Норми виходу членів громадських формувань з охорони порядку по кожному мікрорайону.

6. Засоби патрульної служби із зазначенням усіх видів зв'язку, автотранспорту, службових тварин, які використовуються для охорони громадського порядку.

7. Приблизний перелік постів і маршрутів патрулювання, у тому числі допоміжних, які підлягають закриттю в період посилення охорони громадського порядку та при здійсненні маневру.

8. Порядок взаємодії та зв'язку усіх видів патрульно-постових нарядів, що комплексно залучаються для охорони громадського порядку.

Для більш раціонального використання сил та засобів органів внутрішніх справ складається схема території обслуговування, що знаходиться в чергових частинах органів внутрішніх справ і використовується для вивчення, аналізу та оцінки оперативної обстановки при організації патрульної служби і керування підрозділами та нарядами.

Схема містить:

- місця розташування місцевих Державних адміністрацій, підрозділів органів внутрішніх справ, громадських пунктів охорони порядку, межі патрульних дільниць (адміністративних дільниць дільничних інспекторів міліції);

- коротку характеристику території обслуговування з визначенням кількості площ та вулиць, їх протяжності, чисельності населення, кількості та місць розташування підприємств, у тому числі з 2-х та 3-х змінним режимом роботи, кафе, ресторанів, барів, магазинів, що ведуть торгівлю спиртними напоями, банків, ощадкас, готелів, стадіонів, кінотеатрів і т.і.;

- перелік постів та маршрутів комплексних сил, задіянихдля охорони громадського порядку, без зазначення порядку несення служби та особливих обов'язків нарядів, що несуть службу;

- оперативну обстановку на вулицяхза звітний період по закінченню місяця (місяць, 2 місяці, 3 місяці тощо) і передбачувана розстановка сил та засобів;

- порядок забезпечення взаємодії патрульних нарядів різних служб, громадських формувань.

Однак щоб не перевантажувати схему інформацією, якаможе змінитися на протязі строку дії єдиної дислокації, для зручності, як позитивний досвід, оперативну обстановку на вулицяхза минулий рік, квартал, півріччя і т.д., передбачувану розстановку сил та засобів, межі патрульних дільниць доцільно наносити на кальку, скло, інші прозорі матеріали, що накладаються на схему.

- умовні позначки,що використовуються на схемі (відповідно до вимог Статуту ППСМ України).[107]

Сутність комплексного використання сил органів внутрішніх справ полягає в тому, що, виконуючи свої безпосередні обов'язки, вони одночасно в районі свого поста і маршруту вирішують загальні завдання ПС з охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю. Розстановка сил різних служб органів внутрішніх справ здійснюється з урахуванням місць і часу їх безпосередньої роботи. В результаті забезпечується оптимальне використання всіх наявних сил, максимальне перекриття патрульними нарядами території міст та інших населених пунктів.

Комплексний підхід дозволяє не тільки раціонально розставити сили і засоби, але і залучати до охорони громадського порядку додаткові сили, збільшувати кількість нарядів на вулицях міст та в інших громадських місцях, створювати їх найбільшу щільність там, де ускладнюється оперативна обстановка.

Однак на рівні з раціональним розставленням сил та засобів найбільш ефективною і розповсюдженою формою нагляду є патрулювання на автомобілях. Використання транспортних засобів створює зручності для працівників ПС, дозволяє розширити межі ділянки обслуговування, вести нагляд маневрено, у потрібних випадках здійснювати оперативне переслідування і затримку порушників.

Відповідно до наказу МВС України №513 від 21. 08. 1995 р. “Про заходи щодо вдосконалення охорони громадського порядку на вулицях та інших громадських місцях”[108] та наказу МВС України №1089 від 20 вересня 2003 р. “Про вжиття додаткових заходів із забезпечення охорони громадського порядку на вулицях та в інших громадських місцях населених пунктів України”[109] до несення служби з охорони громадського порядку за рахунок особистого часу залучаються всі працівники міліції органу внутрішніх справ, які прийняли присягу, із розрахунку 120 годин на кожного в рік. Кількість маршрутів патрулювання та постів у дислокації може перевищувати обов'язкові норми виставлення нарядів. У таких випадках вони поділяються на такі, що підлягають обов'язковому закриттю, і ті, що перекриваються залежно від оперативної ситуації, яка складається протягом тижня, доби[110].

