Організація попередження і припинення дільничним інспектором міліції злочинів та правопорушень на адміністративній дільниці.

 

В юридичній літературі вже давно точиться дискусія про співвідношення категорій “попередження” та “профілактика”. Одні автори розглядають їх як тотожні, тобто ці терміни доцільно застосовувати як тотожні та які замінюють одне одного[93], інші ж вважають їх різними.

З цього приводу треба зазначити, що профілактична робота ведеться не тільки тоді, коли правопорушення вже вчинено, але вона можлива і уразі правомірної поведінки: тут вона полягає у створенні максимально сприятливих умов для реалізації правомірних дій, в підтримці та забезпеченні гарантій суспільно корисливих вчинків. Між термінами “попередження“ та “профілактика” є різниця, вона полягає в тому, що перший відображає діяльність щодо недопущення будь-яких явищ, а другий – діяльність щодо недопущення негативних змін у явищах. Злочинність або адміністративна деліктність існує об’єктивно, тому її не можна попередити, а з нею можна тільки боротися, долати. Тому про профілактику правопорушень можна говорити відповідно до всієї їх сукупності, тобто треба не допускати негативних змін у цьому явищі, коротше кажучи, збільшення.

Профілактика правопорушень – це соціально спрямована діяльність держави, її органів та їх посадових осіб, громадських організацій та окремих громадян щодо виявлення причин та умов вчинення правопорушень, ліквідації факторів, які сприяють формуванню антигромадської поведінки особи, ліквідації правопорушень, як соціального явища, та забезпечення під час здійснення такої діяльності прав та свобод громадян.

Центральне місце у системі суб’єктів профілактики посідають органи внутрішніх справ, їх діяльність щодо профілактики право порушень має комплексний характер, що проявляється у таких аспектах:

- ОВС, на відміну від інших суб’єктів профілактики, впливають на дуже широке коло об'єктів профілактичної діяльності;

- вони активно взаємодіють з усіма іншими суб’єктами, надаючи їм інформацію про криміногенну обстановку в регіоні, виявлені детермінанти злочинів, адміністративних проступків та осіб, які потребують індивідуального профілактичного впливу, а також методичну й практичну допомогу в проведенні різних запобіжних заходів;

- ОВС не лише самі виявляють і ліквідують криміногенні та деліктогенні фактори, а й у встановленому законом порядку пред’являють іншим суб’єктам вимоги щодо необхідності виконання покладених на них функцій у сфері зміцнення правопорядку;

- ОВС здійснюють профілактичну діяльність на всіх рівнях використовуючи при цьому широкий арсенал методів та як гласних, так і оперативних засобів. До того ж до їх структури входить низка служб і підрозділів, єдине або головне призначення яких полягає в реалізації профілактичних функцій.

МВС України відповідно до покладених на нього завдань та згідно з Указом Президента України від 17.10.2000 р. “Про Положення про Міністерство внутрішніх справ України”: організовує роботу ОВС, пов’язану з охороною громадського порядку, запобіганням адміністративним правопорушенням, їх припиненням та забезпеченням провадження у справах про ці правопорушення розгляд яких законом покладено на ці органи; - забезпечує профілактику правопорушень, вносить центральним і місцевим органам виконавчої влади, підприємствам, установам і організаціям подання щодо усунення причин і умов, які сприяють вчиненню правопорушень, організовує проведення серед населення роз’яснювальної роботи з питань охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю; - бере участь у наукових, кримінологічних і соціологічних дослідженнях, розробленні на основі їх результатів державних програм боротьби із злочинністю і охорони громадського порядку;

У системі ОВС України особливе місце посідає міліція, що являє собою збройний правоохоронний орган державної влади, покликаний на основі суворого дотримання законів захищати життя, здоров'я, права і свободи громадян, інтереси суспільства й держави від злочинних та інших протиправних посягань, і входить складовою частиною до МВС України. Згідно із ст. 2 Закону України “Про міліцію” основним завданням міліції є: “...забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку”[94].

Профілактика міліцією правопорушень як певна дія має свою систему. Системна характеристика профілактики правопорушень містить дослідження цієї діяльності як особливої частини соціального регулювання процесами, які пов’язані з завданнями блокування та усунення причин та умов адміністративної деліктності. Ця системна характеристика профілактики передбачає також комплексність, взаємодію усіх засобів профілактики, їх координованість, яка досягається шляхом планування профілактичної діяльності, а також розробки організаційних мір щодо координації профілактичної діяльності. Системний підхід до проблеми профілактики адміністративних проступків потребує дослідження механізму взаємодії різних ланок профілактичної діяльності, які диференційовані за рівнем, функціями, властивостями.

Систему профілактики правопорушень міліцією складає сукупність її окремих підрозділів, посадових осіб та працівників, які цілеспрямовано здійснюють на різних рівнях і у різних масштабах управління й планування профілактичної діяльності, виконують профілактичні заходи на основі спільних цілей, завдань та принципів і мають у зв’язку з цим певні права та обов’язки, несуть відповідальність.

