Форми взаємодії міліції та громадськості з охорони громадського порядку.

Для успішного виконання завдань, поставлених перед ОВС, необхідно об'єднати зусилля міліції з державними органами і трудовими колективами.

Органи виконавчої влади та органи місцевого само­врядування, посадові особи цих органів, керівники підприємств, установ, організацій у межах своєї компетенції, а також громадяни сприяють громадським формуванням в охороні громадського порядку і державної о кордону.

Місцеві державні адміністрації та органи місцевого са­моврядування, підприємства, установи та організації в уста­новленому порядку розглядають пропозиції громадських формувань щодо поліпшення стану громадського порядку і охорони державного кордону та вживають у межах своєї компетенції відповідних заходів.

Місцеві державні адміністрації та органи місцевою са­моврядування спільно з органами внутрішніх справ, підрозділами Прикордонних військ України організовують діяльність громадських формувань з охорони громадського порядку га державного кордону шляхом залучення їх членів до проведення патрулювання та інших спільних заходів, проведення інструктажів та оперативного надання відповідної інформації, крім таємної, залучення їх членів до правового навчання та ознайомлення з формами та методами боротьби з правопорушеннями.

Місцеві державні адміністрації та органи місцевого са­моврядування у межах своєї компетенції спільно з органами внутрішніх справ та підрозділами Прикордонних військ України здійснюють координацію та контроль за діяльністю громадських формувань, заслуховують повідомлення і звіти керівників зазначених формувань.

Для реалізації цих завдань місцеві державні адміністрації га органи місцевого самоврядування мають право вводити за рахунок коштів місцевого бюджету посади інструктора з питань роботи з громадськими формуваннями, начальника загону народної дружини підприємства, установи, організації.

Керівництво діяльністю громадських формувань здійснюють штаби, координаційні ради та правління, які формуються на виборній основі.

Органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації мають право вирішувати питання щодо забезпечення діяльності громадських формувань, надавати їм службові приміщення, необхідний інвентар та засоби зв’язку.

Органами виконавчої влади та органами місцевого са­моврядування у порядку, встановленому законом, контролюється діяльність громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону. Вони також проводять реєстрацію зазначених громадських формувань, здійснюють контроль за дотриманням ними вимог положення (статуту). Представники цих органів мають право спостерігати за проведенням громадськими формуваннями заходів, вимагати необхідні документи, одержувати пояснення.

Під взаємодією ОВС з державними органами, трудовими колективами та громадськими організаціями слід розуміти погоджені дії цих суб'єктів (за цілями, завданнями, напрямами), орієнтовані на недопущення або припинення правопорушення, притягнення осіб до відповідальності, а також формування в громадськості позитивного ставлення до відповідних норм і правил громадського співжиття8.

Ст. 6 Закону України "Про міліцію" зобов'язує державні органи, трудові колективи, громадські об'єднання, службових осіб і громадян сприяти міліції в охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю.

Результати роботи ОВС оцінюються за реальним станом громадського порядку та криміногенної ситуації, повнотою виявлення осіб з антигромадською поведінкою та недопущенням з їхнього боку злочинів, ефективним залученням до роботи щодо дотримання правопорядку позаштатних дільничних інспекторів міліції, населення та громадських формувань.

В організації охорони громадського порядку та боротьбі зі злочинністю важливе місце традиційно займає взаємодія органів внутрішніх справ з органами державної безпеки, митними, державними адміністраціями, громадськими формуваннями підприємств. МВС України, приділяючи цьому питанню значну увагу, самостійно та спільно з іншими відомствами видало ряд наказів, спрямованих на подальше вдосконалення взаємодії органів внутрішніх справ з Іншими правоохоронними органами, адміністраціями установ, організацій.

У спільній Інструкції МВС, СБУ, Держкомкордону. Держмитслужби, Міноборони та Мінюсту України про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України в боротьбі із злочинністю, зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 21 вересня 1994 р. за N 225/435. наголошується на:

- взаємному інформуванні правоохоронними органами один одного про виявлені ними в процесі здійснення своїх функцій причини та умови, що сприяють злочинам та іншим правопо­рушенням, безпосередня боротьба з якими віднесена до компетенції іншого правоохоронного органу;

- погодженому визначенні переліку інформації, оперативний обмін якою та використання може сприяти своєчасному вжиттю заходів щодо запобігання злочинам; нормативному закріпленні, у разі необхідності порядку обміну такою інформацією між правоохоронними та іншими органами.