Таким чином, комплексне використання сил та засобів міліції на підставі єдиної дислокації є основною формою охорон громадського порядку в нашій державі. Його основне призначення полягає у створенні ефективної системи реагування органів внутрішніх справ на зміни в оперативній обстановці шляхом раціонального використання наявних сил та засобів як міліції, так і інших учасників забезпечення громадського порядку.

Зона охорони громадського порядку є основною складовою частиною комплексу профілактичних заходів щодо попередження і розкриття злочинів. Для оперативного обслуговування зони формуються сили в складі: старших дільничних, дільничних інспекторів міліції (з розрахунку – один старший дільничний інспектор міліції на 3-4 дільничних), кримінальної міліції у справах неповнолітніх (КМСН), а також підрозділів державної охорони (ДСО) та БМОП «Беркут», у місцях постійного несення служби, нарядів Патрульної служби МВС України, відповідно до плану комплексного використання сил та засобів в охороні громадського порядку (єдина дислокація). У разі меншої статної чисельності вказаних працівників відповідного підрозділу закріпляється за декількома зонами. В ОВС, де оперативний склад працює за лінійним принципом ввести за правило обов’язкову присутність керівників ВКР на проведення інструктажів особового складу, що залучається до охорони громадського порядку. [111] Особливістю зонального методу забезпечення правопорядку є те, що громадянам надається можливість безпосередньо за місцем проживання реалізовувати свої конституційні права на звернення, забезпечується надійний зв'язок між міліцією і населенням у вирішенні правоохоронних завдань. Крім цього, адміністративна зона виконує функції відділення міліції і за допомогою задіяних у ній представників галузевих служб здатна самостійно вирішувати комплекс завдань із недопущення протиправних проявів, їх профілактики, попередження та розкриття злочинів. Організація роботи зони охорони громадського порядку здійснюється за наказом начальника органу внутрішніх справ, згідно з яким визначаються відповідальний від керівництва міськрайоргану, старший адміністративної зони, задіяний особовий склад, межа адміністративної зони, режим несення служби, форми взаємодії, система контролю.

Безпосереднє керівництво та контроль за роботою старших зон охорони громадського порядку здійснює начальник органу, його заступники і, як виняток, начальники підрозділів карного розшуку та дільничних інспекторів міліції.

Закріплений за зоною відповідальний від керівництва міськрайоргану дає принципову оцінку роботі працівників зони охорони громадського порядку в цілому, вказує на недоліки в питаннях взаємодії щодо попередження та розкриття злочинів, забезпечення охорони громадського порядку, визначає основні завдання на наступний місяць.

Старший зони щоденно організовує і координує роботу усіх працівників відповідно до плану роботи та отриманих завдань як в цілому по зоні, так і по лініях служб, представники яких закріплені за адміністративною зоною.

На зоні охорони громадського порядку організовується взаємодія з іншими правоохоронними органами, органами місцевої влади та самоврядування, командуванням військових частин, які дислокуються в територіальних межах, та робота позаштатних працівників і громадських формувань.

Зони поділяються на дільниці, яким присвоюються номери. Розміри та межі дільниці встановлюються начальником міськрайоргану і за необхідності переглядаються з урахуванням чисельності працівників окремих підрозділів, стану оперативної обстановки, складу проживаючого на ній населення, особливостей території. За потреби можуть утворюватися спеціальні дільниці для обслуговування ринків, місць відпочинку, готелів, промислових об'єктів та інших місць без постійно проживаючого населення.

Виходячи з місцевих умов і особливостей окремих мікрорайонів міста (району), зони охорони громадського порядку за наказом начальника міськрайоргану можуть укрупнюватися з одночасним збільшенням кількості працюючих там працівників.

