Основні завдання і функції міліції щодо охорони навколишнього середовища.

 

Як відомо, у наш час екологічні правопорушення становлять безпосередню загрозу безпеці особи, суспільству, державі, конституційним екологічним правам громадян.

Стан справ у зазначеній галузі вийшов на той рівень, коли бачимо загрозу національній безпеці держави. Погіршення екологічної ситуації починає швидко прогресувати та перетворюється в негативний фактор, у тому числі і процесах соціально-економічного розвитку виникненні економічних, соціальних, міжнаціональних та територіальних конфліктів. У перспективі прогнозують довготривалу залежність між погіршенням стану навколишнього середовища, виснаженням природних ресурсів та некерованими міграційними процесами, ескалацією насильства в широких масштабах, зростанням екологічних злочинів. Цю проблему починає відчувати й Україна.

За цих умов екологічні правопорушення та протиправні діяння неминуче повинні бути компенсовані посиленням регулювальної функції держави. Повинно йтися не лише про прийняття нових законів та інших нормативних актів, ефективність виконання яких є вкрай низькою. Потребує створення система державного примусу, спрямована на забезпечення конституційних екологічних прав і свобод.

Охорона навколишнього природного середовища здійсню­ється зусиллями органів державної влади і управління, при­родоохоронними, правоохоронними органами і громадськістю. Велику і багатопланову роботу щодо охорони навколишнього природного середовища проводять органи внутрішніх справ. Правовою основою їх діяльності в зазначеній галузі є зако­нодавство щодо охорони природи і її раціонального викорис­тання. Найбільші можливості активно впливати на стан охорони навколишнього природного середовища має міліція. Як відо­мо, ця складова частина органів внутрішніх справ відповідно до Закону України “Про міліцію” виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесу­альну, виконавчу та охоронну функції, що дає можливість здійснювати широкі еколого-охоронні дії [120].

За загальноприйнятим підходом природоохоронну діяльність ОВС прийнято розуміти як виконавчо-розпорядчу діяльність, що полягає в організації та безпосередній охороні об’єктів природи, здійсненню контролю за дотриманням природоохоронного законодавства, попередження і припинення правопорушень, застосування до правопорушників адміністративно-правових заходів у межах встановлених нормативними актами [121].

В рамках виконання своїх основних завдань міліція в переважній більшості випадків і є тим самим державним органом, який першим реагує на екологічні правопорушення, що виникають. Тому від того, наскільки своєчасно і на якому якісному рівні будуть виконані поставлені перед співробітниками міліції завдання, залежить чи буде взагалі відшкодована заподіяна екологічна шкода. Між тим, проблема визначення ролі органів внутрішніх справ у забезпеченні раціонального природокористування та управління у сфері екології постає вельми актуальною і має важливий зв’язок з багатьма науковими і практичними завданнями. Так, при вирішенні ОВС України завдання охорони громадського правопорядку, забезпечується поєднання загальної правослухняності громадян з додержанням вимог екологічного законодавства. Як один з державних органів, які застосовують юридичну відповідальність за порушення екологічного законодавства органи внутрішніх справ України у випадках притягнення винних осіб до відповідальності, відіграють позитивну роль у плані забезпечення реалізації норм екологічного права. Забезпечення невідворотності покарання застерігає потенційних правопорушників

Необхідно зазначити, що природоохоронні дії органів міліції тісно пов'язані з виконанням ними свого основного завдання – охорони права власності від злочинних посягань та інших правопорушень. Охороняючи право державної власності на землю, води, ліси, атмосферне повітря, тваринний світ і над­ра, працівники міліції попереджують їх псування, забруднен­ня, пошкодження, знищення, нераціональне використання.

Даючи загальну характеристику діяльності ОВС у галузі охорони навколишнього природного середовища необхідно звернути увагу на такі моменти.

