Організація та порядок несення служби нарядами патрульної служби міліції.

Історія майже вікової давнини свідчить про те, що проблеми у співвідносинах особа–держава існували завжди і з роками не втратили своєї гостроти, а з розвитком цивілізації набули ще більшу актуальність у суспільстві.

Ще в дореволюційній Росії (кінець ХІХ – початок ХХ століття), до складу якої входила і нині незалежна Україна, була патрульна служба поліції. Яскравим представником її був городовий – нижній чин в системі МВС Росії, покликаний нести службу з охорони громадського порядку в містах. Підпорядковувався городовий околоточному (прообраз сучасного старшого дільничного). З цією метою створювались околотки (зараз – опорні пункти правопорядку). На той час городові несли службу, в основному, пішки. Автомобілів та мотоциклів в той час звичайно ж не було. Прообразом автопатруля був кінний патруль, використовувався він рідко, в основному, під час проведення спеціальних та масових заходів, розгону несанкціонованих мітингів, страйків тощо. В сільських районах патрульна служба на той час майже не застосовувалась. За стан правопорядку відповідав сільський голова – цивільна особа[98].

В новітній історії України народження ПС МВС України пов’язано з наказом МВС України від 28 лютого 2005 року №133 ”Про запровадження експерименту щодо спільного несення служби з охорони громадського порядку працівниками ППСМ та ДАІ”. З 10.03.2005 до 10.06.2005 в порядку експерименту було запроваджено в містах Києві, Дніпропетровську, Донецьку, Львові, Одесі та Харкові спільні патрулі громадської безпеки (ПМГБ) у складі працівників стройових підрозділів ДАІ міськрайорганів ГУМВС, УМВС України та ППСМ обласного підпорядкування для охорони громадського порядку в громадських місцях та забезпечення безпеки учасників дорожнього руху.

Після виходу Указу Президента України від 19.07.2005 № 1109 “Про ліквідацію Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України” було прийнято остаточне рішення про створення патрульної служби МВС України шляхом реорганізації підрозділів ППСМ та ДАІ[99].

Було визначено основні правові засади та принципи роботи стройових підрозділів ПС органів внутрішніх справ, порядок їх формування та підпорядкованість, основні функції, завдання та основи взаємодії з іншими підрозділами органів внутрішніх справ, центральними органами виконавчої влади і громадськими організаціями з питань охорони громадського порядку та безпеки дорожнього руху.

Мета створення ПС – забезпечення ОГП на всій без виключення території України, дієве втручання в порушення громадського порядку, охорона і забезпечення законних інтересів і прав громадян та надання їм допомоги[100].

В сучасній правовій літературі патрульну службу розуміють у двох аспектах як:

1.Відповідну діяльність патрульних нарядів міліції з охорони громадського порядку.

2. Підрозділ міліції громадської безпеки.

Перший аспект. Статут Патрульно-постової служби міліції України, затверджений Наказом МВС України № 404 від 28 липня 1994 р. патрульно-постова служба міліції - це діяльність спеціальних нарядів міліції по охороні громадського порядку, безпеці і боротьбі з правопорушеннями на вулицях, площах, в парках, на транспортних магістралях, портах, в аеропортах та інших громадських місцях, а також при проведенні масових заходів, ліквідації наслідків аварії, катастрофи, стихійного лиха. Основними завданнями діяльності патрульно-постової служби міліції є:- забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів;- запобігання правопорушенням та їх припинення;- охорона громадського порядку і громадської безпеки;- виявлення, запобігання, припинення та розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;- захист власності від злочинних посягань.

У другому аспекті патрульна служба міліції є складовою частиною міліції громадської безпеки. Її завдання, структура визначаються Наказом МВС України № 214 від 28.02. 2006 р. «Про тимчасове положення про стройовий підрозділ патрульної служби органу внутрішніх справ».