Проблема чіткого визначення місця, завдань та принципів функціонування суб’єктів профілактики правопорушень зумовлена необхідністю узгодженої, без дублювання та паралелізму, попереджувальної діяльності державних органів та громадських формувань. У “Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 роки”, затвердженій Указом Президентом України від 25 грудня 2000 року № 1376/2000, наголошується на розробленні саме комплексних планів заходів запобігання правопорушенням, в яких чітко були б визначені дії кожного з учасників на підставі законодавчо закріплених завдань[95].

Служба дільничних інспекторів міліції є центральною ланкою у системі профілактики злочинів та адміністративних правопорушень, яка здійснюється органами внутрішніх справ. Дільничні інспектори міліції є посадовими особами, які ближче за всіх інших посадовців міліції розташовані до населення та акумулюють у своїх руках значні функції міліцейської профілактики на закріплених ділянках.

Згідно із Наказом МВС України № 550 від 11 листопада 2010 “Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України” основними завданнями служби дільничних інспекторів міліції є:

1) проведення індивідуально-профілактичної роботи з особами, схильними до скоєння правопорушень. Охорона громадського порядку та забезпечення громадської безпеки.2) робота з населенням та громадськими формуваннями на адміністративній дільниці щодо охорони громадського порядку й громадської безпеки.3) попередження злочинів та адміністративних правопорушень. Участь у розкритті злочинів, учинених на території адміністративної дільниці.

Охарактеризуємо один із напрямків профілактичної діяльності ДІМ – індивідуальну профілактику.

Індивідуальна профілактика ДІМ, як одне із головних завдань цієї служби містить у собі ряд послідовних, взаємозалежних стадій: виявлення осіб, потенційно схильних до протиправної поведінки, спостереження за ними, здійснення профілактичного впливу. Усі ці стадії є важливими та необхідними, оскільки лише за умови їх цілісної інтеграції та єдності індивідуально-профілактична діяльність набуває ознак комплексного багаторівневого утворення.

Діяльність дільничного інспектора міліції крім правового аспекту собі також і моральну складову. Індивідуальна профілактична робота полягає не лише в тому, щоб максимально обмежити дії особи, яка стала об’єктом профілактичного впливу, і цим самим за допомогою усіх можливих та доступних за даних умов способів і засобів позбавити його можливості вчинити злочин чи адміністративне правопорушення, але й у тому, щоб повернути його до нормального, суспільно вигідного способу життя. Це складне, але гуманне по своїй суті завдання.

Індивідуально-профілактична робота починається з виявлення і постановки на облік осіб, від яких, судячи із встановлених фактів антигромадської поведінки, можна очікувати скоєння правопорушень. На цьому етапі визначається коло правопорушників, відносно яких є потреба у застосуванні профілактичного впливу.

Метою діяльності ДІМ щодо загального попередження злочинів та адміністративних правопорушень є:

1) безпосередня реалізація державної стратегії боротьби із правопорушеннями;

2) створення правової основи, організаційних, тактичних, матеріально-технічних та інших умов для здіснення боротьби із правопорушеннями, а також шляхом виявлення, усунення або нейтралізація криміногенних факторів;

3) забезпечення відшкодування збитків завданих злочинами фізичним і юридичним особам та державі;

4) розшук та затримання осіб, які вчинили злочини та інші правопорушення;

5) запобігання налагодженню корупційних зв’язків та втягуванню державних службовців у стосунки із криміналітетом;

6) удосконалення правової бази боротьби із злочинністю;

7) всебічне, повне та своєчасне інформування громадськості про результати профілактичної діяльності.

Для досягнення зазначених вище цілей попередження злочинів та адміністративних правопорушень, ДІМ у межах своєї компетенції вирішують наступні основні завдання:

1) аналізують дані про причини й умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень, розробляють рекомендації щодо їх усунення;

2) здійснюють заходи щодо захисту громадян та їх майна від протиправних посягань;

3) проводять правове виховання населення;

4) приймають участь у розробці та реалізації комплексних і цільових програм боротьби із злочинністю та іншими правопорушеннями, а також спеціальних планах профілактики окремих груп та видів правопорушень;

5) залучають громадськість до профілактичної діяльності;

6) беруть на профілактичний облік осіб з явно вираженою антигромадською поведінкою, осіб які систематично порушують громадський порядок;

7) проводять із вищезазначеною категорією осіб індивідуальну профілактичну роботу;

8) виявляють неблагополучні сім’ї з антисоціальною поведінкою;

9) виявляють та поміщують у приймальники розподільники бродяг, осіб, які не мають постійного місця проживання та займаються жебракуванням;

10) інформують населення стосовно криміногенної обстановки у країні, окремих її регіонах та дільницях, які вони безпосередньо обслуговують, про вжиті профілактичні заходи та їх наслідки, про реальні результати профілактичної роботи;

11) вивчають і поширюють позитивний досвід, що призводить до правильного розуміння сутності профілактичної діяльності, розповсюджують найбільш перспективні її форми[96].

Таким чином, дільничні інспектори міліції мають широке коло завдань щодо запобігання правопорушенням та злочинам. В той же час, зазначені завдання вони повинні виконувати не ізольовано, а у взаємодії з іншими підрозділами ОВС.