З метою контролю за станом оперативної обстановки на адміністративній зоні, особистого внеску кожного працівника, закріпленого за нею, щотижнево в передбачений графіком день і час (за участю відповідального під керівництва міськрайоргану) на нараді підводяться підсумки роботи безпосередньо на зонах охорони громадського порядку. У роботі наради можуть брати участь представники органів місцевої влади та самоврядування, керівники громадських формувань.

Підведення підсумків роботи на зонах охорони громадського порядку протокольно оформлюється старшим зони. У подальшому такі протоколи узагальнюються та з метою подальшого контролю за реалізацією прийнятих рішень доповідаються начальнику міськрайоргану.

У відповідності до зонального методу на працівників патрульної служби МВС України покладаються наступні обов’язки:

- Забезпечувати належний громадський порядок і безпеку громадян на своїх маршрутах.

- Брати активну участь у розкритті злочинів по "гарячих слідах", учинених на вулицях та в інших громадських місцях, згідно із типовим планом пошукових заходів під умовною назвою "Спіраль".

- Попереджати злочини на постах і маршрутах патрулювання зони охорони громадського порядку, взаємодіючи з населенням, працівниками установ, організацій, розташованих у зоні патрулювання.

- Здійснювати патрулювання на зоні охорони громадського порядку, перевіряють найбільш ймовірні місця вчинення злочинів, переховування і концентрації осіб, з боку яких можна очікувати вчинення злочинів та інших правопорушень.

- Виявляти умови, що сприяють учиненню злочинів на вулицях та в інших громадських місцях, інформують про них старшого дільничного інспектора і безпосередніх керівників.

- Проводити роз'яснювальну роботу серед громадян з профілактики злочинності.[112]

При несенні служби по охороні громадського прядку за вказаними напрямками, режим роботи особового складу встановлюється за щомісячним гра­фіком, який складається заступником командира підрозділу ПС і затверджується начальником міськрайліноргану ГУМВС-УМВС. В ньому вказуються дні та години несення служби кожним працівником, їх вихід­ні дні (середньодобова тривалість службового часу протягом місяця не повинна перевищувати встановленої тривалості робочого дня). Середньодобова тривалість службового часу не повинна перевищувати 10 годин на тиждень (стаття 1 Закону України від 17 листопада 1993 р. «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України у зв'язку з встановленням 40-годинного робочого тижня»)[113]. У необхідних випадках особи рядового та начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Протягом зміни особовому складу надається 1 година для відпочинку та приймання їжі. Із загальної тривалості службового часу перерва виклю­чається. У необхідних випадках провадиться підміна нарядів. Час проведення інструктажів, службових нарад, учбових занять і підготов­ки техніки до її використання вважається службовим. Особовий склад для несення патрульно-постової служби використовується в будь-який час доби. Вихідні дні надаються за графіком, при цьому раз на місяць два вихідні повинні припадати на суботу та неділю. При змінній службі та безперервному чергуванні встановлюється одна­кова тривалість денної, вечірньої та нічної зміни.

Ще одним методом впливу, за допомогою якого держава, в особі патрульної служби міліції може насильно змусити кого-небудь що-небудь зробити або утриматися від вчинення яких-небудь дій[114]. Зрозуміло, у цивілізованих країнах з усталеними демократичними традиціями примус спрямований на забезпечення громадської безпеки, стабільного розвитку держави і, у кінцевому рахунку, на благо як окремого громадянина, так і всього суспільства в цілому.

Для зазначених цілей держава створює ряд визначених органів або гілок державної влади, що переважно застосовують у своїй діяльності метод примусу (зрозуміло, що не лише за допомогою примусу здійснюється державне управління). І серед всієї розмаїтості цих органів держава виділила правоохоронні органи з метою негайної реакції на різноманітні протиправні дії та їх припинення. "Негайна реакція" реалізується через поліцейські повноваження щодо затримання, огляду і вилучення, які підкріплені правом застосування заходів безпосереднього примусу. Термін "безпосередній примус" вже зустрічався в науковій літературі й автори, що вживали його, так чи інакше розуміють під ним застосування фізичної сили, спеціальних засобів, зброї.

