Діяльність органів внутрішніх справ щодо профілактики СНІДу, боротьби з наркоманією, проституцією.

Попередження та профілактика наркоманії.

Серед правових заходів боротьби з наркоманією велике значен­ня мають названі вище закони, що стали серйозним кроком уперед в регулюванні проблем, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків. Ці закони відповідають міжнародним стандартам і водночас врахо­вують нинішню ситуацію в Україні. Прийняття Закону "Про обов'язкове лікування хворих на алкоголізм та наркоманію" дасть змогу значно покращити наркотичну ситуацію шляхом активізації профілактичних заходів. Серйозно посилена кримінально-правова боротьба з незаконним обігом наркотиків. До Кримінального кодек­су введена низка спеціальних норм про відповідальність за контра­банду наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, незаконне їх виготовлення та збут тощо.

Органи внутрішніх справ у своїй профілактичній роботі аналізу­ють дані, що характеризують як злочинців, так і споживачів нарко­тиків, фактори, які обумовлюють порушення антинаркоманійного законодавства. Збиранням таких відомостей мають займатися всі служби міліції. Відповідна інформація має надходити і від органів охорони здоров'я, освіти, керівників трудових колективів, громадськості.

Індивідуальна профілактика наркоманії здійснюється щодо осіб, які зловживають наркотиками і в діях яких відсутні ознаки злочину, але, виходячи з їхньої антисуспільної поведінки, є імовірність його вчинення. Наркомани "прогресують" поступово і зазвичай прохо­дять такі стадії:

1) нездорового інтересу до наркотиків, їх виготовлення і спожи­вання (група відносного ризику);

2) перебування у середовищі наркоманів, схвалення їх поведін­ки, разові прийоми наркотиків (група підвищеного ризику);

3) вживання наркотиків більш-менш постійно, але ознаки нарко­манії ще відсутні (група тих, хто зловживає наркотиками);

4) формування хворобливої психічної і фізичної залежності від
наркотиків (група хворих на наркоманію).

Очевидно, що починати профілактику необхідно з представників групи відносного ризику, оскільки вона буде найбільш ефективною.

Профілактика має проводитись за планом з урахуванням реко­мендацій лікаря-нарколога або з його безпосередньою участю. Щодо виявлених наркоманів, то першочерговим заходом мусить бути їх направлення на лікування з подальшою профілактикою. Роботу з особами, які перебувають на профілактичному обліку, треба прово­дити диференційовано, враховуючи їх позитивні та негативні якості. При цьому методи виховання мають поєднуватися із медичним і правовим впливом. Індивідуально-профілактичні заходи передба­чають:

1. Нагляд за поведінкою і способом життя особи, яка профілактується, реагування на її правопорушення, пов'язані з наркотиками.

2. Вживання оперативно-профілактичних заходів щодо осіб з найближчого оточення профілактованого, які провокують його на вживання наркотиків чи інших одурманюючих засобів або вчинення злочинів.

Запобігання наркоманії потребує ретельного аналізу оперативної обстановки на території, де мають місце нелегальний обіг наркоти­ків та їх немедичне вживання. Вивчаються чинники, що обумовлю­ють порушення антинаркоманійного законодавства та особи, які його порушують. Головним завданням при цьому є усунення цих чинників, або, принаймні, часткове перешкодження їх негативному впливу. Особливу увагу слід звернути на роботу з батьками, які мають підлітків з ознаками вживання наркотиків (сліди уколів на ті­лі, поява шприців, різке схуднення, блиск очей, постійне ковтання слини тощо).

Варто регулярно здійснювати оперативні відпрацювання підпри­ємств і організацій, діяльність яких пов'язана з виробництвом чи ви-користанням наркотичних засобів, хімічних реагентів, де можливе виготовлення синтетичних наркотиків, а також жилого сектора, гур­тожитків, місць дозвілля, де ймовірне немедичне вживання наркоти­ків. До профілактичної роботи треба ширше долучати електронні та друковані засоби масової інформації, щоб разом із журналістами по­стійно виступали лікарі, працівники міліції, прокуратури, педагоги, їх бесіди мають максимально враховувати аудиторію і бути спрямо­вані на розвінчення культу наркотиків, формувати негативне став­лення до осіб, які їх вживають і розповсюджують.

