Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Об’єкти та предмети дозвільної системи.Содержание книги
Поиск на нашем сайте
Дія Положення про дозвільну систему поширюється на спеціально визначені предмети, матеріали та речовини, незаконний обіг яких становить підвищену суспільну небезпеку. До них належать вогнепальна зброя (нарізна військових зразків, спортивна, учбова, охолощена, мисливська нарізна, гладкоствольна, несучасна стрілецька), бойові припаси до неї, холодна зброя, пневматична зброя калібром понад 4,5 міліметра та швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, спеціальні засоби самооборони (газові пістолети та револьвери) і патрони до них, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу пат- країнах СНД. Наприклад, у Законі Російської Федерації "Про зброю" під зброєю маються на увазі пристрої та предмети, конструктивно призначені для ураження живої чи іншої цілі, подачі сигналів1[40]. У нашій країні більш вдало визначає зброю М.П. Федоров, який включає до цього поняття пристрої, прилади й предмети, які спеціально виготовлені і конструктивно призначені для ураження живої чи іншої цілі і не мають іншого виробничого чи побутового призначення[41]2. Саме таке визначення викладено в проектах Законів України "Про зброю", поданих на розгляд та затвердження Верховної Ради України, де під зброєю маються на увазі - пристрої, прилади і предмети, спеціально виготовлені та конструктивно призначені і технічно придатні для ураження живої чи іншої цілі[42]3. Ці визначення викликають заперечення щодо включення до них термінів "прилади" та "технічна придатність". Пристосованість як характеристика стану предмета має на увазі наділення його тими чи іншими ознаками для виконання невластивих йому функцій. При цьому не виконання невластивих йому функцій. При цьому не виключається можливість використання приладу за первісним визначенням. Якщо ж така можливість виключена, то предмет переходить в іншу категорію, і вже має місце не прилад, а виготовлення нового предмета. У даному випадку, якщо предмет пристосований, наприклад, для заподіяння тілесних ушкоджень, то він ще не набув усіх необхідних ознак збройності, а отже, не став зброєю. З поняття "зброя" слід виключити й словосполучення "технічна придатність", щоб уникнути його розширеного тлумачення. Технічну придатність можна тлумачити як "справність". "Зіпсованість" зброї достатньо легко може бути витлумачена як технічна непридатність і, відповідно, використана як підстава до виключення предмета з категорії зброї, що не є виправданим. При цьому, на наш погляд, технічна придатність зброї для ураження живої чи іншої цілі визначається наділенням її при виготовленні сукупністю ознак (конструкція, розміри, матеріал виготовлення), кількісні та якісні характеристики яких забезпечують знищення, руйнування або ураження живої чи іншої цілі. До цього слід додати, що ці пристрої та предмети використовуються з метою заподіяння серйозних тілесних ушкоджень, знищення або виведення з ладу живої сили противника (цебто живої цілі), техніки, споруд, будівель тощо. Вони застосовуються на полюванні та в спорті. З викладеного вище випливає, що зброя це - пристрої та предмети, конструктивно призначені для ураження (заподіяння серйозних тілесних ушкоджень, знищення, виведення з ладу, руйнування) живої або іншої цілі (техніки, споруд тощо) у ході збройної боротьби, на полюванні чи в спорті[43]1. Оскільки для дозвільної системи й адміністративних процедур щодо її здійснення має значення відповідна система класифікації зброї, остільки є доцільним систематизувати її за такими основними критеріями, як особливості конструкції та уражальної дії на ціль; спосіб виготовлення; цільове призначення; суб'єкти використання. Виходячи з цього ми не ставимо за мету дати повний аналіз системи класифікації зброї, а зосередимо увагу лише на основних системах і типах зброї, яка є предметом дослідження. Для цього слід класифікувати не тільки ту, зброю що підпадає під дозвільну систему, але і взагалі вилучену з цивільного обороту. Сучасну зброю поділяють за різними критеріями. Залежно від особливостей конструкції та уражальної дії на ціль вона поділяється на ядерну, хімічну, бактеріологічну, реактивну, запалювальну, вогнепальну, холодну, пневматичну, газову та іншу (лазерну, пучкову) і пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами. За способом виготовлення зброя буває промислова, кустарна*[44] та саморобна. Залежно від цільового призначення зброя поділяється на бойову, мисливську та спортивну. За субъектом використання на військову, службову та цивільну[45]1. Дозвільна система, що здійснюється органами внутрішніх справ, поширюється на бойову нарізну вогнепальну армійських зразків зброю або виготовлену за спеціальним замовленням, вихолощену, учбову, несуча-сну стрілецьку, спортивну, мисливську нарізну, комбіновану і гладкоствольну вогнепальну зброю, бойові припаси до цих видів зброї, пневматичну зброю, газову зброю та патрони до неї, споряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами та зазначені патрони, холодну зброю (арбалети, луки, мисливські ножі, катани, шаблі, шашки, мечі, палаші, ятагани, фінські ножі, кортики, кинджали, штики, штик-ножі, які не перебувають на озброєнні військових формувань), що належать підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням і громадянам. Значне місце серед різноманітних систем зброї, на яку поширюється дія дозвільної системи, займає вогнепальна зброя. Вона являє собою найчисленніший вид балістичної зброї. Уперше у світовій історії згадується про застосування вогнепальних засобів на полі бою русичами у знаменитому "Слові о полку Ігоревім" де описано "смоговниці", що кидають полум'я. Далеко за межами України було відоме містечко Опіпіня на Полтавщині (нині селище міського типу в Зіньковському районі), де з часів гетьманів від Петра Конашевича-Сагайдачного до Богдана Хмельницького "варили" селітру у великій кількості[46]1. У технічних та юридичних джерелах існує велика кількість визначень вогнепальної зброї2[47]. У загальному вигляді вогнепальна зброя - це зброя, у якій для метання вражаючих елементів використовується енергія пороху або інших швидкоспалюваних речовин[48]3. Таке визначення відображає основні конструктивні особливості й ознаки, що характеризують пристрої як власне вогнепальну зброю, а саме загальні й спеціальні ознаки, такі як: конструктивна призначеність і ціль використання; використання сили тиску газу (енергії) метального заряду для надання руху уражальному елементу (снаряду); наявність ствола для надання спрямованого руху уражального елемента (снаряда); достатня ура-жальна дія снаряду на відстані. Але, принагідно зазначимо, що, на наш погляд, їх слід доповнити такою ха- рактерною спеціальною ознакою вогнепальної зброї, як "багаторазовість використання". Отже, вогнепальна зброя це - пристрої та предмети багаторазового використання, призначені для захисту і нападу та ураження цілей на відстані снарядами, які викидаються з каналу ствола за рахунок енергії, утворюваної в результаті спаленності метального заряду пороху чи іншої пальної суміші. Залежно від способу метання снарядів та управління при стрільбі вогнепальна зброя поділяється на артилерійську балістичну вогнепальну зброю; стрілецьку вогнепальну зброю та гранатомети. Артилерійська балістична вогнепальна зброя являє собою вид ствольної вогнепальної зброї, основу якої складають артилерійські комплекси, призначені для ураження супротивника на суші, морі та в повітрі[49]1. Стрілецька вогнепальна зброя -це вид ручної ствольної вогнепальної зброї для стрільби кулями чи іншими уражальними елементами, яка переноситься й обслуговується стрільцем (іноді обслугою). Гранатомет як вид ручної вогнепальної зброї використовується для відстрілу гранат на значну відстань. Стрілецька вогнепальна зброя класифікується за особливостями конструкції, способом управління й утримання; довжиною ствола; конструктивними особливостями каналів ствола та їх калібром і ступенем автоматизації[50]2. За особливостями конструкції, способом управління й утримання вона поділяється на гвинтівки, снайперські гвинтівки, карабіни, автомати, пістолети-кулемети, кулемети, пістолети, револьвери, рушниці, штуцери й експреси*[51]. За довжиною ствола зброя поділяється на коротко-ствольну (з довжиною ствола до 200мм), до неї відносяться пістолети і револьвери; середньоствольну (з довжиною ствола 200-500мм), це карабіни, пістолети-кулемети та автомати; довгоствольну (з довжиною ствола більш як 500 мм), до неї належать рушниці, гвинтівки та ручні кулемети. За конструктивними особливостями каналів ствола вогнепальна зброя поділяється на нарізну (зі