Під безпосереднім примусом слід розуміти прямий фізичний вплив, спрямований на людей, тварин і предмети за допомогою мускульної сили, спеціальних (технічних) засобів примусу, зброї, бойової і спеціальної (поліцейської) техніки. А до заходів безпосереднього примусу можна віднести фізичну силу, спеціальні засоби примусу, зброю, бойову і спеціальну (поліцейську) техніку, що знаходяться на озброєнні правоохоронних органів України, застосування яких здійснюється відповідно до встановлених правил і не потребує попереднього винесення акта управління.

Дійсно, заходи адміністративного примусу, як правило, застосовуються у зв'язку з адміністративними правопорушеннями (проступками). Особливістю ж спеціальних запобіжних заходів (заходів безпосереднього примусу) є те, що їх застосування пов'язане часом із припиненням злочинів, затриманням осіб, що їх скоїли. Незважаючи на дану обставину, цілком правильним вважається судження про те, що галузева приналежність заходів безпосереднього примусу як заходів спеціального адміністративного припинення визначається не ступенем суспільної небезпеки (шкідливості) дій правопорушника, а характером суспільних відносин, у рамках яких вони реалізуються.

Насправді, заходи безпосереднього примусу можуть застосовується тільки посадовими особами органів виконавчої влади (правоохоронних органів), тобто суб'єктами адміністративної влади, а всі інші суб'єкти права (як посадові особи, наприклад судді, так і громадяни) використовують його не для реалізації владних повноважень, а для необхідної оборони або у крайній необхідності. Регулюється застосування заходів безпосереднього примусу адміністративним правом, у той час як кримінально-процесуальне не включає їх у коло кримінально-процесуальних дій; застосування заходів безпосереднього примусу не має прямого зв'язку з порушенням кримінальної справи і може мати місце до порушення справи, після її припинення, а також для припинення суспільно небезпечних дій[115].

Вирішальну роль у сфері забезпечення охорони громадського порядку як у щоденних умовах, так і при ускладненні оперативної обстановки відіграють сили і служби охорони громадського порядку, насамперед Патрульна служба МВС України, а також засоби, які вони мають у своєму розпорядженні.

Так, під "силами" розуміють особовий склад (людські ресурси), які перебувають на службі в органах внутрішніх справ, а також інших осіб, які співпрацюють з ними, у відповідності з законом, з метою охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю[116].

Класифікація сил виступає необхідною умовою науково-обгрунтованої роботи з кадрами. Аналіз даних про співробітників за класифікаційними ознаками дозволяє не тільки своєчасно вживати заходів до підвищення якісного складу кадрів, але й здійснювати правильну розстановку та ефективно використовувати наявні сили.

Перший критерій – це поділ сил органів внутрішніх справ по відношенню до їх завдання охорони громадського порядку. У науковій літературі дані сили поділяються на основні, додаткові і придані[117].

Основні сили – це частини і стройові підрозділи міліції, головним призначенням яких є охорона громадського порядку на вулицях та інших громадських місцях. До їх складу входять: полки, окремі батальйони, роти, взводи патрульно-постової служби міліції швидкого реагування, стройові підрозділи міліції територіальних органів внутрішніх справ.

До числа основних сил слід віднести також стройові підрозділи органів внутрішніх справ на транспорті та військові частини внутрішніх військ МВС України.

Додаткові сили – це підрозділи міліції, які разом з виконанням своїх основних функцій активно беруть участь в охороні громадського порядку за принципом єдиної дислокації. До них належать: особовий склад державної служби охорони при ОВС, приймальників-розподільників, оперативно-начальницький склад органів і установ внутрішніх справ, що залучаються до охорони громадського порядку.

Однак проблема надійної охорони громадського порядку зумовлює систематичне залучення інших сил, а саме: співробітників МВС, ГУМВС, УВСТ, незалежно від лінії їх роботи, особового складу навчальних закладів системи МВС, пожежних частин і підрозділів.

Придані сили – це частини і підрозділи органів внутрішніх справ, які у відповідності з розпорядженням старшого начальника вищестоящого органу переходять в оперативне підпорядкування до начальника нижчестоящого органу з метою посилення патрульно-постової служби при ускладненні оперативної обстановки.