По-перше, зараз у світі (США, Росія, Канада, Австралія) чітко прослідковується тенденція до спеціалізації в галузі природоохоронної діяльності правоохоронних органів. Практикується діяльність підрозділів спеціальної екологічної поліції, що структурно входять або до системи природоохоронних відомств, або загальної поліцейської служби [122].

По-друге, основним напрямом діяльності ОВС у цій сфері є виявлення та припинення екологічних правопорушень.

По-третє, в системі МВС України відсутній самостійний підрозділ, який би займався охороною навколишнього середовища як своєю основною функцією.

По-четверте, ОВС реалізують покладені на них природоохоронні повноваження в межах функцій, передбачених чинним законодавством.

По-п’яте, обсяг таких повноважень залежить від багатьох факторів, серед яких основним є стан екологічної ситуації на території обслуговування.

Аналіз нормативних актів та практики їх застосування свідчить, що основним напрямом діяльності міліції щодо зміцнення законності у цій сфері, є забезпечення принципу невідворотності відповідальності за скоєння злочинів та інших порушень екологічного законодавства.

Другим напрямом діяльності органів внутрішніх справ є забезпечення реалізації природокористувачами своїх прав і обов'язків, усунення всіляких перешкод, які можуть заважати цьому припинення незаконних дій посадових осіб і громадян, що порушують права природокористувачів.

Третій напрям діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення раціонального природокористування складає профілактична робота. Поширеними формами цієї роботи є організація рейдів, патрулювання, виставлення постів, пікетів, проведення обходів. Добре продумана організація і вміле проведення цих заходів сприяють запобіганню злочинів та ін­ших правопорушень у сфері природокористування.

Додає дієвості в цій галузі виявлення причин та умов, що призводять до правопорушень, внесення подання в різні ін­станції, пропаганда законодавства, присвяченого раціональ­ному природокористуванню, публічні обговорення і осудження фактів порушення прав природокористувачів.

Ефективність профілактичної діяльності органів внутрішніх справ зросте, якщо вони поєднають її з діяльністю інших при­родоохоронних органів і громадських організацій. Саме на цьому наголошується в наказах Міністерства внутрішніх справ України та інших відомчих нормативних актах.

Зрозуміло, що певне профілактичне значення мають і ті правові дії, які пов'язані з адміністративним примушенням в галузі охорони природи: припинення екологічних правопору­шень, вилучення продукції незаконного полювання чи рибаль­ства, встановлення особистостей правопорушників або їх ви­явлення, затримання тощо.

Невідворотне притягнення до адміністративної відпові­дальності або застосування інших правомірних заходів до осіб, які скоїли адміністративні правопорушення в галузі при­родокористування, є застереженням для потенційних право­порушників екологічних правил і норм.

Четвертий напрям діяльності органів внутрішніх справ що­до забезпечення раціонального природокористування є їх дії щодо вдосконалення екологічного законодавства. Маючи юри­дичну освіту і будучи обізнаними з екологічним правом, спів­робітники органів внутрішніх справ у своїй повсякденній ро­боті виявляють прогалини у природоохоронному законодав­стві чи недоліки тих чи інших норм екологічного права, їх не­ефективність і не залишаються байдужими: свої узагальнення і пропозиції з цього приводу надсилають до органів влади будь-якого рівня і законотворчих органів[123].

Найактивніше органи внутрішніх справ можуть впливати на екологізацію нормативних актів місцевих органів влади і управління, оскільки вони працюють в одному адміністратив­но-територіальному полі.

Таким чином, діяльність органів внутрішніх справ щодо забезпечення раціонального природокористування проводиться в кількох самостійних напрямах. Це говорить щодо їхніх вели­ких можливостей позитивно впливати на вирішення зазначе­ної проблеми. Проте ці можливості ще не завжди і не всіма органами внутрішніх справ належним чином використовують­ся. Крім того, нерідко бракує взаємодії між апаратами міськ­райоргану внутрішніх справ у боротьбі з порушеннями в цій галузі. Вклад органів внутрішніх справ у забезпечення раціо­нального природокористування може значно зрости у зв'язку з поширенням практики створення в їх складі спеціалізованих підрозділів, завданням яких буде проведення боротьби з еко­логічними правопорушеннями.