спіральними нарізами в каналі ствола); гладкоствольну (з гладким каналом ствола) та комбіновану. Істотні особливості в системі класифікації вогнепальної зброї має її калібр. Під калібром мається на увазі внутрішній діаметр каналу ствола. Нарізна зброя має умовні стандартні калібри стосовно кожного її виду і умовно розподілена на зброю: малого калібру (5,6 мм і менше); середнього (нормального) калібру (6-8 мм) та великого калібру (9 мм і більше). Залежно від калібру гладкоствольна зброя поділяється на: малокаліберну (28, 32 і 36 калібри); середньокаліберну (нормальну) (16, 20 і 24 калібри) та великокаліберну (4, 8,10 і 12 калібри). За ступенем автоматизації багатозарядна зброя поділяється на неавтоматичну, у якій затвор приводиться в рух стрілкою (гвинтівки та карабіни з постійним магазином і револьвери); напівавтоматичну (самозарядну), стрільба з якої ведеться одиночними пострілами, з автоматизованим процесом перезарядки та можливим переходом на ручний (механічний) спосіб перезарядки; автоматичну (самострільну), у якій перезарядка та черговий постріл виконується за рахунок енергії порохових газів[52]1. Дозвільна система, що здійснюється органами внутрішніх справ, поширюється на бойову нарізну армійських зразків зброю або виготовлену за спеціальним замовленням; вихолощену зброю; учбову зброю; несучасну стрілецьку зброю; спортивну зброю; мисливську нарізну, комбіновану і гладкоствольну вогнепальну зброю. До бойової нарізної вогнепальної зброї належить зброя армійських зразків або виготовлена за спеціальним замовленням (пістолети, револьвери, гвинтівки, карабіни, автомати, кулемети тощо). Несучасна вогнепальна стрілецька зброя - це зброя, яка знята з озброєння сучасних армій та виробництва, або та, що існує в одиничних екземплярах і малих партіях, а також зброя виготовлена в сучасних умовах спеціально для виставок (експонування) в одиночних екземплярах та малих партіях. До вихолощеної належить зброя армійських зразків, спеціально пристосована для стрільби холостими зарядами, з якої неможливо зробити постріл бойовим зарядом. Під учбовою вогнепальною зброєю розуміється нарізна зброя армійських зразків (пістолети, револьвери, гвинтівки, карабіни, автомати і кулемети тощо), мисливська вогнепальна зброя, приведена на заводах-виготовлювачах чи в майстернях з ремонту зброї до стану, що виключає можливість здійснення пострілу без спеціальних ремонтних робіт1. До спортивної вогнепальної зброї відносяться спортивні пістолети, револьвери, гвинтівки, які передбачені виробником для використання в спортивних цілях, а також гладкоствольні рушниці. Мисливська вогнепальна зброя - це мисливські карабіни, гладкоствольні рушниці, гладкоствольні рушниці зі свердловиною "парадокс" із нарізами 100-140 мм на початку або в кінці ствола, мисливські рушниці зі свердловиною "сюпра", комбіновані рушниці, що мають поряд з гладкими й нарізні стволи, та мисливські малокаліберні гвинтівки1[53]. Складовою частиною озброєння є боєприпаси, під якими розуміють пристрої одноразового використання, що конструктивно призначені для ураження живої чи іншої цілі внаслідок пострілу, вибуху, термічної, хімічної чи іншої уражальної дії за допомогою вогнепальної зброї чи без неї. Незважаючи на різноманітність боєприпасів, які існують зараз в Україні, слід зазначити, що дія дозвільної системи поширюється тільки на патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, заряджені патрони до гладкоствольних мисливських рушниць, патрони до газової зброї, патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, мисливський порох і капсулі1[54]. Як спеціальні засоби самооборони значного поширення набула газова зброя. Сучасна газова зброя, яка призначена для самозахисту від злочинних посягань і може перебувати у власності громадян, поділяється на два види: упаковки з аерозолями сльозоточивої та дратівної дії (газові балончики) та газові пістолети й револьвери, а також патрони до них, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії. Упаковки з аерозолями сльозоточивої та дратівної дії (газові балончики) - найбільш поширений засіб індивідуального захисту. Таку популярність вони здобули завдяки малим розмірам і масі, простоті та високій ефективності застосування, порівняно невеликій ціні і, основне, відсутності будь-яких обмежень щодо їх придбання. Газові пістолети та