Взаємодія органів внутрішніх справ з іншими правоохоронними органами полягає у взаємозв'язку інформування, планування та здійснення спільних заходів. Обмін інформацією здійснюється з таких основних питань і подій про:

- злочини, які готуються, усі скоєні та нерозкриті тяжкі злочини;

-злочинців, які розшукуються, осіб, котрі пропали безвісти;

- виявлення невпізнаних трупів;

- доставлених правопорушників, особу яких не встановлено;

- затриманих правопорушників, коли є достатні підстави припустити, що вони причетні до злочинів, скоєних на території органу, з яким здійснюється взаємодія:

- аварії та катастрофи:

- інші пригоди, коли виникає необхідність спільного вирішення оперативно-службових питань,

З метою своєчасної та швидкої передачі інформації встанов­люються прямі телефони й канали між органами, які взаємодіють, чергові частини оснащуються радіостанціями, що працюють на одних і тих же діапазонах хвиль.

Для органів внутрішніх справ та органів, які з ними взаємодіють, характерна спільна діяльність при надзвичайних обставинах (катастрофах, аваріях), їхній особовий склад залучається до виконання таких завдань: блокування району ката­строфи, охорони громадського порядку: забезпечення збереження документів і предметів, які стосуються тої чи іншої пригоди; збирання відомостей про потерпілих і створення умов для нор­мальної діяльності комісії зі службового розслідування причин катастрофи або аварії.

Необхідність спільних дій органів внутрішніх справ та органів Служби безпеки України зумовлюється рядом обставин. По-перше, багато державних злочинів, боротьба з якими безпосередньо покладена на органи внутрішніх справ, об'єктивно мають схожість з особливо небезпечними державними злочинами, а іноді відрізняються від них тільки суб’єктивною стороною. Це не дозволяє одразу ж після одержання сигналу з достатньою впевненістю визначити, до компетенції якого відомства належить припинення та розкриті я такого злочину. Тому на зазначеному етапі роботи потрібна спільна участь органів внутрішніх справ та органів Служби безпеки.

По-друге, схожість окремих завдань цих органів вимагає узгодженого їх використання з метою недопущення розшиф­рування інформації, яка не повинна бути розголошеною.

По-третє, взаємодія дозволяє маневрувати силами і засобами, максимально використовувати специфічні для зазначених органів методи та форми роботи.

Найбільш поширеною формою взаємодії органів внутрішніх справ з органами Служби безпеки України с обмін інформацією про осіб і факти, які становлять оперативний інтерес. Характер її, звичайно, вимагає якнайшвидшого реагування. Це, передусім, стосується випадків припинення особливо небезпечних державних злочинів.

Ефективною формою взаємодії органів внутрішніх справ з органами Служби безпеки України є спільне розроблення га реалізація заходів щодо охорони громадського порядку та безпеки в період підготовки й проведення значних громадсько-політичних заходів, при вибутті, прибутті, проїзді по території країни керівників держав й урядів га інших державних делегацій.

Поширення набула й така форма взаємодії, як розроблення планів спільних дій в умовах надзвичайних обставин (аварії, катастрофи, захоплення, крадіжки повітряних суден, колективні порушення громадського порядку).

Органи внутрішніх справ, які функціонують у районах державного кордону України, проводять свою роботу в тісній взаємодії з органами прикордонної охорони та митними органами. Це здійснюється в основному (у формі обміну інформацією, яка становить взаємний інтерес) у напрямі спільною планування та проведення заходів, які спрямовані на припинення й попередження правопорушень. Спільно із зазначеними органами вирішуються питання, пов'язані з обмеженням в'їзду до прикордонної зони, міжнародним транзитом.