Широке коло природоохоронних заходів тісно пов'язане з виконанням ряду обов'язків, покладених на міліцію дію­чим законодавством. Згідно зі ст. 10 Закону України “Про міліцію” вона зобов'язана:

а) забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;

б) виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини;

в) приймати і реєструвати заяви і повідомлення про злочини та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення;

г) припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах по них;

д) виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходи щодо їх усунення;

ж) брати участь у правовому вихованні населення;

з) запобігати забрудненню земель, вод, повітря транспортними засобами та сільськогосподарською технікою;

е) повідомляти відповідним державним органам і громадським об'єднанням про аварії, пожежі, катастрофи, стихійне лихо та інші надзвичайні події, вживати невідкладних заходів щодо ліквідації їх наслідків;

є) брати участь у проведенні карантинних заходів під час епідемій та епізоотій.

У зазначених обов'язках міліції закладені і потреби охо­рони довкілля. Тому за їх належного виконання досягається забезпечення зусиллями міліції охорона навколишнього при­родного середовища.

Про природоохоронну спроможність міліції свідчать і її права, їй надане право: оглядати, з участю адміністрації під­приємств, установ і організацій, приміщення, де знаходяться сильнодіючі хімічні отруйні та радіоактивні речовини і мате­ріали, з метою перевірки додержання правил поводження з ними; вносити відповідним державним органам, громадським об'єднанням або службовим особам, підприємствам, устано­вам, організаціям обов'язкові до розгляду подання про необ­хідність усунення причин і умов, що сприяють вчиненню пра­вопорушень.

Зважаючи на те, що екологічних правопорушень дуже ба­гато, подання міліції можуть стати ефективним засобом бо­ротьби з ними.

Велику роботу органи міліції проводять з розкриття еко­логічних злочинів. Цей обсяг робіт виконують слідчі апарати. Вони борються за повне і швидке розкриття кожного злочину, здійсненого в галузі охорони природи, обов'язкове притягнен­ня до відповідальності винних у цьому осіб. Слідчі зобов'язані виявляти причини і умови, що сприяють скоєнню злочину в сфері охорони природи, і приймати заходи щодо їх усунення, їм належить проявляти ініціативу, активність і наполегливість у викритті злочинців. Дуже важливо, щоб у боротьбі з еколо­гічними правопорушеннями жоден злочинний випадок не за­лишався нерозкритим.

Суттєву роль в охороні природного середовища відіграють апарати Державної служби у боротьбі з економічною злочин­ністю, які ведуть боротьбу з розкрадачами природних ба­гатств та іншими особами, що незаконно ко­ристуються благами природи. В сучасних умовах ринкової економіки прибутковим заняттям багатьох громадян стало браконьєрство, яке завдає великої шкоди рибному господар­ству і тваринному світу. Багато розкрадається також дереви­ни із лісів та інших природних багатств.

Ситуація вимагає від органів внутрішніх справ рішучих дій. Адже захист державної власності від злочинних посягань, до якої відносяться всі об'єкти природи, відповідно до Закону України “Про міліцію” є одним із основних завдань міліції, її діяльність має бути спрямована на створення обстановки всебічного осуду і нетерпимості не тільки до розкрадачів, а й до тих, хто створює умови, що сприяють розкраданню та по­турає злочинцям.

Охороною навколишнього природного середовища займа­ється також кримінальна міліція в ході оперативно-розшукової діяльності, спеціальна міліція та деякі інші підрозділи органів внутрішніх справ на підставі Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 р.[124].

