника (заявників) суд може змінити ім'я, прізвище, по батькові, дату та місце народження усиновлюваної дитини, запис усиновлювачів батьками. Судові витрати покладаються на заявника (заявників).

З моменту набрання рішенням законної сили у загальному порядку усиновлення вважається таким, що відбулося. Однак законом встановлено, що до цього моменту воно може бути скасоване судом, який його ухвалив згідно зі ст. 255 ЦПК. Це допускається у разі:

— відкликання батьками дитини своєї згоди на усиновлення.

У такому разі суд поновлює розгляд справи і може відмовити в усиновленні на цій підставі;

— відкликання заяви про усиновлення після ухвалення рішення про усиновлення. За цієї обставини заява залишається без розгляду, що не перешкоджає заявникові (заявникам) звернутися до суду у загальному порядку в подальшому.

Рішення суду, що набрало законної сили, надсилається органу опіки та піклування, а у разі усиновлення іноземними громадянами — також Центру з усиновлення дітей.

Справи про скасування усиновлення та визнання його недійсним вирішуються судом у порядку позовного провадження.