Важливим напрямом діяльності ОВС є співпраця з викон­комами сільських і селищних рад, житлово-комунальними

службами. За правильної постановки питання ОВС отримують від

них інформацію про осіб, що:

- ніде не працюють га зловживають спиртними напоями;

- влаштовують сімейно-побутові конфлікти;

- схильні до вчинення злочинів та правопорушень;

- утримують пригони та здають своє житло для розлиття спиртних напоїв. виготовлення та вживання наркотиків;

- займаються проституцією та іншими правопорушеннями, а також про підвали, горища, які служать місцями сходин антигромадського елементу.

Виявивши в результаті відпрацювань облаштовані для сходин антигромадського елементу підвали І а горища працівники органів внутрішніх справ, у свою чергу, вносять відповідні пропозиції в житлово-комунальні органи про усунення причин та умов учинення правопорушень: влаштування замикальних пристроїв на підвалах і горищах, знесення настилів та інших подібних місць.

Не менш важливим г взаємодія працівників ОВС з трудовими колективами, підприємствами та установами, звідки вони отримують інформацію про осіб:

- звільнених за прогули та інші правопорушення;

- котрі зловживають спиртними напоями та наркотичними засобами:

- що розкрадають державне та приватне майно, а також заходах громадського впливу на порушників трудової дисципліни та тих. котрі розглядались у трудовому колективі за інформацією

Значний вклад в організацію роботи з попередження га розкриття злочинів уносять й окремі громадяни, тому питанням взаємодії з населенням та окремими громадянами надається особлива увага в діяльності ОВС. Залучення їх до такої співпраці шляхом оформлення позаштатними співробітниками або негласними працівниками сприяє своєчасному отриманню інформації щодо попередження та розкриття злочинів, розшуку злочинців тощо.

Тісна співпраця, у свою чергу, вимагає від працівників органів внутрішніх справ:

- регулярних звітів перед населенням і трудовими колективами про стан правопорядку на території, що обслуговується:

- заслуховування матеріалів щодо конкретних правопорушників;

- проведення ділових зустрічей та зборів з питань охорони громадського порядку й вироблення конкретних заходів щодо його покращення.

Взаємодія правоохоронних органів з громадськістю - основа демократизації суспільства, побудови правової держави, забезпечення законності. Спільна діяльність міліції й об'єднань громадян, які беруть участь у боротьбі з правопорушеннями та охороні громадського порядку, формує у свідомості населення необхідність поважати загальнодержавні інтереси, шанобливо ставитись до принципів законності, з гідністю виконувати свої громадські обов’язки9.

Уміння працівників міліції будувати взаємини з представниками конкретних громадських правоохоронних формувань розглядається як важливий критерій оцінювання їхнього професійного рівня, політичної і правової культури.

Залучення широких верств населення до правоохоронної діяльності закономірне й справедливо розглядається як складова його участі в управлінні справами суспільства і держави, як один з головних факторів зміцнення конституційного режиму, посилення механізму підтримання правопорядку на Ґрунті розвитку народовладдя.

Правовою основою діяльності громадських формувань з ОГП є Конституція України, Закони України "Про міліцію", "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону", укази Президента, постанови Кабінету Міністрів, рішення обласних державних адміністрацій, місцевих органів виконавчої влади.

Останнім часом прийнято ряд указів Президента, законів, які повинні активізувати боротьбу зі злочинністю. Прикладом цього слугують Указ Президента України від 16. 06. 1999 р. "Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності органів внутрішніх справ та громадських формувань ', охорони громадського порядку". а також Закон України "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону" від 22. 05. 2000 р.

Президент України в названому Указі зобов'язує Кабінет Міністрів України, обласні державні адміністрації:

- вжити заходів щодо відновлення роботи громадських пунктів охорони порядку, вирішити питання про повернення їм приміщень, що раніше вони займали, або виділення інших, забезпечення утворення громадських пунктів охорони порядку там. де їх немає, з урахуванням регіональних особливостей організувати роботу рад цих пунктів;

- організувати роботу щодо відновлення діяльності в мікрорайонах, сільських населених пунктах, на підприємствах та установах, при закладах освіти добровільних народних дружин, загонів сприяння міліції, самозахисту, груп охорони громадського порядку, інших формувань;

- всебічно сприяти зміцненню взаємодії державних органів місцевого самоврядування, населення з працівниками органів внутрішніх справ, зокрема дільничними інспекторами міліції;

- вжити заходів щодо створення для дільничних інспекторів міліції належних умов роботи, забезпечення їх службовими приміщеннями, житлом та транспортом.