Завданням оперативно-розшукової діяльності в галузі охо­рони природи є пошук і фіксація фактичних даних щодо про­типравної діяльності окремих осіб та груп. Матеріали оперативно-розшукової діяльності використову­ються як приводи та підстави для порушення кримінальної справи або проведення невідкладних слідчих дій, отримання фактичних даних, що можуть бути доказами у кримінальній справі, попередження, припинення і розслідування злочинів, розшуку злочинців та осіб, які безвісти зникли, взаємного ін­формування підрозділів, уповноважених здійснювати оперативно-розшукову діяльність, та інших правоохоронних органів, інформування державних органів відповідно до їх компетенції.

Державні органи зобов'язані сприяти оперативним підроз­ділам у вирішенні завдань оперативно-розшукової діяльності.

Охорону навколишнього природного середовища здійснює також кримінальна міліція і міліція охорони. До основних завдань кримінальної міліції віднесено: захист прав і свобод громадян, усіх форм власнос­ті, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, здійснення розшуку злочинців[125].

Виконуючи ці та інші обов'язки, кримінальна міліція вносить помітний вклад в охорону природних ресурсів і навколишнього природного середовища в цілому.

Міліція охорони здійснює охорону особливо важливих об'єктів природи на договірних засадах, зокрема, об'єктів водопостачання населених пунктів з резервуарами питної води, гідроспоруд, заповідників тощо[126].

Одним із видів участі органів внутрішніх справ в охороні навколишнього природного середовища є участь міліції у за­стосуванні відповідальності за порушення екологічного зако­нодавства. В одних випадках співробітники міліції самі засто­совують відповідальність у межах прав, наданих їм законом, а в інших надають допомогу компетентним державним орга­нам у притягненні до відповідальності порушників природоохо­ронного законодавства.

У боротьбі з екологічними правопорушеннями застосову­ються всі види юридичної відповідальності: адміністративна, цивільно-правова, кримінально-правова, еколого-правова і дисциплінарна.

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства юридич­на відповідальність є важливим інструментом у системі захо­дів правового забезпечення охорони навколишнього природ­ного середовища. Вона дає можливість покарати осіб, які до­пустили екологічне правопорушення, і запобігти новим пору­шенням екологічного законодавства.

Суспільство і держава зацікавлені в тому, щоб весь ме­ханізм юридичної відповідальності функціонував найбільш ре­зультативно. Сприяти цьому можуть і повинні співробітники міліції.

Спроможність міліції дієво впливати на охорону навколиш­нього природного середовища підтверджується всім її право­вим становищем, співробітник міліції є представником дер­жавного органу виконавчої влади. Законні вимоги співробіт­ників міліції є обов'язковими для виконання громадянами і службовими особами.

З метою виконання своїх службових обов'язків співробіт­ники міліції спираються на допомогу державних органів, гро­мадських об'єднань, трудових колективів, службових осіб, гро­мадян, які зобов'язані сприяти міліції у виконанні покладених на неї обов'язків.

Важливим напрямом у діяльності органів внутрішніх справ щодо охорони навколишнього природного середовища було і залишається проведення профілактичної роботи, яка включає в себе запобігання екологічних правопорушень, виявлення і усунення причин і умов, з якими вони пов'язані.

Низку функцій у галузі охорони навколишнього природно­го середовища органи внутрішніх справ здійснюють самостій­но. Зокрема, самостійно апарати ДСБДР виконують функції щодо охорони атмосферного повітря від забруднення[127]. Самостійно органи внутрішніх справ здійснюють також дозвільну систему. Відповідно до чинного законодавства вони видають міністер­ствам та іншим центральним органам державної виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господар­ським об'єднанням дозволи на придбання, зберігання, пере­везення і використання вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, холодної зброї, вибухових матеріалів, газової зброї, а громадянам — дозволи на придбання, зберігання і носіння вогнепальної і газової зброї та придбання і зберігання холод­ної зброї.

Сувора дозвільна система зумовлена як інтересами зміц­нення правопорядку, так і охорони природи.

Розкриваючи питання щодо специфіки діяльності ОВС у забезпеченні захисту окремих видів природних ресурсів варто констатувати, що вона може бути досліджена з позицій не лише її напрямків, а й щодо природоохоронних галузей.