револьвери є також досить поширеним видом спеціальних засобів самооборони. Вони уражають струменем розпилених хімічних речовин. За будовою газова зброя (пістолети та револьвери) у переважній більшості аналогічна бойовим зразкам, але відрізняється від них гладким (без нарізів) каналом ствола, у якому розміщується стержень-розсіювач чи поздовжня перегородка. Такі конструктивні особливості не допускають стрільби ініпими, крім газових, патронами. Газові пістолети та револьвери виготовляються під спеціальні патрони калібру 6, 8 і 9 мм. Так, наприклад, сигнально-газовий малогабаритний пістолет "СКІФ" має калібр 6 мм, "ФОРТ" 6 ПГ - 001 - 8 мм, сигнально-газові револьвери "АЛЬБІОН" та "ВАРЯГ" - 9мм*[55]. Дальність дії газової зброї 10-15 м, але ефективне розповсюдження газової суміші залежно від конструкції моделі зброї та зовнішніх факторів сягає від 1,5 - 2 м, до 3 - 3,5 м2[56]. Бойовими припасами до газової зброї є спеціальні патрони, які мають звичайну металеву гільзу та капсуль і заряджені порохом та хімічно активною речовиною, яка не повинна перевищувати 80 мг. і прикрита парафіновим пижем. Хімічно активна речовина виготовляється на основі природних консоїцинодів мор-фолоїду пералганової кислоти (МПК) та речовини алорген. Науково-виробниче підприємство "ЕКОЛОГ" Українського науково-дослідного інституту аналітичного приладобудування (АО "Украналіт") випускає патрони до газових пістолетів та револьверів "Терен-3". Поряд із цим існують патрони вітчизняного виробництва, споряджені речовинами "С5" ("Сирень") і "СН" ("Черемуха")1[57]. В окрему групу виділені особливо небезпечні предмети та пристрої, які отримали назву "холодна зброя". Визначення поняття і класифікація холодної зброї в теорії та практиці є найбільш суперечливими. Так, у Військовому енциклопедичному словнику під холодною зброєю мається на увазі зброя, бойове застосування якої не пов'язане з використанням вибухових речовин і яка призначена для застосування в рукопашному бою[58]2. Дане визначення лише у загальних рисах дає поняття холодної зброї, підкреслюючи лише цільову ознаку такої зброї - призначеність для використання в рукопашному бою. Згідно з вимогами Методики криміналістичного дослідження холодної зброї та конструктивно схожих з нею предметів холодною зброєю вважаються предмети та пристрої, які конструктивно призначені та за своїми властивостями придатні для неодноразового завдання тяжких (небезпечних для життя у момент скоєння) і смертельних тілесних ушкоджень, ураження цілі, дія яких заснована на використанні м'язової сили людини. При цьому, на нашу думку, з визначення випадає широке коло механічної холодної зброї, яка уражає ціль за допомогою механічного пристрою (арбалети, луки, пращі тощо). Хоча слід зазначити, що надалі вона включається до Методики як різновид холодної зброї. В Інструкції про порядок виготовлення, придбання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів і вибухових матеріалів холодною зброєю вважаються пристрої та предмети, конструктивно призначені для ураження живої сили чи іншої цілі за допомогою м'язів людини чи механічного пристрою (може бути холодною ручною та холодною метальною)1[59]. Зосереджуючи увагу на цьому питанні, Є.Н. Тихонов пише, що майже кожний автор, який досліджує зазначені проблеми в науковому, методичному або практичному аспекті, пропонує своє визначення поняття холодної зброї, свою систему ознак, які її характеризують і свою класифікацію2[60]. До холодної зброї Є.Н. Тихонов відносить тільки таку зброю, з якою в момент ураження контактує людина, яка завдає удар та ціль, яка уражається1[61], виключаючи з системи холодної зброї велике коло зброї опосередкованої дії - метальної холодної зброї (арбалети, луки, пращі) та іншої. У такому разі виникає необхідність виключення з кола зазначених предметів і палиць, списів, метальних ножів, які використовуються не тільки для безпосереднього нанесення ударів, а й для метання їх на відстань. Як здається, велике значення для формулювання поняття холодної зброї має систематизація її характерних ознак, які виокремлюють цей різновид з кола існуючих видів зброї. Характерними ознаками холодної зброї є: спеціальне виготовлення для безпосереднього спричинення тілесних ушкоджень і відсутність ознак щодо її прямого виробничого або побутового призначення (використання); заподіяння небезпечних