Правову основу забезпечення виконання цих завдань складає Закон України "Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону" від 22. 05. 2000 р.

Зокрема, ним визначаються засади участі громадян в охороні громадського порядку. Вони відповідно до Конституції України мають право створювати громадські об’єднання для участі в охороні громадського порядку і державного кордону, сприяти ор­ганам місцевого самоврядування, правоохоронним та виконавчої влади, а також посадовим особам у запобіганні та припиненні адміністративних правопорушень і злочинів, захисті життя та здоров я громадян, Інтересів суспільства І держави від протиправних посягань, а також у рятуванні людей і майна під час стихійного лиха та інших надзвичайних ситуацій.

Громадські формування з охорони громадського порядку можуть бути створені на засадах громадської самодіяльності як зведені загони громадських формувань, спеціалізовані загони (групи) сприяння міліції, асоціації громадських формувань, загони самозахисту тощо.

Громадські формування з охорони громадського порядку організовуються та діють у взаємодії з правоохоронними органами. виконавчої влади та місцевого самоврядування, дотримуючись принципів гуманізму, законності, гласності, добровільності і прав га свобод людини, громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, рівноправності членів цих формувань.

Координацію діяльності таких формувань з охорони громадського порядку здійснюють місцеві державні адміністрації га органи місцевого самоврядування, а повсякденна (оперативна) діяльність організовується, спрямовується та контролюється відповідними органами внутрішніх справ.

Громадські формування з охорони громадською порядку створюються на добровільних засадах за місцем роботи, навчання або проживання громадян.

Членами громадських формувань з охорони громадського порядку можуть бути громадяни України, які досягли 18-річного віку, виявили бажання брати участь у зміцненні правопорядку та охороні державного кордону, здатні за своїми діловими, мо­ральними якостями і станом здоров’я виконувати взяті на себе зобов'язання.

Не можуть бути членами зазначених громадських формувань особи, котрі порушують громадський порядок, з яких не знята судимість або не погашена у встановленому законом порядку, раніше засуджені за вмисні злочини, хворі на хронічний алкоголізм і наркоманію, визнані в судовому порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, та інші у випадках, передбачених законами України.

Рішення про створення громадських формувань з охорони громадського порядку приймається на зборах громадян. На збори можуть бути запрошені представники трудових колективів, навчальних закладів, правоохоронних органів та громадськості. Громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону організовуються у складі не менше 10-ти осіб.

Громадське формування з охорони громадського порядку і державного кордону діє на основі положення (статуту) про нього.

Положення (статут) громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону повинно містити:

1) назву, мету, завдання громадського формування та його юридичну адресу;

2) відомості про структуру формування і територію, у межах якої воно провадитиме свою діяльність;

3) визначення порядку створення та діяльності керівних і виконавчих органів (штабів, координаційних рад, правлінь), їхніх повноважень;

4) умови і порядок прийняття громадян до громадською формування, вибуття з нього;

5) статутні права та обов'язки членів громадського формування;

6) джерела надходження, порядок використання коштів та іншого майна громадського формування:

7) порядок відшкодування витрат на використання приватного автомототранспорту або в разі завдання збитків майну члена громадського формування під час виконання ним своїх обов'язків;

8) порядок унесення змін і доповнень до положення (статуту);

9) порядок припинення діяльності громадського формування і вирішення питань, пов'язаних з його ліквідацією.

Положення (статут) узгоджується з керівництвом від­повідного територіального органу внутрішніх справ, а також виконавчого органу ради, на території якої діятиме це громад­ське формування10.

Для реєстрації громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону його засновники подають до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної (у місті) рад за місцем діяльності рішення про створення, підтримане відповідним органом внутрішніх справ, узгоджене з цими органами положення (статут), інформацію про склад керівного органу, а також список членів формування. Під час розгляду такого питання мають право бути присутніми представники зазначеного громадського формування.

Діяльність громадського формування з охорони гро­мадського порядку може бути припинена шляхом примусового розпуску або саморозпуску відповідно до закону.