Другий критерій – за джерелом фінансування.

Залежно від джерел фінансування всі перераховані сили системи МВС можна поділити на такі, що утримуються за рахунок:

- державного бюджету – стройові частини і підрозділи патрульно-постової служби міліції;

- місцевого бюджету – стройові частини і підрозділи патрульно-постової служби міліції, дорожньо-патрульної служби ДАІ;

- підприємств, установ і організацій за договорами – Державна служба охорони.

Із сукупності основних сил, що залучаються до охорони громадського порядку, найбільший інтерес становлять стройові частини і підрозділи ППСМ таПатрульної служби міліції, оскільки вони виступають ядром всіх сил, які використовуються при забезпеченні громадського порядку[118].

Вміле та грамотне використання підрозділами охорони громадського порядку технічних засобів підвищує мобільність, маневреність та наступальність підрозділів, забезпечує оперативне управління ними під час несення служби, сприяє посиленню охорони громадського порядку, збереження всіх видів власності, забезпечення особистої та громадської безпеки в місті, районі[119].

Ефективність роботи при розгляді даних форм а методів визначається ступенем впливу патрульної служби МВС України та сил й засобів ОВС на структуру, динаміку і рівень злочинності, реальний стан громадського порядку і безпеки на території зони охорони громадського порядку. Основним критерієм оцінки діяльності працівників, які обслуговують зону охорони громадського порядку, є думка про їх роботу. Служба охорони громадського порядку здійснюється цілою системою стройових підрозділів міліції з відповідними апаратами управління, які мають певну організаційну побудову. Організаційна побудова даної системи покликана закріпити за нею та її складовими частинами весь комплекс завдань і функцій, необхідних для успішної діяльності з охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю. Розглянуті нами приклади комплексного використання сил та засобів міліції в охороні громадського порядку свідчать про необхідність їх подальшого застосування в діяльності міліції.

Отже, форми та методи охорони громадського порядку проявляються у доцільних та ефективних діях особового складу. Теорія і практика правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ розробили практичні форми і методи, способи і прийоми роботи, що зумовлено різноманітністю та складністю завдань охорони громадського порядку. Зміст тактики охорони громадського порядку полягає у виборі з усього арсеналу тактичних дій найбільш ефективних, які у даних умовах, з урахуванням характеру діяльності та завдання, яке вирішується, дадуть найкращий результат. Успіх діяльності органів внутрішніх справ під час проведення масових заходів забезпечується, головним чином, тим, наскільки тактика охорони громадського порядку сприяє попередженню правопорушень, створює сприятливу обстановку для людей.

Знання основ тактики припинення порушень у громадських місцях сприяє підвищенню професійної майстерності працівників, розвиває вміння всебічно оцінювати події, оперативно приймати необхідні рішення, допомагає правильно вибирати лінію поведінки в конкретних ситуаціях.

Тактика, як і будь-яка діяльність базується на відповідних принципах. Для органів внутрішніх справ при організації припинення порушень у громадських місцях важливе значення мають такі тактичні принципи:

1) взаємодія сил і засобів міліції, внутрішніх військ та громадськості;

2) комплексне використання сил і засобів;

3) активність застосування сил і засобів;

4) раптовість їх застосування;

5) маневр силами і засобами;

6) доцільність використання тактичного прийому, способу.

Високий рівень готовності до реагування на зміни у стані суспільних відносин забезпечується завдяки запровадженню раціональних тактичних способів охорони громадського порядку, комплексного використання сила та засобів міліції. В основу цієї форми покладено тезу про необхідність раціоналізації діяльності нарядів міліції, їх належної розстановки, високого рівня координації та взаємодії у виконанні завдавань щодо забезпечення громадського порядку.

Звертає на себе увагу, що для підрозділів охорони громадського порядку, зокрема, і для правоохоронних органів України, в цілому, постійне володіння оперативною обстановкою, попередження її негативного розвитку є однією з найголовніших завдань діяльності.