для життя в момент вчинення тілесних ушкоджень забезпечуються конструкцією, розмірами та матеріалами предмета; за способом (принципом) уражальної дії холодна зброя може бути: колючою, рублячою, ріжучою, колючо-ріжучою, ріжучо-рублячою, колючо-ріжучо-рублячою, ударно-роздробляючою або комбінованою[62]2; необхідність використання для тілесних ушкоджень м'язової сили людини або механічного пристрою. Таким чином, на наш погляд, зброя опосередкованої дії, у якій для заподіяння тілесних ушкоджень використовується механічний пристрій, є лише різновидом більш удосконаленої холодної зброї універсального використання. Залежно від джерела енергії, яке в ній використовується, вона поділяється на зброю з використанням м'язової сили людини (палиці, списи, метальні ножі, пращі тощо); механічну зброю (луки, арбалети та інше), у якій для метання снаряду використовується механічний пристрій. Отже, холодна зброя - це предмети та пристрої, конструктивно призначені й технічно придатні для багаторазового ураження живої чи іншої цілі за допомогою м'язової сили людини чи механічного пристрою (поділяється на холодну ручну та холодну метальну). Значне місце у сфері відносин, пов'язаних з обігом зброї, займає мисливська холодна зброя, до якої включаються предмети та пристрої конструктивно призначені й технічно придатні для смертельного ураження (у т.ч. добивання) звіра в умовах любительського та промислового, у тому числі, підводного полювання. За конструкцією пристрою та способом використання мисливська холодна зброя поділяється на зброю безпосередньої дії (клинкову холодну зброю) та зброю опосередкованої дії (метальну холодну зброю). Зброя безпосередньої дії (клинкова холодна зброя) -предмети та пристрої, уражальним елементом якої є клинок. Вона поділяється на ножі мисливські загального призначення, ножі мисливські спеціального подвійного призначення та мисливські кинджали. Ножі мисливські загального призначення - вид мисливської холодної зброї, розрахований для використання в умовах любительського або промислового полювання, який використовується для добивання звіра, а також для захисту при його нападі. Вони поділяються на три види: ножі мисливські загального призначення нескладні, ножі мисливські загального призначення складані та ножі мисливські загального призначення розбірні. Різновидом ножів мисливських загального призначення є також ножі для виживання - вид холодної зброї, призначений для використання як в умовах любительського або промислового полювання, так і в тяжких похідних умовах, мандрівках та під час заняття спортивним туризмом, у тому числі його спеціальними видами - альпінізмом і водним туризмом. За особливістю конструкції ножі для виживання випускаються тільки одного виду - нескладні. Ножі мисливські спеціальні подвійного призначення - вид мисливської холодної зброї, призначений для використання в умовах любительського або промислового полювання, для добивання звіра та крупної риби й для захисту в разі їх нападу, а також для виконання деяких допоміжних операцій (зняття шкіри з тварин, оброблення їх туш та ін). За особливістю конструкції ножі мисливські спеціальні подвійного призначення поділяються на ножі мисливські спеціального подвійного призначення нескладні, ножі мисливські спеціальні подвійного призначення складані та ножі мисливські спеціального подвійного призначення розбірні. Кинджали мисливські - це вид мисливської холодної зброї, шо використовується в умовах любительського або промислового полювання для ураження чи добивання звіра, а також для захисту при його нападі. Вони поділяються на кинджали мисливські нескладні та кинджали мисливські розбірні. Ножі й кинджали мисливські складаються з клинка та руків'я, мають кутик або обмежувач, які забезпечують міцне утримання ножа (кинджала) під час завдання колючих ударів при добиванні звіра або крупної риби і захисту в разі їх нападу, а також при обробленні туш і знятті шкіри. З'єднання клинка ножів (кинджалів) мисливських нескладних і розбірних з руків'ям повинне бути щільним та міцним, а складні повинні мати фіксатор, який забезпечує жорстке фіксування клинків як у розкритому, так і у складеному положеннях. Ножі мисливські загального призначення та ножі мисливські спеціальні подвійного призначення можуть мати додаткові предмети та прилади як побутового (шило, консерво-одкупорювач