У разі порушення громадським формуванням вимог чинного законодавства щодо його діяльності за заявою реєструючого органу або прокурора діяльність може бути заборонена за рішенням суду у встановленому законом порядку.

Члени громадських формувань під час виконання своїх обов'язків з охорони громадського порядку і державного кордону після пред'явлення посвідчення члена громадського формування мають право:

1) вимагати від громадян додержання правопорядку, припинення адміністративних правопорушень і злочинів, дотримання режиму державного кордону, у тому числі на територіях, що межують з державним кордоном, де прикордонну смугу не визначено;

2) у разі підозри в учиненні адміністративних правопорушень і злочинів перевіряти у громадян документи, що посвідчують її особу;

3) спільно з працівниками органів внутрішніх справ затримувати й доставляти до органу внутрішніх справ, штабу громадського формування з охорони громадського порядку або громадського пункту охорони порядку осіб, які виявили злісну непокору законним вимогам члена громадського формування з охорони громадського порядку державного кордону і не виконують вимог щодо припинення адміністративного правопорушення;

4) складати протоколи про адміністративні правопорушення;

5) входити до клубів, кінотеатрів, стадіонів, інших громадських місць і приміщень за згодою власника чи вповноваженого ним органу для переслідування правопорушника, який переховується, або припинення адміністративних правопорушень чи злочинів;

6) у невідкладних випадках використовувати транспортні засоби, що належать підприємствам, установам, організаціям або громадянам (за їхньою згодою), крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав, міжнародних організацій, спеціального призначення, для доставлення до лікувальних закладів осіб, що перебувають у безпорадному стані, або тих, котрі потерпіли від нещасних випадків чи правопорушень і потребують термінової медичної допомоги;

7) у разі порушення водіями Правил дорожнього руху, створення реальної загрози життю або здоров'ю громадян вживати заходів до припинення цього правопорушення, здійснювати перевірку документів у водіїв на право користування та керування транспортними засобами, а також не допускати осіб, які не мають документів або перебувають у стані сп'яніння.

Для реалізації завдань охорони громадського порядку і профілактики правопорушень місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування мають право вводити за рахунок коштів місцевого бюджету посади інструктора з питань роботи з цими формуваннями, начальника загон> народної дружини підприємства, установи, організації.

Керівництво діяльністю громадськими формуваннями здійснюють штаби, координаційні ради та правління, які формуються на виборній основі.

Стаття 17 Закону регламентує правові гарантії та соціальний захист членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону.

Законом гарантується захист життя, здоров'я, честі, гідності, майна члена громадського формування та членів його сім'ї від злочинних посягань та інших протиправних дій.

Злісна непокора членові громадського формування з охорони громадського порядку, а також його образа та інші дії, що перешкоджають виконанню покладених на нього обов'язків, передбачають відповідальність згідно із законом. Зокрема, відповідно до ст. 185 КУпАП злісна непокора законному розпорядженню або вимозі члена громадського формування з охорони громадського порядку передбачає накладення штрафу від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (136 - 255 грн.) чи виправні роботи на строк 1-2 місяці з відрахуванням 20% заробітку, чи адміністративний арешт на 15 діб.

Новий Кримінальний кодекс України вміщує розділ № 15 "Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян".

Стаття 342 Кодексу, зокрема, передбачає кримінальну відповідальність за "Опір представникові влади, правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку". Згідно з частиною 2 цієї статті учинений опір члену громадського формування під час виконання обов'язків з охорони громадського порядку карається штрафом від 50 до 100 неоподатковуваних доходів громадян (850-1 700 грн.) або арештом на строк до 6 місяців, чи обмеженням волі терміном до 4 років, чи позбавленням волі на строк до 2 років.

Частина 3 цієї статті гарантує підвищену відповідальність за примушування членів громадських формувань шляхом насильства або погрози застосування такого насильства до виконання явно незаконних дій у вигляді обмеження волі на строк до 5 років або позбавлення волі від 2 до 5 років.

Стаття 348 Кримінального кодексу передбачає відповідальність за посягання на життя члена громадського формування з охорони громадського порядку. Зокрема, убивство або замах на вбивство члена громадського формування з охорони громадського порядку карається позбавленням волі від 9 до 15 років або довічним позбавленням волі.