Практично в усіх заходах із запобігання наркоманії важлива участь представників громадськості та батьківського активу, а та­кож тісна взаємодія органів внутрішніх справ і охорони здоров'я. Це, зокрема, стосується:

— міжвідомчих звірок облікових даних на осіб, які вживають наркотики;

— обміну інформації про стан наркотизації на конкретній тери­торії (об'єкті) та вивчення цього стану;

— спільних виступів перед населенням і в засобах масової ін­формації;

— обстеження у наркологів осіб, що підозрюються у вживанні наркотиків;

— індивідуально-профілактичної роботи з хворими після їх ліку­вання та особами, які стоять на профілактичному обліку.

Окремих заходів запобігання потребує наркобізнес, який мож­на визначити як кримінально-карану корисливу діяльність у сфе­рі незаконного обігу наркотиків у вигляді промислу.

Часто наркобізнесом займаються злочинні формування, які, от­римуючи від нього величезні доходи, "відмивають" їх. У таких ви­падках наркобізнес набирає форми організованої злочинності, якій властиві ієрархічна структура, сувора дисципліна, розподіл ролей, наявність корупційних зв'язків тощо.

Наркобізнес складається з кількох взаємопов'язаних етапів:

1) виробництва, закупівлі чи викрадення наркотичних засобів;

2) доставлення їх до місця реалізації;

3) збуту таких засобів споживачам.

Наркобізнес можна класифікувати за трьома видами. Перший з них характеризується:

— незаконним культивуванням наркотикомістких рослин;

— виготовленням з них наркотичної сировини;

— транспортуванням цієї сировини;

— її зберіганням;

— виготовленням наркотиків;

— забезпеченням клієнтури, утриманням наркопритонів;

— оптовою і роздрібною торгівлею наркотичними засобами.

Другий вид включає викрадення наркотичної сировини або гото­вих наркопрепаратів з хімфармпідприємств, аптек, лікувальних за­кладів та їх подальший збут оптовикам, які вже продають товар сво­їм клієнтам. Третій вид характеризується викраденням хімічних реагентів, з яких виготовляють синтетичні наркотики безпосередньо на виробництві, в дослідних інститутах чи за місцем проживання злочинців.

Останнім часом має місце і чисто спекулятивна діяльність, коли наркотичні засоби доставляються з країн СНД або далекого зару­біжжя і перепродаються в Україні. Насамперед, це стосується "важ­ких" наркотиків, оскільки знаходяться покупці, які платять за них значно вищу ціну, ніж у Західних країнах.

Як показують дослідження, наркобізнес у своєму розвитку про­ходить чотири стадії:

1) формування злочинного середовища;

2) створення групи, яка "готова до дії";

3) наявність групи, яка почала виконувати певні операції, спря­
мовані на збут наркотичних засобів;

4) наявність групи із закінченим циклом злочинної діяльності.
Профілактичні заходи, що вживаються на першій стадії, — це вплив на членів групи з метою викликати страх перед втратою здо­ров'я і життя, неминучістю покарання, а також дискредитація ліде­ра. При цьому використовується допомога родичів, близьких людей, вихователів. На другій стадії підривається авторитет найактив­ніших членів групи, створюється атмосфера недовіри між її члена­ми, викликаються сумніви у можливості успішної реалізації "спра­ви", вилучаються знаряддя вчинення злочинів, посилюється охоро­на відповідних об'єктів тощо.

У третій і четвертій стадіях вживаються заходи, спрямовані на перетинання злочинної діяльності. Зокрема, це регламентована законом так звана контрольована поставка, коли правоохоронні органи, маючи дані про надходження наркотичних засобів з-за кор­дону або іншого регіону країни, контролюють їх транспортування і отримання співучасниками з подальшим затриманням злочинців у найбільш слушний для документування злочинної діяльності час.