Так, органи внутрішніх справ здійснюють охорону земель у процесі виконання своїх основних завдань та обов'язків: а) захищаючи право власності від злочинних посягань; б) обороняючи право і законні інтереси підприємств, організацій і громадян; в) сприяючи (у межах своєї компетенції) державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Органи внутрішніх справ згідно з чинним законодавством охороняють права і законні інтереси юридичних і фізичних осіб, у тому числі права землевласників і землекористувачів. Власники земельних ділянок і землекористувачі поряд з іншими правами мають, зокрема, право власності на ви­роблену сільськогосподарську продукцію і доходи від її реалі­зації, посіви і посадки сільськогосподарських культур і наса­джень. На жаль, саме ці їхні права найчастіше порушуються злочинними та іншими протизаконними діями. Зрозуміло, що такі дії не можуть залишатися поза увагою органів внутрішніх справ.

Профілактику правопорушень перш за все мають прово­дити дільничні інспектори міліції, які завжди працюють поряд із землевласниками і землекористувачами і добре обізнані зі станом справ на своїй території. Вони мають можливість зав­часно відреагувати на різні порушення земельного законо­давства, зокрема: псування сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх виробничими відходами і стічними во­дами; введення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель; невиконання обов'язків щодо приведення зе­мель у стан, придатний для використання за призначенням; невжиття заходів для боротьби з бур'янами та шкідниками сільськогосподарських культур; знищення або пошкодження гідротехнічних споруд і захисних лісонасаджень[128].

Землеохоронну діяльність органів внутрішніх справ поси­лює ст. 114 Земельного кодексу України, в якій говориться про те, що земельна ділянка може бути вилучена в особи, якщо судом буде встановлено придбання її за рахунок дохо­дів, одержаних від злочинної діяльності. Досудову роботу з виявлення фактів злочинності проводять співробітники органів внутрішніх справ [129].

Органи внутрішніх справ позитивно впливають і на охоро­ну земель міст та інших населених пунктів. Так, працівники міліції ведуть боротьбу з самовільними захватами земельних ділянок і самовільним будівництвом. Особливо часто виникає необхідність запобігання і припинення самовільного будуван­ня індивідуальних гаражів, літніх кухонь, огорож тощо [130].

Особлива увага в діяльності органів внутрішніх справ при­діляється охороні курортів. Курорт – це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має при­родні лікувальні ресурси і використовується з метою лікуван­ня, медичної реабілітації та профілактики захворювань. Нині діє Закон України “Про курорти” від 5 жовтня 2000 р[131]. Він визначає правові, організаційні, економічні та соціальні заса­ди розвитку курортів в Україні.

Органи внутрішніх справ зобов'язані охороняти води від забруднення, засмічення, інших згубних впливів на стан вод. У цій роботі беруть участь територіальні органи внутрішніх справ та інші підрозділи.

Поширеною формою охорони вод працівниками органів внутрішніх справ є надання всебічної допомоги водогосподар­ським органам, що регулюють використання і охорону вод.

Водоохоронні дії органів внутрішніх справ нерідко пов'яза­ні з додержанням водокористувачами і всіма громадянами водоохоронних норм, перш за все заборонного характеру. До таких слід віднести, наприклад, правові норми, які забороня­ють: в'їзд і стоянку автомобілів, мотоциклів, моторолерів, їх миття і ремонт безпосередньо біля води; засмічення берегів і поверхні вод тощо. Працівники органів внутрішніх справ по­кликані забезпечити додержання зазначених правил.

Вагомим внеском органів внутрішніх справ в охорону вод є забезпечення дотримання встановлених законодавством заборон щодо водних об'єктів. Існуючі правові норми заборо­няють руйнування русел річок, струмків та водостоків, знешко­дження зелених насаджень і трав'яного покриву на берегах водних об'єктів, самовільне проведення гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин) тощо. Дотри­мання цих заборон на практиці контролюється і забезпечу­ється співробітниками різних природоохоронних і правоохо­ронних органів, у тому числі органів внутрішніх справ.