У разі загибелі членів громадського формування під час виконання ними покладених на них завдань з охорони громадською порядку членам сім'ї загиблого або особам, які перебувають на його утриманні, за рахунок коштів, що виділяються на фінансу­вання діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку, виплачується одноразова допомога в розмірі не менше п'ятирічного середнього заробітку загиблого за основним місцем роботи, а також відповідно до чинного законодавства призначаєть­ся пенсія у зв'язку з утратою годувальника.

У випадку каліцтва, заподіяного члену громадського фор­мування, або встановлення інвалідності, що настала внаслідок виконання ним обов'язків з охорони громадського порядку і державного кордону, йому виплачується одноразова допомога в розмірі від три до п'ятирічного середнього заробітку (залежно від ступеня втрати працездатності) і призначається пенсія за інвалідністю відповідно до законодавства. Кошти, витрачені через це на лікування члена громадського формування, стягуються з винної особи в установленому порядку.

За членами громадських формувань, які потерпіли від злочинного діяння, за винятком випадку заподіяння такої шкоди при перевищенні ними меж необхідної оборони, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або визнання їх в установленому порядку інвалідами.

Члени громадських формувань з охорони громадською порядку і державного кордону, які мають дозвіл органу внутрішніх справ на придбання, зберігання і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, мають право під час виконання своїх обов'язків спільно з працівниками органів внутрішніх справ або прикордонниками застосовувати власні або видані цими об’єднаннями спеціальні засоби.

Членам громадського формування забороняється під час виконання своїх обов'язків з охорони громадського порядку і державного кордону використовувати холодну та вогнепальну зброю, в тому числі мисливську, яка згідно з чинним законодавством перебуває в їх особистому користуванні.

Взаємодія міліції і громадськості здійснюється в різних формах. Під формами розуміються способи її зовнішнього вираження, у яких виявляється зміст цієї взаємодії. Найчастіше маються на увазі спільні патрулювання, рейди, обходи, спільне планування заходів щодо охорони громадського порядку і боротьби з правопорушеннями; узгодження конкретних самостійних заходів, зокрема:

- лекції, бесіди, рейди, інструктаж працівниками міліції членів громадської правоохоронної організації;

- спільний аналіз оперативної обстановки, спільні наради, семінари, збори;

- навчання представників громадськості техніці ОГГІ, профілактичній роботі і т. п.;

Таким чином, можна виділити такі основні групи зв'язків взаємодії міліції і громадськості;

1. Спільне розроблення та здійснення заходів щодо боротьби з правопорушеннями та з охорони громадського порядку.

2. Узгодження самостійних дій, спрямованих на боротьбу з п правопорушеннями.

3. Обмін інформацією (інформаційна взаємодія).

4. Проведення громадськими формуваннями заходів з ініціативи міліції.

5. Допомога з боку працівників міліції громадським формуванням у проведенні заходів щодо боротьби з правопорушеннями і ОГП.

З цих груп випливають й основні форми взаємодії дільничних інспекторів міліції з громадськими формуваннями.

Розкриваючи зміст форм, ми ознайомимося із методами взаємодії,

1. Спільне розроблення та здійснення заходів щодо боротьби з правопорушеннями і охорони громадського порядку - одна з найважливіших форм взаємодії дільничного інспектора міліції і громадського формування.

До спільного розроблення заходів необхідно віднести:

- діяльність щодо виявлення різних обставин, що мають значення для охорони громадського порядку і боротьби з правопо­рушеннями;

-їх вивчення й оцінку;

-визначення способів покращення профілактичної роботи з охорони громадського порядку;

-складання планів.

2. Узгодження самостійних дій. Працівники міліції і формування громадськості - це непідпорядковані один одному самостійні суб'єкти охорони громадського 4порядку. Багато дій з охорони громадського порядку громадські формування здійснюють незалежно від міліції, але їхня результативність великою мірою залежить від погодження з ОВС. В іншому випадку на одному й тому ж маршруті може появитися патрульна група громадського формування, дільничний інспектор міліції з позаштатними працівниками, наряд ППС, хоча оперативна обстановка такої концентрації сил не завжди потребує.