До стройових підрозділів патрульної служби належать: полк, батальйон, рота, взвод, група патрульної служби, підпорядковані управлінню, відділу, відділенню громадської безпеки головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управлінням МВС України в областях, місті Севастополі (далі – ГУМВС, УМВС), міського управління, відділу, відділення охорони громадського порядку районного управління, міського та районного відділів

Згідно з цим положення завдання ПС в сучасних умовах є:

- забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів.

- запобігання правопорушенням та їх припинення.

- охорона і забезпечення громадського порядку.

- виявлення та розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили.

- участь у наданні правової допомоги громадянам, сприяння у межах компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов’язків.

Отже, завдання ПС в даному випадку кореспондується із основними завданнями міліції. Відповідно вона конкретизована у Статуті ППСМ.

Статут ППСМ та вказаний наказ стануть для вас основними нормативними актами, які ви будете вивчати у першому семестрі.

Важливим є також і з’ясування функцій підрозділів патрульної служби. Ці функції розподілені в залежності від кількості мешканців відповідних населених пунктів. Так, в обласних центрах, містах Києві, Севастополі, Сімферополі та містах з кількістю жителів понад 100 тис. осіб* ними є:

1. Забезпечення належного громадського порядку та громадської безпеки на вулицях та в інших громадських місцях, вжиття своєчасних заходів щодо виявлення, запобігання і припинення злочинів, правопорушень на території обслуговування.

1. Ужиття заходів щодо затримання осіб, які вчинили злочини в місцях несення служби.

2. Виявлення на маршрутах патрулювання та на об'єктах, розміщених поблизу від них, розшукуваних злочинців, осіб, що переховуються від органів дізнання, досудового слідства та суду, безвісти зниклих та інших осіб у випадках, передбачених законодавством України.

3. Виявлення причин та умов, що сприяють учиненню правопорушень на території обслуговування, ужиття в межах своєї компетенції заходів щодо їх усунення.

4. Здійснення невідкладних дій на місці скоєння правопорушення щодо охорони місця події, надання допомоги потерпілим, виявлення очевидців, переслідування та затримання підозрюваних.

5. Здійснення, у межах покладених повноважень, адміністративно-правозастосувальної діяльності. Складання протоколів про скоєні адміністративні правопорушення, застосовування інших передбачених законом заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.

6. Здійснення нагляду за дотриманням громадянами постанов і рішень органів державної влади з питань охорони громадського порядку.

Функції підрозділів патрульної служби в інших містах, селищах міського типу та сільській місцевості, крім зазначених вище наступні:

1. Відповідно до законодавства виявлення та припинення порушень правил дорожнього руху на територіях обслуговування, здійснення зупинки транспортних засобів, перевірки документів, оформлення відповідних адміністративних матеріалів.

2. Виявлення транспортних засобів, які перебувають у розшуку.

Діяльність патрульно-постової служби міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з іншими державними органами, трудовими колективами, громадськими об'єднаннями і населенням.Успішне виконання покладених на патрульно-постову службу завдань забезпечується:а) вихованням у особистого складу вірності Присязі працівника органів внутрішніх справ України, високої пильності, самовідданості і постійної готовності до виконання свого службового обов'язку, непримиренності до правопорушників;б) високим рівнем професійної підготовки, вмілими і активними діями міліціонерів;в) знанням особовим складом своїх обов'язків, обстановки на постах і маршрутах патрулювання;г) оперативним реагуванням на повідомлення про злочин і порушення громадського порядку, вмілими активними діями для їх припинення;д) раціональною розстановкою нарядів і забезпеченням своєчасного маневру;е) тісною взаємодією з іншими галузевими службами міліції;є) зміцненням контактів з населенням;ж) використанням різноманітних методів несення патрульно-постової служби таких як конспіративне патрулювання, організація міліцейських "засідок", "пасток" та інших;з) створенням спеціальних нарядів по боротьбі з окремими видами злочинів і правопорушень;й) знанням керівним складом своїх підлеглих, постійним піклуванням про них, високою вимогливістю до особового складу, організацією систематичного контролю за несенням служби.Серед основних функцій Патрульної служби виділяють:

1. Адміністративну — це виконавчо - розпорядна діяльність патрульної служби в цілому, щодо організації і практичного здійснення охорони громадського порядку і громадської безпеки в межах наданих їй повноважень, на основі і для виконання законів та інших нормативних актів.