Водоохоронні дії органів внутрішніх справ є складовою частиною їх діяльності щодо охорони, і зміцнення громадсько­го порядку в місцях відпочинку і водного туризму громадян. Це підвищує увагу до водоохоронних заходів з боку їх пра­цівників.

Вимогливість до водоохоронних дій органів внутрішніх справ підвищує і те, що від них значною мірою залежить са­нітарно-епідемічне благополуччя населення, бо забруднення вод нерідко стає причиною епідемій.

Водні об'єкти, що мають особливе значення, охороняють­ся міліцією охорони. До таких об'єктів відносяться водосхови­ща, що використовуються для забезпечення населення пит­ною водою. Підрозділам міліції охорони під безпосередню охорону передаються як самі водосховища, так і гідротехнічні споруди, що їх обслуговують. Охорона цих об'єктів здійсню­ється на підставі договорів, що складаються з відповідними організаціями.

Про участь органів внутрішніх справ у забезпеченні охо­рони вод свідчать також покладені на них обов'язки захисту прав громадян, підприємств, установ і організацій. Таким чи­ном, вони захищають їх права як водокористувачів. Виконую­чи цей обов'язок, органи внутрішніх справ мають можливість істотно вплинути на стан використання і охорони вод.

Вклад органів внутрішніх справ в охорону вод полягає в тому, що їх працівники надають громадянам та їх об'єднан­ням всебічну правову допомогу за умови вживання зазначе­них заходів.

Органам внутрішніх справ також належить значна роль у забез­печенні охорони лісів, їхні працівники ведуть боротьбу з не­законною порубкою лісу і порушенням правил пожежної без­пеки в лісах. Вони виконують це завдання як своїми силами, так і в складі інших органів.

Органи міліції ведуть дізнання щодо незаконного вирубу­вання лісу в повному обсязі. Активізація діяльності органів внутрішніх справ щодо охо­рони лісів може здійснюватись у різних формах. Однією з них є надання більш дієвої допомоги місцевим Радам депутатів, їх виконавчим комітетам, державним органом лісо­вого господарства і державній лісовій охороні у здійсненні за­ходів щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Захист прав лісокористувачів має ґрунтуватися на ст. 20 Лісового кодексу України, де зазначено: “Права лісокористу­вачів охороняються законом і можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавчими актами”[132].

Органи внутрішніх справ мають посилити охорону лісів населених пунктів. Відповідно до лісового законодавства вони використовуються переважно у культурно-оздоровчих, рек­реаційних, спортивних і туристичних цілях. Заготівля дереви­ни, живиці, деревних соків, лісової підстилки, а також випа­сання худоби у лісах населених пунктів забороняється.

Щоб зазначені вище вимоги лісового та іншого природо­охоронного законодавства стали реальністю, потрібні зусилля всіх, але перш за все працівників органів внутрішніх справ.

Органи внутрішніх справ проводять значну роботу в галузі охорони тваринного світу, сприяють відповідним органам у боротьбі з браконьєрством, порушенням правил полювання і рибальства, вживають заходів щодо запобігання і припинення незаконного полювання.

Незаконним визнається полювання на тих звірів і птицю, щодо яких воно заборонено, або яке проводиться без належного дозволу та відповідних докумен­тів, в заборонених місцях.

Полювання визнається протизаконним і в тих випадках, коли воно проводиться в заборонені строки або на заборо­нені певні види тварин, ведеться недозволеними знаряддями і способами [133].

Органи внутрішніх справ сприяють також органам рибо­охорони в здійсненні ними заходів, спрямованих на збере­ження і відтворення рибних ресурсів. Найбільш розповсюдже­ними видами такого сприяння природоохоронним органам у галузі охорони тваринного світу є спільна розробка комплекс­них планів з цих питань і їх здійснення, участь у затриманні правопорушників і встановлення їх особи, перевірка знарядь та способів полювання і рибальства та вилучення недозволених, огляд здобутих тварин; організація і проведення пат­рулювання, рейдів та засад, одержання від посадових осіб і громадян пояснень з приводу порушень ними природоохорон­ного законодавства.