3.Обмін інформацією. Це своєчасна систематична передача об'єктивної інформації з питань забезпечення ОГП від одного суб'єкта взаємодії до іншого. Так, дільничні інспектори міліції зобов'язані інформувати громадські формування про оперативну обстановку на території обслуговування, осіб з антигромадською поведінкою (у тому числі тих, що знаходяться під адміністративним наглядом), прикмети осіб, що знаходяться в розшуку, викрадені речі та місця їх збуту, місця концентрації антигромадського елементу.

У своїй роботі працівники міліції повинні використовувати інформацію представників громадських організацій, окремих громадян. Ефективним є обмін інформацією за безпосереднього контакту дільничного й громадськості.

4. Проведення громадськими формуваннями заходів з ініціативи міліції. Представники ОВС є професіоналами, тому вони мають можливість глибше ніж представники громадськості аналізувати сукупність факторів, які негативно впливають на стан оперативної обстановки, а також виробляти оптимальні заходи з установлення належного громадського порядку. У зв'язку з цим їхні ініціативні пропозиції, що вони вносять, у більшості випадків сприймаються позитивно й реалізуються в практичній діяльності громадських формувань.

5. Допомога ОВС громадським формуванням у проведенні заходів щодо боротьби з правопорушеннями.

Представники громадськості дуже часто потребують необхідної кваліфікованої допомоги з боку професійно підготовлених до боротьби з правопорушеннями представників державних органів, її вони одержують передусім від працівників міліції і викорис­товують у складанні планів своєї робот й, розробленні конкретних правоохоронних заходів, затриманні правопорушників, поглибленні правових знань.

Основними завданнями громадських формувань з охорони громадського порядку є наступні.

1) У сфері охорони громадського порядку:

- надання допомоги органам внутрішніх справ у забезпеченні громадського порядку і громадської безпеки, запобіганні адміністративним проступкам і злочинам;

- інформування органів та підрозділів внутрішніх справ про вчинені або ті, що готуються, злочини, місця концентрації злочинних угруповань;

- сприяння органам внутрішніх справ у виявленні й розкритті злочинів, розшуку осіб, які їх учинили, захист інтересів держави, підприємств, установ, організацій, громадян від злочинних посягань; участь у гарантуванні безпеки дорожнього руху та боротьбі з дитячою бездоглядністю і правопорушенням неповнолітніх.

2) У разі виникнення надзвичайних ситуацій:

- надання невідкладної допомоги особам, які потерпіли від нещасних випадків чи правопорушень;

- участь у рятуванні людей і майна, підтриманні громадського порядку у випадку стихійного лиха та інших надзвичайних обставин.

За активну участь у забезпеченні охорони громадського порядку і державного кордону члени громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону заохочуються органами внутрішніх справ, підрозділами Прикордонних військ України, іншими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування шляхом оголошення подяки або вручення цінного подарунка чи грошової винагороди. Крім того, підприємства, установи й організації за поданням керівних органів громадських формувань можуть надавати членам цих об'єднань пільгові путівки до санаторію або будинку відпочинку, додаткову оплачувану відпус­тку терміном до 5 днів та інші види заохочення й пільги, визначені зборами трудового колективу, за рахунок власних коштів. За поданням керівних органів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону їх члени, котрі беруть найбільш активну участь в охороні громадського порядку, мають пільги при вступі до навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ України, Прикордонних військ України, прийнятті на службу до органів внутрішніх справ або Прикор­донних військ України.

За особливі заслуги під час виконання свого громадського обов'язку та виявлення при цьому мужності і героїзму члени громадського формування відзначаються в установленому порядку державними нагородами.

У зазначеному порядку можуть заохочуватися інші громадяни України, які надають активну допомогу органам внутрішніх справ та підрозділам Прикордонних військ України у виконанні покладених на них завдань.

До осіб, що входять у склад громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону та несумлінно ставляться до виконання своїх обов'язків, можуть застосовуватися за рішенням загальних зборів або керівного виконавчого органу цього об'єднання стягнення у вигляді попередження, догани, виключення з членів громадського формування.