2. Профілактичну — виконання обо¢язків щодо попередження злочинів та інших правопорушень, виявлення причин, що породжують злочинність і порушення громадського порядку, а також умов, які сприяють їх скоєння, вжиття заходів щодо усунення таких причин і умов[101].

Нарівні з основними визначають й пріоритетні функції патрульної служби МВС України:

– забезпечення належного громадського порядку та громадської безпеки на вулицях та в інших громадських місцях, вжиття своєчасних заходів щодо виявлення, запобігання і припинення злочинів, правопорушень на території обслуговування.

– ужиття заходів щодо затримання осіб, які вчинили злочини в місцях несення служби.

– виявлення на маршрутах патрулювання та на об'єктах, розміщених поблизу від них, розшукуваних злочинців, осіб, що переховуються від органів дізнання, досудового слідства та суду, безвісти зниклих та інших осіб у випадках, передбачених законодавством України.

– виявлення причин та умов, що сприяють учиненню правопорушень на території обслуговування, ужиття в межах своєї компетенції заходів щодо їх усунення.

– здійснення невідкладних дій на місці скоєння правопорушення щодо охорони місця події, надання допомоги потерпілим, виявлення очевидців, переслідування та затримання підозрюваних.

– здійснення, у межах покладених повноважень, адміністративно-правозастосувальної діяльності. Складання протоколів про скоєні адміністративні правопорушення, застосовування інших передбачених законом заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.

– здійснення нагляду за дотриманням громадянами постанов і рішень органів державної влади з питань охорони громадського порядку.

– Відповідно до законодавства виявлення та припинення порушень правил дорожнього руху на територіях обслуговування, здійснення зупинки транспортних засобів, перевірки документів, оформлення відповідних адміністративних матеріалів.

– виявлення транспортних засобів, які перебувають у розшуку.

Підводячи підсумок щодо цього питання варто відмітити, що вказані загальні завдання патрульної служби конкретизуються в залежності від стану оперативної обстановки у тому чи іншому населеному пункті, пріоритетних завдань, визначених в той чи інший період, наявних сил та засобів, пори року тощо.

Крім цього, реформування підрозділів патрульної служби буде продовжено після остаточного формування місцевої міліції.

В адміністративно-правовому аспекті під методами адміністративної діяльності органів внутрішніх справ розуміються способи цілеспрямованого впливу на поведінку громадян, а також діяльність підприємств і організацій в інтересах забезпечення громадського порядку. Найбільш важливими методами адміністративної діяльності органів внутрішніх справ є переконання та примус.[102]

Переконання є одним з пріоритетних методів діяльності Патрульної служби МВС України в сфері охорони громадського порядку. Найбільш поширеними формами використання методу переконання є:

проведення систематичної роз'яснювальної роботи про норми адміністративно-правових актів;

інформування населення про стан охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю;

організаційна робота з формуваннями громадськості;

прийом громадян, бесіди з ними відносно стану громадського порядку.

За останній час Верховна Рада України, Президент, Кабінет Міністрів прийняли ряд правових актів, які регулюють діяльність міліції, а також питання охорони громадського порядку. У цій кількості адміністративно-правових норм тяжко розібратись навіть досвідченому юристові. Населення мало знає про ці акти та норми, що регулюють охорону громадського порядку, а від знання законодавства у відповідній мірі залежить правослухняна поведінка громадян та посадових осіб. Тому працівники міліції повинні своєчасно доводити до відома громадян прийняті нормативні акти та роз'яснювати їх положення. Цю роботу можна здійснювати під час виступів перед населенням, прийому громадян на дільничному пункті міліції і т.ін.