Серед порушень у галузі охорони тваринного світу суттє­ве місце займає браконьєрство, суспільна небезпека якого полягає в тому, що воно спричиняє значний збиток мислив­ському і рибному господарству. Боротьба з браконьєрством є однією з важливих задач органів внутрішніх справ.

При затриманні браконьєрів чи виявленні порушень пра­вил полювання і рибальства працівники міліції зобов'язані скласти протокол і оформити вилучення відповідних знарядь, а також незаконно здобутого. Протокол складається по кож­ному випадку порушень не пізніше двадцять четвертої години після їх виявлення. Якщо порушення пов'язане з нанесенням збитків у вигляді цінних видів риб, протокол складається у двох екземплярах, один з яких додається до позовної заяви, що направляється до суду. Вилучення продукції браконьєр­ства в адміністративному порядку не звільняє особу від обов'язку відшкодувати завдані збитки.

Якщо винна особа підлягає адміністративній відповідаль­ності, складений протокол направляється до відповідної ін­спекції. Протокол є важливим процесуальним документом, він закріплює факт правопорушення і стає підставою для розгля­ду відповідної адміністративної справи. Тому працівники орга­нів внутрішніх справ зобов'язані суворо дотримуватись вста­новленої норми. У протоколі вказуються: число і місце його складання, посада, звання і прізвище співробітника міліції, який склав протокол; прізвище, ім'я та по батькові, вік, рід занять, місце проживання, сімейний стан правопорушника, документ, що засвідчує його особу; час, місце і характер ад­міністративного порушення, нормативний акт, який передба­чає відповідальність за даний проступок: прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони відомі; пояснення порушника [134].

За порушення правил полювання винний може бути при­тягнутий і до кримінальної відповідальності. За злочинами цієї категорії працівники органів внутрішніх справ порушують кримінальні справи і проводять дізнання в повному обсязі. Робиться це як на підставі матеріалів, що на­правляються в органи внутрішніх справ органами мислив­ського нагляду, так і у зв'язку з порушеннями, що безпосе­редньо виявлені працівниками міліції.

У боротьбі з браконьєрством певну роль відіграє виконан­ня встановленого порядку торгівлі знаряддям і продукцією по­лювання і рибальства. Торговельним організаціям не дозво­ляється здійснювати продаж тих знарядь лову й матеріалів, застосування яких у даній місцевості заборонено правилами рибальства. Заборонений продаж приватними особами тих видів риби, за незаконне виявлення і знищення яких перед­бачено стягнення нанесеного збитку, а також ікри та іншої продукції із риби цих видів[135]..

Торгівля м'ясом диких копитних тварин повинна здійсню­ватись тільки через державну і кооперативну мережу. Грома­дянам, які займаються полюванням, дозволяється продавати тільки здобуту ними у відповідності зі встановленими прави­лами водоплавну і борову дичину

Міліція здійснює нагляд за додержанням громадянами правил спортивного і любительського лову риби, які для осо­бистого користування дозволяються всім громадянам безкош­товно в усіх водоймах, за виключенням заповідників, риборозподільників, ставкових та інших культурних господарств, а також в інших заборонених для рибальства місцях. Правила­ми визначено, які знаряддя лову дозволяється застосовувати при любительському і спортивному рибальстві, а також гра­ничні норми на одного рибалку[136].

Для діяльності співробітників органів внутрішніх справ ор­ганізуючими і цілеспрямовуючими правовими нормами є статті 5, 32 і 58 Закону України “Про тваринний світ”[137].