та ін.), так і спеціального призначення (екстратор, обтискувальне кільце, пилку для кості, яка може бути розташована на обусі клинка або у вигляді окремого предмета, спеціальний клинок для зняття шкіри та ін.). До комплекту ножів для виживання, крім того, можуть входити компас, прилади для рибної ловлі, тятива, аптечка, сірники та ін., які розміщуються в порожнині руків'я або в чохлі чи піхвах ножа. Мисливські ножі та кинджали відносяться до мисливського спорядження і призначені для використання тільки в умовах любительського або промислового полювання. Зброя опосередкованої дії (метальна холодна зброя) -предмети та пристрої, які призначені для ураження цілі на відстані. Зброя опосередкованої дії (метальна холодна зброя) залежно від джерела енергії, яке використовується, поділяється на зброю, у якій використовується м'язова сила людини (палиці, списи, метальні ножі, пращі тощо), та механічну зброю, у якій для метання снаряду використовується механічний пристрій (луки, арбалети та інше). Механічна метальна холодна зброя - це зброя, у якій снаряд отримав спрямований рух унаслідок докладання м'язового зусилля людини на механічний пристрій. За конструкцією пристрою механічна холодна зброя поділяється на мисливські арбалети та мисливські луки й стріли до них. Арбачети - вид механічної метальної холодної зброї, конструктивно призначеної і технічно придатної для ураження цілі на значній 20 м і більше) відстані. Арбалети складаються з корпусу та лука, спускового гачка механічної дії, фіксатора стріл (крім арбалетів зі стрілами з хвостовиками за типом стріл для стрільби з лука), тятиви, а також можуть мати систему прицільних пристосувань. Вони використовуються під час полювань. Луки - вид механічної метальної холодної зброї, яка може уражати цілі на значній (20 м і більше) відстані. Луки складаються з корпусу, двох дуг з блоком чи без нього, тятиви, можуть мати систему прицільних пристосувань. Вони також використовуються під час полювань або спортивних змагань. У теперішній час значного поширення набувають пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії. Виробничим об'єднанням МВС України "Альбіон" виготовляються вітчизняні зразки зазначеної зброї і боєприпасів, які також підпадають під дії дозвільної системи. Вони являють собою короткоствольну нарізну вогнепальну зброю: пістолет "Перемога" (аналог пістолета ПМ "Макаров") і револьвер "Галченя" (аналог револьвера "5тійі § У/еззоп" Мосі. 36 Спіеїз Зресіаі (США). Калібр зброї 9 мм. Ємність магазина пістолета "Перемога" - 9 патронів, а барабана револьвера "Галченя" - 5 патронів1[63]. Поряд із розглянутими зразками зброї існує пневматична зброя, яка являє собою вдосконалений прототип старовинних духових трубок. Пневматична зброя, так само як і індивідуальна вогнепальна, класифікується за певними ознаками. Залежно від призначення пневматична зброя поділяється на бойову, мисливську, спортивно-масову, цільову та тренувальну пневматичну. За особливостями конструкції, способом управління й утримання вона поділяється на гвинтівки, руїштиці, пістолети й револьвери. За довжиною ствола пневматична зброя буває довгоствольна (гвинтівки та рутяниці) й короткоствольна (пістолети й револьвери). За конструктивними особливостями каналу ствола пневматична зброя поділяється на нарізну та глад-коствольну. Залежно від наявності або відсутності магазина вона поділяється на однозарядну та багатозарядну. Різноманітність систем і типів пневматичної зброї дозволяє поділити її на три групи: повітряно-пружинну зброю з міхом; пружинно-порпі-неву зброю; зброю з насосом (помпою), балонно-повітряну або газову. Предметом дозвільної системи є пневматична зброя (пістолети, револьвери та гвинтівки) калібром понад 4,5 мм та швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, у яких снаряд (куля) приводиться в рух за рахунок стиснутих газів[64]. У пневматичній зброї використовується три види куль: свинцеві кулі, сталеві кулі (кулі-китички) та керамічні кулі. Свинцеві кулі за конструкцією і типами поділяються на два види: розширювальні та суцільні. Найбільш ефективна дальність стрільби з пневматичних пістолетів і револьверів - від 10 до 20 метрів, а з пневматичних гвинтівок і рушниць - від 25 до 50 метрів[65]. Дія Положення про дозвільну систему поширюється на вибухові матеріали й речовини. Прикметник "вибуховий" походить від іменника "вибух". Вибух у широкому розумінні слова - це надзвичайно швидка фізична або хімічна зміна речовини, яка супроводжується перетворенням її потенціальної енергії в механічну роботу руху або руйнування навколишнього середовища[66]. Вибухові речовини являють собою хімічні сполуки або суміші речовин, які здатні вибухати в результаті певних зовнішніх впливів. Процес вибуху складається з трьох послідовних стадій: ініціювання, детонації та розповсюдження ударної хвилі назовні. Ініціювання - це збудження процесу вибуху, який викликається зовнішнім впливом. Детонацією називається виникнення реакції перетворення речовини всередині заряду[67]. Розповсюдження ударної хвилі назовні являє собою вплив теплової енергії та газів, які мають значний тиск, на навколишнє середовище. Залежно від способу виготовлення вибухові речовини поділяються на саморобні вибухові речовини та вибухові речовини, виготовлені промисловим способом. За сферою використання вибухові речовини промислового виготовлення поділяються на вибухові речовини військового призначення та вибухові речовини народногосподарського призначення. Промислові вибухові речовини являють собою багатокомпонентні суміші, які складаються з окислювача, пальних компонентів і технологічних добавок. Основним окислювачем є аміачна селітра, як пальні компоненти використовуються тротил, гексоген, динітронафто-лін, парафінові воски та інше. Крім окислювача та паливних компонентів, окремі композиції містять хлорид натрію, хлорид калію, бавовну, деревинне борошно, які призначені для надання вибуховим речовинам відповідних технологічних та експлуатаційних якостей[68] За вибуховими властивостями й цільовим призначенням вибухові речовини поділяються на ініціюючі (первинні) вибухові речовини, бризантні (вторинні) вибухові речовини та метальні вибухові речовини (порох, ракетне паливо та інше). Залежно від умов використання вибухові речовини поділяються на п'ять класів: вибухові речовини тільки для відкритих робіт; вибухові речовини для відкритих і підземних робіт, окрім шахт, безпечних по газу або пилу; запобіжні вибухові речовини обмеженого використання і спеціального призначення; вибухові речовини для вибухових робіт по вугіллю та вибухові речовини підвищеної запобіжнос-ті[69]. Для метання снарядів у вогнепальній зброї використовуються метальні вибухові речовини (порохи). Вони поділяються на димні, бездимні та малодимні. Димні порохи являють собою механічну суміш окислювача - калієвої селітри та пальної речовини - деревинного вугілля і сірки. Залежно від сорту та призначення виокремлюють порохи звичайний, фігурний, трубчастий, шнуровий, мисливський та для гірничих робіт, їх використовують для спорядження гільз з капсулем "Центробой" для гладкоствольних мисливських рушниць. Бездимні (нітроцелюлозні) порохи - піроксилінові, виготовлені з використанням летючого розчинника (пластифікатора). До них відносяться мисливські порохи до гладкоствольних рушниць (наприклад "Сокол", "Фазан", "Сунар"); до нарізної зброї - "ГВ" (гвинтівочний важкий), "ГЛ" (гвинтівочний легкий) та інші. Малодимні порохи являють собою механічну суміш димних і бездимних порохів. Зараз вони не використовуються[70]. Останніми роками велика увага приділяється посиленню контролю за обігом в Україні отруйних речовин та здійсненню превентивних заходів до запобігання забрудненню довкілля токсичними хімічними речовинами. Найбільш небезпечними з них є сильнодіючі отруйні речовини. Основним критерієм визначення сильнодіючих отруйних речовин є їх небезпека для життя та здоров'я людини. Під небезпечним фактором мається на увазі будь-який хімічний, фізичний, біологічний чинник, речовина, матеріал або продукт, що впливає або за певних умов може негативно вплинути на здоров'я людини[71]. Залежно від небезпеки для здоров'я сильнодіючі отруйні речовини поділяються на отруйні, дратівні, шкідливі для здоров'я та проникні отруйні речовини. Отруйними є речовини, які при контакті, вдиханні чи потраплянні в організм можуть викликати гостре чи хронічне отруєння або смерть. Дратівні речовини при контакті зі шкірою або слизовими оболонками можуть викликати запалення. Шкідливі для здоровая речовини можуть спричинити ушкодження здоров'я. Проникні речовини можуть проникати в організм безпосередньо крізь шкіру[72]. За ступенем впливу сильнодіючі