Формою використання методу переконання є організаційна робота з формуваннями громадськості. Відповідно до законодавчих та відомчих актів співробітники органів внутрішніх справ надають допомогу штабам добровільних народних дружин щодо планування їх роботи в охороні громадського «порядку, беруть участь у проведенні інструктажів нарядів ДНД, а також інших формах навчання представників громадськості.

Методи охорони громадського порядку відображають певні установки або шляхи здійснення конкретних заходів.

До них відносяться:

1. перешкоджання порушенню громадського порядку і скоєню злочинів – тактичний метод, який має на меті – не допустити порушення громадського порядку. Він здійснюється за рахунок виставлення нарядів ППС міліції там, де можливе ускладнення оперативної обстановки, де найменше відхилення від правил, вимог законів може привести до небажаних наслідків;

2. вплив на осіб, які порушують громадський порядок, припинення злочинів – найбільш активний метод, спрямований на локалізацію вже започаткованого правопорушення з метою його припинення. Даний метод здійснюється шляхом морального чи фізичного впливу.

3. виявлення і усунення причин та умов, які сприяють порушенням громадського порядку і скоєнню злочинів – метод, що має яскраво виражену профілактичну спрямованість на недопущення правопорушень.[103]

Ефективність діяльності нарядів міліції передусім залежить від рівня професійної підготовки працівників патрульної служби, умілого використання технічних і спеціальних засобів, тактичних методів та прийомів з охорони громадського порядку і безпеки в різних ситуаціях. Часто у короткі терміни в складних умовах нарядам міліції доводиться приймати рішення, кваліфікувати протиправні діяння, припиняти злочини та правопорушення, забезпечувати охорону місця події тощо. Розміщення сил і засобів служби здійснюється на підставі дислокації маршрутів патрулювання і постів відповідно до обов'язкових норм щоденного виставлення нарядів і виходу на лінію патрульних автомобілів і мотоциклів.

Основною формою організації охорони громадського порядку, є комплексне використання сил і засобів міліції з охорони громадського порядку відповідно до плану єдиної дислокації.

Статут ППСМ зазначає, що також якості самостійні формі можуть застосовуватись:

1. охорона громадського порядку по зонах, патрульних дільницях,

2. патрулювання спеціальних мобільних груп для боротьби з найпоширенішими правопорушеннями, що скоюються в громадських місцях,

3. виставлення постійних піших постів у криміногенних місцях;

4. використовуватись кінні наряди в лісопаркових зонах; пересувні пункти міліції у віддалених від міськьрайвідділу мікрорайонах[104].

На рівні з цим організація охорони громадського порядку в містах, мікрорайонах відбувається за планом комплексного використання сил і засобів міліції. Він розробляється на весняно-літній і осінньо-зимовий періоди, виходячи з аналізу оперативної ситуації та наявних сил і засобів.

Основні вимоги, що висуваються до такого плану:

1. Вимога актуальності виявляється в тім, що у плані передбачено виконання першочергових заходів на певний період з урахуванням їх значимості та важливості в конкретний період часу. Відхилення від цієї вимоги може призвести до неефективного використання сил, що є у розпорядженні сил, що задіяні на охорону громадського порядку (працівників патрульно-постової служби, ДАІ, внутрішніх військ, дільничних інспекторів міліції, позаштатних дільничних інспекторів міліції, членів громадських формувань з охорони громадського порядку та інших) та засобів, нераціональних витрат часу на вирішення другорядних завдань на перевагу найбільш важливим напрямкам діяльності.

2. Вимога комплексності плану зводиться до того, що воно спрямовує рішення багатогранних завдань органів, що задіяні на охорону громадського порядку в їх тісній взаємодії між собою. Як правило, окремі розрізнені заходи, як би старанно не були продумані та підготовлені, в кінцевому рахунку, не можуть позитивно вплинути на стан оперативної обстановки, викликати позитивні зміни в її динаміці та якісній характеристиці.