Органи внутрішніх справ сприяють охороні тваринного сві­ту, здійснючи дозвільну систему. Відповідно до чинного зако­нодавства вони видають міністерствам та іншим центральним органам державної виконавчої влади, підприємствам, устано­вам, організаціям, господарським об'єднанням дозволи на придбання, зберігання, перевезення і використання вогне­пальної зброї, боєприпасів до неї, холодної зброї, вибухових матеріалів, газової зброї, а громадянам – дозволи по при­дбання, зберігання і носіння вогнепальної зброї та придбання і зберігання холодної зброї[138].

Здійснюючи дозвільну систему, органи внутрішніх справ мають можливість контролювати зберігання і цільове вико­ристання вогнепальної зброї і вибухових матеріалів, що в певній мірі запобігає браконьєрство.

Згідно з Положенням про Міністерство внутрішніх справ, рішення Міністерства внутрішніх справ Ук­раїни у питаннях здійснення дозвільної системи є обов'язко­вим для центральних і місцевих органів державної влади, а також підприємств, установ і організацій[139]. Це значно посилює природоохоронні заходи Міністерства внутрішніх справ.

Значну небезпеку для тваринного світу представляють епізоотії – масові розповсюдження інфекційних захворювань серед тварин на певній території.

При виникненні епізоотії органи внутрішніх справ разом із ветеринарною інспекцією здійснюють профілактичні заходи, направлені на попередження занесення інфекцій на терито­рію, яка не заражена, допомагають ветеринарній інспекцій в організації, контролі і проведенні карантинних заходів та лік­відації вогнищ захворювання худоби і птахів[140].

Ведення боротьби з епізоотією вимагає від органів внут­рішніх справ розробки окремого плану, який би передбачав систему ефективних дій щодо локалізації та ліквідації цього небезпечного для диких і свійських тварин захворювання.

Крім цього міліція забезпечує в межах свої повноважень і охорону атмосферного повітря, заповідного фонду тощо [141],.

У своїй природоохоронній діяльності працівники органів внутрішніх справ враховують те, що сьогодні особливого зна­чення набувають забезпечення природного розвитку основ­них екологічних процесів, збереження унікальних екологічних систем, усього різноманіття генетичних ресурсів біосфери, які нині перебувають під загрозою знищення через надмірну екс­плуатацію природних ресурсів.

Велику тривогу викликає стан справ зі збереженням ге­нофонду рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зник­нення, видів тварин і рослин. До другого видання Червоної книги України занесено 381 вид тварин, 531 вид рослин. По­рівняно з першим виданням (1976 р.) кількість видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, збільшилася майже в чотири рази.

Особливо посилює увагу до охорони природно-заповідно­го фонду прийняття Закону України “Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі Украї­ни на 2000–2015 роки”, який значно розширив мережу об'єктів природно-заповідного фонду, підвищив їх екологічне значення[142].

Для забезпечення реалізації Програми передбачається прийняття законодавчих актів, спрямованих на вдосконален­ня механізму, пов'язаного з охороною та відтворенням при­родних ландшафтів та збереженням біологічного різноманіття.

Прийняття органами внутрішніх справ активної участі в удосконаленні відповідного законодавства сприятиме поси­ленню охорони природно-заповідного фонду, його раціональ­ному використанню.

Узагальнюючи вищевикладене треба вказати, що міліція з метою охорони природи: а) безпосередньо вживає заходи щодо охорони природи; б) надає допомогу іншим органам у здійсненні охорони відповідних об'єктів природи; в) запобігає, припиняє і розкриває злочини в галузі екології; г)виявляє причини і умови, що обумовлюють екологічні правопорушення, а також вживають заходів щодо їх усунення; д)проводять профілактичну природоохоронну роботу.

Підводячи підсумок по цьому питанню, необхідно вказати, що органи внутрішніх справ відіграють значну роль у протидії порушенням екологічного законодавства. Маючи у своєму арсеналі адміністративно-правові, кримінально-процесуальні, оперативно-розшукові засоби, вони активно впливають на стан правопорядку у цій сфері. В першу чергу, виявляючи, припиняючи та профілактуючи відповідні правопорушення.