отруйні речовини поділяються на чотири класи небезпеки: речовини надзвичайної небезпеки, високонебезпечні речовини, речовини помірно небезпечні та малонебезпечні речовини. Дія дозвільної системи поширюється на сильнодіючі отруйні речовини 1-2 класу небезпечності[73]. Ступінь небезпеки речовин визначається за наявності: середньої смертельної концентрації сильнодіючих отруйних речовин у повітрі; середньої смертельної дози при нанесенні на шкіру та гранично допустимої концентрації сильнодіючих отруйних речовин у повітрі робочої зони. Середня смертельна концентрація сильнодіючої отруйної речовини в повітрі це - така концентрація речовини, яка викликає загибель 50% людей або тварин при дво-, трича-совому інгаляційному впливі. Середня смертельна концентрація сильнодіючих отруйних речовин у повітрі (мг/мм3) дорівнює: для першого класу небезпеки – менш 00 мг/м3, а для другого класу небезпеки - 500-5000 мг/м3. Середня смертельна доза при нанесенні на шкіру - доза речовини, яка викликає загибель 50% людей або тварин при однократному нанесенні на шкіру. Середня смертельна доза при нанесенні на шкіру дорівнює: для першого класу небезпеки - менш за 100 мг/кг, а для другого класу небезпеки - 100-500 мг/кг. Гранично допустимі концентрації сильнодіючих отруйних речовин у повітрі робочої зони - такі, які при щоденній (крім вихідних днів) праці впродовж восьми годин або за іншої тривалості, але не більш ніж сорок одна година за тиждень, впродовж усього робочого стажу не можуть викликати захворювань або відхилень у стані здоровая[74]. Мікроорганізми існують відтоді, як зародилося життя на Землі. Вони супроводжують людство протягом усього його історичного розвитку. Найбільш небезпечними для людства є мікроорганізми - збудники інфекційних захворювань. Найважливішою біологічною властивістю збудника, що впливає на перебіг епідемічного процесу, є патогенність (небезпека). Патогенність - це видова генетично детермінована потенційна здатність мікроорганізму спричиняти захворювання певного біологічного хазяїна (людини чи тварини) за природних умов зараження[75]. Залежно від впливу, який вони справляють на організм людини чи тварини (передусім, можливість викликати інфекційні захворювання), мікроорганізми поділяються на патогенні, умовно патогенні та непатогенні. Патогенний потенціал багатьох мікроорганізмів залежить і варіює як від властивостей, притаманних конкретному мікроорганізму, так і від захисних властивостей організму біологічного хазяїна. У відповідних біологічних умовах мікроорганізм може проявити патогенні властивості. Учені-медики А.А. Васильченко, О.М. Вернер, В.М. Гирін та інші вважають, що критерієм поділу мікроорганізмів на патогенні та умовно патогенні є обліга-тивність, або факультативність, хвороби біологічного хазяїна, яку вони спричиняють. Для патогенного мікроорганізму хвороба хазяїна - необхідна умова існування, оскільки адаптація його до мікроорганізму й пов"язана з нею специфічність інфекційного процесу перебувають на високій незворотній стадії. Для умовно патогенних мікроорганізмів специфічність інфекційного процесу не характерна саме тому, що ступінь адаптації до біологічного хазяїна (до його органів, тканин тощо) невисока і хвороба хазяїна не є необхідною умовою їх існування[76]. Таким чином, хвороба біологічного хазяїна є необхідною умовою існування патогенних мікроорганізмів. Особливе місце серед збудників інфекційних захворювань займають отрути біологічного походження. Отрути біологічного походження виробляються та накопичуються в тілі тварин або рослин і здатні викликати отруєння людини або тварини. Отруйні тварини трапляються серед найпростіших, кишковополосних, членистоногих, молюсків, риб, рептилій та інших. Відомо понад 10 000 видів отруйних рослин, поширених на земній кулі. Вони здатні виробляти в період вегетації одну або декілька отруйних речовин, які можуть міститися як в усій рослині цілком, так і в окремих частинах (стеблині, бадиллі, корі, листі тощо). Серед найбільш небезпечних виділяють ботуліновий токсин А, В, Е, а також отрута паука-каракурта. Окрему увагу слід зосередити на токсинах. Токсини - це отрутні речовини, продукти життєдіяльності мікроо<
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-09-18; просмотров: 338; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.149.252.196 (0.011 с.) |