3. Вимоги актуальності та комплексності плану щодо охорони громадського порядку тісно пов’язані із стабільністю (постійністю, певною тривалістю). Не зважаючи на те, що під час виконання службових обов’язків виникає багато не передбачуваних і заздалегідь незапланованих дій різного характеру, слід намагатись, щоб план роботи не підлягав частим змінам, а передбачені ним заходи виконувались якісно та своєчасно. В певній мірі це може бути можливим завдяки ретельно проведеному аналізу оперативної обстановки, яка є передумовою складання плану роботи, передбачення можливих її наслідків та, на цій основі, розробці відповідних заходів реагування.

5. Серед вимог, які висуваються до комплексного плану охорони громадського порядку, є його реальність – тобто об’єктивна можливість його виконання, що забезпечується урахуванням реальної оперативної обстановки, наявних сил та засобів, які можуть бути використані при проведенні планових заходів, а також резерву часу, який є у розпорядженні конкретного виконавця плану. На практиці в тих випадах, коли перед складанням плану не проводиться попередня всебічна аналітична робота, його реальність не забезпечується. Успішне виконання службових обов’язків, певною мірою, залежить від того, на скільки робочий план охорони громадського порядку забезпечує високу ритмічність в роботі. Тому заплановані заходи повинні закладатись у план таким чином, щоб їх обсяг не був занижений, а забезпечувалось максимально повне використання всього арсеналу сил та засобів для вирішення завдань.

6. Важливою вимогою, що висувається до плану роботи, є конкретність, що передбачає чітке та якісне формулювання заходів плану та форм їх реалізації, встановлення конкретного об’єму робіт та точних термінів виконання.

7. Успішному виконанню плану роботи сприяє своєчасність його розробки. Своєчасне складання плану дозволяє найбільш доцільно розподілити робочий час при виконанні службових обов’язків, ефективно використовувати наявні сили та засоби, концентрувати зусилля на вирішенні головних та першочергових завдань, що, в кінцевому рахунку, повинно позитивно вплинути на стан оперативної обстановки на території обслуговування[105].

При розробці єдиної дислокації здійснюються заходи:

- рекогносцировка території району (міста) з метою виявлення факторів, що впливають на оперативну обстановку та визначення кількості постів, маршрутів і межпатрульних дільниць. Особлива увага приділяється вивченню соціально-економічних умов, визначенню кількості населення, криміногенних місць на території району (міста), розташуванню особливо важливих об'єктів, підприємств та установ, у тому числі, що працюють у 2-х та 3-х змінному режимі, комерційних підприємств, відділень Ощадбанку тощо;

- вивчення оперативної обстановки на вулицях та в інших громадських місцях на основі аналізу злочинів за видами, місцем їх скоєння за певний період (квартал, півріччя тощо);

- уточнення постів та маршрутів патрулювання міліції служби охорони, ДСБДР та інших служб міськрайвідділу, коригування за участю цих служб, а також визначення постів і маршрутів стройового підрозділу ПС;

- визначення і розробку постів та маршрутів патрульних нарядів із зазначенням назви підрозділу, виду нарядів, зони дії, меж, протяжності, місць зупинок і особливих обов'язків на посту, маршруті, чинників, на які необхідно звернути увагу при патрулюванні;

- визначення твердих норм щодобового виставлення патрульних нарядів на службу, виходячи із штатної чисельності особового складу підрозділів, відповідно до п. 37 Статуту патрульно-постової служби міліції України.[106]

Комплексний план використання сил та засобів міліції в охороні громадського порядку (єдина дислокація) розробляється вмежах території, що обслуговується (місто, район, транспортна дільниця) і містить в собі:

1. Схему території обслуговування.

2. Характеристику території з повним переліком об'єктів, що на ній розташовані.

3. Аналіз стану оперативної обстановки на вулицях та в інших громадських місцях на території району (міста) за останні 3 роки та аналіз стану "вуличної" злочинності за видами, місцем, днем і часом їх вчинення за звітний період поточного року в порівнянні з аналогічним періодом минулого.

4. Обов'язкові норми щодобового виставлення нарядів для несення патрульної служби від підрозділів міліції, що залучаються на охорону громадського порядку.